Рішення

від 13.12.2024 по справі 757/51504/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51504/24-ц

пр. 2-8727/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу 757/51504/24-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Капітал Груп» до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії», Публічного акціонерного товариства Нафтова Компанія «Роснєфть», Акціонерного товариства «Російський Міжнародний Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокол», Акціонерного товариства «Сибірський Лікеро-Горілчаний завод», Акціонерного товариства «Руст Росія», Акціонерного товариства «Южноуральський Арматурно-Ізоляторний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГА-65», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Банк ВТБ», Акціонерного товариства «КДВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлгородські Гранульовані Корма», Акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Росія» про відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И В :

06.11.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Капітал Груп» до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії», Публічного акціонерного товариства Нафтова Компанія «Роснєфть», Акціонерного товариства «Російський Міжнародний Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокол», Акціонерного товариства «Сибірський Лікеро-Горілчаний завод», Акціонерного товариства «Руст Росія», Акціонерного товариства «Южноуральський Арматурно-Ізоляторний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГА-65», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Банк ВТБ», Акціонерного товариства «КДВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлгородські Гранульовані Корма», Акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Росія» про відшкодування збитків.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що держава Російська Федерація вчинила акт збройної агресії проти держави Україна. Тимчасова окупація з боку держави-агресора частини території України, яка триває донині, позбавила позивача належного йому майна та можливості здійснювати господарську діяльність на основі цього майна. Понесені збитки у розмірі 41 010 921,91 доларів США (сорок один мільйон десять тисяч дев`ятсот двадцять один долар США, 91 цент США), а саме: реальні збитки у розмірі 37 470 921,91 доларів США та упущену вигоду у розмірі 3 540 000,00 доларів США позивач просить солідарно стягнути з фізичних і юридичних осіб, які, як доводить позивач, є співвідповідальними за акт вторгнення на територію суверенної держави Україна; своїми діями/бездіяльністю сприяють триваючому збройному нападу; вносять матеріальний та нематеріальний вклад у ведення воєнних дій.

Ухвалою суду від 07.11.2024 року відкрито провадження у справі № 757/51504/24-ц та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28.11.2024 закінчено підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті.

13.12.2024 року представник позивача з`явився до суду, подав заяву про проведення розгляду справи без фіксації технічними засобами, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на викладені в позові доводи.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, шляхом розміщення на офіційному сайті суду оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідачі вважаються повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, варто зазначити, що юридичні та фізичні особи, які є відповідачами у цій справі, мають місцезнаходження в Російській Федерації. При цьому, згідно з листом Міністерства юстиції України №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, та листом МЗС України № 71/14-500-77469 від 03.10.2022 між Україною та Російською Федерацією 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини, а функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється. Також з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року немає необхідності в направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією.

Відповідно до вищевказаної постанови КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, з огляду на наведений правовий висновок інформування і фізичних осіб, громадян російської федерації, які є співвпідповідачамі у цьому позові не потребує здійснення та фізично неможливе, оскільки за наслідком розриву дипломатичних відносин з російською федерацією в даному випадку фактично припинила свою дію Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена Наказ Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54 за подальшими змінами та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за № 573/15264.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідачів, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є власником нерухомого майна, а саме: (1) виробничий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний №148781901112, інвентарний №3408156, до складу якого входять: 1. Корпус № 12 зі станцією нейтралізації, Ж, загальною площею 24 417,80 кв.м. 2. Корпус № 12 зі станцією нейтралізації, Ж1, загальною площею 364,50 кв.м. 3. Корпус № 12 зі станцією нейтралізації, Ж2, загальною площею 495,00 кв.м. 4. Склад труб, З, загальною площею 2 900,00 кв.м. 5. Склад ИНО, З1, загальною площею 470,10 кв.м. 6. Глибоководна набережна, VI, загальною площею 4 950,00 кв.м. 7. ТП, З2, загальною площею 257,60 кв.м. 8. КНС Об`єкт №22 , К, загальною площею 119,20 кв.м. 9. Набережна №2, VII, загальною площею 6 108,00 кв.м. 10. Будівля з побутовими приміщеннями, К1, загальною площею 68,90 кв.м. 11. Будівля з побутовими приміщеннями, К3, загальною площею 80,00 кв.м. 12. Будівля механічного цеха корпусу №16, К2, загальною площею 1 363,00 кв.м. 13. Будівля механічного цеха корпусу №16, Л, загальною площею 3 286,60 кв.м. 14. Будівля порту, Л1, загальною площею 1 603,00 кв.м. 15. Будівля трубомедницького цеха, Л2, загальною площею 2 818,80 кв.м. 16. Достроєчна набережна механічного цеха, VIII, загальною площею 3650,00 кв.м. 17. ТП, М, загальною площею 216,10 кв.м. 18. ТП, М1, загальною площею 227,30 кв.м. 19. Будівля цеха механічного, М2, загальною площею 3 194,40 кв.м. 20. Будівля цеха механічного, Н1, загальною площею 2 604,30 кв.м. 21. Будівля цеха механічного, Н2, загальною площею 881,20 кв.м. 22. ТП7, П, загальною площею 94,20 кв.м. (2) база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 1838,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний №148401501112, інвентарний №3408157, до складу якої входять: 1. Їдальня, А, загальною площею 655,2 кв.м.; 2. Літній будинок, З1, загальною площею 34 кв.м. 3. Літній будинок, З2, загальною площею 34,3 кв.м; 4. Літній будинок, З3, загальною площею 33,6 кв.м. 5. Літній будинок, К, загальною площею 33,5 кв.м. 6. Літній будинок, К1, загальною площею 34,4 кв.м. 7. Літній будинок, К2, загальною площею 34,8 кв.м. 8. Літній будинок, Р, загальною площею 33,1 кв.м. 9. Літній будинок, Р1, загальною площею 33,3 кв.м. 10. Літній будинок, Р2, загальною площею 33,8 кв.м. 11. Літній будинок, О, загальною площею 22,4 кв.м. 12. Літній будинок, О1, загальною площею 33,8 кв.м. 13. Літній будинок, П, загальною площею 35,1 кв.м. 14. Літній будинок, П1, загальною площею 35 кв.м. 15. Літній будинок, П2, загальною площею 34,2 кв.м. 16. Літній будинок, С1, загальною площею 33,1 кв.м. 17. Літній будинок, С2, загальною площею 34,3 кв.м. 18. Літній будинок, С3, загальною площею 34,3 кв.м. 19. Літній будинок, Т1, загальною площею 34,8 кв.м. 20. Літній будинок, Т2, загальною площею 35,3 кв.м. 21. Кінотеатр, медпункт, У, У1, загальною площею 254,6 кв.м.; 22. Літній будинок, Ф, загальною площею 32,4 кв.м; 23. Літній будинок, Ф1, загальною площею 32,4 кв.м.; 24. Літній будинок, Ф2, загальною площею 33,5 кв.м. 25. Літній будинок, Х, загальною площею 35,3 кв.м.; 26. Літній будинок, Х1, загальною площею 23,1 кв.м. 27. Адміністративна будівля, Э, загальною площею 66 кв.м.; 28. Літній будинок, Я, загальною площею 33,7 кв.м. 29. Літній будинок, Я1, загальною площею 34,8 кв.м.; 30.Туалет, Б1. 31.Огорожа, 1-9.; 32.Ємністі, І-ІІІ. 33.Умивальник, IV.; 34.Мостіння, V-VI. (3) Будівля їдальні «ІНФОРМАЦІЯ_4», Літ. «А» загальною площею 359,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний №148510801112, інвентарний №3408158. (4) Дім приїжджих-готель загальною площею 2268,7 кв.м. та компресорна-теплопункт загальною площею 45,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний №148468701112 , інвентарний №3408159.

Позивач також є власником майнових прав - прав вимоги до Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю», код ЄДРПОУ 05389959 у сумі дебіторської заборгованості 12 304 267,41 дол. США.; прав вимоги до Приватного підприємства «Тонар» код ЄДРПОУ 24032878, Приватного підприємства «Оріон-Крим» код ЄДРПОУ 30257704, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Лакшмі-Ко» код ЄДРПОУ 20716574, Приватного підприємця «Істок-Крим» код ЄДРПОУ 31553156 щодо повернення кредитної заборгованості на загальну суму 2 010 267,70 доларів США.

Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу (нерухоме майно), договору про відступлення прав вимоги за дебіторською заборгованістю, додатком №1 до нього, договором відступлення права вимоги, які були укладені 06.11.2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та позивачем на підставі протоколу відкритих електронних торгів№UА-ЕА-2020-09-21-000008-b від 05.10.2020 в системі prozorro.sale.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, письмовими доказами, наявними в матеріалах справи підтверджується наявність у позивача цивільного права, який може бути захищений судом в разі порушення, невизнання або оспорювання.

Щодо обставин порушення права позивача, а саме права власності на майно, гарантованого ст. 41 Конституції України, ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права на здійснення законної підприємницької діяльності, гарантованого ст. 42 Конституції України, судом встановлено наступне.

Належне позивачу нерухоме майно розташоване в Автономній Республіці Крим, Україна, місто Керч. Належні позивачу майнові права - права вимоги стосуються боржників, місце реєстрації яких Автономна Республіка Крим, Україна, та Луганська область, Україна.

З лютого 2014 року триває акт збройної агресії Російської Федерації проти України.

Згідно з заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації АР Крим і міста Севастополя.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Силові дії РФ, що тривають з 20 лютого 2014 року (як початкова подія) та як її продовження - військове вторгнення РФ до України 24 лютого 2022 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.1974.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/ES-11/L.1 "Агресія проти України" від 2 березня 2022 року визнає акт агресії РФ проти України в порушення пункту 2 (4) статуту ООН визнає, та вимагає вивести збройні формування РФ з України.

Факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановлено рядом нормативно-правових актів, зокрема Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", та цей факт встановлення в судовому порядку не потребує (Постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі№ 695/867/17-ц).

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, вся територія Автономної Республіки Крим тимчасово окупована Російською Федерацією з 20.02.2014 року; вся територія Алчевського району Луганської області (включаючи м. Кадіївка, попередня назва м. Стаханов) тимчасово окупована Російською Федерацією з 07.04.2014; Старобільська міська територіальна громада Луганської області тимчасово окупована Російською Федерацією з 28.02.2022.

Реалізація правомочностей власника на окупованих територіях України унеможливлюється відсутністю фізичного доступу до нерухомого майна, а щодо майнових прав-прав вимоги також законодавчою забороною здійснювати підприємницьку діяльність.

Тож факт порушення прав позивача знайшов своє підтвердження під час встановлення обставин справи і йому відповідає спосіб судового захисту - відшкодування позивачу завданих збитків у складі реальних збитків та упущеної вигоди.Інші способи судового захисту не здатні в повній мірі відновити права позивача, а отже не є ефективними.

Визначаючи матеріальне право, яке підлягає застосуванню до спірних відносин, суд враховує, що згідно зі ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Підставою для вимоги про відшкодування шкоди позивач зазначає збройну агресію РФ проти України, яка відбувається на території України. Тож у спірних правовідносинах підлягає застосуванню матеріальне право України.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно з ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальним правилом, деліктна відповідальність виникає внаслідок цивільного правопорушення, складовими елементами якого є: (1) майнова шкода; (2) протиправна поведінка її заподіювача (заподіювачів); (3) причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою; та (4) вина заподіювача (заподіювачів).

Наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення підлягає дослідженню і встановленню як необхідна умова притягнення до деліктної відповідальності, що реалізується у рамках зобов`язань з відшкодування шкоди.

Щодо майнової шкоди як елементу цивільного правопорушення слід керуватися в першу чергу ст. 22 ЦК України, згідно з якою збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Також правовідносини, пов`язані зі збройною агресією РФ, врегульовує спеціальний нормативний акт - Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 р. № 951). Згідно з п.п. 1) п. 12 зазначеного Порядку передбачені такі категорії економічних втрат юридичних осіб усіх галузей економіки та установ (крім підприємств оборонно-промислового комплексу): збитки, пов`язані з переміщенням (евакуацією), а також втрати майна, належного юридичним особам, та упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (крім тих, які належать до підкатегорій C1.2 та C1.3) (C1.1); незаконне позбавлення права власності на майно, належне юридичним особам (C1.2); збитки від втрати бізнесу, втрати прибутку, втрати інвестиційної вартості активів (C1.3).

Заявлені позивачем складові понесеної майнової шкоди узгоджуються з вимогами зазначеного Порядку, а розмір реальних збитків - 37 470 921,91 доларів США та упущеної вигоди - 3 540 000,00 доларів США підтверджений належними доказами.

Так, реальні збитки у розмірі 23 156 386,80 доларів США, що відповідає вартості втраченого позивачем нерухомого майна з місцезнаходженням м. Керч, АР Крим, Україна: виробничого комплексу, бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», будівлі їдальні «ІНФОРМАЦІЯ_4», дому приїжджих-готелю позивач підтвердив копією рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2017 року у справі №911/3129/17, та копіями договорів іпотеки щодо таких об`єктів, де ринкова ціна визначена на підставі звітів про незалежну оцінку майна станом на 2013 рік (договір іпотеки №2259И/0807 зі змінами, договір іпотеки №2971И/0910). За умов об`єктивної неможливості доступу до нерухомого майна на тимчасово окупованій території АР Крим з метою проведення незалежної оцінки майна станом на момент розгляду справи, суд вважає належними та допустимими доказами ринкової вартості нерухомого майна. При цьому як вбачається з матеріалів справи, зазначене вище нерухоме майно протиправно захоплене і використовується АТ «Суднобудівний завод ім. Б.Є.Бутоми», ідентифікаційний номер платника податків зареєстрованого за законодавством РФ 9111022140.

Реальні збитки у розмірі 2 010 267,70 доларів США, що відповідає балансовій вартості права вимоги до боржників ПП «Тонар», ПП «Оріон-Крим», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Фірма «Лакшмі-Ко», ПП «Істок-Крим», місцезнаходження яких зареєстроване в АР Крим, Україна, позивач підтвердив копіями Договору відступлення права вимоги від 06 листопада 2020 року та додатку №1 до нього.

Реальні збитки у розмірі 12 304 267,41 доларів США, що відповідає балансовій вартості права вимоги до боржника ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю», місцезнаходження якого зареєстроване на тимчасово окупованій території Луганської області, позивач підтвердив копіями Договору відступлення права вимоги від 06 листопада 2020 року та додатку №1 до нього.

Суд вважає доречними посилання позивача при доведенні заявленого розміру реальних збитків (ринкова вартість нерухомого майна - станом до моменту окупації, балансова вартість прав вимоги до боржників - станом до моменту окупації) на практику міжнародних судових інстанцій у спорах юридичних осіб приватного права України до держави РФ.

Так, у рішенні, яке ухвалив Арбітражний трибунал при Постійній палаті Третейського суду в Гаазі 12.04.2023 року у справі PCA № 2017-16, Російську Федерацію було зобов`язано сплатити НАК «Нафтогаз України» близько 5 млрд доларів США збитків, завданих захопленням майна в АР Крим у 2014 році. Арбітражний Суд при цьому встановив, що сума такої компенсації повинна дорівнювати справедливій ринковій вартості активів Нафтогазу до моменту їхньої експропріації РФ. У справі РСА № 2016-14 за позовом Ощадбанку до РФ Арбітражний трибунал застосував підхід, згідно з яким позивач має право на restitutio in integrum, тобто на відновлення становища, в якому він перебував би, якби не було протиправної поведінки РФ, що призвела до експропріації активів позивача та неможливості їх використовувати. Однак, як відмітив Арбітражний трибунал у своєму рішення від 26 листопада 2018 року, оскільки повне відновлення status quo ante є неможливим, позивач має право на отримання від РФ грошової компенсації, яка у фінансовому вираженні відновить те становище, в якому він перебував би за відсутності протиправних дій РФ, тобто компенсувати втрачені активи та втрату майбутніх прибутків. В низці інших, розглянутих цим судом, позовів юридичних осіб України до РФ щодо захисту інвестицій, втрачених через окупацію Криму, також винесені рішення про зобов`язання РФ компенсувати власникам збитки та ринкову вартість майна, до якого власників було позбавлено доступу внаслідок тимчасової окупації Криму.

Упущену вигоду в розмірі 3 540 000,00 доларів США від неможливості реалізації прав власника нерухомого майна з розташуванням м. Керч, АР Крим, Україна, позивач підтвердив Звітом №21/23 від 17 грудня 2023 року про оцінку збитків, завданих ТОВ «Максі Капітал Груп», внаслідок упущеної вигоди від неможливості і перешкод у провадженні господарської діяльності у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, що виконаний суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська оціночна компанія», код ЄДРПОУ 38901866, сертифікат СОД №633/2022 від 20 грудня 2022 року.

Цей Звіт відповідає загальним засадам оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що є додатком до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 р. № 951). Також звіт суб`єктом оціночної діяльності виконаний з урахуванням вимог Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Наказ Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року №3904/1223 .

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані позивачем докази дозволяють встановити обставину наявності у нього цивільного права, яке потребує судового захисту, а також встановити розмір майнової шкоди, якої він зазнав через протиправне порушення його цивільного права.

Розмір майнової шкоди, наданий позивачем, відповідачами в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.

Щодо протиправності поведінки заподіювача шкоди, як елементу цивільного правопорушення, то під нею розуміють поведінку, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Як вже зазначалося, факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановлено рядом нормативно-правових актів, та цей факт встановлення в судовому порядку не потребує (Постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі№ 695/867/17-ц).

Щодо причинно-наслідкового зв`язку між понесеною майновою шкодою позивача та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, як елементу цивільного правопорушення, суд враховує очевидну неможливість доступу позивача до належного йому майна на окупованих РФ територіях, і неможливість здійснювати господарську діяльність на окупованих територіях.

Цивільне законодавство України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України). Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі.

Також, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладає на суд обов`язок при розгляді справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ щодо порушення права власності дотримується позиції, що будь-яке обмеження чи позбавлення правомочностей власника є defacto позбавленням права власності та відповідно порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, розглядаючи заяви про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини зіштовхувався не лише зі справами, в яких заявників фактично позбавляли майна, але й зі справами, в яких таке позбавлення було визнано ним defacto. Однією з таких справ є справа Спорронґ і Льоннрот проти Швеції (Sporrongand Lonnroth v. Sweden), заяви №7151/75, №7152/75, рішення від 23.09.1982 р., рішення від 18.12.1984 р. (справедлива сатисфакція).

У цій справі Суд дійшов висновку, що хоча фактично заявники не були позбавлені майна, обмеження накладені на їх майно державою, фактично призвели до того, що право заявників на власність виявлялося відкличним і таким, що за певних умов могло бути скасоване.

Однак, навіть за вказаних обставин, Суд прийшов до висновку, що будь-яке обмеження чи позбавлення правомочностей власника є defacto позбавленням права власності, визнав порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та призначив справедливу компенсацію заявникам у своєму рішенні від 18.12.1984 р.

У справі «Лоізіду проти Туреччини» Європейським судом з прав людини прийнято рішення про необхідність компенсації Турецькою Республікою моральної і матеріальної шкоди заявниці, яка була змушена залишити місце свого проживання внаслідок окупації Туреччиною північної частини території Кіпру.

У пункті 63 рішення від 18.12.1996 р. ЄСПЛ зазначив, що оскільки заявниці, починаючи з 1974 р. було відмовлено у праві доступу до майна, вона фактично повністю втратила над ним контроль, рівно як і можливість користуватись ним. Ця відмова, що триває, повинна розглядатися як втручання у права, передбачені ст. 1 Протоколу № 1. Таке втручання з урахуванням виключних обставин цієї справи, на які посилаються пані Лоізіду на Уряд Кіпру, не може розглядатися як позбавлення власності або контролю за її використанням у рамках першого і другою пунктів ст. 1 Протоколу 1. Водночас воно, поза будь-яким сумнівом, підпадає під дію норми, що міститься у першому реченні цієї статті, зокрема, становить порушення права на безперешкодне користування своїм майном. У цьому зв`язку Суд вважає, що фактична неможливість здійснення цього права є таким же порушенням Конвенції, як і перешкоди юридичного характеру.

Визначаючи розмір компенсації завданої пані Лоізіду матеріальної шкоди, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявниця продовжує залишатися законним власником дев`яти ділянок землі і однієї квартири, і що висновок Суду про порушення ст. 1 Протоколу № 1 ґрунтувався на тому факті, що внаслідок відмови у праві доступу до її землі починаючи з 1974 р.. заявниця фактично повністю втратила контроль над своїм майном, рівно як і можливість користуватись ним. Отже, Суд дійшов висновку, що вона має право на компенсацію збитків, безпосередньо пов`язаних з цим порушенням її прав.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), у своїй практиці наголошує на тому, що неможливість здійснення права на безперешкодне користування своїм майном, зумовлена діями або бездіяльністю держави, є порушенням Конвенції. У цьому зв`язку ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо необхідності компенсації матеріальної шкоди, завданої власникам нерухомого майна у результаті втрати контролю над таким майном і неможливості користуватися ним.

Діями РФ позивача було позбавлено можливості реалізувати право власності на майно, що знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з спричиненням позивачу реальних збитків та упущеної вигоди від користування власним майном. Належне позивачу нерухоме майно з розташуванням: м. Керч, АР Крим, Україна було фактично націоналізоване державою-агресором та функціонує у складі єдиного ЦМК під назвою «Суднобудівний завод імені Б.Є. Бутоми». Тобто, вигодонабувачем від використання майна є не його законний власник, а інші особи, які незаконно отримали доступ до майна саме внаслідок збройної агресії. Позивач був позбавлений, в тому числі, очікуваних доходів від розпоряджання таким майном, оскільки будь-які правочини з даним нерухомим майном визнаються нікчемними в силу ч. 6 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Наслідком збройної агресії є і те, що позивач позбавлений можливості стягнути прострочену заборгованість з боржників ПП «Тонар», ПП «Оріон-Крим», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Фірма «Лакшмі-Ко», ПП «Істок-Крим», які перебувають на території АР Крим, тимчасово окупованій РФ. Так, згідно з ч. ч. 3, 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів. Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

З огляду на відсутність доступу на окуповану територію, та законодавчу заборону здійснювати операції з нерухомим майном, розташованим на території АР Крим, позивач позбавлений також можливості задовольнити вимоги до боржників через звернення стягнення на предмети застави/іпотеки, що забезпечують прострочені зобов`язання, і також знаходяться на території АР Крим. Отже, є доведеним причинно-наслідковий зв`язок між збройною агресією РФ, тимчасовою окупацією АР Крим, та збитками позивача у розмірі 47 615 602,87грн.

Збройна агресія РФ та тимчасова окупація окремих територій Луганської області перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з майновою шкодою позивача у розмірі 12 304 267,41 доларів США балансової вартості права вимоги до боржника ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю». Місцезнаходження останнього з 27.04.2016 зареєстроване у місті Старобільськ, Старобільського району Луганської області, що є тимчасово окупованою РФ територією України з 28.02.2022 року. ЦМК боржника і виробничі потужності заводу розташовані у м Кадіївка (раніше - м. Стаханов), яке є тимчасово окупованою РФ територією України з 07.04.2014 року. Вимога про погашення заборгованості на загальну суму 348 295 855, 22 грн., направлена позивачем 10.08.2021 р., копія якої міститься в матеріалах справи, залишена з боку ПАТ «СЗТВ» без відповіді. Примусове стягнення боргу позивачем на тимчасово окупованих РФ територіях неможливе.

