Постанова від 01.07.2025 по справі 420/32136/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32136/24

Категорія: 106000000Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 24.12.2024 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) (далі в/ч НОМЕР_1 ) про:

-визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII), із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (далі Постанова №889);

-зобов`язання в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону №2011-XII, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 з урахуванням проведених виплат.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що у період з 18 липня 1997 року по теперішній час ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загоні морської охорони) ДПС України та наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони ДПС України від 28 березня 2022 року №103-ОС "Про особовий склад" ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Як зазначив позивач, в/ч НОМЕР_1 протиправно допущено бездіяльності щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону №2011-XII, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №889.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що враховуючи положення Постанови №889 та Інструкції №73 у системному зв`язку із нормами ст.ст. 9, 10 Закону №2011-XII, винагорода, яка встановлена Постановою №889 має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати, виплачується, як доповнення до суми грошового забезпечення і тільки на підставі наказу командира. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку і умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат (грошова допомога на оздоровлення тощо). Крім цього, як вказав відповідач, Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби (далі АДПС) України №425 від 20 травня 2008 року затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, який був чинним у спірний період, та втратив чинність 25 червня 2018 року (далі Інструкція №425). Підпунктом 3.7.4 п.3.7 Розділу ІІІ Інструкції №425 передбачено: "Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги". Наказ Міністерства внутрішніх справ України №73 від 2 лютого 2016 року, яким було затверджено вищезазначену Інструкцію №73, на час виникнення спірних правовідносин не було визнано таким, що не відповідає чинному законодавству, був чинний до 09 листопада 2018 року, а тому, здійснюючи нарахування та оплату допомоги для оздоровлення у 2015, 2016, 2017 роках, відповідачем було враховано та виконано чинний наказ №73 Міністерства внутрішніх справ України, та чинний наказ №425 АДПС України як того вимагає військовий обов`язок та Статути Збройних сил України, а тому такі дії не носять ознак протиправності. Відповідно, як вказував відповідач, жодними діями в/ч НОМЕР_1 за вказаний у позовній заяві період, не було порушено законні права та інтереси позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону №2011-XII, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №889.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону №2011-XII, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, з урахуванням проведених виплат.

В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

-при визначенні наявності або відсутності у позивача права на включення до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого має обчислюватись грошова допомога на оздоровлення, такого виду виплати як щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена Постановою №889, в/ч НОМЕР_1 було застосовано як вимоги Закону №2011-XII, так і вимоги підзаконних актів Постанови №889, Інструкції №73, які у своїй сукупності надали змогу прийти до висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена Постановою №889 не може включатися до грошового забезпечення військовослужбовця, як обрахункової величина для нарахування грошової допомоги на оздоровлення;

-жодними діями в/ч НОМЕР_1 за вказаний у позовній заяві період, не було порушено законні права та інтереси позивача, а тому висновок суду про визнання бездіяльності в/ч НОМЕР_1 протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 визначені у рішенні виплати, не відповідає обставинам справи.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є вірним, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загоні морської охорони), перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) з 24 вересня 2014 року по 27 березня 2022 року.

Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони ДПС України від 28 березня 2022 року №103-ОС "Про особовий склад" капітана 1 рангу ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 28 березня 2022 року у зв`язку із вибуттям для подальшого проходження військової служби до Національної академії Держприкордонслужби України.

Як зазначив позивач та не спростував відповідач, ОСОБА_1 виплачувалась допомога для оздоровлення, зокрема, у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, що передбачена ст. 10-1 Закону №2011-XII, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №889.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у період 2015-2017 року виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, а тому додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою.

Разом з тим, додаткова грошова винагорода не була включена до складу місячного грошового забезпечення для обрахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону №2011-XII, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №889 та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення, які були виплачені йому у січні 2015 року, у червні 2016 року, у травні 2017 року, передбачені ст. 10-1 Закону №2011-XII, із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 з урахуванням проведених виплат.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ, Постанові Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затверджену Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Виходячи зі змісту ч.ч.3, 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання положень ч.1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

За визначенням, наведеним в п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно п.30.1 розділу ХХХ Інструкція №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пункт 30.3 Інструкції №260 визначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно п.33.1, п.33.2 розділу ХХХІІІ Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Постановою №889 закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Згідно п.2 Постанови №899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п.1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Так, відповідно п.2 ч.1 Постанови №899, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

На виконання зазначеної Постанови Уряду, наказом Міністра оборони від 15 листопада 2010 року №595, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 2012 року за №1540/21852, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України (далі Інструкція №595).

Пунктами 5, 8, 9 Інструкції №550 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідачем не заперечується, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислювалися така допомога, не враховано щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась позивачу щомісячно відповідно до Постанови №889.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки позивачу на підставі Постанови №889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась регулярно, що не заперечується сторонами у справі та протилежного матеріали справи не містять, тому підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2017 роки додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі №817/1427/17, від 14 квітня 2020 року у справі №820/3719/18, від 07 вересня 2020 року у справі №620/720/20, від 23 грудня 2020 року у справі №826/8081/16, від 29 грудня 2020 року у справі №240/1095/20, від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не відноситься до суб`єктів, на яких розповсюджується дія Постанови №889, оскільки матеріалами справи підтверджено, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, позивачу виплачувалася щомісячно.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.