Рішення

від 24.12.2024 по справі 420/16537/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16537/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (код ЄДРПОУ: 08199969) щодо невидання наказу про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 та припинення тимчасового виконання полковником ОСОБА_1 обов`язків за вакантною посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення -начальника групи військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (код ЄДРПОУ: 08199969) вчинити певні дії, а саме видати наказ про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 та припинення тимчасового виконання полковником ОСОБА_1 обов`язків за вакантною посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 2018 року і до 19.05.2023 року проходив військову службу на посаді начальника НОМЕР_2 військового мобільного госпіталю (командира військової частини НОМЕР_1 ). Безпосереднім начальником для командира військової частини НОМЕР_1 був начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, а старшим за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, був командир військової частини НОМЕР_3 (начальник Медичних сил Збройних Сил України).

19.05.2023 року командир військової частини НОМЕР_3 видав наказ (по особовому складу) № 72, пунктом 13 параграфу 2 якого визначив наступне: «відповідно до підпункту 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України полковника ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України, звільнити з займаної посади і зарахувати в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 з 12 травня 2023 року по 12 липня 2023 року».

15.07.2023 року командиром військової частини НОМЕР_3 видано наказ (по особовому складу) № 110, пунктом 26 якого перебування ОСОБА_1 в розпорядженні командувача Медичних сил Збройних Сил України було продовжено на період з 12 липня 2023 року по 12 серпня 2023 року.

29.07.2023 року командиром військової частини НОМЕР_3 видано наказ (по особовому складу) № 120, пунктом 6 якого скасовано зазначений пункт 26 наказу командувача Медичних сил Збройних Сил України від 15.07.2023 року № 110 як нереалізований.

Усі накази командира військової частини НОМЕР_3 були доведені до начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.

04.08.2023 року начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону видав наказ (по стройовій частині) № 290, пунктом 1 якого визначив наступне: «полковника ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 19 травня 2023 року № 72, звільненого з посади командира військової частини НОМЕР_1 і зарахованого в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 і залишенням у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (на 725 ліжок), допустити до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 .

23.12.2023 року командир військової частини НОМЕР_3 видав наказ (по особовому складу) №215, пунктом 5 параграфу 4 якого визначив наступне: «відповідно до пункту 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України полковника ОСОБА_1 , колишнього командира військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України, який перебуває в розпорядження командувача Медичних сил Збройних Сил України, призначити командиром військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України ВОС - 9001013, з 13 липня 2023 року».

Наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 23.12.2023 року № 215 доведено до начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.

25.12.2023 року начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 654, яким наказав: 1) ТВО командира військової частини НОМЕР_1 встановленим порядком організувати відпрацювання матеріалів, необхідних для оформлення полковнику ОСОБА_1 , допуску до державної таємниці та направлення вказаних матеріалів до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону; 2) начальнику групи секретного документального забезпечення служби охорони державної таємниці Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, після надходження з військової частини НОМЕР_1 матеріалів, необхідних для оформлення полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, здійснити їх перевірку відповідності вимогам керівних документів та підготувати вмотивований запит до УСБУ в Одеській області; 3) заступнику начальника центра - начальника управління Військово-медичного клінічного центру Південного регіону після надання полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці підготувати та надати на підпис проект наказу командира Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 .

Розпорядженням Управління Служби безпеки України в Одеській області від 02.02.2024 року № 28д, ОСОБА_1 був наданий допуск до державної таємниці, який супровідним листом за вих. реєстр. №65/11/1134дск від 05.02.2024 було направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі свого боку позивач 02.04.2024 року звернувся з рапортом до начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, а адвокат - з адвокатським запитом щодо надання інформації про дату фактичного надходження від Управління Служби безпеки України в Одеській області до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону допуску до державної таємниці.

12.04.2024 року начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону відмовив у наданні цієї інформації позивачу та його адвокату, повідомивши, що зазначені відомості становлять державну таємницю (лист від 12.04.2024 року за вих. № 548/4681).

Натомість 29.04.2024 року командир військової частини НОМЕР_4 фельд`єгерсько-поштового зв`язку Збройних Сил України надав інформацію на адвокатський запит, повідомивши, що відправлення з УСБУ в Одеській області реєстр. № 65/11/1134дск від 05.02.2024 року було вручено уповноваженому представнику Військово-медичного клінічного центру Південного регіону 12.02.2024 року.

Лист командира військової частини НОМЕР_4 від 29.04.2024 року за вих. № 641/428 надійшов на адресу адвоката 22.05.2024 року.

22.05.2024 року позивач ознайомився з цим листом та дійшов висновку, що через протиправну бездіяльність відповідача з 12.02.2024 року залишається нереалізованим наказ командувача Медичними силами Збройних Сил України від 23.12.2023 року №°215 про призначення позивача командиром військової частини НОМЕР_1 з 13 липня 2023 року, у зв`язку з чим порушується право позивача на належне грошове забезпечення.

Так, згідно з пунктом 1 розділу XXVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №° 260 (далі - Порядок № 260) військовослужбовцям, які допущені в установленому порядку до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою, безперервно виконували обов`язки за цією посадою 30 календарних днів і більше, грошове забезпечення виплачується з урахуванням посадового окладу, встановленого для цієї вакантної посади, строком не більше ніж шість місяців. Після закінчення вищезазначених строків тимчасового виконання обов`язків на посадах або прийняття рішення про повернення до виконання обов`язків за основною посадою військовослужбовцям виплачується грошове забезпечення за основною посадою. Безперервна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за час тимчасового виконання обов`язків за посадами понад вищезазначені строки не допускається.

Натомість начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону не видав наказ про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 , а відтак ТВО командира військової частини НОМЕР_1 не здав і, відповідно, позивач не прийняв посаду командира військової частини НОМЕР_1 ; не припинив тимчасове виконання полковником ОСОБА_1 обов`язків за вакантного посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 на підставі пункту 1 наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (по стройовій частині) від 04.08.2023 року № 290 як такого, що перешкоджає виконанню пункту 5 параграфу 4 наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 23.12.2023 року № 215.

Позивач вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 03.06.2024 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та ухвалив розгляд справи №420/16537/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 25.06.2024 року.

24.06.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивач з 2018 року і до 19.05.2023 року проходив військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 . При цьому, в кримінальному провадженні, внесеного 24.02.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023160000000257 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, за фактом вимагання службовою особою медичного закладу неправомірної вигоди за вчинення дій, які входять до її повноважень, а саме щодо встановлення непридатності до військової служби, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення було затримано полковника ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_1 , та повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369-2 КК України.

Згідно з ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.05.2023 року у справі № 947/14372/23, залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.05.2023 року, до підозрюваного ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Строк дії ухвали - два місяці, тобто до 12.07.2023 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 19.05.2023 року №72 полковник ОСОБА_1 , звільнений з займаної посади та зарахований у розпорядження Командувача Медичних сил Збройних Сил України із залишенням у списках особового складу ВМКЦ ПР.

При цьому, підпунктом 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення 1153/2008) встановлено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається, якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання.

Натомість, відповідно до пункту 117 Положення 1153/2008, призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12-16 пункту 116 цього Положення.

Таким чином, після звільнення позивача з посади він мав бути призначений на цю або іншу посаду компетентною посадовою особою. Питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду командира військової частини НОМЕР_1 віднесено до виключної компетенції Командувача Медичних сил Збройних Сил України, 23.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 було видано наказ №215 про призначення полковника ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_1 з 13.07.2023 року.

Враховуючи наведене вище, питання щодо службового становища ОСОБА_1 (допуску до тимчасового виконання обов`язків за посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 ) у ВМКЦ ПР вирішувалися з урахуванням наведених вище наказів Командувача Медичних сил Збройних Сил України та відповідних норм Положення 1153/2008.

Також відповідач вважає, що має бути враховано, що з 08.11.2019 року по 28.05.2024 року на полковника ОСОБА_1 було накладено дисциплінарні стягнення: 08.11.2019 - Догана; 10.07.2020 - Догана; 31.08.2021 - Зауваження; 21.04.2021 - Сувора догана; 08.12.2021 - Догана; 24.05.2023 - Догана; 24.11.2023 - Сувора догана; 25.03.2024 - Попередження про неповну службову відповідність.

Крім того відповідач вказує, що в провадженні судів перебувають справи, стороною в яких є позивач:

- Одеський окружний адміністративний суд, судця ОСОБА_2 справа №420/19752/21 - позов про визнання протиправним та скасування пунктів наказу за результатами службового розслідування ВМКЦ ПР, а саме щодо утримання з ОСОБА_1 суми у розмірі 329402,12 гривень спричиненого збитку, як нестача продуктів харчування на загальну суму 329 402,12 грн.;

- Одеський окружний адміністративний суд, суддя Пекний А.С, справа №420/35466/23 - позов про визнання протиправним та скасування пунктів наказу ВМКЦ ПР за результатами службового розслідування, а саме щодо оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - суворої догани. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року ОСОБА_1 , відмовленно в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та підтверджено правомірність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.ь Не погодившись з зазначеним рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року, ОСОБА_1 оскаржив його до П`ятого апеляційного адміністративного суду, провадження в якому на даний момент триває;

- Одеський окружний адміністративний суд, суддя Танцюра К.О., справа: №420/12548/24, позов про визнання протиправним та скасування пункту наказу начальника ВМКЦ ПР, а саме щодо оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність;

- в провадженні Приморського районного суду м.Одеси на розгляді перебуває кримінальне провадження №12023160000000257 надіслано із обвинувальним актом 17.11.2023 року, справа №522/22462/23 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального злочину передбаченого ч.2 ст.369-2 Кримінального кодексу України (зловживання впливом та одержання неправомірної вигоди);

- також на офіційній сторінці «Судова влада України» - «Стан розгляду справ» міститься інформація про кримінальну справу № 1-кп/264/47/2022 від 02.11.2020 що перебуває у стані розгляду у Іллічівському районному суді м. Маріуполя за обвинуваченням ОСОБА_1 .

Окрім цього, відповідач зауважує, що затримання полковника ОСОБА_1 та повідомлення йому про підозру у кримінальному проваджені №12023160000000257 зумовило значний соціальний резонанс, який вийшов далеко за межі не тільки ВМКЦ ПР, але і військового середовища загалом та викликало справедливе та зрозуміле обурення у суспільстві, а тому призначення полковника ОСОБА_1 на посаду командира військової частини НОМЕР_1 має деморалізуючий вплив на особовий склад ВМКЦ ПР та підпорядкованих підрозділів, а також може призвести до підриву боєздатності військової частини НОМЕР_1 та неспроможності виконувати поставлені завдання.

Таким чином, на думку відповідача, наведені вище обставини, які характеризують особу позивача та приписи частини першої статті 58 та статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, виключають можливість видання відповідачем наказу про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 .

24.06.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивача заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволення позовних вимог. Також позивач зазначає про безпідставність переживань відповідача у випадку поновлення позивача на посаді командира військової частини НОМЕР_1 через звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Позивач виходить із принципу презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції України), який визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в і законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Позивач вказує, що відповідачем зазначено про накладення 8 дисциплінарних стягнень. Однак відповідач не надав до суду інформацію про його заохочення. Так, позивач зазначає, що згідно службової ккартки він відзначений державними нагородами України за врятовані життя, за військову доблесть, за досягнення у військовій службі та багаторічну, сумлінну службу, зокрема: 1) Орденом «Богдана Хмельницького III ступеня», вручений Президентом України за особливі заслуги у захисті державного, суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України; 2) Почесною грамотою Кабінету Міністрів України - за особистий внесок у військову сферу, а також численними відзнаками Міністерства оборони України, вищого військового командуванням Збройних Сил України та інших військових формувань. Таким чином, досягнення у військовій службі, які відзначені на рівні Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, на думку позивача, у даному випадку має переважаюче значення для справи, ані ж дисциплінарні стягнення, які були накладені відповідачем, окремі з яких наразі оскаржуються в суді як протиправні та незаконні.

В підготовче судове засідання, призначене на 25.06.2024 року, сторони не з`явилися. Від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із зайнятістю в судовому засіданні призначеному 25.06.2024 року в П`ятому апеляційному адміністративному суду. Підготовче судове засідання відкладено на 06.08.2024 року.

В підготовче судове засідання, призначене на 06.08.2024 року, сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно.

Ухвалою суду від 06.08.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 04.09.2024 року.

В судове засідання, призначене на 04.09.2024 року, з`явився представник відповідача. Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомленний належним чином та завчасно.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення судового засідання.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 04.09.2024 року, задовольнив клопотання представника відповідача та відклав судове засідання на 01.10.2024 року.

27.09.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі.

30.09.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Судове засідання, призначене на 01.10.2024 року, було перенесено на 23.10.2024 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

В судове засідання, призначене на 23.10.2024 року, з`явилися представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні представник позивача просив залишити без розгляду його заяву про закриття провадження.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 23.10.2024 року, залишив без розгляду заяву представника про закриття провадження у справі.

Судове засідання відкладено на 19.11.2024 року.

11.11.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява від 09.11.2024 року про уточнення позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 19.11.2024 року, з`явилися представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні представник позивача просив прийняти до розгляду подану ним заяву від 09.11.2024 року.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 19.11.2024 року, відмовив у прийнятті до розгляду заяви представника позивача від 09.11.2024 року, оскільки зі змісту вбачається, що вона є заявою про зміну предмету та підстав позову.

Під час розгляду справи по суті у вступному слові представник позивача позовні вимоги підтримував та просив задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, заявив клопотання про відкладення судового засідання для можливості підготувати заяву про закриття провадження у справі.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 19.11.2024 року, задовольнив клопотання представника відповідача та відклав судове засідання на 02.12.2024 року.

27.11.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

В судове засідання, призначене на 02.12.2024 року, з`явилися представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача при вирішенні вказаного клопотання поклався на розсуд суду.

У судовому засіданні 02.12.2024 року суд з`ясував думку учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 11.09.2024 року, суд задовольнив клопотання учасників та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України та перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 24.12.2024 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Закрито провадження у справі №420/16537/24 за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону в частині позовних вимог про зобов`язання Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (код ЄДРПОУ: 08199969) вчинити певні дії, а саме видати наказ про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 та припинення тимчасового виконання полковником ОСОБА_1 обов`язків за вакантною посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 , на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

В іншій частині клопотання представника відповідача відмовлено.

Заслухавши сторін, розглянувши подані заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 2018 року і до 19.05.2023 року проходив військову службу на посаді начальника НОМЕР_2 військового мобільного госпіталю (командира військової частини НОМЕР_1 ). Безпосереднім начальником для командира військової частини НОМЕР_1 був начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, а старшим за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, був командир військової частини НОМЕР_3 (начальник Медичних сил Збройних Сил України).

19.05.2023 ркоу командир військової частини НОМЕР_3 видав наказ (по особовому складу) № 72, пунктом 13 параграфу 2 якого визначив наступне: «відповідно до підпункту 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України полковника ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України, звільнити з займаної посади і зарахувати в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 з 12 травня 2023 року по 12 липня 2023 року».

15.07.2023 року командиром військової частини НОМЕР_3 видано наказ (по особовому складу) № 110, пунктом 26 якого перебування ОСОБА_1 в розпорядженні командувача Медичних сил Збройних Сил України було продовжено на період з 12 липня 2023 року по 12 серпня 2023 року.

29.07.2023 року командиром військової частини НОМЕР_3 видано наказ (по особовому складу) № 120, пунктом 6 якого скасовано зазначений пункт 26 наказу командувача Медичних сил Збройних Сил України від 15.07.2023 року № 110 як нереалізований.

04.08.2023 року начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону видав наказ (по стройовій частині) № 290, пунктом 1 якого визначив наступне: «полковника ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 19 травня 2023 року № 72, звільненого з посади командира військової частини НОМЕР_1 і зарахованого в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 і залишенням у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (на 725 ліжок), допустити до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 .

23.12.2023 року командир військової частини НОМЕР_3 видав наказ (по особовому складу) №215, пунктом 5 параграфу 4 якого визначив наступне: «відповідно до пункту 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України полковника ОСОБА_1 , колишнього командира військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України, який перебуває в розпорядження командувача Медичних сил Збройних Сил України, призначити командиром військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України ВОС - 9001013, з 13 липня 2023 року».

25.12.2023 року начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 654, яким наказав: 1) ТВО командира військової частини НОМЕР_1 встановленим порядком організувати відпрацювання матеріалів, необхідних для оформлення полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та направлення вказаних матеріалів до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону; 2) начальнику групи секретного документального забезпечення служби охорони державної таємниці Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, після надходження з військової частини НОМЕР_1 матеріалів, необхідних для оформлення полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, здійснити їх перевірку відповідності вимогам керівних документів та підготувати вмотивований запит до УСБУ в Одеській області; 3) заступнику начальника центра - начальника управління Військово-медичного клінічного центру Південного регіону після надання полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці підготувати та надати на підпис проект наказу командира Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 .

Розпорядженням Управління Служби безпеки України в Одеській області від 02.02.2024 року № 28д, ОСОБА_1 був наданий допуск до державної таємниці, який супровідним листом за вих. реєстр. №65/11/1134дск від 05.02.2024 було направлено на адресу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.

02.04.2024 року позивач звернувся з рапортом до начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, а адвокат - з адвокатським запитом щодо надання інформації про дату фактичного надходження від Управління Служби безпеки України в Одеській області до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону допуску до державної таємниці.

12.04.2024 року начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону відмовив у наданні цієї інформації позивачу та його адвокату, повідомивши, що зазначені відомості становлять державну таємницю (лист від 12.04.2024 року за вих. № 548/4681).

29.04.2024 року командир військової частини НОМЕР_4 надав інформацію на адвокатський запит, повідомивши, що відправлення з УСБУ в Одеській області реєстр. № 65/11/1134дск від 05.02.2024 року було вручено уповноваженому представнику Військово-медичного клінічного центру Південного регіону 12.02.2024 року.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо невидання наказу про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 та припинення тимчасового виконання полковником ОСОБА_1 обов`язків за вакантною посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 , звернувся до суду з даною позовною заявою.

31.07.2024 року начальником Військово-медичного клінічного центру Південного регіону було видано наказ №377, яким призначено внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 .

05.08.2024 року начальник ВМКЦ ПР полковник ОСОБА_3 видав наказ (по стройовій частині) №202, яким допустив полковника ОСОБА_1 до виконання обовязків за його штатною посадою командира військової частини НОМЕР_1 (начальника НОМЕР_2 військового госпіталю).

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон України №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

В силу вимог частини четвертої статті 2 Закону України №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог пункту 12 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 122 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) відсторонення військовослужбовців від посади як захід забезпечення кримінального провадження здійснюється відповідно до Кримінального процесуального кодексу України на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 Кримінального процесуального кодексу України.

Військовослужбовці, відсторонені від посад, зараховуються у розпорядження відповідної посадової особи з дня, що настає за днем відсторонення, та продовжують проходити військову службу, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають (якщо до них не застосовано запобіжних заходів кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою). Військовослужбовці, усунені або відсторонені від виконання службових обов`язків, продовжують проходити військову службу, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених командиром військової частини, якщо до них не застосовано запобіжних заходів або покарань, визначених у підпунктах 12-1,13 пункту 116 цього Положення.

підпунктом 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення 1153/2008) встановлено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається, якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання.

Відповідно до пункту 117 Положення 1153/2008, призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12-16 пункту 116 цього Положення.

Поновлення у правах усунутих від виконання службових обов`язків відбувається відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, які були відсторонені від посади, поновлюються на попередній або на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді в разі скасування відповідної ухвали слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження, винесення судом виправдувального вироку, відмови у порушенні кримінальної справи за відсутності події злочину, відсутності в діянні складу злочину, за недоведеності їх участі у вчиненні злочину, закриття кримінальної справи або в разі закінчення двомісячного строку відсторонення від посади, якщо строк відсторонення від посади не було продовжено в порядку, визначеному статтею 158 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з приписами пункту 4.32. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі за текстом скорочено - Інструкція № 170) порядок і тривалість усунення від виконання службових обов`язків та відсторонення від виконання службових повноважень військовослужбовців визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Підставою для усунення від виконання службових обов`язків є невиконання військовослужбовцем службових обов`язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настання таких наслідків. Рішення про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків приймається командиром військової частини або найближчим прямим начальником, який має право видавати наказ про таке усунення і призначення службового розслідування за фактом, що призвів до цього. Тривалість усунення від виконання службових обов`язків не повинна перевищувати тривалість службового розслідування та час, необхідний для прийняття відповідного рішення командиром. Наказ про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків скасовується, якщо за результатами службового розслідування підстави прийняття такого рішення не підтверджуються або прийнято рішення про притягнення військовослужбовця, який вчинив правопорушення, до дисциплінарної відповідальності.

Військовослужбовець, стосовно якого винесено постанову про притягнення як обвинуваченого у вчиненні злочину у сфері службової та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та (або) пов`язаного із зловживанням службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання службових повноважень наказом командира військової частинй.

Військовослужбовцям, усунутим від виконання службових обов`язків або відстороненим від виконання службових повноважень чи повноважень на посаді, з наступного дня після усунення (відсторонення) за період, протягом якого вони не виконували службових обов`язків за посадою, виплачується грошове забезпечення згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України).

Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України відсторонення військовослужбовців від посад, як захід забезпечення кримінального провадження, на підставі отриманого рішення слідчого судці під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження здійснюється наказом командира військової частини або найближчого прямого начальника на строк не більше двох місяців.

Приписами статті 47 Дисциплінарного статут Збройних Сил України визначено, що рішення про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків приймається прямим командиром (начальником). Про цей факт видається у триденний строк із дня прийняття посадовою особою такого рішення письмовий наказ про проведення службового розслідування.

Тривалість усунення від виконання службових обов`язків не повинна перевищувати тривалості службового розслідування та часу, необхідного для прийняття командиром (начальником) відповідного рішення за результатами такого розслідування.

Наказ про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків скасовується, якщо за результатами службового розслідування підстави для прийняття такого рішення не підтвердилися або прийнято рішення про притягнення військовослужбовця, який вчинив правопорушення, до дисциплінарної відповідальності.

Приписами пункту 120 Положення № 1153/2008 визначено, що у зв`язку зі службовою необхідністю на військовослужбовця, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою рівнозначною або вищою посадою, а саме: 1) вакантною - за його згодою; 2) невакантною - у разі тимчасової відсутності, або внаслідок усунення від виконання службових обов`язків чи відсторонення від виконання службових повноважень військовослужбовця, який її займає.

Безперервний строк тимчасового виконання обов`язків не повинен, перевищувати: 1) за вакантною посадою - шести місяців; 2) за невакантною - чотирьох місяців.

Згідно з пунктом 1 розділу XXVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок № 260) військовослужбовцям, які допущені в установленому порядку до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою, безперервно виконували обов`язки за цією посадою 30 календарних днів і більше, грошове забезпечення виплачується з урахуванням посадового окладу, встановленого для цієї вакантної посади, строком не більше ніж шість місяців. Після закінчення вищезазначених строків тимчасового виконання обов`язків на посадах або прийняття рішення про повернення до виконання обов`язків за основною посадою військовослужбовцям виплачується грошове забезпечення за основною посадою. Безперервна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за час тимчасового виконання обов`язків за посадами понад вищезазначені строки не допускається.

Судом встановлено, що 19.05.2023 року командир військової частини НОМЕР_3 видав наказ (по особовому складу) № 72, пунктом 13 параграфу 2 якого визначив наступне:- «відповідно до підпункту 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України полковника ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України, звільнити з займаної посади і зарахувати в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 з 12 травня 2023 по 12 липня 2023 року».

15.07.2023 року командиром військової частини НОМЕР_3 видано наказ (по особовому складу) № 110, пунктом 26 якого перебування ОСОБА_1 в розпорядженні командувача Медичних сил Збройних Сил України було продовжено на період з 12 липня 2023 року по 12 серпня 2023 року.

29.07.2023 року командиром військової частини НОМЕР_3 видано наказ (по особовому складу) № 120, пунктом 6 якого скасовано зазначений пункт 26 наказу командувача Медичних сил Збройних Сил України від 15.07.2023 року № 110 як нереалізований.

04.08.2023 року начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону видав наказ (по стройовій частині) № 290, пунктом 1 якого визначив наступне: «полковника ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 19 травня 2023 року № 72, звільненого з посади командира військової частини НОМЕР_1 і зарахованого в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 і залишенням у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (на 725 ліжок), допустити до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 .

23.12.2023 року командир військової частини НОМЕР_3 видав наказ (по особовому складу) №215, пунктом 5 параграфу 4 якого визначив наступне: «відповідно до пункту 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України полковника ОСОБА_1 , колишнього командира військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України, який перебуває в розпорядження командувача Медичних сил Збройних Сил України, призначити командиром військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України ВОС - 9001013, з 13 липня 2023 року».

25.12.2023 року начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 654, яким наказав: 1) ТВО командира військової частини НОМЕР_1 встановленим порядком організувати відпрацювання матеріалів, необхідних для оформлення полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та направлення вказаних матеріалів до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону; 2) начальнику групи секретного документального забезпечення служби охорони державної таємниці Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, після надходження з військової частини НОМЕР_1 матеріалів, необхідних для оформлення полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, здійснити їх перевірку відповідності вимогам керівних документів та підготувати вмотивований запит до УСБУ в Одеській області; 3) заступнику начальника центра - начальника управління Військово-медичного клінічного центру Південного регіону після надання полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці підготувати та надати на підпис проект наказу командира Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 .

Розпорядженням Управління Служби безпеки України в Одеській області від 02.02.2024 року № 28д, ОСОБА_1 був наданий допуск до державної таємниці, який супровідним листом за вих. реєстр. №65/11/1134дск від 05.02.2024 було направлено на адресу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.

29.04.2024 року командир військової частини НОМЕР_4 надав інформацію на адвокатський запит, повідомивши, що відправлення з УСБУ в Одеській області реєстр. № 65/11/1134дск від 05.02.2024 року було вручено уповноваженому представнику Військово-медичного клінічного центру Південного регіону 12.02.2024 року.

Основними документами, які визначають порядок прии?мання та здавання справ і посади, є Статут внутрішньоі? служби Зброи?них Сил Украі?ни, затверджении? Законом Украі?ни від 24 березня 1999 року No 548-ХІV (Розділ 2. Загальні обов`язки командирів (начальників), Наказ Міністра оборони Украі??ни від 16 липня 1997 року No 300 „Про затвердження Положення про віи?ськове (корабельне) господарство Зброи?них Сил Украі?ни.

Відповідно до статті 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Приписами статті 36 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, і також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.Згідно з приписами статті 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Згідно п.п. 58-64 Розділу 2 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) зобов`язаний:

показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;

Новопризначені командири військових частин (кораблів) вступають на посаду на підставі розпорядження чи наказу старшого командира (начальника). Про свій вступ на посаду командир частини (корабля) оголошує наказом і доповідає старшому командирові (начальникові).

Командир військової частини (корабля) приймає або здає посаду особисто в присутності представника від старшого командира (начальника).

Для прийняття і здавання посади командира військової частини (корабля) наказом старшого командира (начальника) призначаються комісії, які після проведення перевірки складають відповідні акти.

Установлюються такі терміни для прийняття і здавання посад: командира бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) не більше ніж 10 днів, заступника командира з тилу не більше ніж 20 днів, командира батальйону та командира роти (корабля 3 і 4 рангу) не більше ніж 5 днів, начальника служби, якому підпорядковані склади, не більше ніж 15 днів.

Порядок приймання та здавання справ і посад особами, що відають військовим (корабельним) господарством, визначений розділом 9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року № 300.

Пунктами 9.1.1 та 9.1.2 вказаного положення передбачено, що з метою підвищення відповідальності за керівництво військовим (корабельним) господарством і забезпечення збереження державної власності всі посадові особи при призначеннях і переміщеннях зобов`язані здавати та приймати справи і посаду.

Новопризначені командири військових частин (кораблів) невідкладно, після їх прибуття до військової частини та представлення старшим командиром (начальником), приступають до виконання обов`язків за посадою. Про початок виконання обов`язків за посадою новопризначений командир військової частини (корабля) оголошує наказом і доповідає старшому командирові (начальникові), після чого здійснює приймання справ та посади в порядку, встановленому Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та цим Положенням.

Для приймання та здавання справ і посади, починаючи з начальника служби військової частини та вище і їм відповідних посадових осіб, наказом старшого командира (начальника) призначається комісія.

Відповідно до пункту 9.1.6 Положення № 300 комісія, призначена для приймання та здавання справ і посади, чи внутрішня перевірочна комісія у присутності того, хто приймає, і того, хто здає справи і посаду, проводить: - інвентаризацію матеріальних засобів, які приймаються заново призначеною посадовою особою військової частини (з`єднання); - перевірку господарської діяльності військової частини, служб складів та інших об`єктів з моменту останньої перевірки і порівняння облікових відомостей з даними дійсної наявності матеріальних засобів.

Пунктом 9.1.7 вказаного положення передбачено, що приймання та здавання справ посадовими особами, що відають військовим (корабельним) господарством, оформлюється актом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, після надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, яке було вручено уповноваженому представнику Військово-медичного клінічного центру Південного регіону 12.02.2024 року, начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на виконання наказу № 654 не призначив внутрішньої-перевірочну комісію для приймання та здавання справ посади командира військової частини НОМЕР_1 , а відтак позивач ТВО командира військової частини НОМЕР_1 не здав і, відповідно, позивач не прийняв посаду командира військової частини НОМЕР_1 .

Вже в ході розгляду справи 31.07.2024 року начальником Військово-медичного клінічного центру Південного регіону було видано наказ №377, яким призначено внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 .

05.08.2024 року начальник ВМКЦ ПР полковник ОСОБА_3 видав наказ (по стройовій частині) №202, яким допустив полковника ОСОБА_1 до виконання обовязків за його штатною посадою командира військової частини НОМЕР_1 (начальника НОМЕР_2 військового госпіталю).

Щодо позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: 08199969) щодо невидання наказу про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 та припинення тимчасового виконання полковником ОСОБА_1 обов`язків за вакантною посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 815/219/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 766/12374/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 826/16107/18.

З урахуванням приписів статей 2, 5, 9 КАС України слід дійти висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення, за загальним правилом, має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Однією з умовою розгляду судом питання про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 360/1193/17.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено понятті «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Системний аналіз наведеного положення визначає, що для закриття провадження у справі з наведеної підстави необхідна сукупність таких фактів: самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.

Тобто для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.

Судом було встановлено, що після відкриття провадження у цій справі, 31.07.2024 року начальником Військово-медичного клінічного центру Південного регіону було видано наказ №377, яким призначено внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 .

05.08.2024 року начальник ВМКЦ ПР полковник ОСОБА_3 видав наказ (по стройовій частині) №202, яким допустив полковника ОСОБА_1 до виконання обовязків за його штатною посадою командира військової частини НОМЕР_1 (начальника НОМЕР_2 військового госпіталю).

Враховуючи, що після відкриття провадження у справі відповідачем були усунені порушення прав позивача щодо призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Однак позивач заперечував проти зактиття провадження у справі, з огляду на те, що через протиправну бездіяльність Відповідача з 12.02.2024 і по 05.08.2024 року залишався не реалізованим наказ командувача Медичними силами Збройних Сил України від 23.12.2023 №215, через це позивач не припинив тимчасове виконання полковником ОСОБА_1 обов`язків за вакантною посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим Позивачу не виплачувалось грошове забезпечення за посадою командира військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, позивачем було зазначено, що наказом №215 командир військової частини НОМЕР_3 наказав призначити позивача з 13 липня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України ВОС - 9001013, однак через триваючу бездіяльність відповідача допустили його до виконання обовязків за його штатною посадою командира військової частини НОМЕР_1 (начальника НОМЕР_2 військового госпіталю) 05.08.2024 року.

Отже, позивач стверджує, що надання юридичної кваліфікації бездіяльності відповідача на предмет відповідності законодавству є особливо важливим.

В контексті вищенаведеного, слід зауважити, що суд повинен прийняти рішення, яке має бути справедливим та таким, що відновить порушені права позивача у заявлений ним спосіб.

Відповідно до статті 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІУ (далі - Статуту внутрішньої служби) накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Приписами статті 36 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Згідно з приписами статті 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь і далі виконує йогр. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Як вже зазначалось вище, 23.12.2023 року командир військової частини НОМЕР_3 видав наказ (по особовому складу) №215, пунктом 5 параграфу 4 якого визначив наступне: «відповідно до пункту 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України полковника ОСОБА_1 , колишнього командира військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України, який перебуває в розпорядження командувача Медичних сил Збройних Сил України, призначити командиром військової частини НОМЕР_1 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України ВОС - 9001013, з 13 липня 2023 року».

25.12.2023 року начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 654, яким наказав: 1) ТВО командира військової частини НОМЕР_1 встановленим порядком організувати відпрацювання матеріалів, необхідних для оформлення полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та направлення вказаних матеріалів до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону; 2) начальнику групи секретного документального забезпечення служби охорони державної таємниці Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, після надходження з військової частини НОМЕР_1 матеріалів, необхідних для оформлення полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, здійснити їх перевірку відповідності вимогам керівних документів та підготувати вмотивований запит до УСБУ в Одеській області; 3) заступнику начальника центра - начальника управління Військово-медичного клінічного центру Південного регіону після надання полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці підготувати та надати на підпис проект наказу командира Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 .

Розпорядженням Управління Служби безпеки України в Одеській області від 02.02.2024 року № 28д, ОСОБА_1 був наданий допуск до державної таємниці, який супровідним листом за вих. реєстр. №65/11/1134дск від 05.02.2024 було направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.04.2024 року командир військової частини НОМЕР_4 надав інформацію на адвокатський запит, повідомивши, що відправлення з УСБУ в Одеській області реєстр. № 65/11/1134дск від 05.02.2024 року було вручено уповноваженому представнику Військово-медичного клінічного центру Південного регіону 12.02.2024 року.

Однак, лише тільки після відкриття провадження у цій справі, 31.07.2024 року начальником Військово-медичного клінічного центру Південного регіону було видано наказ №377, яким призначено внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 .

Слід зазначити, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем не було вчинено обвязкових дій на користь позивача, на виконання наказу №215 від 23.12.2023 року та наказу №654 від 25.12.2023 року, які були віднесені до компетенції відповідача, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З 12.02.2024 року, а саме з моменту вручення уповноваженому представнику Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Розпорядження Управління Служби безпеки України в Одеській області від 02.02.2024 року № 28д про допуск позивача до державної таємниці, у відповідача виник обов`язок щодо виконання наказу №654 від 25.12.2023 в частині призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 .

Відповідач в ході розгляду справи не навів конкретних причин, умов та обставин, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до наказів, фактично не були виконані.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність кримінальних справ та дисциплінарних стягнень у позивача, оскільки ці обставини не є підставами для невиконання наказів в частині призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 .

Отож, зважаючи на законодавчо встановлений обов`язок відповідача щодо виконання наказів, невчинення цих дій призвело до недопуску позивача до виконання обовязків за його штатною посадою командира військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим Позивачу не виплачувалось грошове забезпечення за посадою командира військової частини НОМЕР_1 .

Відповідач, прийнявши наказ №202, яким допустив полковника ОСОБА_1 до виконання обовязків за його штатною посадою командира військової частини НОМЕР_1 з 05.08.2024 року, не відновив порушене право позивача на призначення на посаду з встановленого у наказі №215 від 23.12.2023 року строку.

В даному випадку, є підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги протиправність бездіяльності відповідача, що призвело до тривалого недопуску позивача до виконання обовязків за його штатною посадою командира військової частини НОМЕР_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (код ЄДРПОУ: 08199969) щодо тривалого невидання наказу про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 та припинення тимчасового виконання полковником ОСОБА_1 обов`язків за вакантною посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 після надання полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (вул. Пироговська, 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ: 08199969) про визнання бездіяльності протиправною задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (код ЄДРПОУ: 08199969) щодо тривалого невидання наказу про призначення внутрішньої-перевірочної комісії для приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_1 та припинення тимчасового виконання полковником ОСОБА_1 обов`язків за вакантною посадою заступника начальника госпіталю з морально-психологічного забезпечення - начальника групи військової частини НОМЕР_1 після надання полковнику ОСОБА_1 допуску до державної таємниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.12.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва