Постанова

від 24.12.2024 по справі 528/761/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 р.Справа № 528/761/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 24.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Вітківський М.О., м. Гребінка Полтавської області, по справі № 528/761/24

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Житомирській області , Головного управління національної поліції в Житомирській області

про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулась до Гребінківського районного суду Полтавської області із позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області (далі по тексту відповідач-1) Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі по тексту відповідач-2) про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якій позивач просив:

- визнати протиправною Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2658899 від 22.07.2024, винесену поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону 1 управління патрульної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції Патинським М.Ю., про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та скасувати її;

- судові витрати віднести за рахунок другого відповідача.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2024 року у справі № 528/761/24 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2658899 від 22.07.2024, винесену поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону 1 управління патрульної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції Патинським Миколою Юрійовичем про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП закрито.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Департамент патрульної поліції (надалі заявник), не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2024 року у справі № 528/761/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник, зокрема, зазначив, що судом першої інстанції розглянуто справу за участі неналежних відповідачів, а саме, Управління патрульної поліції у Житомирській області, яке не є окремою юридичною особою та Головного управління Національної поліції в Житомирській області, замість належного відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Окрім того, судом першої інстанції проігнороване клопотання Головного управління Національної поліції в Житомирській області про заміну неналежного відповідача.

Приведене вище, на думку заявника апеляційної скарги надає підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.07.2024 поліцейським взводу №1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції Патинським Миколою Юрійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2658899 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонений сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху).

Із вищевказаної постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що водій ОСОБА_1 , 22.07.2024 о 17:32:00 на трасі АД М06 Київ-Чоп на 162 км керував автомобілем Ford Focus C-MAX номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , на а/д М-06 Київ-Чоп 162 км, керуючи транспортним засобом в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год», рухався зі швидкістю 98 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості більше ніж на 20 км/год, порушив вимоги п. 12.9.б) ПДР та скоїв адміністративний проступок, передбачений ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Також судом першої інстанції в рішенні проаналізовано норми законодавства та зауважено, що належним відповідачем у справі є Департамент патрульної поліції.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідачами у справі позивачем та судом першої інстанції визначено Управління патрульної поліції в Житомирській області, який не є самостійною юридичною особою та Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

За приписами пункту 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, щодо правил дорожнього руху за статтею 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а.

Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Згідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції.

Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції.

У справі, що переглядається, позивачем та судом першої інстанції відповідачами визначено Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції та Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

В той же час, відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Згідно із вимогами пункту 1 Розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України №73 від 06.11.2015, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.

У відповідності до пункту 2 Розділу ІІІ приведеного Положення, Департамент патрульної поліції та структурні підрозділи патрульної поліції становлять єдину систему. Структурні підрозділи патрульної поліції підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції.

Отже, Управління патрульної поліції в Житомирській області як територіальний підрозділ Департаменту патрульної поліції не є самостійною юридичною особою.

При цьому, Головне управління Національної поліції в Житомирській області не входить до структури Департаменту патрульної поліції, а також є окремою юридичною особою, яке не приймало будь-яких рішень відносно позивача та не вступало з ним у правовідносини.

Враховуючи наведене, Управління патрульної поліції в Житомирській області та Головне управління Національної поліції в Житомирській області не можуть виступати самостійними відповідачами у даній справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте останній не був визначений позивачем, як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом також не проведено.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України.

За правилами частини сьомої статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.

Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18 та 19.04.2022 у справі №400/3989/19.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.

Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).

З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2658899 від 22.07.2024, суд першої інстанції в порушення вказаних вимог процесуального закону, не з`ясував належність відповідачів у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача.

Між тим, у оскаржуваному рішенні судом першої інстанції було вірно проаналізовано обставину того, що належним відповідачем є саме Департамент патрульної поліції, однак судом першої інстанції не прийнято процесуальних рішень щодо заміни неналежного відповідача на Департамент патрульної поліції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

При цьому, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах.

Одночасно, слід вказати, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежних відповідачів, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності.

Підстави для здійснення нового розподілу судових витрат, з огляду на положення статтю 139 КАС України, у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 24.09.2024 по справі № 528/761/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Т.С. Перцова