Постанова

від 24.12.2024 по справі 520/24093/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 р. Справа № 520/24093/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., м. Харків по справі № 520/24093/24

за позовом ОСОБА_1

до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області щодо не надання відповіді за зверненням позивача від 08.07.2024, яке не розглянуте і не вирішене в місячний термін, а керівником відповідача або його заступником не встановлено необхідний термін для розгляду звернення і не повідомлено позивача про це, як особу, яка подала звернення;

- зобов`язати Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області вжити заходи щодо розгляду і вирішення звернення позивача від 08.07.2024 та надати письмову відповідь.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що 08.07.2024 він подавав заяву відповідачу про визнання низки земельних ділянок, що розташовані за межами с. Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%.

Однак, листом відповідача від 08.08.2024 №02-28/2984 позивача повідомлено, що його звернення від 08.07.2024 щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для визнання непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік вказаних земельних ділянок буде розглянуто на найближчій сесії міської ради.

ОСОБА_1 вважає, що в порушення положень Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР відповідачем у місячний термін не розглянута його заява від 08.07.2024, хоча як свідчить рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 26.07.2024 № 2811-VІII "Про затвердження порядку денного LХІ сесії Барвінківської міської ради VІІІ скликання", відбулася 26.07.2024, а питання, що викладені в заяві, не включені до порядку денного її розгляду, тобто не вирішені, чим порушені його права.

Апелянт зауважив, що у вказаному вище листі відповідача мова йде про вчинення ним певних дій у майбутньому, які він не здійснив, тому, що так і не надав йому відповідь про результати розгляду звернення, але суд першої інстанції це проміжне листування і вважає відповіддю, що явно суперечить правовій позиції Верховного Суду із цього питання.

Посилання в оскаржуваному рішенні на те, що суд вважає, що відповідач, надавши 08.08.2024 року відповідь у листі № 02-28/2884 позивачу на його запит від 08.07.2024, не допустив порушень прав позивача, адже дотримався місячного терміну, суперечить вказаній вище правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №819/1566/16.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач 08.07.2024 надіслав відповідачу засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису запит, в якому просив визнати земельні ділянки із кадастровими номерами 6320482500:04:000:0267, 6320482500:04:000:0268, 6320482500:04:000:0269, 6320482500:04:000:0271, 6320482500:04:000:0270, 6320482500:04:000:0272, 6320482500:04:000:0273, 6320482500:04:000:0274, 6320482500:04:000:0276, 6320482500:04:000:0279, 6320482500:04:000:0278, 6320482500:04:000:0277, 6320482500:04:000:0344, 6320482500:04:000:0345 та 6320482500:04:000:0342, що розташовані за межами с. Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%. (а.с. 5-7).

На запит позивача відповідачем 08.08.2024 підготовлено відповідь, оформлену листом №02-28/2884, в якій зазначено, що заяву позивача від 08.07.2024 буде розглянуто на найближчій сесії міської ради (а.с. 8).

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивачем отримана зазначена відповідь відповідача.

У рішенні відповідача від 26.07.2024 № 2811-VIII "Про затвердження порядку денного LXI сесії Барвінківської міської ради VIII" відсутні питання, які позивач просив відповідача вирішити.

Позивач, вважаючи, що у передбачений законодавством строк йому не надано належної відповіді на його запит, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідач, надавши 08.08.2024 відповідь у листі № 02-28/2884 позивачу на його запит від 08.07.2024, не допустив порушень прав позивача, адже дотримався місячного терміну. Таким чином відсутні ознаки протиправної бездіяльності відповідача, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що приписами ст. 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі по тексту - Закон № 393/96) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Приписами ст. 3 Закону № 393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги; заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Приписами ст. 5 Закону № 393/96-ВР встановлені вимоги до звернення, а частиною першою статті 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону № 393/96-ВР, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

З аналізу положень Закону №393/96 випливає, що в разі надходження до органу звернення такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в ньому обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №815/1178/17, від 30.11.2020 у справі №280/4698/19.

Судовим розглядом встановлено, що позивач 08.07.2024 надіслав до відповідача засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису заяву, в якій просив визнати земельні ділянки із кадастровими номерами 6320482500:04:000:0267, 6320482500:04:000:0268, 6320482500:04:000:0269, 6320482500:04:000:0271, 6320482500:04:000:0270, 6320482500:04:000:0272, 6320482500:04:000:0273, 6320482500:04:000:0274, 6320482500:04:000:0276, 6320482500:04:000:0279, 6320482500:04:000:0278, 6320482500:04:000:0277, 6320482500:04:000:0344, 6320482500:04:000:0345 та 6320482500:04:000:0342, що розташовані за межами с. Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%. (а.с. 5-7)

На звернення позивача відповідачем підготовлено відповідь, оформлену листом від 08.08.2024 за № 02-28/2884, яка, як встановлено судом з матеріалів справи, отримана позивачем (а.с. 8).

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що доводи позивача щодо ненадання йому відповідачем відповіді на запит у встановлений законодавством строк спростовуються матеріалами справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон України № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

З урахуванням викладеного, той факт, що у рішенні відповідача від 26.07.2024 № 2811-VIII "Про затвердження порядку денного LXI сесії Барвінківської міської ради VIII" відсутні питання, які позивач просив відповідача вирішити, не суперечить інформації, яку відповідач зазначив у своїй відповіді позивачу, адже порядок денний, який розглядався на сесії, стосувався липня 2024 року, в той час як відповідач повідомляв позивача, що його питання будуть включені на найближчій сесії, тобто не раніше серпня 2024 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, надавши 08.08.2024 відповідь у листі № 02-28/2884 позивачу на його запит від 08.07.2024, не допустив порушень прав позивача, адже дотримався місячного терміну. Таким чином, відсутні ознаки протиправної бездіяльності відповідача, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі № 520/24093/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 по справі № 520/24093/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва