Постанова

від 24.12.2024 по справі 520/2788/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 р. Справа № 520/2788/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.04.24 по справі № 520/2788/24

за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0/35895/0416 від 13.11.2023, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 98 535,30 грн; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що податковим органом неправомірно зараховано сплачені позивачем грошові кошти в рахунок погашенням неіснуючого податкового боргу, що призвело до зміни показників із податку на додану вартість, у зв`язку із чим, виникла заборгованість. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 12)" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що прийняття одного ПНР на сукупність штрафів за декілька порушень є грубим порушенням визначеного законом порядку застосування санкцій.

Представник позивача зазначає, що Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій на підставі складено акт «Про результати камеральної перевірки Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" від 04.10.2023 р. № 30117/20-40-04-16-03/08680841 на підставі того що декларації, які включені до акту перевірки були сплачені в термін визначений законодавством.

Податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2022 року від 17.01.2023р. - реєстраційний номер №9299263359 на суму 1830,182грн. граничний термін сплати 30.08.2021р., сплачена Позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень: 150576,86 гри. (за рахунок переплати за попередній період); № 1894 від 20.12.2022р. на суму 200000,00грн.; № 1947 від 26.12.2022р. на суму 200000,00грн.; №2175 від 30.12.2022р. на суму 300000,00грн.; № 2181 від 30.12.2022р. на суму 300000,00грн.; № 2182 від 30.12.2022р. на суму 300000,00грн.; № 2260 від 10.01.2023р. на суму 300000,00грн.; №2300 від 16.01.2023р. на суму 240000,00грн. Задекларовано 1830182,00грн. Всього сплачено 1840000,00 грн.

У загальному за 2022 рік за податковими деклараціями було нараховано 3637997,00 грн. та сплачено 4078064,00 грн., що значно перевищує нарахування.

Представник позивача зазначає, що вимога Головне управління ДІК у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 98 535грн. 30 коп. (дев`яносто вісім тисяч п`ятсот тридцять п`ять грн. 30 коп.) не е обґрунтованою та законною.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Тобто, контролюючий орган зобов`язаний зараховувати кошти які сплачує платник податків на погашення податкового боргу незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а останньому забороняється спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання у випадку наявності податкового боргу за минулі періоди.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Податковий орган має право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/ або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі встановлених Кодексом та іншими законами України.

Отже на переконання представника відповідача, спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та винесено відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, представником позивача надано до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив, в якому зазначає, що підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, визначено, що контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

А також абзац 2 підпункту 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, визначено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно па підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Пунктом 94.2 ст. 94 ПК України встановлено вичерпний перелік підстав, наявність яких є обов`язковою для застосування адміністративного арешту майна, коштів та інших цінностей.

За приписами п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Представник позивача наголошує, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить платнику податків, здійснюється контролюючим органом за рішенням суду (за виключенням випадків, передбачених п. 95.5 ст. 95 ГІК України; законом встановлено черговість заходів щодо погашення податкового боргу платника податків, а саме: стягнення коштів; в разі недостатності коштів - продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі; у разі якщо у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, може бути накладений арешт.

Представник позивача звертає увагу, що податковий орган не звертався до суду з позовом про стягнення зазначеної суми коштів у рахунок погашення податкового боргу з рахунків відповідача у банках та за рахунок готівки, що належить підприємству.

На переконання представника позивача непогашення податкового боргу, зокрема зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин.

Також, представником позивача подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі, де зазначено, що ПКУ містить спеціальні норми щодо використання коштів, що знаходяться на рахунку в системі електронного адміністрування (далі СЕА), на погашення податкового боргу з ПДВ - це положення п. 2001 .5. ст. 2001 , п. 87.1 ст. 87 ПК. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що з рахунку у СЕА в першу чергу мають перераховуватись кошти до державного бюджету в сумі поточних податкових зобов`язань з ПДВ. що задекларовані у податковій декларації. У свою чергу, за загальним правилом, кошти на рахунку платника в СЕА можуть бути спрямовані в рахунок погашення податкового боргу лише у разі наявності судового рішення про стягнення коштів з рахунків платника податків у СЕА. Загальна норма п. 87.9. ст. 87 ПКУ щодо погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення не має застосовуватись.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" є суб`єктом господарювання - юридичною особою, перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України.

ГУ ДПС проведено камеральну перевірку з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 04.10.2023 № 30117/20-40-04-16-03/08680841 та встановлено порушення платником вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2023 № 0/35895/0416, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків y сумі 98 535, 30 грн. за порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Відповідно до висновків перевірки, викладених у акті ДП «Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№12)» в порушення пункту 57.1 статті 57 та 50.1 статті 50 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість від 17.01.2023 №9299263359 за грудень 2022.

Інформація від ДП «Підприємство ДКВС України (№12)» про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання не надходила.

Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу та вважаючи його таким, що порушує права позивача, позивач звернувся за захистом порушеного права до Харківського окружного адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи оплату поточних грошових зобов`язань з ПДВ за деклараціями спірного періоду Позивач повинен був взяти до відома стан виконання податкового обов`язку за минулими звітними податковими періодами, у межах яких виник податковий борг.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п.п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 36.1-36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України).

За правилами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений безумовний обов`язок контролюючого органу зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати таких коштів.

Пунктом 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України (у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України (у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) діяння, передбачені п. 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Із розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.11.2023 № 0/35895/0416 встановлено, що штрафні санкції застосовано податковим органом за несвоєчасну оплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Так, в порушення строків, встановлених п. п. 57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України позивачем здійснювалась сплата узгодженого податкового зобов`язання із різним терміном затримки, але по кожній сплаті прострочення становило більше 90 календарних днів, а саме: сплата суми податку за податковою декларацією з податку на додану вартість № 9299263359 від 17.01.2023, граничний термін сплати 30.01.2023, фактична дата сплати податку здійснена: 15.05.2023;26.05.2023; 14.04.2023; 23.03.2023; 25.09.2023; 14.09.2023; 11.09.2023; 25.08.2023; 14.08.2023; 24.04.2023; 15.06.2023; 15.05.2023; 14.07.2023; 25.07.2023; 23.06.2023; 15.06.2023.

Зазначені платежі податковим органом були зараховані згідно з черговістю виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 32.1 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

При цьому, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Стосовно доводів щодо зарахування податковим органом сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу Суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, положеннями Податкового кодексу України визначено обов`язок податкового органу зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Відповідно до п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Так, у позивача на час сплати зобов`язань з податку на додану вартість був наявний податковий борг.

При цьому, підприємством здійснювалось декларування поточних зобов`язань, які своєчасно не сплачувались, у зв`язку з чим виникав новий податковий борг, який не був розстрочений.

Грошові кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями були зараховані податковим органом на погашення грошових зобов`язань за деклараціями з податку на додану вартість у порядку черговості відповідно до приписів п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Верховним Судом у постанові від 10.12.2019 по справі № 821/865/16 зазначено, що положення п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України є імперативними і зобов`язують контролюючий орган у разі наявності у платника податків податкового боргу зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, і будь - яких виключень, зокрема і наявність судового рішення про розстрочення виконання судового рішення, чи інших правил зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу норми Податкового кодексу не містять.

Так, передбачена п. 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами, при самостійному визначенні напрямку платежу чи при зарахуванні сплачених платником коштів згідно з черговістю виникнення податкового боргу).

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При стягненні коштів за податковим боргом відповідно до ст. 95 Податкового кодексу України незалежно від факту застосування чи незастосування процедур відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 378 КАС України строк виконання самостійно задекларованих податкових зобов`язань не змінюється, оскілки за рішенням суду вже стягується не податкове зобов`язання, а податковий борг, а розстрочення чи відстрочення стосується не оплати податкового зобов`язання, а проведення платежу за рішенням.

Відповідно до п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення сум податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Крім того, у розумінні п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платникові податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Оскільки у спірних правовідносинах не мала місце подія прийняття контролюючим органом рішення у порядку ст. 100 Податкового кодексу України, то слід дійти висновку про те, що у даному конкретному випадку при розстроченні та відстроченні виконання рішення суду про стягнення податкового боргу не відбувалось перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку.

Таким чином, штраф застосовано контролюючим органом у межах 1095 днів від події вчинення заявником податкового правопорушення - несвоєчасної оплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ за строками згідно з п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України з урахуванням п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду викладені викладені у постановах від 10.09.2019 року у справі №1840/3549/18, та від 25.02.2020 у справі № 1340/5767/18, колегія суддів не бере до уваги оскільки наведені висновки не є ревалентними до даної адміністративної справи, так як правовідносини у даній справі є відмінними від тих, що були у зазначених справах, які розглядалися Верховним Судом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснюючи оплату поточних грошових зобов`язань з ПДВ за деклараціями спірного періоду позивач повинен був взяти до відома стан виконання податкового обов`язку за минулими звітними податковими періодами, у межах яких виник податковий борг. Отже, відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року по справі № 520/2788/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 12)" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 по справі № 520/2788/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський