Рішення

від 11.12.2024 по справі 476/472/24

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/472/24

Провадження № 2/476/174/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2024 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Слободніченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог до предмета спору - філія Миколаївської Універсальної Товарно-сировинної Біржі в с.м.т. Єланець, про визнання правочину дійсним

В С Т А Н О В И В :

31.05.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог до предмета спору - філія Миколаївської Універсальної Товарно-сировинної Біржі в с.м.т. Єланець, про визнання правочину дійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що 24.01.2022 року оку між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір зареєстрований філією Миколаївської Універсальної Товарно-сировинної Біржі за реєстровим номером 5-02 від 24 січня 2002 року без нотаріального посвідчення. З часу укладення договору сторони здійснили всі необхідні дії щодо його виконання, а саме в частині ціни будинку, передачі у власність, оформлення та реєстрації договору за куплений житловий будинок ним сплачені кошти в розмірі 1500 грн., він зробив ремонт в будинку, в якому став у подальшому проживати, сплачувати послуги за комунальні потреби. Жодних претензій після укладення договору купівлі-продажу будинку сторони один до одного не мали. Будинок зареєстровано в Єланецькому бюро технічної інвентаризації 17.01.2002 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. На даний час він позбавлений можливості оформити договір в нотаріальному порядку. А тому вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх майнових прав.

Посилаючись на вищевикладене, просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24 січня 2002 року за № 5-02, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений філією Миколаївської Універсальної Товарно-сировинної Біржі між ОСОБА_2 та ним.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про слухання справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату та час слухання справи. За заявою представника позивачки суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог до предмета спору - філії Миколаївської Універсальної Товарно-сировинної Біржі в с.м.т. Єланець в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату та час слухання справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи звикладеного,суд вбачаєза можливерозглянути справупо сутіза відсутностіналежним чиномповідомлених прочас тамісце розглядусправи сторінта їхпредставників.

Дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, заКонституцією України, ст. 4, 49 ЦПК Українитаст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12-13, ЦПК України,завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В силуст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Так, згідно з застереженнями, що містяться вст. 5 ЦК Українита п. 4Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, правовий статус майна, а також права та обов`язки суб`єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.

Відповідно до п. 2Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року"Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено всудовому засіданні,24.01.2002між позивачемта ОСОБА_2 укладено договіркупівлі-продажунерухомого майна,а саме-житлового будинку АДРЕСА_1 в с.м.т.Єланець Миколаївськоїобласті,що підтверджуєтьсядоговором купівлі-продажунерухомого майна,зареєстрованим тогож дняфілією МиколаївськоїУніверсально Товарно-сировинноїБіржі у"Журналіреєстрації біржовихугод знерухомим майном"за №5-02 (а.с.11-12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, яка являлась продавцем за договором купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 42).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №79402937 від 04.12.2024 та письмового повідомлення в.о. завідувача Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області від 04.09.2024 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась (а.с. 56, 75-76).

На момент укладення договору купівлі-продажу, сторони були членами біржі, що вказано в самому договорі. Зазначена біржова операція являла собою угоду купівлі-продажу нерухомого майна, допущену до обороту на товарній біржі.

Як встановлено судом, між сторонами була досягнута згода з усіх необхідних та суттєвих умов угоди та відбулося її виконання. Отже, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу ніким не спростовані та свідчать про те, що позивач є добросовісним набувачам нерухомого майна.

Так, відповідно достатті 4 ЦК Української РСР(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Згідно зістаттею 41 ЦК Української РСР(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно достатті 224 ЦК Української РСР(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно дост.153 ЦК УРСРдоговір вважається укладеним коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Покупець сплатив продавцям належну за договором покупну ціну, а останні отримали грошові кошти та передали квартиру у її розпорядження.

У зв`язку з цим, можна констатувати, що сторонами була досягнута згода з усіх необхідних та суттєвих умов угоди та відбулося її виконання.

При вчиненнідоговору купівлі-продажу будинку дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажубудинку.

29.01.2002року Єланецькимбюро технічноїінвентаризації зареєстрованоправо приватноївласності позивачана вищевказанийжитловий будинокта записаноу реєстровукнигу №1за реєстровим№ 22(а.с.17,18).

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 16.07.2001 року по 05.01.2016 року був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с. 6-10). У спірному житловому будинку за вказаною адресою він зареєстрував членів своєї сім`ї: дружину ОСОБА_3 та сина ОСОБА_1 (а.с. 80-84). За весь період проживання у вказаному житловому будинку позивач сплачує комунальні послуги (а. с. 85-86).

Згідно з розпорядженням Єланецького селищного голови від 05 лютого 2016 року № 4 "Про перейменування вулиць смт Єланець" вулицю Леніна у смт Єланець перейменовано на вулицю Криничну (а.с. 19).

Судом встановлено, що позивач з метою посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно, де йому відмовлено у вчиненні вказаної дії, оскільки, наданий ним договір №5-02 купівлі-продажу нерухомого майна нотаріально не посвідчений (а.с. 20).

Виправити вказані недоліки у позасудовому порядку не видається можливим.

Нині захист права власності позивача на вищевказаний житловий будинок можливий лише шляхом визнання договору №5-02 купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

Статтею 227 ЦК УРСРпередбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідност.15 Закону «Про товарну біржу»угоди,зареєстровані набіржі,не підлягаютьнотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Відповідно до ч. 2ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд має право на вимогу сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною.У цьому випадку подальше нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Отже, позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення угоди між покупцем і продавцем житлового будинку, її виконання та обставин, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що зазначене є підставою для визнання договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, укладеного на біржових торгах, дійсним.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 доЄланецької селищноїради Вознесенськогорайону Миколаївськоїобласті,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог допредмета спору-філія МиколаївськоїУніверсальної Товарно-сировинноїБіржі вс.м.т.Єланець,про визнанняправочину дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24 січня 2002 року за № 5-02, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений філією Миколаївської Універсальної Товарно-сировинної Біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 20.12.2024 року.

Суддя Н.В. Чернякова