Рішення

від 23.12.2024 по справі 552/4955/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4955/24

Провадження № 2/552/2728/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

і м е н е м у к р а ї н и

23.12.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Резніченко О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу № 552/4955/23 (провадження № 2/552/2728/24) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 05.08.2024 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Акціонерного товариства «Мегабанк» про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що 02.11.2018 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №157-002-852-2-18-Г, відповідно до умов якого кредитодавець надає кредит на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою в загальному розмірі 159300 грн, а позичальник зобов`язується повернути одержаний кредит у повному обсязі до 01.03.2024. Вказувала, що умовами договору визначена процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості в розмірі 10 відсотків річних, а також п. 2.8. договору визначено розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,5000 відсотки від суми кредиту, що сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. При цьому загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 190645,57 грн.

Вказувала, що у додатку № 1 до кредитного договору № 157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018, визначено, що щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості з 02.11.2018 по 05.02.2024 становить загалом 145759,50 грн, але договір не містить опису послуг з обслуговування кредитної заборгованості та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг. Вважає, що банк фактично встановив обов`язок позичальника сплатити комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з графіком щомісячних платежів за кредитним договором.

Зазначала, що частково погашала заборгованість, але банк рахує наявність боргу, з розрахунком та розміром якого не погоджується.

В поданій до суду позовній заяві позивач просила зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 02.11.2018 № 157-002-852-2-18-Г, виключивши з розрахунку комісійну винагороду за обслуговування, штраф. Просила здійснювати нарахування відсотків за ставкою 0,1 %. Також просила зобов`язати відповідача провести перерахунок заборгованості, виходячи з повернутих сум.

Згідно з ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05.08.2024 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач АТ «Мегабанк» 16.08.2024 подав до суду заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

11.10.2024 відповідач АТ «Мегабанк» подав до суду клопотання про залучення правонаступника Акціонерного товариства «Мегабанк» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс».

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16.10.2024 заперечення відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення, клопотання відповідача про залучення правонаступника задоволено. Залучено до участі в справі правонаступника Акціонерного товариства «Мегабанк» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс».

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Представник позивача звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, відповідач в судове засідання свого представника не направив, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи.

За таких обставин, відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши дібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 02.11.2018 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №157-002-852-2-18-Г (а.с. 19-20), відповідно до умов якого кредитодавець надає кредит на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою в загальному розмірі 159300 грн, а позичальник зобов`язується повернути одержаний кредит у повному обсязі до 01.03.2024.

Умовами договору визначена процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості в розмірі 10 відсотків річних, а також п. 2.8. договору визначено розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,5000 відсотки від суми кредиту, що сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

У додатку № 1 до кредитного договору № 157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018 (а.с. 20), визначено, що щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості з 02.11.2018 по 05.02.2024 становить загалом 145759,50 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, договір не містить опису послуг з обслуговування кредитної заборгованості та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг.

Факт отримання грошових коштів на виконання умов укладеного договору позивач не оспорює в поданій до суду позовній заяві.

Також дослідженими в справі доказами встановлено, що позивач ОСОБА_2 здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 22-47).

З 03.06.2022 розпочато процедуру виведення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА МЕГАБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Рішенням Правління Національного банк України від 21.07.2022 №362-рш, зокрема, вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ МЕГАБАНК.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 липня 2022 року №506 «Про початок процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білу Ірину Володимирівну.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.04.2024 позивач надіслала на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» Білої І.В. заяву з метою врегулювання спору в позасудовому порядку та 13.05.2024 отримала відповідь з інформацією про наявність на 26.04.2024 заборгованості по кредитному договору № 157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018 перед АТ «МЕГАБАНК» в сумі 277650,65 грн з яких прострочена 194892,47 грн: основний борг - 73045,44 грн; прострочений основний борг - 52542,63 грн; відсотки - 4933,74 грн; прострочені відсотки - 27653,84 грн; комісія - 4779,00 грн; прострочена комісія - 114 696,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 липня 2022 року по справі 496/3134/19 відступаючи від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61- 16470св20), зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При обґрунтуванні вказаної позиції Велика Палата Верховного Суду виходила з таких мотивів.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки і суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких мов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає не частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Умовами кредитного договору №157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018 його сторони не визначили поняття обслуговування кредитної заборгованості та які послуги будуть надані позичальнику при обслуговуванні кредитної заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.627ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд приходить до висновку, що положення договору щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, АТ «Мегабанк» не мав права нараховувати позивачу заборгованість за комісіями.

Відповідно до п.2.8. кредитного договору №157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018 та додатку №1 до кредитного договору №157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в відсотках від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого звітного місяця та становить 1.5000 % що еквівалентно 2389,50 грн щомісяця та 145759,50 грн. за весь строк кредитування.

Умови договору не конкретизують та не зазначають, які саме послуги банк надає позичальнику з обслуговування кредитної заборгованості щомісяця на суму 2389,50 коп.

Відповідач своїм правом не скористався, жодні заперечення на позовну заяву, а також відповіді на поставлені позивачем питання до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням ч. 4 ст. 263 ЦПК України, спірний п. 2.8. Кредитного договору та п.7.4. додатку №1 до кредитного договору (Графік платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит) суперечить Закону України «Про банки та банківську діяльність», оскільки встановлює плату за дії, які не є послугами клієнту, а необхідні лише банку для обліку повернення кредиту та сплати відсотків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 прийшла до висновку що якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 по справі №363/1834/17 в пунктах 54-55 зробив наступний правовий висновок, що визнання недійсною умови кредитного договору про плату за управління кредитом є підстави задовольнити вимогу про зобов`язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах. 55. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі N 910/719/19 (пункт 6.20)). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості. Тому боржник може вимагати належного розрахунку заборгованості, а кредитор повинен виконати такий обов`язок (пункт 5 частини першої статті 16 ЦК України) задля задоволення інтересу боржника у юридичній визначеності.

При вирішенні справи суд також виходить з того, що штраф у розмірі 582,41 грн не підлягає до нарахування оскільки його нарахування не передбачено умовами кредитного договору.

У п.6.2. договору передбачено, що позичальник сплачує штраф у випадках: за невиконання прийнятих на себе зобов`язань щодо сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди - у розмірі 10 процентів від несвоєчасно сплаченої суми.

Разом з тим, розрахунок не дає можливості зрозуміти за який період нарахований штраф, вказана лише дата, тобто станом на 08.01.2020.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору кредит надавався на споживчі потреби. Договором визначено 10% річних (фіксована процентна ставка), сплата комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,5000% у місяць від суми кредиту зазначеної у п.2.8. договору та п.6.1 додатку № 1 до кредитного договору. Вказана комісія, розмір якої за весь період кредитування визначено договором становить 145759,50 грн., що становить 91,5% від розміру (тіла) кредиту, є такою що суперечить засадам справедливості, положенням ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування», тому комісія є незаконною, в зв`язку з чим всі сплачені позичальником кошти, які банк зарахував в рахунок комісії, мають бути враховані в рахунок сплати боргу за тілом кредиту, тобто розмір основного боргу має бути зменшеним на суму сплаченої комісії та в цій частині не підлягає до стягнення.

Враховуючи висновок суду про те, що п.2.8. кредитного договору №157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018 та п.6.1 додатку №1 до кредитного договору №№157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018 є нікчемними, відповідні розрахунки і суми заборгованості, здійснені відповідачем, мають бути перераховані.

Згідно ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 1 ст.534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином враховуючи нікчемність умов договору про комісії, є обґрунтованим твердження позивача про необхідність зарахування відповідних платежів в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем судовий збір не сплачувався.

Тому судовий збір за розгляд справи судом підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн, які у зв`язку з задоволенням позовних вимог підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Мустанг Фінанс» з огляду на нікчемність п.2.8. кредитного договору №157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018 та п.6.1 додатку №1 до Кредитного договору №157-002-852-2-18-Г від 06.02.2020, здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 , за вказаним договором виключивши з розрахунку заборгованості комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості та припинити її нараховувати в подальшому, яка передбачена п.2.8. кредитного договору №157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018 та п.6.1 додатку №1 до кредитного договору №157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Мустанг Фінанс» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 , за кредитним договором №157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018, виключивши з розрахунку заборгованості штраф від 08.01.2020 у розмірі 582,41 грн.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Мустанг Фінанс» з огляду на положення п.4.4.,2.11. кредитного договору №157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018, починаючи з 02.11.2023 здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом понад строк вказаний в п.2.2 договору за ставкою 0,1 % річних.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Мустанг Фінанс» провести перерахунок заборгованості за кредитним договором №157-002-852-2-18-Г від 02.11.2018 виходячи з того, що ОСОБА_1 за вказаним договором сплатила АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «МЕГАБАНК» наступні суми:

від 29.11.2018 на суму 3700,00 грн;

від 28.12.2018 на суму 5850,00 грн;

від 31.01.2019 на суму 5850,00 грн;

від 28.02.2019 на суму 5850,00 грн;

від 29.03.2019 на суму 5850,00 грн;

від 26.04.2019 на суму 5850,00 грн;

від 31.05.2019 на суму 5850,00 грн;

від 27.06.2019 на суму 5850,00 грн;

від 31.07.2019 на суму 5850,00 грн;

від 30.08.2019 на суму 5850,00 грн;

від 30.09.2019 на суму 5850,00 грн;

від 31.10.2019 на суму 5850,00 грн;

від 29.11..2019 на суму 5850,00 грн;

від 08.01.2020 на суму 6450,00 грн;

від 03.02.2020 на суму 5850,00 грн;

від 28.02.2020 на суму 5850,00 грн;

від 27.05.2020 на суму 1500,00 грн;

від 21.08.2020 на суму 500,00 грн;

від 30.08.2021 на суму 6700,00 грн;

від 30.09.2021 на суму 3500,00 грн;

від 29.10.2021 на суму 1100,00 грн;

від 30.11.2021 на суму 500,00 грн;

від 29.12.2021 на суму 1000,00 грн;

від 28.01.2022 на суму 1500,00 грн;

від 31.01.2022 на суму 2000,00 грн;

від 29.04.2022 на суму 2000,00 грн.

Стигнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Мустанг Фінанс» на користь держави судовий збір в розмірі 3028 грн.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Мустанг Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Мустанг Фінанс», місцезнаходження 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, бізнес-центр «Сенатор», 4 поверх, код ЄДРПОУ 40916672.

Повне судове рішення складено 23.12.2024.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко