Ухвала

від 11.11.2024 по справі 504/2766/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2766/24

Номер провадження 2/504/2119/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024с-ще Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Литвинюк А.В., розглянувши матеріали позовної заяви Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» (ЄДРПОУ 42238831), в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» (ЄДРПОУ 39534303) про стягнення коштів у сумі 7075200 грн в якості компенсації за завдану шкоду, за заявою Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» (ЄДРПОУ 42238831), в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти Приватного підприємства «Південьпарксервіс» (ЄДРПОУ 39534303),

встановив:

28.06.2024 року ГО «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В. звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області із позовною заявою до ПП «Південьпарксервіс» про стягнення коштів у сумі 7075200 грн в якості компенсації за завдану шкоду, а саме: створенні перешкод у користуванні землею та власними гаражами, побудованими членами ГО «Товариство «ВОСТОК» за власний кошт на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту) на земельній ділянці кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, загальною площею 12 га (власник Одеська обласна державна адміністрація).

До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, яка містить клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», заяву про витребування доказів та розрахунок шкоди.

Ухвалою суду від 03.07.2024 року прийнято самовідвід судді Барвенка В.К. від розгляду зазначеної справи, цивільну справу передано керівнику апарату Комінтернівського районного суду Одеської області для визначення іншого складу суду.

Ухвалою суду від 08.10.2024 року прийнято самовідвід судді Доброва П.В. від розгляду зазначеної справи, цивільну справу передано керівнику апарату Комінтернівського районного суду Одеської області для визначення іншого складу суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Комінтернівського районного суду Одеської області Литвинюк А.В.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.10.2024 року позовну заяву ГО «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В. до ПП «Південьпарксервіс» про стягнення коштів у сумі 7075200 грн в якості компенсації за завдану шкоду, за заявою ГО «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ПП «Південьпарксервіс» залишено без руху і надано заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем ухвали.

05.11.2024 року через систему «Електронний суд» керівник ГО «Товариство «ВОСТОК», ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 17.10.2024 року звернувся до суду з заявою про усунення недоліків, в якій просить суд звільнити ГО «Товариство «ВОСТОК» від сплати судового збору та прийняти до розгляду позовну заяву та заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору посилається на те, що позивач у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб членів ГО «Товариство «ВОСТОК» число яких складає 1100 членів та представляє їхні інтереси в суді на підставі положень Закону України «Про громадські об`єднання» та відповідно до статутних завдань такої організації, а тому відповідно до приписів ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає звільненню від сплати судового збору.

Проте підстави для задоволення заяви про звільнення від сплати судового збору відсутні, та вона не може враховуватися у якості виконання вимог ухвали суду від 17.10.2024 року про залишення без руху позовної заяви та заяви про забезпечення позову, оскільки ст.5 Закону України «Про судовий збір» не надає вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надають лише за пред`явлення позову, а спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.

З позову вбачається, що спірні правовідносини між фізичними особами, які стверджуючи про заподіяння їм матеріальних збитків за результатами діяльності відповідача - юридичної особи ПП «Південьпарксервіс» уповноважили на представництво своїх інтересів створену ними громадську організацію.

У зазначеному спорі громадська організація, звернувшись з позовом до відповідача про відшкодування збитків, реалізує передбачені її статутними завданнями представницькі функції щодо захисту прав та законних інтересів 1100 членів, які були порушені відповідачем.

Але керівником громадської організації не додано до позову статут даного громадського об`єднання, тому у суду відсутня можливість встановити порушення прав та законних інтересів фізичних осіб, забудовників гаражів, які є членами даної громадської організації та поділяють спільну мету та завдання організації, а саме довіряють звернення до суду з позовами щодо порушення законодавства та захисту їх прав (членів громадської організації).

Крім того, приписи ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються у разі звернення до суду з позовом спрямованим на захист прав споживача, а не будь-якого позову пов`язаного з наданням тих чи інших послуг.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю «послуга», закріпленому п.17 ст.1, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тобто, споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору; про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.

Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Крім того, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

А тому, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст.187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що поданий позов не відповідає вимогам законодавства (ст.175 і ст.177 ЦПК України), у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Вимоги до змісту та форми позовної заяви (які є обов`язковими для особи, що звертається до суду) викладені у ст.175 ЦПК України, відповідно до яких позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Але в порушення вимог п.2. ч.3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві не вказано ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін - 1100 фізичних осіб, в інтересах яких подано цей позов; поштовий індекс; а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Окрім того, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку стягуваних сум (окремо відносно кожного із 1100 громадян, в інтересах яких подано позов - матеріальних збитків) відповідно до п.3. ч.3. ст.175 ЦПК.

Не вказано у позовній заяві і обставин, якими ГО «Товариство «ВОСТОК» обґрунтовує позовні вимоги стосовно розміру завданої шкоди кожного із 1100 громадян (окремо по кожному з них ); доказів перебування цих 1100 громадян у складі членів (учасників) ГО «Товариство «ВОСТОК»; доказів наявності у цих осіб на праві власності (чи іншому законному праві ) будинків та інших приміщень, що зазнали шкоди внаслідок порушення відповідачами вимог законодавства про захист прав споживачів; доказів, що підтверджують вартість цих приміщень станом на певну календарну дату та обставини знецінення належних цим громадянам приміщень внаслідок порушення відповідачами вимог законодавства (п.5.ч.3 ст.175 ЦПК України).

Не зазначено позивачем і доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України).

Окрім того - в порушення вимог ст.177 ЦПК України до позовної заяви не додано жодних доказів, що підтверджують направлення 1100 громадянам (в інтересах яких подано позов) копій позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до приписів ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач, посилаючись на те, що є неприбутковою організацією, у позовній заяві просить витрати у зв`язку із сплатою судового збору покласти на відповідача.

При цьому, суд наголошує на тому, що Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 року, справа 804/6859/16, прийшов до висновку про те, що необґрунтованими є доводи позивача про те, що громадська організація є не прибутковою та не має власних коштів та майна, а тому має бути звільнена від сплати судового збору. Адже громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» діє в інтересах фізичної особи, а не у власних інтересах, а тому підстав для застосування ст.8 Закону України «Про судовий збір» немає.

Також суд вважає за необхідне додатково зазначити, що у п. 29, п. 30 вказаної вище постанови Верховного Суду визначений правовий висновок про те, що навіть за відсутності в процесуальному законодавстві у громадських об`єднань без статусу юридичної особи адміністративної процесуальної правоздатності та адміністративної процесуальної дієздатності, такі громадські об`єднання можуть визнаватися позивачами на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод при звернені до суду за захистом безпосередньо власних прав чи інтересів.

Так, судова практика з цього питання, на підставі аналізу правозастосовних позицій Європейського Суду з прав людини, утвердила підхід, за яким «…суди повинні мати на увазі, що невизнання за об`єднанням громадян без статусу юридичної особи процесуальної правоздатності шляхом обмеження можливості звернутись до суду за захистом своїх прав є запереченням самої суті права на суд (§ 41 рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1997 р. у справі «Католицька церква Ла Кане проти Греції» (Сase of the Сanea Сatholic Сhurch v. Greece).

З огляду на викладене суд наголошує на тому, що право доступу до правосуддя не є абсолютним і може бути піддано обмеженням, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі»).

Такі саме висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 року у справі № 804/1230/17.

Ч.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до місцевого суду позову майнового характеру юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1059800 грн).

У разі звернення із заявою про забезпечення позову підлягає сплаті судовий збір юридичною особою 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1514 грн).

Суддя зазначає, що у разі звернення до суду неприбуткової організації така організація є в розумінні Закону України «Про судовий збір» платником судового збору, тобто наявність чи відсутність підстав для сплати судового збору пов`язана не зі статусом неприбуткової організації, а безпосередньо з цією особою - позивачем.

Відповідно до приписів ст.8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Ч.2 передбачає, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, перелік підстав для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, його зменшення або звільнення є вичерпним, позивач, як юридична особа (громадська організація) не визначений законом як суб`єкт, до якого можуть бути застосовані положення ст.ст.5,8 Закону України «Про судовий збір». Не надано ГО «Товариство «ВОСТОК» і доказів наявності у 1100 осіб ( в інтересах яких подано цей позов та які можуть отримати статус позивачів у цій справі) встановлених законом підстав для звільнення від сплати судового збору за подання позову до суду та заяви про забезпечення позову.

Суд зазначає, що ст.129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення позивачу сплати судового збору, суд з урахуванням правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. При цьому, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Окрім того, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Відтак, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Враховуючи викладене, суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання цього позову до суду та заяви про забезпечення позову.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно надати суду докази сплати судового збору:

1.за подання позову майнового характеру в розмірі 106128 грн. (1,5 % від ціни позову);

2.за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1514 грн.

Крім того, при сплаті судового збору необхідно врахувати приписи ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях

Отримувач коштів ГУК в Од.обл./смт Доброслав/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA458999980313191206000015684

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Державна судова адміністрація

України, 050).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.175,177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем ухвали.

На підставі наведеного, керуючись п.5 ч.3 ст.175, ч.ч.1,2 ст.185, 353 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Позовну заяву Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» (ЄДРПОУ 42238831), в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» (ЄДРПОУ 39534303) про стягнення коштів у сумі 7075200 грн в якості компенсації за завдану шкоду, за заявою Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» (ЄДРПОУ 42238831), в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти Приватного підприємства «Південьпарксервіс» (ЄДРПОУ 39534303) - залишити без руху і надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем ухвали.

Копію ухвали направити позивачеві та роз`яснити, що в установлений судом строк необхідно усунути виявлені суддею недоліки.

Попередити, що у разі невиконання вимог суду у вказаний строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Литвинюк А. В.