Рішення

від 24.12.2024 по справі 460/11458/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2024 року м. Рівне№460/11458/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доЗахідного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати постанову про накладення штрафу від 29.08.2024 №3Х/РВ/10714/Ж5/17-00-07-05-17/3146313251-ФС.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.07.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області проводилася фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 10714/Ж5/17-00-07-05-17/3146313251 від 08.07.2024 року, у якому встановлено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади.

Позивач зазначає, що ним було усунуто порушення частини 4 статті 24 КЗпП України у частині не оформлення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням та неповідомлення як роботодавцем центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України до 23.07.2024 року - дати прийняття рішення відповідачем про розгляд справи про накладення штрафу, таким чином - у відповідача немає підстав для накладення штрафу.

Ухвалою судді від 30.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику ) учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого позов не визнає.

В обґрунтування заперечень зазначає, що акт перевірки територіального органу ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до ст. 265 КЗпП України. Наголошує, що заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України застосовуються незалежно від факту усунення порушень, які виявлені при проведенні перевірки податковим органом.

Щодо посилання позивача на статтю 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2163, зазначає, що частина перша даної статті передбачає, що у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

В даному випадку, факт неналежного оформлення трудових відносин позивачем з працівником виявлено в ході проведення перевірки ГУ ДПС у Рівненській області. Припис про усунення виявлених порушень ГУ ДПС у Рівненській області не складався, оскільки законодавством не передбачено такої вимоги. Таким чином, норми статті 16 Закону №2136 не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20.05.2020, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №26050000000008683.

Основним видом діяльності за КВЕД 47.11. є Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами

В період з 08.07.2024 року посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку, зокрема, з питань дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства про укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка проведена на підставі підпункту 80.2.2 пункту 20.2. статті 80 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 27.06.2024 №1632-п.

Результати перевірки оформлені актом №10714/Ж5/17-00-07-05-17/3146313251 від 08.07.2024.

Результати перевірки встановлено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади, а саме: допущення ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влад з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

22.07.2024 року відповідачем отримано матеріали фактичної перевірки від ГУ ДПС у Рівненській області, про одержання яких листом від 23.07.2024 року вих. №ЗХ/31/11549-24 повідомлено позивача.

23.07.2024 року відповідачем на адресу позивача направлено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу року № ЗХ/РВ/ДПС-10714/Ж5/17-00-07-05-17/3146313251, яким ФОП ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 29.08.2024 року.

Як зазначає позивач, встановлені порушення ним було.

Так, трудовий договір між нею та ОСОБА_2 був укладений ще 07.07.2024 року, наказ про прийняття на роботу з 08.07.2024 року на посаду продавця продовольчих товарів виданий 07.07.2024 року за №1, а повідомлення ГУ ДПС у Рівненській області (Рахівська ДПІ) про прийняття на роботу ОСОБА_2 за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413, надіслано 08.07.2024 року, про що була отримана квитанція № 2 від 08.07.2024 року - підтвердження про прийняття повідомлення ГУ ДПС у Рівненській області (Дубенський р-н).

29.08.2024 року заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області від 08.07.2024 року №10714/Ж5/17-00-07-05-17/3146313251, керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 80 000,00 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення № 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п.п. 6 п. 4 Положення №96).

Як визначено в п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Таким чином, ЗМУ Держпраці є органом, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 року № 413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, зокрема, засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами ч. 1 абз. 2, ч. 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 10 ст. 265 КЗпП України передбачено, що сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. ч. 2-7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Як слідує з оскарженої постанови від 29.08.2024 року № ЗХ/РВ/10714/Ж5/17-00-07-05-17/3146313251-ФС, відповідачем накладено на позивача штраф у розмірі 80000,00 грн. за порушення вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України, а саме: за результатами перевірки ГУ ДПС у Рівненській області у ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності в кафетерії за виконанням трудових функцій продавця зафіксовано ОСОБА_2 . Жодних документів, які свідчили б про оформлення трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 не було надано під час здійснення перевірки органом ДПС.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.07.2024 року ФОП ОСОБА_1 видано наказ №1 про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаду продавця продовольчих товарів н 0,5 ставки з 08.07.2024.

08.07.2024 позивачем було укладено трудовий договір з ОСОБА_2

08.07.2024 через електронний кабінет ФОП ОСОБА_1 подано повідомлення про прийняття працівника на роботу, що підтверджується копією квитанції №2 від 08.07.2024 року.

Результат обробки: документ доставлено до ГУ ДПС у Рівненській області 08.07.2024 19:19:48

Вказані обставини визнаються сторонами, а тому не підлягають доказуванню в силу вимог ст. 78 КАС України.

Спірним у даній справі є можливість застосування до вказаних правовідносин ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Як вже було зазначено вище, оскарженою постановою від 29.08.2024 року на позивача накладено штраф на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, згідно якого юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Суд наголошує, що 24.03.2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX, ст. 1 якого передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Стаття 16 вказаного Закону регулює здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану.

Так, відповідно до ст. 16 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 01.05.2022 року.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП України, не застосовуються.

Згідно пояснювальної записки до вказаного Закону, метою законопроекту є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, враховуючи необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників. Прийняття законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Таким чином, на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені ст. 265 КЗпП України, за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

При цьому суд вважає, що в даному випадку не варто застосовувати буквальне тлумачення норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а слід до вказаної норми застосовувати розширювальне тлумачення норм права, оскільки зміст норми, на переконання суду, є більш широким, ніж її текстуальне вираження. Тобто, штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП України, не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме - забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач за день до проведення фактичної перевірки видав наказ № 1 від 07.07.2024 року про прийняття ОСОБА_3 на роботу на посаду продавця та в день проведення фактичної перевірки, уклала з останньою трудовий договір та в день проведення фактичної перевірки через свій електронний кабінет подала повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Тобто, станом на дату розгляду Управлінням питання щодо накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (29.08.2024 року), виявлене під час перевірки, порушення було повністю усунуто.

Відтак, станом на 29.08.2024 року підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу були відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що є підставою для задоволення позовної вимоги про визнання такої постанови протиправною та її скасування

Судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах, оскільки факт неналежного оформлення трудових відносин позивачем з працівником виявлено в ході проведення перевірки ГУ ДПС у Рівненській області, а не територіальними органами Держпраці, а також ті твердження, що припис про усунення недоліків не виносився.

Так, на переконання суду, зміст ч. 3 ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» чітко вказує на те, що у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП України, не застосовуються. При цьому законодавець жодним чином не конкретизував, ким має бути проведено позаплановий захід і ким виявлено порушення в сфері праці. Вирішальним в даному випадку є вчинення порушення законодавства про працю, виявлення якого тягне за собою накладення штрафу, передбаченого ст. 265 КЗпП України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду справи суд висновує, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 29.08.2024 №3Х/РВ/10714/Ж5/17-00-07-05-17/3146313251-ФС.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 грудня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (пл. Міцкевича, буд. 8,м. Львів,Львівська обл.,79000, код ЄДРПОУ 44778105)

Суддя В.В. Щербаков