Постанова

від 11.12.2024 по справі 175/15728/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10956/24 Справа № 175/15728/24 Головуючий упершій інстанції: Білоусова О. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 наухвалу Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 18жовтня 2024року посправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особа-Виконавчий комітетСлобожанської селищноїради,про проведенняподілу земельнихділянок,житлових будинківв натурі,визнання прававласності начастки земельнихділянок,житлових будинківта припиненняправа спільноїчасткової власності,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Чередниченко А.В. про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви позивача щодо забезпечення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Процесуальний порядок арешту майна полягає у виявленні майна, його опису, опечатуванні та передачі його на зберігання.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №932/14900/19.

Встановлено, що 16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить в порядку поділу майна виділити ОСОБА_1 в натурі:

1/4 частину зблокованого одноквартирного садибного житлового будинку та господарських споруд за адресою по АДРЕСА_1 ,

1/4частину зблокованогоодноквартирного садибногожитлового будинкута господарськихспоруд заадресою по АДРЕСА_1 ,

1/4частину зблокованогоодноквартирного садибногожитлового будинкута господарськихспоруд заадресою по АДРЕСА_1 ,

1/4частину зблокованогоодноквартирного садибногожитлового будинкута господарськихспоруд заадресою по АДРЕСА_1 ;

визнати за позивачем право власності на 1/4 частину нерухомого майна за вказаними вище адресами, припинити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна на зблоковані одноквартирні садибні житлові будинки та господарські споруди по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 ;

також просить здійснити поділ земельних ділянок площею 0,0114 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1303, площею 0,018 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1304, площею 0,0114 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1305, площею 0,0096 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1306 та площею 0,0096 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1307, виділити в натурі ОСОБА_1 1/4 частину кожної земельної ділянки у відповідності до висновку судового експерта будівельно-технічної експертизи.

Разом із позовною заявою 16 жовтня 2024 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, у якій вона просить забезпечити позов шляхом накладенняарешту на земельні ділянки площею 0,0114 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1303, площею 0,018 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1304, площею 0,0114 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1305, площею 0,0096 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1306 та площею 0,0096 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1307, а також на об`єкти нерухомості закінчені будівництвом житлові будинки по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 (а.с. 111-118).

Заява обґрунтована тим, що між сторонами виникли неприязні стосунки та конфліктні ситуації щодо порядку користування та розпорядження земельними ділянками та об`єктами нерухомості, що заходяться у спільній частковій власності. Відповідачкою вчиняються дії, що обмежують права позивача на користування земельними ділянками та об`єктами нерухомості. Також, з боку відповідачки наявне невиконання обов`язків щодо користування спільним частковим майном, а саме несплата житлово-комунальних послуг. У позивача наявна інформація, що відповідачка всупереч волі позивача має намір отримати дозвіл у органів місцевого самоврядування на поділ належного сторонам майна, з урахуванням збільшення частки відповідачки, що, в свою чергу, слугуватиме присвоєнню іншого власного єдиного унікального кадастрового номера, а кадастровий номер земельної ділянки, що зазнає поділу, анулюється.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 110).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.12.2024, у цьому реєстрі зареєстроване право спільної часткової власності у розмірі часток за ОСОБА_1 - 1/4, а за ОСОБА_3 - 3/4 на наступні об`єкти нерухомого майна:

- земельну ділянку площею 0,0114 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1303,

- земельну ділянку площею 0,018 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1304,

- земельну ділянку площею 0,0114 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1305,

- земельну ділянку площею 0,0096 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1306,

- земельну ділянку площею 0,0096 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:1307,

- закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок, загальною площею 318,8 кв.м., за адресою по АДРЕСА_1 ,

- закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок, загальною площею 333,8 кв.м., за адресою по АДРЕСА_1 ,

- закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок, загальною площею 291,4 кв.м., за адресою по АДРЕСА_1 ,

- закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок, загальною площею 303,5 кв.м., за адресою по АДРЕСА_1 .

Позивачем не надано жодного доказу, що відповідач має намір або вживає дії щодо відчуження спірного майна, його поділу, тощо; не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Обґрунтування заяви, що відповідачкою вчиняються дії, які обмежують права позивача на користування земельними ділянками та об`єктами нерухомості є неконкретизованими, не підтверджені будь-якими доказами, а також, ураховуючи предмет спору, не є підставою для накладення саме арешту на вищевкащане нерухоме майно.

Посилання позивача на наявне з боку відповідачки невиконання обов`язків щодо сплати житлово-комунальних послуг відносно переліченої вище нерухомості також є недоведеним та не свідчить про необхідність забезпечення позову у даній цивільній справі шляхом накладення арешту на це майно.

Крім того, обраний позивачем вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, адже предметом спору є 1/4 частина кожного з перелічених вище об`єктів нерухомого майна, а позивач просить накласти арешт на земельні ділянки та на закінчені будівництвом об`єкти - житлові будинки у цілому, у тому числі й на належну йому 1/4 частину кожного з об`єктів нерухомості.

Виходячи з викладеного, колегій дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Обґрунтування оскаржуваної ухвали, що відчуження належної відповідачці 3/4 частки у майні є малоймовірним - ґрунтується на припущеннях. Однак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви від 14.10.2024 щодо забезпечення позову, а тому не може бути скасоване правильне по суті і законне судове рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не спростовують, а тому підстави для її скасування відсутні.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову підлягає залишенню без змін.

Позивач, за наявності підстав, не позбавлений можливості звернутись до суду з іншою заявою про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від18жовтня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова