Рішення

від 18.12.2024 по справі 495/10897/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/10897/24

Номер провадження 2/495/5042/2024

18 грудня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

при секретарі Червинській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно, у якій позивач просить суд:

-встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , правоустановчого документу державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серія ОД № 066299 № 928859, виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 01 жовтня 2004 року, 5,28 гектарів, 5124583600:01:001:044, яка розташована за адресою: масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 на території Миколаївсько-Новоросійської сільської ради;

-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ,право власності за заповітом в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серія ОД № 066299 № 928859, виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 01 жовтня 2004 року, 5,28 гектарів, 5124583600:01:001:044, яка розташована за адресою: масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 на території Миколаївсько-Новоросійської сільської ради.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_5 , видане Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ (м. Одеса), актовий запис № 38.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,28 га, кадастровий номер 5124583600:01:0010044, за адресою: на території Миколаївсько-Новоросійської сільської ради, масив № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 .

За життя спадкоємець склав заповіт, відповідно до якого вищезазначену земельну ділянку він заповів позивачці ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського нотаріального округу Сулаковою В.І., 14.09.2021 року, реєстраційний номер 1746.

Позивачка вказує, що звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку із тим, що через різницю написання прізвища спадкодавця, а саме в свідоцтві про смерть вказано « ОСОБА_4 », а в Державному акті на право власності на земельну ділянку « ОСОБА_4 », тому неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом та нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Іншим спадкоємцем за законом другої черги є рідна сестра спадкодавця, яка зверталась до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини.

У зв`язку із викладеним позивачка вимушена звернутися до суду.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 11грудня 2024року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явились.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, просить справу розглядати у її відсутність.

18.12.2024 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_2 відповідно до якої остання визнає у повному обсязі позов ОСОБА_5 , справу просить розглядати без її участі.

У відповідності з ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч.ч. 3, 4ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями206,207цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.3ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1ст. 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню с заступних підстав.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_5 , видане Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ (м. Одеса), актовий запис № 38.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,28 га, кадастровий номер 5124583600:01:0010044, за адресою: на території Миколаївсько-Новоросійської сільської ради, масив № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 .

Як вбачається з Державного акту серії ОД №066299 на право власності на земельну ділянку, виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 01 жовтня 2004 року, яка розташована за адресою: масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 на території Миколаївсько-Новоросійської сільської ради, площею 5,28 га, кадастровий номер 5124583600:01:0010044, вказаний Державний акт виданий на ім`я « ОСОБА_3 ».

Разом з тим, як вбачається зі свідоцтва про смерть спадкодавця, серії НОМЕР_5 , виданого Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ (м. Одеса) та заповіту, посвідченого 14.09.2021 ркоу приватним нотаріусом Білгород-Дністровського нотаріального округу Сулаковою В.І., 14.09.2021 року, реєстраційний номер 1746, прізвище спадкодавця вказано як « ОСОБА_3 ».

За життя спадкоємець склав заповіт, відповідно до якого вищезазначену земельну ділянку він заповів позивачці ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського нотаріального округу Сулаковою В.І., 14.09.2021 року, реєстраційний номер 1746.

Позивачка вказує, що звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку із тим, що через різницю написання прізвища спадкодавця, а саме в свідоцтві про смерть вказано « ОСОБА_4 », а в Державному акті на право власності на земельну ділянку « ОСОБА_4 », тому неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом та нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Іншим спадкоємцем за законом другої черги є відповідачка ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою спадкодавця, яка зверталась до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини. Копія вказаної заяви міститься в матеріалах справи.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями15,16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідност.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220,1221,1223 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.1, 5ст. 1268 ЦК України- спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістомст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду заправилами позовного провадження.

Згідно ізст. 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і зворотної дії не мають, крім випадків, коли вони пом`якшують, або скасовують цивільну відповідальність. Тобто при вирішенні даного спору щодо угоди купівлі-продажу майна, вчиненої у липні 1997 року, мають бути застосовані положенняЦивільного Кодексу України 1963 року.

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішеннівід 15листопада 1996року усправі «Чахалпроти Об`єднаногоКоролівства» Європейськийсуд зправ людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду заправилами позовного провадження.

Судом установлено, що, позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини і норми права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про те, що за життя спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серія ОД № 066299 № 928859, виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 01 жовтня 2004 року, належала земельна ділянка 5,28 гектарів, 5124583600:01:001:044, яка розташована за адресою: масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 на території Миколаївсько-Новоросійської сільської ради. Однак вказаному правовстановлюючому документі була допущена помилка у писанні прізвища власника.

Інших спадкоємців, які б вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов`язкову частку у спадщині, судом не встановлено.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду справи

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-281 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовстановлюючого документу державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серія ОД № 066299 № 928859, виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 01 жовтня 2004 року, 5,28 гектарів, 5124583600:01:001:044, яка розташована за адресою: масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 на території Миколаївсько-Новоросійської сільської ради.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ,право власності за заповітом в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серія ОД № 066299 № 928859, виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 01 жовтня 2004 року, 5,28 гектарів, 5124583600:01:001:044, яка розташована за адресою: масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 на території Миколаївсько-Новоросійської сільської ради.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Боярський