Постанова

від 13.11.2024 по справі 280/2205/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/2205/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., при секретарі судового засіданні Беседа Г.Р., за участі представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарський світ» Русанова Ю.М., представника відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області Воронкова Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарський світ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2024 року в адміністративній справі №280/2205/24 (головуючий суддя І-ї інстанції Бойченко Ю.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарський світ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 230608010710 форми «С» за штрафними (фінансовими) санкціями та/або пенею на суму 347 927,34 грн. ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.02.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірним податковим повідомленням-рішенням до ТОВ «Друкарський світ» нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 347 927,34 грн. Разом із тим, податковим органом не враховано, що невиконання нерезидентом умов укладеного контракту та повернення авансового платежу за не поставлений товар не свідчить про порушення позивачем законодавства в частині дотримання граничних строків розрахунків. При цьому, відповідачем не взято до уваги фактичні обставини щодо розірвання умов контракту, за яким зобов`язання сторін припинені. Крім того, зазначає про неправильний розрахунок пені, а саме податковою не враховано, що 03.09.2023 року припадає на вихідний день (неділя), а тому з огляду на положення Європейської конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16.05.1972 року граничний строк переноситься на перший робочий день 04.09.2023 року, що є також датою припинення зобов`язань сторін за контрактом. Також, контрагент повернув кошти 03.10.2023, на які позивач набув права власності з моменту їх списання з рахунку нерезидента, відповідно до умов укладеної додаткової угоди № 2.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позову з підстав, зазначених в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не правильно застосовані норми встановленні частинами першою, третьою статті 13 Закону України №2473-VIII щодо граничних строків розрахунків (надходження/повернення) нерезидентом валютних коштів (авансового платежу) за імпортованими операціями, що призвело до помилкового висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 26.02.2024 року та відсутність підстав для його скасування.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Друкарський світ» є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №37526238), основним видом діяльності є виробництво паперових канцелярських виробів (код 17.23), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України.

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, посадовими особами відповідача на підставі наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.01.2024 року № 94-п та направлення від 19.01.2024 року № 132/08-01-07-10 відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 69.35-1 підр. 10 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарський світ» з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 16.02.2023 року № 23/02, укладеному з нерезидентом Grafotronic Sp.z.o.o. (Польща) за період діяльності з 07.03.2023 року по 29.01.2024 року, за результатом якої складено акт від 31.01.2024 року № 1035/08-01-07-10/37526238.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 та пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням вимог пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану» від 24.02.2022 року № 18, а саме: повернення попередньої оплати по імпортному контракту від 16.02.2023 року № 23/02, укладеному з нерезидентом Grafotronic Sp.z.o.o. (Польща), відбулось з порушенням законодавчо встановленого 180-денного строку розрахунків в сумі 64 854,00 Євро у періоді з 03.09.2023 року по 17.10.2023 року (45 днів).

На підставі акту перевірки від 31.01.2024 року № 1035/08-01-07-10/37526238 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.02.2024 року № 230608010710, яким позивачу нарахована пеня за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 347 927,34 грн.

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України далі ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIIІ (далі Закон № 2473-VIIІ).

Частинами першою третьою статті 3 Закону № 2473-VIIІ визначено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною третьою статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За правилами абзаців першого, другого частини четвертої статті 13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII визначено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

В силу частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Згідно частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (абзац 2 частини 8 статті 16 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2473-VIII).

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Водночас, пунктом 14-2 Постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану» від 24.02.2022 № 18 установлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Таким чином, резидент, що здійснює імпортні операції зобов`язаний забезпечити надходження валютних коштів на відповідні рахунки у встановлені законом строки, а у випадку порушення цих строків до таких резидентів застосовуються заходи відповідальності у вигляді стягнення пені у встановленому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 та пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану» від 24.02.2022 № 18.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, серед іншого, посилається на те, що контракт від 16.02.2023 № 23/02 був достроково розірваний у зв`язку із не поставкою товару у встановлений строк на підставі Додаткової угоди від 04.09.2023 № 2.

Отже, наведене в силу Закону № 2473-VIII не може бути підставою для невиконання позивачем вимог валютного законодавства. Слід зазначити, що правовідносини учасників договору врегульовані саме цивільним законодавством, і невиконання умов договору, його розірвання, повернення передплати не є обставинами, які анулюють відповідальність товариства за невиконання вимог Закону № 2473-VIII. Крім того, контракт від 16.02.2023 № 23/02 розірваний вже після спливу граничних строків розрахунків за імпортною операцією.

Стаття 13 Закону № 2473-VIII визначає випадки, за яких нарахування пені зупиняється. Зокрема, такими обставинами є: форс-мажорні обставини, підтверджені відповідною довідкою уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту); прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк.

Крім того, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Разом із тим, позивачем не надано доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин або подання ним позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості.

Також, Міністерством економіки України на звернення позивача прийнято рішення про відмову у видачі висновку, про що повідомлено листом від 26.09.2023 № 4432-10/3186-07.

Наведене у сукупності свідчить про правомірність висновку податкової щодо порушення позивачем вимог валютного законодавства.

Так, постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі Інструкція № 7).

Ця Інструкція розроблена відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 44, 56 Закону України «Про Національний банк України», статей 12, 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та встановлює порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків (п. 1 р. І Інструкції № 7).

Згідно пп. 4 п. 3 р. І Інструкції № 7, у цій Інструкції для цілей здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.

Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції № 7 передбачено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач на підставі платіжної інструкції від 07.03.2024 року № 162JBKLN3 перерахував за контрактом від 16.02.2023 року № 23/02 суму передплати 64 854,00 Євро.

Отже, 07.03.2024 року день, з якого розпочинається відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків; 02.09.2024 180-й день таких строків.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що 03.09.2024 (перший день, з якого контролюючий орган розпочав нарахування пені) є вихідним днем, і відповідно строк має переноситися на перший робочий день, суд не приймає до уваги, оскільки Закон № 2473-VIII є спеціальним по відношенню до спірних правовідносин та не передбачає перенесення строків. Крім того, позивач під час укладення зовнішньоекономічних контрактів мав враховувати можливі ризики, зокрема, і те, що граничний строк зарахування коштів на валютний рахунок може припадати на вихідний чи святковий день, а відтак розрахувати час для вжиття відповідних заходів з метою уникнення відповідальності за порушення строку.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив покликання позивача на те, що контрагент повернув кошти 03.10.2023 року, на які позивач набув права власності з моменту їх списання з рахунку нерезидента, відповідно до умов укладеної додаткової угоди № 2, з огляду на наступне. Так, за правилами пункту 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, в т.ч. після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів. Отже, в даному випадку зарахування коштів на поточний рахунок позивача відбулося 17.10.2023 року, що не є спірним. Таким чином, суд першої інстанції дійшов належного висновку про правомірність нарахування пені за період з 03.09.2023 року по 17.10.2023 року.

Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарський світ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року в адміністративній справі №280/2205/24 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року в адміністративній справі №280/2205/24 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови складена та проголошена в судовому засіданні 13.11.2024 року, в повному обсязі постанова складена 24 грудня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко