Рішення

від 24.12.2024 по справі 695/3393/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року справа № 695/3393/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом адвоката Танащука М.В. від імені ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

На підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду за підсудністю 02.08.2024 надійшла адміністративна справа за позовом адвоката Танащука М.В. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання йому відповіді на його заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

зобов`язання відповідача розглянути його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та надати йому вказану вище відстрочку від призову на військову службу на підставі зазначеної норми Закону;

стягнення з відповідача на його користь судового збору у розмірі 1211,20грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00грн, які він планує понести та докази якої будуть надані у подальшому.

Обґрунтовуючи зазначили, що позивач звернувся до відповідача зі вказаною вище заявою. Однак відповідач не надав відповіді на заяву. Вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вказаної вище норми Закону, а відповідач діє всупереч вимог законодавства.

Ухвалою від 11 листопада 2024 року суд позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив спрощене провадження у справі та вирішив розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного провадження. Вказану ухвалу відповідач отримав 15.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про поштове вручення.

Відповідач правом подати відзив не скористався, про причини суд не повідомив.

Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.

Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №737370 позивачу з 26.02.2024 встановлена ІІІ група інвалідності за загальне захворювання на строк до 01.03.2026.

26.07.2024 позивач засобами поштового зв`язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі Комісія) заявою, в якій повідомив, що є особою, яка на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки в установленому порядку визнаний особою з інвалідністю. Тому просив розглянути його заяву та оформити йому у порядку, визначеному постановою КМУ від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. У додатках до заяви вказав копію вказаної вище довідки МСЕК.

Листом від 27.06.2024 відповідач на заяву позивача від 24.06.2024 №3958 повідомив, що він подав заяву та відповідні додатки з порушенням Порядку №560 для військовозобов`язаних осіб під час мобілізації.

16.07.2024 позивач листом звернувся до керівника відповідача та повторно направив заяву про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації.

Відповідач листом від 12.08.2024 №822 на заяву позивача від 30.07.2024 №5387 повторно повідомив про недотримання позивачем Порядку для військовозобов`язаних осіб під час мобілізації та запропонував для вирішення питання, викладеного у зверненні самостійно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тому позивач звернувся до суду позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - ЗУ № 3543-XII).

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення згідно з ч.ч.7, 8 ст.23 ЗУ №3543-XII здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абз.9 п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Оскільки відповідач є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, саме на нього покладено обов`язок щодо прийняття рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.

З 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, адже були внесені зміни до ст.23 ЗУ №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до п.п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Водночас вказаним вище витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) №249 від 21 червня 2024 року підтверджується, що вказана вище Комісія створена при відповідачу. Вона не має статусу юридичної особи. Тому протилежні його доводи щодо того, що він не має повноважень представляти інтереси Комісії, не обґрунтовані та не враховані судом.

Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Суд урахував, що Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку.

Так, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п.2 ч.1 вказаного Закону є довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, постанова військово-лікарської комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п.59 Порядку №560).

Отже, заявою для одержання відстрочки від призову можуть подавати особисто військовозобов`язані як електронно, так і власне прибуттям.

Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до п.п.64, 65 Порядку №560 заяви військовозобов`язаних про надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та підтвердні документи зберігаються у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки протягом п`яти років. У разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 ЗУ № 3543-XII.

Згідно з п.2 ч.1 ст.23 ЗУ № 3543-XII, на який посилався позивач у заяві до Голови Комісії, передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Тобто, відповідач в особі Комісії під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки повинен перевірити наявність документів, які підтверджують саме вказаний вище факт постійного догляду, а потім винести обґрунтоване рішення. Встановлені обставини доводять, що відповідач отримав вказану вище заяву позивача. Проте відсутні належні, достовірні та допустимі докази щодо її розгляду у визначеному законом порядку, аналізу отриманих документів та прийняття відповідного рішення за результатами їх розгляду.

Зважаючи, що відповідач не розглянув заяву позивача від 26.07.2024 та не прийняв акту владно-розпорядчого характеру щодо отриманої заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, як військовозобов`язаному, який визнаний в установленому порядку особою з інвалідністю, не з`ясовував передбачених вказаним Законом підстав для надання відстрочки, порушення заявленого права позивача допущене саме бездіяльністю щодо розгляду його заяви та прийняття рішення за його результатами. Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність відповідача саме щодо розгляду заяви позивача та прийняття рішення за результатами її розгляду та зобов`язати його розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, вказану вище заяву позивача, а за результатами - прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням вказаних судом мотивів у цьому рішенні.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу, 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду, 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз, 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 02.09.2024 в сумі 1211,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову половина суми.

У позовній заяві представник позивача адвокат Танащук М.В. зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становитиме 20000,00грн. До позовної заяви представник позивача додав копію ордеру серії АІ №1692868 на надання правничої (правової) допомоги позивачу. Належні, достовірні та допустимі докази сплати позивачем вказаної вище суми на рахунок зазначеного вище адвоката відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подав.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд врахував, що адміністративна справа розглядалася правилами спрощеного письмового провадження. Тобто, ознак складної не мала. Позовна заява підписана вказаним вище адвокатом. Зміст позовної заяви свідчить, що її складено фахівцем в галузі права. Водночас позивач не повідомляв суд про причини неможливості своєчасно подати докази сплати судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00грн. У цьому контексті суд урахував відсутність таких відомостей у позовній заяві та письмових заяв з дати відкриття провадження у справі 11.11.2024. Також зазначена сума витрат неспівмірна складності справи. Враховуючи тривалість судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин ненадання позивачем доказів таких витрат та наявність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат під час вирішення позовних вимог, відповідно - про відсутність підстав для їх присудження з відповідача із-за відсутності доказів оплати послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов адвоката Танащука М.В. від імені ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.07.2024 та прийняття рішення за його результатами.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в особі створеної при ньому Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) від 26.07.2024 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням вказаних судом мотивів у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення позовною заявою до адміністративного суд в сумі 605,60грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок). У задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00грн відмовити повністю.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 24.12.2024.