Постанова

від 24.12.2024 по справі 580/5217/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5217/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

1) визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання командування та житлової комісії від 19.04.2024 №4, в частині відмови ОСОБА_1 в поновленні в черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 07.09.1993;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 поновити в черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 07.09.1993.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно прийнято спірне рішення, оскільки відповідальність за належне зберігання облікової справи покладено на відповідача і він не повинен нести відповідальність за втрату документів, а тому має право на відновлення його на квартирному обліку з 07 вересня 1993 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання командування та житлової комісії від 19.04.2024р. №4, в частині відмови ОСОБА_1 в поновленні в черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 07.09.93.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 поновити в черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 07.09.1993.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки житловою комісією відповідача не приймалось рішення про відмову у задоволенні заяви позивача, тобто таке рішення фактично відсутнє, то відсутні і підстави для визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у поновленні на квартирному обліку позивача з 1993 року.

На думку скаржника, у зв`язку з відсутністю рапорту та належних і допустимих доказів щодо зарахування/зняття позивача на (з) квартирного обліку 1993 роком, відсутні і підстави для поновлення позивача на квартирному обліку 1993 роком.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 21.07.1993 прийнятий на службу заступником начальника НОМЕР_2 навчальної прикордонної застави 4 навчальної комендатури по підготовці стрільців НОМЕР_3 навчального прикордонного загону Прикордонних військ України, що підтверджується витягом з послужного списку позивача.

На квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_4 (на даний час - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач перебував з 07 вересня 1993 року.

У свою чергу, протоколом № 14 від 11.08.1998 засіданням житлової комісії військової частини НОМЕР_4 прийнято рішення виділити службове житло в АДРЕСА_2 , капітану ОСОБА_1 - однокімнатну квартиру загальною площею 35,15м2 по АДРЕСА_3 .

Як наслідок, рапортом від 08.11.2005 позивач просив зарахувати його на квартирній облік, як безквартирного для одержання жилої площі в місті (селі) Оршанець, сім`я - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 2001 р.н. та згідно виписки з протоколу № 10 від 09 листопада 2005 року засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) ухвалено поставити на квартирний облік підполковника ОСОБА_1 ,1972р.н.

У подальшому, 12.04.2024 позивач звернувся до Головного центру із проханням щодо перегляду дати перебування на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку, поновити в черзі на житло з 07 вересня 1993 року.

Однак, у відповідності до витягу з протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.04.2024 № 4 останнім прийнято рішення про залишення без розгляду заяву позивача у зв`язку з ненаданням будь-яких документів про перебування в списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 07.09.1993.

Вказане рішення було вмотивовано тим, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 1991 року по жовтень 1995 року відсутні реєстраційні дані протоколів засідань житлових комісій стосовно житлових питань.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки обов`язок формування, ведення та зберігання облікової справи покладається саме на житлову комісію, відтак рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання командування та житлової комісії від 19.04.2024 №4, в частині відмови ОСОБА_1 в поновленні в черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 07.09.1993 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) далі - Закон №2011-XII), який встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з приписами частини першої статті 12 Закону №2011-XII військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України. До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення.

Регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин визначене Житловим кодексом Української РСР (далі - ЖК).

Частиною першою статті 5 ЖК встановлено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Як передбачено частиною першою статті 9 ЖК громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до положень статей 9, 43 ЖК громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

У силу положень частини першо статті 39 ЖК громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 40 ЖК громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Не знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов народні депутати України, які перейшли на постійну роботу у Верховну Раду України, і члени їх сімей за місцем попередньої роботи чи постійного проживання.

З огляду на вказані норми вбачається, що виділення позивачу службової квартири військової частини НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , у 1998 році є підтвердженням того, що він перебував на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, оскільки жодної іншої підстави для отримання жилого приміщення не існувало.

У свою чергу, облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (надалі іменується «квартирний облік»), і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання врегульовано Правилами обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470 (далі - Правила №470).

Пунктом 8 Правил №470 визначено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.

Відповідно до пункту 9 Правил №470 квартирний облік ведеться в цілому по підприємству, установі, організації. У виробничих, науково-виробничих та інших об`єднаннях облік може здійснюватися по структурних одиницях.

З дозволу підприємств, організацій їх цехи та інші підрозділи, розташовані в іншому населеному пункті, можуть самостійно здійснювати облік своїх працівників і надавати їм жилі приміщення в порядку, передбаченому цими Правилами.

Перелік підприємств, установ, організацій, а також їх відповідних частин (підрозділів), що здійснюють облік, затверджується спільним рішенням виконавчого комітету місцевої Ради і ради профспілок. Цей перелік уточнюється в міру необхідності.

У випадках, передбачених пунктом 41 цих Правил, підприємства, установи, організації, які не здійснюють квартирний облік, ведуть контрольні списки своїх працівників, що перебувають на обліку в виконавчому комітеті місцевої Ради даного населеного пункту (додаток № 1).

Згідно пункту 10 Правил №470 громадяни, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв`язку з виходом на пенсію, беруться на облік нарівні з робітниками і службовцями даного підприємства, установи, організації.

У такому ж порядку беруться на облік працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, й інші особи.

Відповідно до вимог пункту 24 Правил № 470 на кожного громадянина (сім`ю), взятого на квартирний облік, заводиться облікова справа, у якій містяться необхідні документи. Обліковій справі дається номер, відповідний номеру у книзі обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилого приміщення.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що обов`язок формування, ведення та зберігання облікової справи покладається саме на житлову комісію.

Відтак, посилання відповідача на те, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 1991 року по жовтень 1995 року відсутні реєстраційні дані протоколів засідань житлових комісій стосовно житлових питань колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що позивач не може нести відповідальність за осіб, які втратили облікову житлову справу ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання командування та житлової комісії від 19.04.2024 №4, в частині відмови ОСОБА_1 в поновленні в черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 07.09.1993 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 поновити в черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 07.09.1993.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко