Постанова

від 24.12.2024 по справі 440/8545/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 р.Справа № 440/8545/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 15.10.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Сініцин Е.М., м. Полтава, повний текст складено 22.10.24 року по справі № 440/8545/24

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправним та скасування акта суб`єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії AA № 00020563 від 24.06.2024, якою на позивача накладено адміністративно-господарське стягнення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 8500 грн.та закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначив, що спірна постанова є незаконною, оскільки відповідно до договору №2T-03/04 від 03.04.2023 ФОП ОСОБА_1 надав в оренду ТОВ «АГРОПРОМ-2021» вантажні транспортні засоби, зокрема автомобіль DAF CF 85, днз НОМЕР_1 . TOB «АГРОПРОМ-2021» уклав договір з ТОВ «АГРОЛЕНД ЗАХІД» на перевезення вантажу олійних, зернових культур та продуктів переробки зерна (далі - вантаж) з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення. 19.06.2024 між вказаними товариствами була підписана договір-заявка № 2 на перевезення кукурудзи у кількості приблизно 100 т. 21.06.2024, транспортний засіб DAF CF 85, днз НОМЕР_1 , відповідно до умов договору та договору-заявки, здійснював перевезення кукурудзи за маршрутом: Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Вирішальне - Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Орлівка.

Відповідно до ТТН № 300 від 21.06.2024, загальна вага при завантаженні становила 40540 кг., а на вивантаженні - 40440 кг. Загалом, за цим договором-заявкою було здійснено рейс чотирма авто. Загальна кількість перевезеного вантажу становила 98180 кг. За результатами перевезення було виставлено відповідний рахунок на оплату коштів, на загальну суму 172200,70 грн., з яких 141208,92 грн. - сума перевезення без ПДВ, 2291,66 грн. - простій, 28700,12 грн. - сума ПДВ. Вказані грошові кошти були сплачені товариством «АГРОЛЕНД ЗАХІД» на розрахунковий рахунок ТОВ «АГРОПРОМ-2021», що підтверджується платіжною інструкцією № 525 від 04.07.2024 та № 545 від 11.07.2024.

Таким чином, позивач вважає, що ТОВ «АГРОПРОМ-2021» здійснило перевезення чотирма транспортними засобами чітко визначеної кількості вантажу та отримало відповідну оплату, що в сукупності з усіма ТН - підтверджує відсутність перевищення загальної маси, про що зазначає відповідач.

Крім того, позивач зазначає, що на вказаному шляху перевезення, окрім рамки автоматичного зважування WIM 77, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, 077*001, яка нібито зафіксувала порушення встановлених норм, знаходяться ще дві рамки автоматичного зважування, які не зафіксували жодних перевищень загальної ваги транспортного засобу. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що у даному випадку система автоматичного зважування дала збій, в зв`язку з чим його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відтак, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 15.10.2024 у справі № 440/8545/24 позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправним та скасування акта суб`єкта владних повноважень задоволено.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00020563 від 24.06.2024 року, за якою на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , накладено адміністративно-господарське стягнення за ч.2 ст. 132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 8 500 грн. 00 коп. скасовано та закрито провадження у справі.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 15.10.2024 у справі № 440/8545/24 та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час опрацювання наданих системою матеріалів інформаційного файлу щодо виявленої події порушення в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовою особою Укртрансбезпеки від ЄДРТЗ було отримано інформацію про особу суб`єкта відповідальності відповідно до статті 143 КУпАП, а саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб DAF CF 85, державний номерний знак НОМЕР_3 , - ОСОБА_1 , позивача по справі. При цьому, згідно отриманої інформації відомості щодо належного користувача даного транспортного засобу до ЄДРТЗ внесені не були.

Відповідач вважає, що ОСОБА_1 є належним суб`єктом відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, оскільки з часу укладання договору оренди транспортного засобу - 03.04.2023 року не вніс відомості відносно користувача в Єдиний державний реєстр транспортних засобів, тому позивача з урахуванням положень ст.14-3 КУпАП та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 року, правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також відповідач вважає, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а також зазначила, що кількість пунктів на яких облаштовані прилади для зважування дорожніх транспортних засобів на маршруті руху транспортного засобу DAF CF 85, днз НОМЕР_1 , з Полтавської області Миргородського району села Вирішальне до Одеська області Ізмаїльського району села Орлівка, не має значення, оскільки автомобіль міг перед чи за пунктом вимірювання ваги відвантажуватися або довантажуватися.

Відтак, відповідач вважає спірну постанову правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Державної служби з безпеки на транспорті у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00020563 від 24.06.2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн., за перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,863% (2.345 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП України.

За змістом указаної постанови, 21.06.2024 о 17:05, на автодорозі Р-60, км 165+000, Полтавської області, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF CF 85, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві приватної власності, допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначеним пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,863%, що становить 2,345 тонн, при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Вимірювання ваги транспортного засобу здійснювалося технічним засобом WIM 77, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, 077*001 (а.с. 82).

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, тому, протиправно був притягнутий до адміністративної відповідальності. Крім того, суд першої інстанції вважає, що загальна маса транспортного засобу, зазначена в товарно-транспортній накладній, не перевищує встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Пунктом 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою КМУ від 11 лютого 2015 №103 зі змінами, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В пункті 1.3 Правил зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі по тексту - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Таким чином, пунктом 22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових, так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.

Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Так, особа суб`єкта відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП визначається відповідно до статті 14-3 КУпАП.

Частиною 1 ст. 14-3 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу DAF CF 85, державний номерний знак НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами у справі.

Згідно з положеннями ст. 14-3 КУпАП суб`єктами відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП є: 1) фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб; 2) керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, або особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи; 3) належний користувач транспортного засобу в разі, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу.

Позивач, обґрунтовуючи довід, що він не є суб`єктом відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зазначає, що на час вчинення адміністративного правопорушення та винесення оскаржуваної постанови транспортний засіб DAF CF 85 державний номерний знак НОМЕР_1 перебував у користуванні ТОВ «АГРОПРОМ-2021» згідно договору оренди транспортного засобу №2T-03/04 від 03.04.2023 року.

Відповідно до пункту 33 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок №1388) передбачено вичерпний перелік підстав, у разі яких проводиться перереєстрація транспортного засобу.

Відповідно до зазначеного пункту перереєстрація транспортних засобів проводиться в разі отримання свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення його на бланку) замість утраченого або непридатного для користування, зміни їх власників, місця реєстрації або найменування власників - юридичних осіб (крім зміни найменування юридичної особи у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство), місця проживання або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі заміни номерних знаків, отримання чи перезакріплення індивідуальних номерних знаків, зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Відповідно, передача транспортного засобу в користування іншій особі до даного переліку не входить.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдиний державний реєстр транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2020 №779, Єдиний державний реєстр транспортних засобів (далі - ЄДРТЗ) - це інформаційна система, яка є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ (далі - ЄІС МВС), що забезпечує накопичення, використання, узагальнення, зберігання, передачу, захист інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби.

Адміністратором ЄДРТЗ є Головний сервісний центр МВС, який забезпечує, серед іншого, обробку (унесення, накопичення, використання, узагальнення, зберігання, передачу, захист) інформації в ЄДРТЗ про зареєстровані транспортні засоби, їх власників (співвласників), належнихкористувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (пункт 6 розділу І).

Пунктом 1 розділу ІІІ зазначеного Положення передбачено, що основними інформаційними об`єктами ЄДРТЗ є набір відомостей про: зареєстровані на території України транспортні засоби та їх власників (співвласників), належних користувачів; закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби.

В свою чергу, пунктами 6 та 7 Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2020 №779, передбачено виключний перелік відомостей, що вносяться до ЄДРТЗ про власника (співвласника) транспортного засобу (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження; повне найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (для юридичних осіб); адреса реєстрації місця проживання фізичної особи або адреса місцезнаходження юридичної особи; назва, серія (за наявності), номер, дата видачі документа, що посвідчує особу, та найменування органу, який його видав; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону)) та про транспортний засіб.

Пунктом 1 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1145 (далі - Порядок №1145), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Порядок визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач) для автоматизованого обліку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №1145, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками (власник транспортного засобу (його представник за нотаріально посвідченою довіреністю або за дорученням, якщо власником транспортного засобу є юридична особа) та належний користувач), якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування (пункт 3 Порядку №1145).

Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14-3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ.

Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення.

В свою чергу, передача транспортного засобу в користування іншій особі не є самостійною підставою для внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача транспортного засобу за відсутності на те відповідної заяви уповноваженого суб`єкта.

За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу, за якою зареєстрований транспортний засіб.

Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком №1145.

Разом з тим, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу призводить до визначення відповідальною особою за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб.

Дійсно, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення, викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.

Таким чином, з аналізу зазначених вище положень законодавства вбачається, що особою, за якою зареєстровано транспортний засіб, вважається власник даного транспортного засобу та саме на таку особу відповідно до статті 14-3 КУпАП покладається адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 132-1 цього Кодексу, за умови відсутності в ЄДРТЗ відомостей про належного користувача даного транспортного засобу.

Колегія суддів встановила, що до ЄДРТЗ відомості про користувача транспортних засобів ТОВ «АГРОПРОМ-2021» не вносились, що не заперечувалось позивачем, який також вказував про відсутність проведеної перереєстрації транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що у разі невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є саме особа, за якою зареєстрований транспортний засіб, або керівник юридичної особи, за якою він зареєстрований.

Отже, враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що за умови відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача, обґрунтовано визначено суб`єктом відповідальності особу, за якою зареєстрований транспортні засоби.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Таким чином, в даному випадку саме позивач, як власник спірного транспортного засобу, відповідно до ст. 14-3 КУпАП несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 22.12.2021 року у справі № 420/3371/21.

Разом з тим, за умови наявності користувача вказаного транспортного засобу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 279-7 КУпАП, позивач не був позбавлений можливості звільнитись від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили ТОВ «АГРОПРОМ-2021», як особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася б особисто до Державної служби України з безпеки на транспорті із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

З огляду на те, що ні позивач, ні відповідач не надали суду інформації про відповідне звернення належного користувача до уповноваженого органу за фактом 24.06.2024 перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України транспортного засобу марки DAF CF 85, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та з урахуванням того, що позивачем не надано суду відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про внесення належного користувача вказаного транспортного засобу, колегія суддів приходить до висновку про те, що ТОВ «АГРОПРОМ-2021» не є належним користувачем транспортного марки DAF CF 85, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розумінні ч. 1 ст. 14-3 КУпАП.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання як належний доказ копію товарно-транспортної накладної, у якій перевізником зазначений ТОВ «АГРОПРОМ-2021», оскільки в установленому порядку до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про належного користувача вказаного транспортного засобу не вносились.

Також колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про недоведеність з боку відповідача факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та зазначає наступне.

Згідно з оскаржуваною у цій справі постановою про адміністративне правопорушення серії АА №00020563 від 24.06.2024 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 1321 КУпАП, а саме перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України загальної маси транспортного засобу на 5.863% (2.345 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, при цьому фактично зафіксована загальна маса транспортного засобу становила 47050 кг (47,050 т); загальна маса з урахуванням похибки вагового комплексу - 42345 кг (42,345 т). Фіксація адміністративного правопорушення була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM 77, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, 077*001.

Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 77, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, 077*001, відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, на підтвердження чого до відзиву на позовну заяву додавалися копії сертифікатів перевірки типу та свідоцтва про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.

При цьому, здійснення габаритно-вагового контролю відбулося з використанням технічно справного зважувального обладнання, щодо якого проведено періодичну повірку (метрологічну атестацію).

Таким чином, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, зафіксований за допомогою даних WIM-комплексу, доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу. Зазначене, в свою чергу, усуває будь-які сумніви щодо достовірності результатів вимірювань автоматичного пункту та повністю спростовує доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо збоїв у роботі вагового обладнання.

Також колегія суддів вважає помилковим посиланням суду першої інстанції на те, що на вказаному шляху перевезення, встановленому судом першої інстанції на підставі даних наданих позивачем товарно-транспортних накладних, окрім рамки автоматичного зважування WIM 77, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, 077*001, яка зафіксувала порушення вагових норм, знаходяться ще двоє рамок автоматичного зважування, які не зафіксували жодних перевищень загальної ваги транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази цих обставин.

Натомість, вказані обставини є ключовими для встановлення факту дійсності проїзду, адже зазначення в товарно-транспортній накладній початкового та кінцевого пунктів навантаження та розвантаження жодним чином не підтверджує, за яким саме маршрутом та якими саме автомобільними дорогами рухався транспортний засіб, а також, коли саме відбувався такий рух, враховуючи можливість існування зупинок, перерв та затримок в русі.

Посилання суду першої інстанції на відомості товарно-транспортної накладної як доказу відсутності перевищення нормативно-вагових параметрів транспортного засобу, колегія суддів вважає помилковим, та зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі -Правила №363), товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту.

Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в товаро-транспортних накладних, що впливає на загальну вагу транспортного засобу, а відтак не може сприйматися судом як належний та допустимий доказ.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів, дійшла висновку, що оспорювана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає.

Натомість, суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Наведене свідчить, що доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини за результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами відповідали критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвели до ухвалення неправильного рішення, а тому підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 15.10.2024 року по справі № 440/8545/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування акта суб`єкта владних повноважень відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді В.А. Калиновський З.О. Кононенко