Таким чином, військова агресія РФ, окупація частини території України, незаконне поширення на окремих територіях України юрисдикції іноземної держави, - призвели до втручання в право власності позивача, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з позбавленням позивача доступу до належного йому майна, унеможливленням здійснення контролю за майном, як наслідок, позбавлення можливості здійснювати реалізацію правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Тож позивач несе збитки. Також неможливість реалізації господарської діяльності позивача на основі належного йому майна (та майнових прав) на окупованій РФ території України є порушенням прав позивача на здійснення підприємницької та господарської діяльності.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини завдавача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Тож судом встановлено, що причиною порушення прав позивача на володіння, користування та розпоряджання належним йому майном, а також на ведення господарської діяльності є збройна агресія Російської Федерації.

Оцінюючи визначений позивачем суб`єктний склад осіб, відповідальних за завдані йому збитки, та оцінюючи питання належності відповідачів у цій цивільній справі, суд виходить з наступного.

Визначення суб`єктного кола сторін спору є правом позивача. Відповідачем є особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права, та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до органу суду.

Позивач, звертаючись до суду за захистом порушеного права, просить про солідарне відшкодування майнової шкоди, понесеної внаслідок збройної агресії РФ проти України. Співвідповідачами позивач визначив ряд фізичних осіб - громадян РФ та юридичних осіб, утворених за законодавством РФ, та в позові щодо кожного співвідповідача обґрунтовує підстави для притягнення до солідарної відповідальності за спричинені позивачеві збитки.

Позиція позивача узгоджується з чинним законодавством України.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 р. №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» до «осіб, пов`язаних з державою-агресором» віднесено: громадян Російської Федерації (крім тих, що проживають на території України на законних підставах); юридичних осіб, що створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; а також юридичних осіб, що створені та зареєстровані відповідно до законодавства України/іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації .

З аналізу даного нормативно-правового акту вбачається, що на рівні держави Україна пов`язаність з державою-агресором трактується максимально широко - це загалом громадяни РФ, крім тих, що проживають на території України на законних підставах, та юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства РФ.

У даному аспекті сам факт громадянства РФ розцінюється не лише як правовии? статус, але и? як невід`ємний зв`язок з державою. Громадяни в цілому поділяють долю і відповідальність держави, адже набуваючи громадянство держави або свідомо залишаючись у цьому громадянстві, особа погоджується з діями та політикою цієї держави. Це ж стосується і юридичних осіб, які вправі обирати: законодавству якої країни підкорятися, та в бюджет якої країни сплачувати податки з підприємницької діяльності.

Не будучи обмеженими в джерелах і доступі до об`єктивної інформації, громадяни і бізнес РФ є єдиними зі своєю владою у злочинних намірах завдати як наймасштабніших збитків державі Україна, її громадянам та підприємництву.

Так, відповідно до ст. 3 Конституції РФ носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Російській Федерації є її народ. Тобто, народ РФ обирає саме ту владу, яка відповідає його очікуванням від реалізації зовнішньої і внутрішньої політики. У свою чергу, влада РФ діє не відокремлено від волі народу, а власне відображає волевиявлення своїх громадян. Результати виборів в РФ незмінно унаочнюють ту обставину, що її громадяни погоджуються і бажають наслідків, до яких призводить загарбницький курс держави РФ. Підтвердженням єдності наміру влади РФ та громадян держави-агресора є той факт, що після двох років неспровокованої війни проти України, у 2024 році на виборах глави держави народ РФ власним волевиявленням строком на 6 років вчергове обрав президентом Путіна рекордною для російських президентських виборів абсолютною та відносною кількістю голосів: понад 76 млн. голосів та 87,28% при рекордній явці 77,49%.

Згідно зі ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За змістом цієї статті солідарна відповідальність перед потерпілим наступає у осіб, які заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру. Тож, для настання солідарної відповідальності необхідно встановити, що заподіювана співвідповідачами шкода стала наслідком їх спільних дій. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі №6-168цс13, а також з постановою Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №740/967/16-ц.

Суд відзначає, що участь громадян у збройній агресії РФ не може обмежуватися приналежністю до військово-політичного керівництва держави-загарбника, чи перебуванням в складі збройних сил РФ.

Громадяни РФ, як і господарюючі суб`єкти РФ, беруть участь у збройній агресії проти України через її фінансування, через розвиток та нарощування збройного потенціалу держави-агресора, через мобілізацію населення на участь у терорі мирного населення суверенної країни, тощо. Сплата податків до бюджету РФ як особисто так і через підконтрольних господарюючих суб`єктів, публічна підтримка і виправдання дій військово-політичного керівництва держави, пропагандистська діяльність - можуть бути віднесені до форм участі громадян РФ в збройній агресії проти України.

Також слід відмітити, що згідно з п. 20 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Тож, будучи бенефіціарами компаній РФ, які сплачують податки та збори в бюджет РФ, беруть участь у державних програмах, ініціативах або галузях, безпосередньо пов`язаних з віи?ськовою або урядовою діяльністю (може включати участь в оборонніи? промисловості, науково-дослідних програмах або інших видах діяльності, що сприяють зміцненню потенціалу держави), - фізичні особи-громадяни РФ, таким чином, безпосередньо фінансують збройну агресію своєї країни.

На рівні держави України визнання участі осіб в акті збройної агресії найбільш розповсюджене через механізм застосування індивідуальних санкцій згідно з Законом України «Про санкції».

Спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) спрямовані на захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

В Україні санкції або обмежувальні заходи стосовно громадян і юридичних осіб-резидентів російської федерації запроваджуються, починаючи з березня 2014 року. Станом на час ухвалення судового рішення санкції застосовано до 8 142 фізичних осіб та 6 196 юридичних осіб, пов`язаних з Російської Федерацією.

У тому числі, спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) Україною та державами-партнерами України застосовані до юридичних осіб, які хоча б формально і не відносяться до державно-владного механізму РФ, але контролюються нею, і виконують специфічній державні функції.

Так, загальновизнаною суттю концепції юридичної особи, що знайшла своє закріплення у правових системах всіх розвинених країн світу, є наступні засади: кожна компанія має власну правосуб`єктність, відмінну від правосуб`єктності осіб, що її створили; учасники компанії несуть відповідальність за її зобов`язаннями в межах вартості належних їм часток; майно компанії відокремлене від майна її учасників; компанія існує незалежно від її учасників; компанія як самостійний суб`єкт права від власного імені може укладати правочини та виступати в суді в якості позивача та відповідача. Однією з основних ознак юридичної особи є її самостійна відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до доктрини «підняття корпоративної вуалі» корпорація за загальним правилом буде розумітися як юридична особа до того часу, поки не буде обґрунтовано доведено протилежне; разом із тим, коли поняття юридичної особи використовується для порушення публічних інтересів, виправдання правопорушення, приховування шахрайства, захисту злочину, закон буде розцінювати корпорацію як асоціацію осіб.

«Підняття корпоративної вуалі» може унаочнити випадки, наприклад, що компанія виступає в якості агента свого акціонера, або, що вона слугує «фасадом» для прикриття його інтересів.

Послуговуючись доктриною «підняття корпоративної вуалі», з очевидністю наявний зв`язок між функціями держави РФ і низкою юридичних осіб, які формально хоч і є відокремленими суб`єктами господарювання, але фактично повністю контролюються РФ.

Оскільки окремі з таких юридичних осіб є співвідповідачами у даній справі, обґрунтованим є притягнення до майнової відповідальності за наслідки збройної агресії РФ також і юридичних осіб, фактичним власником яких відповідно до концепції «підняття корпоративної вуалі» і є держава-агресор. Відшкодування потерпілій особі за рахунок коштів і майна таких юридичних осіб тотожне в цьому разі відшкодуванню за рахунок держави-агресора.

Суд вважає, що у сукупності з матеріалами справи є обґрунтованим притягнення до солідарної відповідальності за вчинений акт збройної агресії РФ проти суверенної держави, також і визначених позивачем громадян РФ та юридичних осіб, утворених за законодавством РФ.

Відповідач Публічне акціонерне товариство "Сбербанк Росії" підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, як найбільший банк РФ, і особа, власником якої відповідно до концепції «підняття корпоративної вуалі» є держава-агресор. Активи ПАТ "Сбербанк Росії" складають чверть банківської системи російської федерації, частка в банківському капіталі становить 30 %. Відповідач активно підтримує так звану "спеціальну військову операцію" проти України; забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, цим самим фінансує акт збройної агресії проти України.

Відповідач Публічне акціонерне товариство "Нафтова Компанія "Роснєфть" підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, як особа, власником якої відповідно до концепції «підняття корпоративної вуалі» є держава-агресор. Компанія відноситься до оборонно-промислового комплексу РФ; забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, цим самим фінансує акт збройної агресії проти України. Щодо даного відповідача державою Україна застосовані персональні санкції - рішення РНБО від 18 червня 2021 року, яке було уведене в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року №266/2021.

Відповідач Акціонерне товариство "Російський Міжнародний Банк" підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, оскільки забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, цим самим фінансує акт збройної агресії проти України.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Центр" підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, оскільки забезпечує функціонування військово-промислового комплексу РФ, забезпечує постачання матеріалів для виробництва зброї, зокрема підсанкційним юридичним особам ПАТ "Амурський суднобудівельний завод" та АТ "Дальневосточний завод "Звєзда". Забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, цим самим фінансує акт збройної агресії проти України.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокол" підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, оскільки забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, цим самим фінансує акт збройної агресії проти України.

Відповідачі Акціонерне товариство "Сибірський лікеро-горілчаний завод" та Акціонерне товариство "Руст Росія", що входять в групу компаній "РУСТ", підлягають притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, оскільки співпрацюють з Міністерством оборони РФ, при цьому до засновника та керівника ради директорів ОСОБА_5 відповідно до Указу Президента України від 19 жовтня 2022 року №727/2022 застосовано персональні економічні санкції згідно Закону України "Про санкції". Забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, зазначені відповідачі фінансують акт збройної агресії проти України.

Відповідач Акціонерне товариство "Южноуральський арматурно-ізоляторний завод" підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, оскільки активно підтримує так звану "спеціальну військову операцію" проти України. Забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, цим самим фінансує акт збройної агресії проти України.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Віга-65" підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, оскільки забезпечує функціонування військово-промислового комплексу РФ, бере активну участь у тендерних процедурах та надає послуги державним структурам РФ; серед його замовників - Міністерство оборони РФ. ТОВ "Віга-65" за результатами державних тендерів надає послуги Національному медико-хірургічному центру ім. М.І.Пирогова, який здійснює свою діяльність, зокрема на окупованих територіях Херсонської області: лікує військових окупантів. Також відповідач здійснює господарську діяльність на території тимчасово окупованої АР Крим. Будучи бюджетоутворюючим підприємством російської федерації, забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, цим самим фінансує акт збройної агресії проти України.

Відповідач ОСОБА_1 підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ як працівник Національного дослідного ядерного університету "Міфі", що бере активну участь у підтримці так званої "сво". Вказаний інститут також активно співпрацює з російською державною корпорацією Росатом . Відповідно до Указу Президента України від 05 лютого 2023 року №57/2023 до корпорації Росатом застосовано персональні економічні санкції. Отже, громадянин російської федерації ОСОБА_1 бере активну участь у роботі стратегічно-важливого для військово-промислового комплексу російської федерації наукового центру та сприяє збройній агресії проти України.

Відповідач ОСОБА_2 підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, оскільки, здійснюючи активну підприємницьку діяльність, забезпечує дохідну частину бюджету російської федерації, цим самим фінансує акт збройної агресії проти України.

Відповідач Публічне акціонерне товариство "Банк ВТБ" підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, як особа, власником якої відповідно до концепції «підняття корпоративної вуалі» є держава-агресор (60,9% акцій банку належить державі). На власній веб-сторінці декларує впровадження програм кредитування для підтримки учасників так званої "сво" та мобілізованих, активно працює на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Відповідно до Указу Президента України від 24 червня 2021 року №264/2021 до ПАТ "Банк ВТБ" застосовано персональні економічні санкції. Забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, цим самим фінансує акт збройної агресії проти України.

Відповідач Акціонерне товариство «КДВ» підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, оскільки бере активну участь у тендерних процедурах та надає послуги державним структурам РФ, зокрема є постачальником АТ "Воєнторг-захід" та АТ "Воєнторг-схід" - компаній з державною часткою власності, які забезпечують постачання продуктів харчування установам Міністерства оборони РФ. Компанії групи активно працюють на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, відповідач цим самим фінансує акт збройної агресії проти України.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бєлгородські гранульовані корма" підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, оскільки активно підтримує так звану "спеціальну військову операцію" проти України. Забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, цим самим фінансує акт збройної агресії проти України.

Відповідач Акціонерне товариство "Акціонерний банк "Росія" підлягає притягненню до деліктної відповідальності за шкоду, спричинену актом збройної агресії РФ, як один з найбільших банків РФ за розміром активів, що при цьому активно працює на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, та реалізує державні проекти на окупованому півострові. Забезпечуючи високу дохідну частину бюджету РФ, цим самим фінансує акт збройної агресії проти України.

За наведених підстав позов є обґрунтованим щодо солідарного відшкодування завданої позивачу шкоди кожним з співвідповідачів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно з п.22 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, він стягується з відповідачів в дохід держави України.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись ст.ст.12, 13, 89, 133, 141, 259, 263-265, 272, 354-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Капітал Груп» до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії», Публічного акціонерного товариства Нафтова Компанія «Роснєфть», Акціонерного товариства «Російський Міжнародний Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокол», Акціонерного товариства «Сибірський Лікеро-Горілчаний завод», Акціонерного товариства «Руст Росія», Акціонерного товариства «Южноуральський Арматурно-Ізоляторний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГА-65», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Банк ВТБ», Акціонерного товариства «КДВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлгородські Гранульовані Корма», Акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Росія» про відшкодування збитків - задовольнити.

Стягнути солідарно з відповідачів: ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СБЕРБАНК РОСІЇ" (рос. ПУБЛИЧНОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО «СБЕРБАНК РОССИИ», Російська Федерація, ІПН 7707083893, ЄДРН 1027700132195, адреса: 117312, Російська Федерація, м. Москва, вул. Вавілова, буд 19), ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАФТОВА КОМПАНІЯ "РОСНЄФТЬ" (рос. ПУБЛИЧНОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "НЕФТЯНАЯ КОМПАНИЯ "РОСНЕФТЬ", Російська Федерація, ІПН 7706107510, ЄДРН 1027700043502, адреса: 115035, Російська Федерація, м. Москва, Софіївська набережна, буд 26/1), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "РОСІЙСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "РУССКИЙ МЕЖДУНАРОДНЫЙ БАНК", Російська Федерація, ІПН 7750004111, ЄДРН 1077711000036, адреса: 119034, Російська Федерація, м. Москва, вул. Пречистенка, буд 36, корп.1), ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОНОЛІТ-ЦЕНТР" (рос. ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ "МОНОЛИТ-ЦЕНТР", Російська Федерація, ІПН 3665094090 ЄДРН 1133668026030, адреса: 394040, Російська Федерація, Воронежська обл., м. Воронеж, вул. Мазлумова, буд 25А, офіс 11), ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОКОЛ" (рос. ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ "СОКОЛ", Російська Федерація, ІПН 7811504918, ЄДРН 1117847458850, адреса: 192148, Російська Федерація, Ленінградська обл., м. Санкт-Петербург, пр-т Єлізарова, буд. 34, літ А, оф.403/1), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СИБІРСКИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "СИБИРСКИЙ ЛИКЕРНО-ВОДОЧНЫЙ ЗАВОД", Російська Федерація, ІПН 5433168250, ЄДРН 1075475004087, адреса: 630559, Російська Федерація, Новосибірська обл., міський округ Робітниче селище Кольцово, зона Промзона Сибірського Лвз, буд.1), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "РУСТ РОСІЯ" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "РУСТ РОССИЯ", Російська Федерація, ІПН 7705492717, ЄДРН 1037705023190, адреса: 119633, Російська Федерація, м. Москва, внутрішній територіальний міський муніципальний округ Ново-Передєлкіно, вул. Новоорловська, буд. 5), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЮЖНОУРАЛЬСЬКИЙ АРМАТУРНО-ІЗОЛЯТОРНИЙ ЗАВОД" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "ЮЖНОУРАЛЬСКИЙ АРМАТУРНО-ИЗОЛЯТОРНЫЙ ЗАВОД"), Російська Федерація, ІПН 6164235725, ЄДРН 1056164102455, адреса: 457040, Російська Федерація, Челябінська обл., м. Южноуральськ, вул. Заводська, буд. 1е, офіс 214), ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІГА-65" (рос. ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ "ВИГА-65", Російська Федерація, ІПН 7737018002, ЄДРН 1027739588359, адреса:143903, Російська Федерація, Московська обл., м. Балашиха, вул. 40 річчя Жовтня, буд. 5А, кімн. 3), громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ), громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 (рос. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ), ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК ВТБ» (рос. ПУБЛИЧНОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО «БАНК ВТБ», Російська Федерація, ІПН 7702070139, ЄДРН 1027739609391, адреса: 191194, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пров. Дегтярний, буд 11, літ.А), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КДВ" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "КДВ", Російська Федерація, ІПН 7017166840, ЄДРН 1067017180350, адреса:634057, Російська Федерація,Томська обл., м. Томськ, просп. Миру, буд. 20), ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЄЛГОРОДСЬКІ ГРАНУЛЬОВАНІ КОРМА" (рос. ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ "БЕЛГОРОДСКИЕ ГРАНУЛИРОВАННЫЕ КОРМА", Російська Федерація, ІПН 3116003662, ЄДРН 1023101180321,адреса:309300, Російська Федерація, Бєлгородська обл., Ракитянський р-н, с. Пролетарське, Борисовське шосе, буд.1), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "РОСІЯ" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "АКЦИОНЕРНЫЙ БАНК "РОССИЯ", Російська Федерація, ІПН 7831000122, ЄДРН 1027800000084, адреса: 191124, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, площа Растреллі, буд 2, прим.1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІ КАПІТАЛ ГРУП» (код ЄДРПОУ 39319365; 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-Д, оф.5) збитки у розмірі 41 010 921,91 доларів США (сорок один мільйон десять тисяч дев`ятсот двадцять один долар США, 91 цент США), а саме: реальні збитки у розмірі 37 470 921,91 доларів США та упущену вигоду у розмірі 3 540 000,00 доларів США.

Стягнути в рівних частинах з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СБЕРБАНК РОСІЇ" (рос. ПУБЛИЧНОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО «СБЕРБАНК РОССИИ», Російська Федерація, ІПН 7707083893, ЄДРН 1027700132195, адреса: 117312, Російська Федерація, м. Москва, вул. Вавілова, буд 19), ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАФТОВА КОМПАНІЯ "РОСНЄФТЬ" (рос. ПУБЛИЧНОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "НЕФТЯНАЯ КОМПАНИЯ "РОСНЕФТЬ", Російська Федерація, ІПН 7706107510, ЄДРН 1027700043502, адреса: 115035, Російська Федерація, м. Москва, Софіївська набережна, буд 26/1), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "РОСІЙСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "РУССКИЙ МЕЖДУНАРОДНЫЙ БАНК", Російська Федерація, ІПН 7750004111, ЄДРН 1077711000036, адреса: 119034, Російська Федерація, м. Москва, вул. Пречистенка, буд 36, корп.1), ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОНОЛІТ-ЦЕНТР" (рос. ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ "МОНОЛИТ-ЦЕНТР", Російська Федерація, ІПН 3665094090 ЄДРН 1133668026030, адреса: 394040, Російська Федерація, Воронежська обл., м. Воронеж, вул. Мазлумова, буд 25А, офіс 11), ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОКОЛ" (рос. ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ "СОКОЛ", Російська Федерація, ІПН 7811504918, ЄДРН 1117847458850, адреса: 192148, Російська Федерація, Ленінградська обл., м. Санкт-Петербург, пр-т Єлізарова, буд. 34, літ А, оф.403/1), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СИБІРСКИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "СИБИРСКИЙ ЛИКЕРНО-ВОДОЧНЫЙ ЗАВОД", Російська Федерація, ІПН 5433168250, ЄДРН 1075475004087, адреса: 630559, Російська Федерація, Новосибірська обл., міський округ Робітниче селище Кольцово, зона Промзона Сибірського Лвз, буд.1), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "РУСТ РОСІЯ" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "РУСТ РОССИЯ", Російська Федерація, ІПН 7705492717, ЄДРН 1037705023190, адреса: 119633, Російська Федерація, м. Москва, внутрішній територіальний міський муніципальний округ Ново-Передєлкіно, вул. Новоорловська, буд. 5), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЮЖНОУРАЛЬСЬКИЙ АРМАТУРНО-ІЗОЛЯТОРНИЙ ЗАВОД" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "ЮЖНОУРАЛЬСКИЙ АРМАТУРНО-ИЗОЛЯТОРНЫЙ ЗАВОД"), Російська Федерація, ІПН 6164235725, ЄДРН 1056164102455, адреса: 457040, Російська Федерація, Челябінська обл., м. Южноуральськ, вул. Заводська, буд. 1е, офіс 214), ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІГА-65" (рос. ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ "ВИГА-65", Російська Федерація, ІПН 7737018002, ЄДРН 1027739588359, адреса:143903, Російська Федерація, Московська обл., м. Балашиха, вул. 40 річчя Жовтня, буд. 5А, кімн. 3), громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ), громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 (рос. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ), ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК ВТБ» (рос. ПУБЛИЧНОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО «БАНК ВТБ», Російська Федерація, ІПН 7702070139, ЄДРН 1027739609391, адреса: 191194, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пров. Дегтярний, буд 11, літ.А), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КДВ" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "КДВ", Російська Федерація, ІПН 7017166840, ЄДРН 1067017180350, адреса:634057, Російська Федерація,Томська обл., м. Томськ, просп. Миру, буд. 20), ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЄЛГОРОДСЬКІ ГРАНУЛЬОВАНІ КОРМА" (рос. ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ "БЕЛГОРОДСКИЕ ГРАНУЛИРОВАННЫЕ КОРМА", Російська Федерація, ІПН 3116003662, ЄДРН 1023101180321,адреса:309300, Російська Федерація, Бєлгородська обл., Ракитянський р-н, с. Пролетарське, Борисовське шосе, буд.1), АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "РОСІЯ" (рос. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "АКЦИОНЕРНЫЙ БАНК "РОССИЯ", Російська Федерація, ІПН 7831000122, ЄДРН 1027800000084, адреса: 191124, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, площа Растреллі, буд 2, прим.1) судовий збір у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 17 грудня 2024 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА