Ухвала

від 23.12.2024 по справі 545/1887/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1887/20 Номер провадження 22-ц/814/3866/24Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

У Х В А Л А

23 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.

розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року, постановлене суддею Гальченко О.О., у справі за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Тахтаулово» до територіальної громади Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності та поділ нежитлової будівлі в натурі між власниками,

в с т а н о в и в:

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18.11.2020 задоволено позов ДП «Дослідне господарство «Тахтаулово» до територіальної громади Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності та поділ нежитлової будівлі в натурі між власниками (виділення часток).

31.10.2024 Полтавська міська рада оскаржила рішення районного суду в апеляційному порядку. Разом із апеляційною скаргою Полтавською міською радою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, так як остання не була учасником справи та дізналася про його наявність із листа Центру культури та дозвілля Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради від 01.05.2024. Зазначає, що на підставі рішення від 29.01.2021 Полтавська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Тахтаулівської сільської ради і на сьогоднішній день право власності на будинок культури з адміністративним корпусом та столовою по АДРЕСА_1 досі зареєстроване за Тахтаулівською сільською радою.

Ухвалою судді Полтавського апеляційного суду Пилипчук Л.І. від 15.11.2024 визнано клопотання Полтавської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення таким, що підлягає додатковому обґрунтуванню; апеляційну скаргу залишено без руху та надано особі строк для усунення недоліків скарги (звернення до апеляційного суду із мотивованою заявою (із зазначенням обґрунтованих підстав) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції) та сплати судового збору упродовж десяти днів із моменту отримання копії ухвали.

Роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали в частині звернення в апеляційний суду із мотивованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено; в частині несплати судового збору - апеляційну скаргу буде визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Копія ухвали апеляційного суду надіслана Полтавській міській раді на електронну адресу (cancelar@rada-poltava.gov.ua) листом суду від 20.11.2024р./545/1887/2029079/2024; документ доставлено до електронної скриньки адресата 21.11.2024 15:37:19, що підтверджується довідкою про доставку.

02.12.2024 Полтавською міською радою подано до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надано докази сплати судового збору. В обґрунтування поважності причин поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення представник міської ради Привельон М.Є. наголосила про недоцільність застосування положень статті 354 ЦПК України, оскільки наведена норма підлягає застосуванню лише до учасників справи, яким повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, а Полтавська міська рада не була учасником справи №545/1887/20.

Вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження, колегія суддів ураховує наступне.

За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення Полтавської міської ради від 29.01.2021 Тахтаулівська сільська рада, відповідач у справі, реорганізована шляхом приєднання до Полтавської міської ради, представник якої 09.05.2024 довідався про наявність судового рішення, постановленого у справі №545/1887/20 та 31.10.2024 оскаржив таке рішення в апеляційному порядку.

Оцінка обставин, з якими Полтавська міська рада пов`язує підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення згідно заяви від 02.12.2024, раніше надана апеляційним судом при постановленні ухвали від 15.11.2024.

Крім заперечень підстав застосування положень статті 354 ЦПК України, в заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, Полтавською міською радою не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало суб`єкту владних повноважень більш ніж 5 місяців від дати, коли його представник ознайомився з матеріалами справи реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

У поданій заяві представник Полтавської міської ради в порушення вимог частини третьої статті 357 ЦПК України не вказав підстави, які підтверджують поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження з посиланням на належні та допустимі докази.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Колегія суддів наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Натомість у справі, яка переглядається, суб`єкт оскарження як у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до апеляційного суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Він не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

В силу положень частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву (про поновлення строку на апеляційне оскарження) не буде подано особою в зазначений строк суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ч.4 ст.357, п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року, постановлене у справі за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Тахтаулово» до територіальної громади Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності та поділ нежитлової будівлі в натурі між власниками.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л. І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак