Постанова

від 24.12.2024 по справі 640/11256/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 640/11256/20

адміністративне провадження № К/990/1653/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Автогаражного кооперативу «Троянда» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2021 (головуючий суддя: Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 (головуючий суддя: Пилипенко О.Є., судді: Беспалов О.О., Черпіцька Л.Т.) у справі № 640/11256/20 за позовом Автогаражного кооперативу «Троянда» до Київської міської ради, треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану міста Києва» про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У травні 2020 року Автогаражний кооператив «Троянда» (далі - АГК «Троянда» або позивач) звернувся до суду із позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану міста Києва», в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Київської міської ради від 20.12.2017 № 1005/4012 «Про затвердження детального плану території в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка».

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 22.06.2021 у задоволенні позову відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.12.2021 змінив мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2021. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що АГК «Троянда» розташований на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вулиця Авіаконструктора Сікорського, будинок 4. На території АГК «Троянда» побудовано 172 гаражі та одну будівлю охорони, а сам автогаражний кооператив налічує 142 члени, з яких більшість оформили право приватної власності на гаражі.

Водночас згідно із детальним планом території (далі - ДПТ), затвердженим оскаржуваним рішенням, спірна земельна ділянка відведена під багатоповерхову забудову, а розташовані на ній гаражі планується знести.

Позивач наголошує, що інтереси власників гаражів під час громадських слухань оскаржуваного рішення не були враховані.

Також позивач наголошує на порушенні норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території».

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що оскаржуваним рішенням затверджено детальний план території в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка, тобто визначено наміри територіальної громади населеного пункту щодо розвитку у майбутньому певних територій населеного пункту (забудови або іншого використання територій).

З огляду на зазначене, відповідач наголосив, що ДПТ не порушує та не може порушувати права власності, зокрема, позивача. Процес відчуження нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності передбачає відшкодування вартості такого нерухомого майна і реалізація зазначених питань не є предметом розгляду детального плану території.

Своєю чергою, за твердженнями відповідача, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували право позивача на користування земельною ділянкою, що входить до меж земельної ділянки, щодо якої прийнято оскаржуване рішення.

Підсумовуючи викладене, відповідач вважає заявлений позов необґрунтованим.

Представник Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану міста Києва» у письмових поясненнях наголошував на відсутності в позивача права користування спірною земельною ділянкою.

Представник Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у письмових поясненнях заперечував проти задоволення позову та наголошував, що позивачем не було подано жодних зауважень та/або пропозицій щодо проєкту детального плану території, представленого на обговорення та не повідомлено про свої інвестиційні наміри.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій із розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.09.1996 № 1475 установлено, що земельна ділянка у Шевченківському районі м. Києва по вул. Танкова (наразі - Авіаконструктора Ігоря Сікорського), 4 була надана в тимчасове користування радгоспу «Троянда» строком на 25 років (тобто до 2022 року), про що укладений договір на право тимчасового користування землею від 28.01.1997, зареєстрований у Книзі договорів на право тимчасового користування землею 28.01.1997 №91-5-00017.

У подальшому, згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.08.1997 № 1318, радгоспу «Троянда» надано дозвіл на здійснення будівництва гаражів для автотранспорту співробітників радгоспу на території тепличного господарства на вул. Танковій 4 в Шевченківському районі (після перейменування - Авіаконструктора Сікорського).

Відповідно до листа від 07.10.1998 № 033.01/168 радгоспом «Троянда» надано АГК «Троянда» згоду на користування земельною ділянкою по вул. Танковій, 4 у Шевченківському районі м. Києва .

Також суди попередніх інстанцій установили, що на території АГК «Троянда» побудовано 172 гаражі та одну будівлю охорони.

Відповідно до інформації, зазначеній у витягах із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наразі оформлено право власності на 112 гаражів за адресою м. Київ, «Троянда», автогаражний кооператив (Шевченківський р-н), вул. Авіаконструктора Сікорського, 4 .

Водночас рішенням Київської міської ради від 20.12.2017 № 1005/4012 «Про затвердження детального плану території в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка» затверджено детальний план території в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічних показників та основних положень з графічними матеріалами), як основу планувальної організації та функціонального зонування території, розташування червоних ліній вулиць і доріг, кварталів садибної забудови, граничної поверховості та щільності забудови, для подальшого розроблення документації із землеустрою та прийняття рішень щодо розміщення об`єктів містобудування.

У преамбулі цього Рішення зазначено, що таке прийнято відповідно до статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Рішення Київради «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві» від 13.11.2013 № 518/10006,

Своєю чергою у контексті спірних правовідносин позивач наголосив, що 16.12.2019 ФОП ОСОБА_1 , з якою автогаражний кооператив уклав договір від 23.07.2019 № 09/19 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, звернулась до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) із заявою про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,89 га по вул. Авіаконструктора Сікорського 4, у Шевченківському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування автогаражного кооперативу, проте отримала відмову від 27.12.2019 за № 13028/0/9/27-19.

Зазначена відмова мотивована тим, що заявлена автогаражним кооперативом ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням, а саме: згідно ДПТ в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги , Олександра Довженка, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.12.2017 № 1005/4012 «Про затвердження детального плану території в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка», спірна земельна ділянка за функціональним призначенням належить до територій багатоповерхової житлової забудови та територій громадських будівель та споруд.

Вважаючи, що у зв`язку із прийняттям відповідачем рішення № 1005/4012, позивача та його членів фактично позбавлено можливості реалізувати своє право на юридичне оформлення у користування земельної ділянки, на якій розміщено їх нерухоме майно, позивач звернувся з цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято компетентним органом на підставі та в межах повноважень, визначених законом.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази звернення АГК «Троянда» із зауваженнями та пропозиціями щодо проєкту детального плану території.

Також суд першої інстанції наголосив, що державою гарантовано надання фізичним особам та особам приватного права справедливої компенсації, чим забезпечено дотримання справедливого балансу у спосіб, сумісний з правом цих осіб на «мирне володіння майном» в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол), з урахуванням чого суд першої інстанції дійшов висновку , що фактично оскаржуваними пунктами рішення не порушено права та інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо результату розгляду справи (відмови у задоволенні позову), проте виходив з інших мотивів.

Апеляційний суд установив, що рішенням Київської міської ради «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві» від 13.11.2013 № 518/10006 затверджено програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві.

Пунктом 72 переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м.Києві у 2013-2017 роках, який є додатком до затвердженої таким рішенням Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві, передбачено розроблення ДПТ в районі проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка.

Відповідно до пункту 2 рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації», Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено виступити замовником створення (оновлення) містобудівної документації відповідно до Програми.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) з ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» (дирекція) та Дочірнім підприємством «Інститут Київгенплан» (виконавець) укладено договір від 17.12.2015 № Г-1519/339/15 про розробку детального плану території в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка у Шевченківському районі м. Києва.

Своєю чергою відповідно до Генерального плану на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради № 370/1804 від 28.03.2002, що включає «Схему планувальної структури», територія ДПТ віднесена до поліфункціонального району центральної планувальної зони.

У «Схемі організації промислових та комунально-складських територій» (складова Генерального плану на період до 2020 року), визначені рекомендовані напрямки використання промислово-комунальної території, що входять у межі ДПТ, а саме: «поліфункціональне» (в тому числі без збереження функції), що пов`язано з тим, що територія ДПТ об`єднала ділянки різних видів використання.

Отже, суд апеляційної інстанції констатував, що генеральним планом передбачено розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання.

Своєю чергою, передбачене проєктними рішеннями ДПТ функціональне призначення території не суперечить визначеному у генеральному плані поліфункціональному використанню територій, а є уточненням положень генерального плану щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини населеного пункту, не змінює функціональне зонування його територій, що відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Одночасно з цим, в межах спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції звернув увагу на наступне.

Суд апеляційної інстанції констатував, що відповідно до розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 19.05.1998 №668 «Про створення автогаражного кооперативу на території радгоспу «Троянда» по вул. Танковій, 4» пунктом другим до складу автогаражного кооперативу «Троянда» включено власників гаражних боксів, гаражі яких розташовані на майданчику, згідно додатку.

Своєю чергою, згідно Додатку до розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 19.05.1998 № 668 список громадян, направлених до АГК «Троянда», налічував 25 осіб.

Дозвіл на виконання будівельних робіт № 304 від 26.09.1997 був виданий строком на 1 рік, та був продовжений строком на 1 рік, тобто до 31.12.1999. Разом з тим, інших дозвільних документів щодо будівництва гаражів на спірній земельній ділянці позивачем не надано.

Оцінюючі надані позивачем на підтвердження права власності на гаражні бокси копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції констатував, що державна реєстрація права власності на значну частину гаражних боксів проведена після прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради, а сама державна реєстрація проведена на підставі довідки про членство в кооперативі.

У контексті наведеної вище оцінки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд апеляційної інстанції також зазначив, що відповідно до низки судових рішень (справи № 2-14304-10, № 2-5461/2011, № 2-14300/10, №2-3531/11), на підставі яких було здійснено державну реєстрацію прав власності на гаражні бокси, така державна реєстрація права власності здійснена із порушенням законодавства, без відповідного пакету документів.

Також апеляційний суд зазначив, що АГК «Троянда» було створено розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 19.05.1998 № 668.

Листом від 07.10.1998 № 033.01/168 радгоспом «Троянда» надано згоду на користування земельною ділянкою по вул. Танковій, 4 у Шевченківському районі м. Києва АГК «Троянда».

Отже, лише з цього моменту (з 07.10.1998) до позивача могло перейти право користування зазначеною земельною ділянкою.

Водночас суд апеляційної інстанції констатував, що матеріали справи не містять документів, що засвідчують перехід права власності на гаражні бокси від радгоспу до кооперативу, а отже і відсутні правові підстави стверджувати про перехід права користування земельною ділянкою від радгоспу до гаражного кооперативу, а також відсутні докази належного оформлення права користування земельною ділянкою за позивачем.

Також суд апеляційної інстанції з`ясував, що питання правомірності прийняття відповідачем рішення про затвердження оскаржуваного ДПТ, зокрема в частині його відповідності вимога чинного генерального плану вже було предметом судового розгляду у справі № 826/3497/18 за позовом Заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Київради № 1005/4012 від 20.12.2017, за результатом розгляду якого рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020, у задоволенні позову було відмовлено.

Оцінюючі твердження позивача щодо порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення з підстав неврахування поданих АГК «Троянда» заперечень під час проведення громадських слухань проєкту ДПТ, суд апеляційної інстанції установив, що повідомлення про початок громадських слухань ДПТ було оприлюднено у газеті «Хрещатик».

Згідно інформації, зазначеній у роздруківках із офіційного сайту відповідача, громадяни: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 висловлювали свої заперечення під час відповідних громадських слухань, вказуючи, що останні є власниками гаражів (приватизованих) у ГСК «Троянда», що порушує права останніх як власників цих гаражів, проте зазначені особи не є сторонами у цій справі. Водночас доказів звернення АГК «Троянда» до Київської міської ради із запереченнями щодо проєкту ДПТ матеріали справи не містять.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах в контексті впливу ДПТ на реалізацію права власності на нерухоме майно автогаражного кооперативу та його членів.

Крім того на переконання скаржника, судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не враховані, щодо окремих обставин справи, правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 25.07.2019 у справі № 910/2566/16, від 26.05.2020 у справі № 750/11932/16-а, від 31.07.2019 у справі № 466/1264/18, від 14.08.2018 у справі № 815/3880/14, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а, від 01.10.2019 у справі № 810/4017/17, від 26.03.2021 у справі № 522/5362/17, від 18.10.2018 у справі № 557/1209/16-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 14.03.2018 у справі № 815/219/17, від 30.12.2021 у справі № 826/5804/17, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13) в контексті правомірності права власності АГК «Троянда» та членів його кооперативу на нерухоме майно.

Скаржник також вважає, що для вирішення цієї справи не мають правового значення висновки суду у справі № 826/3497/18.

Своєю чергою за твердженнями скаржника, судами обох інстанцій не застосовані до спірних правовідносин положення пунктів 5.1.2, 6.1 ДБН Б.1.1-14:2012, пунктів 13, 15 Додатку Б до ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території», а також статті 41 Конституції України, статті 321, статті 377 ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже ДПТ спричинив неможливість реалізацій АГК «Троянда» та його членів права власності на належне їм нерухоме майно.

Скаржник також вважає, що у спірному випадку ДПТ змінює положення Генерального плану м. Києва, оскільки передбачає зміну функціонального призначення територій, що підтверджується проведеним Комунальною організацією «Інститут Генерального плану м. Києва» аналізом відповідності проєктних рішень ДПТ чинному Генеральному плану м. Києва та проєкту планування його приміської зони на період до 2020 року та проєкту нового Генерального плану міста Києва № 11-1872 від 25.10.2016, згідно із яким у проєкті ДПТ виявлено 55 земельних ділянок загальною площею 37,5 га (16% від загальної площі ДПТ), функціональне призначення яких не відповідає чинному Генеральному плану міста Києва.

Важливою також є і та обставина, що територія під майном автогаражного кооперативу відповідно до Генерального плану міста Києва до 2020 року була віднесена частково до сільськогосподарських територій, а частково до території садибної житлової забудови. Проте внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про затвердження ДПТ, вся ця територія змінила функцію на території багатоповерхової житлової забудови.

Водночас суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 72, 73 КАС України встановили обставини справи без надання оцінки всім доказам, наданим учасниками справи. Зокрема позивач наголошує, що його доводи з приводу невідповідності ДПТ вимогам Генерального плану міста Києва підтверджені наявними у справі графічними матеріалами, витягами з містобудівного кадастру, іншими містобудівними документами, а також висновком КО «Інститут Генерального плану м. Києва».

Проте, вказані докази суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили і оцінку їм не надали, а також не відхилили їх з належним обґрунтуванням.

Своєю чергою, на переконання скаржника, зазначене унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Підсумовуючи викладене, скаржник просить Верховний Суд скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного встановлення обставин у справі на підставі належних та допустимих доказів задля постановлення законного рішення у справі.

Від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа-1 наполягає на обґрунтованості висновків судів обох інстанцій щодо відмови у задоволенні позову.

Також третя особа-1 просить враховувати, що питання правомірності прийняття відповідачем рішення про затвердження оскаржуваного детального плану території, зокрема в частині його відповідності вимога чинного Генплану, вже було предметом судового розгляду у справі № 826/3497/18.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

За змістом статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи

Тобто, обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли: 1) суд повністю вияснив обставини, що мають значення для справи; 2) коли ці обставини доказані; 3) коли висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам справи.

Обґрунтованість судового рішення - це його внутрішня якість. Обґрунтованим є таке рішення, в якому відбите повне, всебічне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, їх доведеність та досягнення істинності висновків суду - відповідність їх фактичній стороні справи і вимогам закону.

Виходячи з цього, в поняття обґрунтованості зазвичай включають два моменти: повнота дослідження судом всіх матеріалів справи і достовірність висновків суду про обставини, що покладені в основу рішення.

Частиною четвертою статті 246 КАС України визначено, що у мотивувальній частині судового рішення, серед іншого, повинні зазначатися обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Верховний Суд зазначає, що як акт правосуддя рішення суду має чітко підтверджувати існування і суть спірних правовідносин.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Водночас оскаржувані судові рішення судів обох інстанцій вказаним вище вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Надаючи правову оцінку в контексті доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).

За приписами частини першої статті 6 Закону № 3038-VII управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Своєю чергою у пункті 3 частини першої статті 1 Закону № 3038-VII визначено, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.11.2011 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1468/20206 (який був чинний на час прийняття спірного рішення, надалі - Порядок), рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно із пунктом 4.3 Порядку, замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування (стаття 4 Закону № 280/97-ВР).

Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 42 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Приписами статті 59 Закону № 280/97-ВР унормовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Так, предметом цього спору є визнання протиправним і скасування нормативно-правового акта - рішення Київської міської ради від 20.12.2017 № 1005/4012 «Про затвердження детального плану території в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка».

Висновки судів попередніх інстанцій про законність оскарженого у цій справі рішення Київської міської ради ґрунтується на тому, що під час його прийняття були дотримані норми Закону № 3038-VII, ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території», ДБН Б. 1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів».

Отже, у межах предмета спору, суди попередніх інстанцій повинні були, з урахуванням норм статті 9 КАС України, встановити і дослідити всі обставини щодо підготовки, прийняття вказаного нормативно-правового акта та відповідності його вимогам містобудівного законодавства. Надати з цього приводу оцінку всім арґументам учасників справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також дослідити докази, надані учасниками справи та, за необхідності, витребувати додаткові докази.

Правове регулювання спірних відносин унормовувалось Законом № 3038-VI в редакції, чинній на момент прийняття Київською міською радою рішення від 20.12.2017 № 1005/4012.

Частинами першою, третьою статті 16 Закону № 3038-VI встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Частиною першою статті 17 цього Закону визначено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого Генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту.

План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Згідно частин першої, третьої-шостої, восьмої статті 19 Закону №3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.03.2012 №107, детальний план розробляється з метою, зокрема, уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району. Детальний план розробляється: - на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів; - на окрему територію за межами населеного пункту з певним функціональним використанням (житлова, курортна, оздоровча, рекреаційна, дачна або садова, виробнича тощо) або кількох таких територій - на основі затвердженої містобудівної документації відповідно до чинного законодавства з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів; - на земельну ділянку за межами населеного пункту для розміщення окремого об`єкта будівництва - на основі затвердженої містобудівної документації відповідно до чинного законодавства з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів (Примітка 1. Детальний план розробляють, як правило, на територію, що обмежується магістралями, вулицями, магістральними інженерними мережами або елементами ландшафту (водні об`єкти, гори, яри, ліси). Примітка 2. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб (малих міст, селищ, сіл), а також курортних, дачних і садових територій детальний план може розроблятися на всю територію та поєднуватися із генеральним планом цього населеного пункту).

За змістом пункту 4.4 ДБН Б.1.1-14:2012 затверджений детальний план є основою для визначення вихідних даних для: розроблення проектів забудови територій мікрорайонів, кварталів, комплексів забудови, окремих земельних ділянок; відведення, вилучення земельних ділянок, встановлення та зміни їх цільового призначення, розміщення об`єктів будівництва, реконструкції забудови; визначення (уточнення) містобудівних умов та обмежень; проектування будинків і споруд різного призначення; проектування мереж і споруд інженерно-транспортної інфраструктури та інженерного забезпечення території; проведення гідравлічних розрахунків інженерних мереж; проведення містобудівних розрахунків у разі інвестиційних намірів щодо забудови або зміни допустимого виду використання об`єкта нерухомого майна; розроблення схеми санітарного очищення і прибирання територій; розроблення проектів земельних відводів окремих земельних ділянок; розроблення проектів землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб.

Отже, з наведених норм права та положень ДБН вбачається, що детальний план території має уточнювати положення генерального плану та не повинен йому суперечити. Відповідно, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій повинні дослідити відповідну частину Генерального плану у розрізі з детальним планом для вирішення питання їх відповідності.

Також варто врахувати вимоги ДБН Б.1.1-14:2012, згідно яких детальний план, проєкт внесення змін до детального плану містять графічні і текстові матеріали, склад яких наведено у розділах 5-6 цих Норм.

Згідно розділу 5 ДБН Б.1.1-14:2012 до складу графічної частини детального плану входить: Схема розташування території у планувальній структурі населеного пункту (району); План існуючого використання території; Опорний план; Схема планувальних обмежень; Проектний план; План червоних ліній; Схема організації руху транспорту і пішоходів; Схема інженерної підготовки території та вертикального планування; Схема інженерних мереж, споруд і використання підземного простору; Креслення поперечних профілів вулиць; Схема інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони).

Згідно розділу 6 ДБН Б.1.1-14:2012 текстові матеріали детального плану відповідають графічним матеріалам та формують у вигляді пояснювальної записки, яка включає розділи: Перелік матеріалів детального плану території (склад проекту); Стислий опис природних, соціально-економічних і містобудівних умов; Стисла історична довідка (за потреби); Оцінка існуючої ситуації: стану навколишнього середовища, використання території, характеристика (за видами, поверховістю, технічним станом) будівель, об`єктів культурної спадщини, земель історико-культурного призначення, інженерного обладнання, транспорту, озеленення і благоустрою, планувальних обмежень; Розподіл територій за функціональним використанням, розміщення забудови на вільних територіях та за рахунок реконструкції, структура забудови, яка пропонується (поверховість, щільність); Характеристика видів використання території (житлова, виробнича, рекреаційна, курортна, оздоровча, природоохоронна тощо); Пропозиції щодо встановлення режиму забудови територій, передбачених для перспективної містобудівної діяльності, в т.ч. для розміщення об`єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, охорони та збереження культурної спадщини; Переважні, супутні і допустимі види використання територій, містобудівні умови та обмеження (уточнення); Основні принципи планувально-просторової організації території; Житловий фонд та розселення; Система обслуговування населення, розміщення основних об`єктів обслуговування; Вулично-дорожня мережа, транспортне обслуговування, організація руху транспорту і пішоходів та велосипедних доріжок, розміщення гаражів і автостоянок; Інженерне забезпечення, розміщення інженерних мереж, споруд; Інженерна підготовка та інженерний захист території, використання підземного простору; Комплексний благоустрій та озеленення території; Містобудівні заходи щодо поліпшення стану навколишнього середовища; Заходи щодо реалізації детального плану на етап від 3 років до 7 років; Перелік вихідних даних (додаток Б); Техніко-економічні показники, у т.ч. прогнозні показники відповідно до етапів реалізації генерального плану (додаток В); Матеріали проведених досліджень та проектних робіт, виконаних спеціалізованими організаціями (за наявності); До примірників пояснювальної записки, що надаються замовнику, додаються ксерокопії рішень органів місцевого самоврядування, завдання на розроблення детального плану та вихідних даних. До архівного примірника пояснювальної записки додаються оригінали зазначених документів.

Водночас у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відповідність детального плану території, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.12.2017 № 1005/4012, Генеральному плану міста Києва, оскільки не дослідили в повній мірі докази, надані стороною позивача, а також графічні і текстові матеріали детального плану території.

Відповідно до приписів статей 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися окремі текстові та графічні матеріали ДПТ, а також матеріали містобудівного кадастру в контексті доводів позивача про зміну функціонального призначення території під АГК «Троянда» частково з земель житлової садибної забудови та земель сільськогосподарського призначення на землі громадських будівель і споруд та багатоповерхової забудови.

У ході розгляду справи позивач неодноразово наполягав, що на місці, де згідно Опорного плану була територія «сільськогосподарського призначення» ділянка за функціональним призначенням змінилася як на «території громадських будівель і споруд», так і на території «багатоповерхової забудови».

Із посиланням на фрагмент з МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва» з Генерального плану м. Києва з умовними позначеннями щодо функціонального зонування території за Генеральним планом м. Києва (додаток № 38 до позовної заяви; а.с.85, том 3) позивач стверджує, що земельна ділянка по вул. Авіаконструктора Сікорського, 4 у м. Києві, на якій розміщене нерухоме майно автогаражного кооперативу та його членів, належала за функціональним призначенням до земель житлової садибної забудови та земель сільськогосподарського призначення.

Підтвердженням зазначених тверджень є також зазначення на а.с. 38 Тому 1. Книги 1 «АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. ФОТОФІКСАЦІЯ НАТУРИ» текстових матеріалах ДПТ (а.с. 111, том 3) про те, що відповідно до функціонального зонування міста, за матеріалами діючого Генерального плану м. Києва на період до 2020р., територія, що розглядається (ділянка 2, Ж.Жабаєва - Авіаконструктора Сікорського), відноситься частково до території садибної житлової забудови, частково до сільськогосподарської території.

Своєю чергою, відповідно до малюнку 2 у текстових матеріалах ДПТ Тому 1. Книги 1 «АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. ФОТОФІКСАЦІЯ НАТУРИ» (а.с. 114, том 3), вбачається, що на території АГК «Троянда» сплановане розміщення чотирьох 24-поверхових будинків.

Також судами попередніх інстанцій у межах доводів та вимог позову не досліджувався аналіз відповідності проєктних рішень ДПТ чинному Генеральному плану м. Києва, виконаний КО «Інститут Генерального плану м. Києва», де міститься чітка табличка з аналізом конкретних ділянок та з вказівкою на яких територіях яка функція змінена рішеннями ДПТ і не відповідає Генплану. Зокрема у проєкті ДПТ виявлено 55 земельних ділянок загальною площею 37.5 га (16% від загальної площі ДПТ), функціональне призначення яких не відповідає чинному Генеральному плану м. Києва, тобто функціональне призначення яких змінено в порівнянні із чинним Генеральним планом м. Києва.

Скаржник також наполягає, що окрім зазначеного вище, підтвердженням того, що ДПТ не уточнює Генеральний план мі. Києва, а передбачає зміну функціонального призначення територій, є матеріали самого ДПТ, а саме:

- ДПТ містить розділ з назвою: « 1.7. Пропозиції щодо зміни функціонального призначення території», сторінки 57-62 оприлюднених та затверджених матеріалів ДПТ);

- графічні матеріали ДПТ: Викопіювання з основного креслення Генерального плану 2020 (кольорова копія додана до пояснень позивача від 20.11.2021) та Зміна функціонального призначення території забудови (кольорова копія додана до пояснень позивача від 20.11.2021), порівнявши які вбачається, що ДПТ змінює функцію територій порівняно з чинним Генеральним планом міста Києва.

Також у пункті 4 підрозділу 1.7. «Пропозиції щодо зміни функціонального» розділу « 1. АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ» Тому 1. Книги 1 «АРХІТЕКТУРНО- ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. ФОТОФІКСАЦІЯ НАТУРИ» текстових матеріалів ДПТ зазначено, що «ділянки по вул.Ж.Жабаєва, кадастр.код 91:055:002 (землекористувач - ТОВ «Фірма «Комбуд»), кадастр.код 91:055:037 (землекористувач - автогаражний кооператив «Троянда»), кадастр,код 91:055:083 та 91:055:084 (землі не надані у власність чи користування), що розташовані поруч з Посольствами США та Республіки Казахстан, на яких розташовані гаражі та інші об`єкти, а право користування не оформлено в установленому порядку, виводяться з категорії садибної житлової забудови та переводяться в категорію житлової багатоповерхової забудови».

Отже позивач наполягає, що ДПТ суперечить Генеральному плану міста Києва.

Водночас судами попередніх інстанцій відповідність ДПТ, затвердженого оскаржуваним рішенням міськради, Генеральному плану м. Києва в контексті доводів позивача та доданих на їх підтвердження документів не досліджувалася.

Також позивач зазначає, що рішенням Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві», у редакції рішення від 12.02.2015 № 64/929, було передбачено розробку ДПТ на площі 173 га. Проте, завдання на розробку ДПТ стосувалось площі 215 га. Частина графічних матеріалів розроблена для площі 240 га, у той час як текстова частина проєкту стосується площі 387,29 га. Затверджено ж ДПТ на площі 199 га.

Відтак, за твердженнями скаржника, ДПТ розроблений у повній невідповідності до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 518/10006, у редакції рішення від 12.02.2015 № 64/929.

Одночасно з цим скаржник також вказує на порушення Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290, в частині організації розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї. Зокрема зазначає, що оскарженим рішенням відповідача одночасно вирішувалось питання не тільки затвердження ДПТ, але й питання щодо внесення змін до рішення Київської міської ради 13.11.2013 №518/10006, у рішення від 12.02.2015 № 64/929, в частині зміни площі розробки ДПТ з 173 га на 199 га. Проте, рішення про зміну площі розробки ДПТ, яке є частиною містобудівної документації, не проходило стадій його оприлюднення, узгодження, громадських слухань, розгляду постійною комісією ради.

Скаржник також посилається на порушення проведення процедури громадських слухань. Зокрема скаржник стверджує, що під час проведення громадських слухань було оприлюднено на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури КМДА та в приміщенні Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, за адресою: Київ, вул. Б.Хмельницького, 24, лише незначну частину і виключно графічних матеріалів. Водночас не було оприлюднено текстову частину ДПТ, а також було оприлюднено меншу частину обов`язкових графічних матеріалів.

Також скаржник наголошує, що на громадські слухання, згідно із офіційною інформацією розміщеною на сайті, виносився проєкт рішення з площею 387,29 га (таблиця: основні техніко-економічна показники ДПТ), що додатково підтверджує, що проєкт ДПТ, який мав розроблятися згідно із оскаржуваним рішенням на розробку в межах 173 га, на громадські слухання так і не виносився.

Своєю чергою за позицією скаржника, розміщення лише частини графічних матеріалів ДПТ та повне нехтування вимогами законодавства щодо оприлюднення саме проєкту містобудівної документації, а не окремих його частин, не лише порушує вимоги законодавства щодо процедури проведення громадських слухань, але і унеможливлює подання пропозицій у відповідності до вимог пункту «б» статті 21 Закону № 3038-VI та пункту 9 Порядку проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Уряду від 25.05.2011 555, оскільки графічні схеми відображають лише просторові проєктні рішення, не містять жодних розрахунків чи чисельних показників, а також іншої суттєвої інформації з текстової частини ДПТ.

Крім того, скаржник також зауважив, що у розміщеному на офіційному сайті повідомленні вказувалася неправильна адреса для подання пропозицій і зауважень, а саме: зазначено, що «Пропозиції подавати у письмовому вигляді до Департаменту містобудування та архітектури за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32», хоча насправді пропозиції та зауваження приймалися в приміщенні Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, за адресою: Київ, вул. Б.Хмельницького, 24, другий поверх, приймальня. 1

Таким чином, скаржник вважає, що відповідач увів в оману усіх, хто мав намір подати зауваження та пропозиції до оскаржуваного ДПТ, зазначивши неправильну адресу, фактично позбавивши можливості подати ці пропозиції та зауваження.

Проте, наведеним вище доводам, попри те, що такі наводилися у ході розгляду справи, суди попередніх інстанцій будь-якої оцінки не надали, зазначені докази не дослідили та не ухвалили рішення про їх належність і допустимість щодо предмета спору.

Своєю чергою колегія суддів наголошує, що у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень суди зобов`язані перевірити, чи такі рішення прийняті: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно у цій справі, де предметом спору є визнання протиправним і скасування нормативно-правового акту, суди мають здійснити його повну перевірку на предмет дотримання вимог законодавства як на стадії підготовки, так і на стадії прийняття такого акту, а також на відповідність його нормам законодавства у сфері регулювання містобудівної діяльності.

Доводи скаржника, зазначені вище, стосуються вказаних аспектів і відносяться до предмета спору.

Отже, Верховний Суд уважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини справи щодо предмету спору, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові.

Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про законність та відповідність правовим актам вищої юридичної сили рішення Київської міської ради від 20.12.2017 №1005/4012.

Окремо, в контексті оцінки доводів скаржника та висновків суду попередніх інстанцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у справі №826/3497/18, де також оскаржувалося рішення Київської міської ради від 20.12.2017 № 1005/4012, Верховний Суд постановою від 28.11.2022 скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

VІIІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій внаслідок вказаних порушень норм КАС України, не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України, є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Одночасно колегія суддів враховує, що 15.12.2022 набрав чинності Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Статтею 1 вказаного Закону ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом: Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Автогаражного кооперативу «Троянда» задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 у справі №640/11256/20 скасувати.

Справу № 640/11256/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа