Постанова

від 24.12.2024 по справі 638/16899/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 р.Справа № 638/16899/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Подус Г.С., м. Харків, по справі № 638/16899/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив суд:

- скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 26.08.2024 № 3, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за ст. 156-1 КУпАП і закрити справу;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 гривень.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 жовтня 2024 року у справі №638/16899/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 жовтня 2024 року у справі №638/16899/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не взяв до уваги положенням статті 714 ЦК України та норми Закону України «Про ринок електричної енергії», адже ПрАТ «Харківенергозбут» проводить свою діяльність з постачання електричної енергії споживачу на договірних засадах, а електрична енергія є результатом господарської діяльності, отже не є майном власників приміщення, які не є стороною договору з електропостачальником.

Водночас, за приписами пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житловокомунальні послуги" індивідуальний споживач повинен мати такі ознаки: 1) бути власником (співвласником) нерухомого майна; 2) отримувати послуги для власних потреб; 3) з ним або від його імені має бути укладений відповідний договір. Таким чином, власник приміщення є споживачем відповідних комунальних послуг за умови укладення договору про надання таких послуг безпосередньо з ним або ж, якщо договір укладений від його імені, інакше споживачем є інша особа, яка на відповідних правових підставах користується об`єктом нерухомого майна та з якою укладений відповідний договір. Отже, у договірних відносинах між електропостчальником та споживачем відсутні треті особи, зокрема власник приміщення, оскільки договір про постачання електричної енергії за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, предметом якого не є об`єкт права власності третіх осіб. З огляду на наведені норми права, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо можливості укладення усного договору про постачання електричної енергії.

При цьому судом першої інстанції не прийнято до уваги ч.1. ст. 528 ЦК України, якою внормовано, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. На підставі вищевикладеного ПрАТ Харківенергозбут зобов`язана приймати платежі від третіх осіб без укладення додаткових договорів та угод. Отже, оскільки особовий рахунок оформлений на іншу особу, оплата за спожиту електричну енергію не може розцінюватись, як підтвердження укладення договору про постачання електричної енергії. Таким чином суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що ПрАТ «Харківенергозбут» своєю поведінкою виявило волю встановити правовідношення з ОСОБА_2 .

Окрім того, позивач зазначає, що є найманим працівником ПрАТ «Харківенергозбут», а не посадовою особою, у зв`язку з чим прийняття оскаржуваної постанови суперечить вимогам статті 14 КУпАП.

Відповідачем на апеляційну скаргу надано відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на адресу Головного управління надійшло звернення від ОСОБА_2 від 23.04.2024 № О-331, щодо відмови у наданні ПрАТ «Харківенергозбут» інформації про послуги постачання електричної енергії, а саме розрахунку за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом від 05 серпня 2024 року № 482, відповідно до вимог статті 7 Закону №877-V, Головним управлінням призначено позапланову перевірку ПрАТ «Харківенергозбут», підставою для здійснення перевірки слугувало звернення ОСОБА_2 від 23.04.2024, щодо дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 № 1023-XII (далі Закон № 1023-XII).

На підставі вищезазначеного наказу видано направлення від 05 серпня 2024 року №186 та проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів відносно ПрАТ «Харківенергозбут», за результатами якої складено акт № 186 від 21 серпня 2024 року.

При проведенні позапланової перевірки ПрАТ «Харківенергозбут» за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що на вимогу споживача ОСОБА_2 , який є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 16.09.2020, не надано необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації стосовно спожитої електроенергії за вказаною адресою.

Постановою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській від 26.08.2024 № 3 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за ст. 156-1 КУпАП за порушення п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 2 ст. 1 Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення, пп. 17 п. 5.5.1 глави 5.5 Розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 (далі Правила, ПРРЕЕ). Позивач працює директором з питань інформаційної діяльності та технічної підтримки у Приватному акціонерному товаристві «Харківенергозбут» код ЄДРПОУ 42206328 (далі ПрАТ «Харківенергозбут», Товариство).

Вважаючи приведену постанову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції входив з того, що ОСОБА_2 в силу набуття права власності на нерухоме майно, під`єднане до мережі енергопостачання по суті і є споживачем послуг з надання електричної енергії, тож відмова позивача у наданні інформації щодо суми боргу, нарахування, тощо за вказаною адресою послуг з електропостачання є порушенням норм чинного законодавства, через що була винесена оскаржувана постанова. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогою статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів, отже, конституційна норма передбачає, що захист прав споживачів відбувається шляхом здійснення контролю за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

У відповідності до пункту 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 № 164 (далі Положення № 164) визначено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Згідно до підпункту 8 пункту 4 Положення № 164 визначено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Отже, відповідач є територіальним органом для здійснення повноважень Держпродспоживслужби у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Як встановлено з матеріалів справи, на адресу Головного управління надійшло звернення ОСОБА_2 від 23.04.2024 № О-331 щодо відмови останньому у наданні ПрАТ «Харківенергозбут» інформації про послуги постачання електричної енергії, а саме розрахунку за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом від 05 серпня 2024 року № 482, відповідно до вимог статті 7 Закону №877-V, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області призначено позапланову перевірку ПрАТ «Харківенергозбут».

На підставі вищезазначеного наказу видано направлення від 05 серпня 2024 року №186 та проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів відносно ПрАТ «Харківенергозбут», за результатами якої складено акт №186 від 21 серпня 2024 року (а.с. 12-41 том 1) та протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 10 том 1).

При проведенні позапланової перевірки ПрАТ «Харківенергозбут» встановлено порушення норм законодавства, зокрема, пункту 5 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», частини другої статті 1 Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» та підпункту 17 пункту 5.5.1. глави 5.5 розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), в порушення яких на вимогу споживача ОСОБА_2 , який є власником квартири АДРЕСА_3 , не надано необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію ПрАТ «Харківенергозбут».

Постановою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській від 26.08.2024 № 3 (а.с. 11 том 1) ОСОБА_1 , який обіймає посаду директора з питань інформаційної діяльності та технічної підтримки у Приватному акціонерному товаристві «Харківенергозбут» (код ЄДРПОУ 42206328), було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 156-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що 21.08.2024 при проведення позапланової перевірки ПрАТ «Харківенергозбут» встановлено, що на вимогу споживача ОСОБА_2 , який є власником квартири АДРЕСА_3 , не надано необхідної, доступної, достовірної, та своєчасної інформації стосовно розрахунків за спожиту електроенергію. Споживач ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Харківенергозбут» з проханням надати інформацію стосовно розрахунків за спожиту електроенергію, але згідно листа від 26.03.2024 №04-18/2356, який підписано директором з питань інформаційної діяльності та технічної підтримки ПрАТ «Харківенергозбут» ОСОБА_1 , було надано роз`яснення стосовно умов отримання інформації, а саме укладення договору про постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , що є порушенням пункту 5 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», частини другої статті 1 Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» та підпункту 17 пункту 5.5.1 глави 5.5 розділу V ПРРЕЕ.

Так, у відповідності до пункту 5 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» визначено, що кожному споживачу у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення гарантується безперешкодний та безоплатний доступ до інформації про:

1) стан розрахунків таким споживачем за спожиті товари, послуги, у тому числі про заборгованість з оплати за спожиті товари, послуги (за наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги та субсидії (у разі їх надання/призначення);

2) фактичні обсяги споживання таким споживачем товарів, послуг за попередні періоди.

Водночас, положеннями підпункту 17 пункту 5.5.1 глави 5.5 розділу V ПРРЕЕ визначено, що споживач електричної енергії має право отримувати від відповідного електропостачальника інформацію, передбачену законодавством та умовами договору про постачання електричної енергії споживачу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожному споживачу у сфері постачання електричної енергії гарантується безперешкодний та безоплатний доступ до інформації про стан розрахунків таким споживачем за спожиті послуги, у тому числі про заборгованість з оплати за спожиті послуги (за наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, а також фактичні обсяги споживання таким споживачем послуг за попередні періоди.

Положеннями частини першої статті 156-1 КУпАП передбачено, що відмова працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях, у наданні громадянам-споживачам (крім споживачів фінансових послуг) необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а так само обмеження прав громадян-споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів тягнуть за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З приведених вище норм свідчить, що ненадання споживачу електричної енергії інформації про стан розрахунків за спожиту електроенергію складає порушення законодавства у сфері захисту прав споживачів.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 14.03.2024 до ПрАТ «Харківенергозбут» (вх.№кц-0-62) на електронну пошту надійшов запит від ОСОБА_2 . В якому останній просив надати розрахунок за спожиту та оплачену електричну енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 , за період з січня 2022 року до теперішнього часу (2024 року) у вигляді таблиці, до якого було надано витяг з договору купілві-продажу квартири, де покупцем зазначено ОСОБА_2 (а.с. 45 том 1).

На вказаний запит ОСОБА_2 отримав відповідь за вих.№04-18/2356 від 26.03.2024 (а.с. 44 том 1), у відповідності до якого було зауважено, що надати останньому будь-яку інформацію за вказаною адресою можливо лише за укладеним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, в той час як особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 , відкрито на ім`я іншого споживача. Вказаний запит було підписано директором з питань інформаційної діяльності та технічної підтримки ОСОБА_4 .

Отже, позивачем відмовлено у наданні ОСОБА_2 необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про стан розрахунків та заборгованість за спожиту електроенергію, що складає порушення законодавства у сфері захисту прав споживачів, а саме, частини першої статті 156-1 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що не укладення ОСОБА_2 договору на постачання електричної енергії, виключало у ПрАТ «Харківенергозбут» обов`язок із надання запитуваної інформації, колегія суддів вважає слушним зауважити наступне.

Так, у відповідності до положень частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

За положеннями пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Таким чином, з аналізу приведених вище положень вбачається, що власник нерухомого майна, який отримує житлово-комунальну послугу, зокрема, із постачання та розподілу електричної енергії, є індивідуальним споживачем.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (надалі - Закон № 2019-VIII).

У відповідності до пункту 77 частини першої статті 1 Закону № 2019-VIII визначено, що роздрібний ринок електричної енергії (далі - роздрібний ринок) - система відносин, що виникають між споживачем електричної енергії та електропостачальником у процесі постачання електричної енергії, а також іншими учасниками ринку, які надають пов`язані з постачанням електричної енергії послуги.

За положеннями пункту 84 частини першої статті 1 Закону № 2019-VIII закріплено визначення терміну "споживач", зокрема, це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (надалі ПРРЕЕ).

За вимогами пункту 1.1.2 ПРРЕЕ визначено значення терміну «споживач електричної енергії», зокрема, це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ передбачено, що при переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил, крім випадків, передбачених законодавством.

За вимогами пункту 5.5.1 ПРРЕЕ споживач має право отримувати від відповідного електропостачальника інформації, передбачену законодавством та умовами договору про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів) (п.п.1); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.п. 2).

Отже, з аналізу приведених вище норм свідчить, що при переході права власності на об`єкт нерухомого майна до нового власника, на нього переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до ПРРЕЕ.

Між тим, в ході розгляду справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.09.2020 ОСОБА_2 став новим власником квартири АДРЕСА_3 .

Окрім того, учасниками справи не заперечувалось, що після переходу до ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 , останнім не було підписано договору на постачання електричної енергії з ПрАТ «Харківенергозбут», однак постачання електричної енергії не було припинено.

При цьому, права та обов`язки, за договорами укладеними у відповідності до ПРРЕЕ, переходять до нового власника при переході права власності (згідно вимог пункту 1.2.15 ПРРЕЕ), у зв`язку з чим ОСОБА_2 набув статусу споживача.

Таким чином, придбавши квартиру АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 набув статусу споживача електричної енергії, а також здійснював оплату за електроенергію, у зв`язку з чим прийняв на себе зобов`язання зі сплати за постачання електричної енергії.

Враховуючи те, що позивач став власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 , у 2020 році, постачання електричної енергії в яку здійснювало саме ПрАТ «Харківенергозбут», у зв`язку з чим позивач як власник квартири та відповідно споживач електричної енергії, яка постачається саме в дану квартиру, має право на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про стан розрахунків та заборгованість за спожиту електроенергію.

Виходячи з приведеного, колегія суддів вважає безпідставними твердження апеляційної скарги позивача про те, що ОСОБА_2 не був споживачем електричної енергії, у зв`язку з чим не було підстав йому надавати запитувану інформацію про розрахунки за особовим рахунком.

З приводу доводів апеляційної скарги позивача про те, що постачання електричної енергії неможливо без укладення договору про розподіл електричної енергії, оскільки на теперішній час неможлива передача енергії без приєднання електроустановки до електричних мереж, колегія суддів вважає безпідставними. Так, за приписами пункту 5.5.5 ПРРЕЕ дійсно передбачено, що обов`язки користувача електричної енергії виникають виключно на підставі договору, в той час як вказаною нормою не передбачено неможливості отримання інформації про стан розрахунків та заборгованість за надані послуги, у разі не укладення відповідного договору.

Поряд з цим, за позицією Верховного Суду, які викладено у постановах від 22.12.2023 у справі №607/2611/22 та від 25.03.2024 у справі №462/1232/23, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, на позивача, як власника, до якого у відповідності до положень пункту 1.2.15 ПРРЕЕ перейшли права та обов`язки попереднього власника, та відповідно споживача електричної енергії покладено обов`язок зі сплати за користування послугами з постачання електричної енергії, а тому позивач має право на отримання інформації про стан розрахунків та заборгованість за надані послуги.

Слід також зауважити, що постачання електричної енергії до квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яку придбав ОСОБА_2 здійснювалась до 11.09.2024, що підтверджується листом НКРЕКП від 22.10.2024 №21822/20-2/9-24 (а.с. 159-162 том 1).

Стосовно зауважень позивача, які викладено в апеляційній скарзі, про те, що оцінюючи питання належності ОСОБА_2 до споживачів електричної енергії, судом першої інстанції було залишено поза увагою норми статті 714 ЦК України та Закону України «Про ринок електричної енергії», якими визначено специфіку укладення договорів про постачання електричної енергії, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за приписами статті 714 ЦК України врегульовано порядок укладення договору про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Проте, даною нормою не врегульовано отримання інформації споживачем про стан розрахунків та заборгованості зі сплати за надані послуги.

За положеннями пункту 10 частини першої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право на отримування від відповідного електропостачальника інформації, передбаченої законодавством та умовами договору постачання електричної енергії споживачу.

При цьому, спеціальним законом який визначає особливості доступу споживачів до інформації про встановлення цін-тарифів, заходи з енергозбереження, формування та виконання інвестиційних програм у сфері постачання електричної енергії є Закон України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» 10.12.2015 № 887-VIII, приписами частини другої статті 1 якого передбачено, зокрема, гарантований безперешкодний та безоплатний доступ кожному споживачу до інформації про стан розрахунків таким споживачем за спожиті послуги, у тому числі про заборгованість з оплати за спожиті послуги (за наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, а також фактичні обсяги споживання таким споживачем послуг за попередні періоди.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що позивач не є посадовою особою та є лише найманим працівником ПрАТ «Харківенергозбут», у зв`язку з чим прийняття оскаржуваної постанови суперечить вимогам статті 14 КУпАП, колегія суддів приводить наступне.

Так, згідно статті 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Отже, за вимогами статті 14 КУпАП посадові особи можуть бути суб`єктами адміністративних правопорушень у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

У відповідності до частини першої статті 156-1 КУпАП відмова працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях, у наданні громадянам-споживачам (крім споживачів фінансових послуг) необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а так само обмеження прав громадян-споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, диспозиція частини першої статті 156-1 КУпАП передбачає відповідальність за відмову в наданні необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послуги саме працівників сфери послуг, тоді як дана стаття не передбачає відповідальності посадових осіб.

В той же час, відповідь на звернення ОСОБА_2 було надано позивачем, як працівником ПрАТ «Харківенергозбут», а тому є безпідставними посилання апеляційної скарги позивача на те, що оскаржувана постанова була ухвалена відносно позивача з порушенням статті 14 КУпАП.

Підсумовуючи приведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в супереч вимогам пункту 5 частини першої статті 21 Закону № 1023- ХІІ директор з питань інформаційної діяльності та технічної підтримки ОСОБА_1 не надавав запитувану інформацію на запит від споживача ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 156-1 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. При цьому, при винесені постанови від 26 серпня 2024 року № 3 по справі про адміністративне правопорушення та накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170,00 гривень Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області діяло на підставі, в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Інші доводи на, які посилався заявник апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Разом з тим, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.10.2024 по справі № 638/16899/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова С.П. Жигилій