Рішення

від 24.12.2024 по справі 420/32136/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32136/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, зобов`язання військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що у період з 18 липня 1997 року по теперішній час ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загоні морської охорони) Державної прикордонної служби України та наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 28 березня 2022 року №103-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Як зазначив позивач, військовою частиною НОМЕР_1 протиправно допущено бездіяльності щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Позивач, не погоджуючись із вказаною бездіяльністю, посилаючись на норми діючого законодавства України та практику Верховного Суду, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

04.11.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що враховуючи положення Постанови № 889 та Інструкції №73 у системному зв`язку із нормами статей 9 і 10 Закону № 2011-XII, винагорода, яка встановлена Постановою № 889 має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати, виплачується, як доповнення до суми грошового забезпечення і тільки на підставі наказу командира. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку і умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат (грошова допомога на оздоровлення тощо). Крім цього, як вказав відповідач, Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №425 від 20.05.2008 року затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, який був чинним у спірний період, та втратив чинність 25.06.2018 (далі Інструкція №425). Підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 Розділу ІІІ Інструкції №425 передбачено: «Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.» Наказ Міністерства внутрішніх справ України №73 від 2 лютого 2016 року, яким було затверджено вищезазначену Інструкцію №73, на час виникнення спірних правовідносин не було визнано таким, що не відповідає чинному законодавству, був чинний до 09.11.2018, а тому, здійснюючи нарахування та оплату допомоги для оздоровлення у 2015, 2016, 2017 роках, відповідачем було враховано та виконано чинний наказ №73 Міністерства внутрішніх справ України, та чинний наказ №425 Адміністрації Державної прикордонної служби України як того вимагає військовий обов`язок та Статути Збройних сил України, а тому такі дії не носять ознак протиправності. Відповідно, як вказав відповідач, жодними діями військової частини НОМЕР_1 за вказаний у позовній заяві період, не було порушено законні права та інтереси позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

12.11.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник позивача, посилаючись на обставини викладені у адміністративному позові та практику Верховного Суду, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загоні морської охорони) з 24.09.2014 по 27.03.2022.

Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 28.03.2022 №103-ОС «Про особовий склад» капітана 1 рангу ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 28.03.2022 року у зв`язку із вибуттям для подальшого проходження військової служби до Національної академії Держприкордонслужби України.

Як зазначив позивач та не спростував відповідач, ОСОБА_1 виплачувалась допомога для оздоровлення, зокрема, у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, що передбачена ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п. 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Згідно п. 1, 5 ч. 1 постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Верховний Суд в постанові від 16.05.2019 року по справі № 826/11679/17 вказав, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону № 2011-ХІІ.

При цьому, питання щодо складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17.

В постанові від 06.02.2019 року по справі № 522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.04.2020 року по справі № 820/3719/18, від 24.03.2020 року по справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 року по справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 року по справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 року по справі № 240/1095/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період 2015-2017 виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, а тому додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою.

Разом з тим, додаткова грошова винагорода не була включена до складу місячного грошового забезпечення для обрахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки.

За таких підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, зобов`язання військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахуванням проведених виплат.

Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням проведених виплат.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра