Постанова

від 25.12.2024 по справі 910/13187/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2024 р. Справа№ 910/13187/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Кравчука Г.А.

Хрипуна О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 (повний текст рішення підписано 23.11.2023)

у справі №910/13187/23 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-Логістик"

про стягнення 75 657,36 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Логістик» (далі - ТзОВ «ЮГ-Логістик»/відповідач) про стягнення 75 657,36 грн - безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач помилково сплатив на користь відповідача страхове відшкодування, розмір якого перевищує ліміт відповідальності, передбачений договором АР/9046088 від 02.11.2020.

У відзиві на позовну заяву ТзОВ «ЮГ-Логістик» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09.09.2021 було пошкоджено два транспортні засоби відповідача. На підставі поданих відповідачем документів, позивач сплатив на його користь страхове відшкодування у сумі 130 000,00 грн за шкоду, заподіяну транспортному засобу «MAN ТGX 18.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та страхове відшкодування у сумі 75 657,36 грн за шкоду, завдану транспортному засобу напівпричепу «Wielton NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого відсутні підстави для повернення грошових коштів у сумі 75 657,36 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 по справі №910/13187/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" задоволено.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-Логістик" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21, офіс 406; ідентифікаційний код 38727807) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40; ідентифікаційний код 20602681) безпідставно набуті кошти у розмірі 75 657 (сімдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 36 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт вважає прийняте рішення з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з грубим порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкового рішення.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- в даному випадку справедливо та на законних підставах частково відшкодовані позивачем відновлювальні ремонти обох транспортних засобів позивача, які зазнали пошкодження внаслідок ДТП, вчиненої з вини власника транспортного засобу «Mazda A6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який в порушення норм ГПК не був залучений до участі у справі в якості третьої особи;

- спірне страхове відшкодування в розмірі 75 657,36 грн, яке є предметом спору виплачено позивачем відповідачу самостійно без будь-якого обману на підставі звітів про визначення вартості матеріального збитку, та не є технічною помилкою страхової компанії, оскільки страховий акт (аварійний сертифікат) №175/037/015117/21/1 від 10.08.2022 про перерахування розрахованої суми страхового відшкодування був підписаний уповноваженими представниками позивача з урахуванням їх добровільного волевиявлення за відсутності рахункової помилки та недобросовісності зі сторони відповідача, як правомірного набувача вказаного страхового відшкодування;

- безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа (позивач) знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи відповідача, посилаючись на те, що апеляційна скарга складена з двох частин, одна з яких це дослівний відзив на позовну заяву, поданий в суді першої інстанції, друга частина, яка обґрунтовує ніби незаконність рішення суду першої інстанції взагалі немає нічого спільного з рішенням у справі, що розглядається і взята з іншої справи, адже сам апелянт в своїй частині скарги вказує на те, що суд провів оцінку (хаотичну та фрагментарну) керуючись відзивом Відповідача, хоча апелянт і є Відповідачем по справі.

Крім того, позивачем так і не знайдено в апеляційній скарзі, які ж норми процесуального права грубо порушив суд першої інстанції, фактично апеляційна скарга зводиться до двох аспектів: 1. Поведінка Відповідача з отримання страхового відшкодування була добросовісною; 2. Ст. 1212 Цивільного кодексу України не могла бути застосована до правовідносин, що виникли.

Позивач не заперечував і не заперечує, що подаючи дві заяви про страхове відшкодування, Відповідач діяв добросовісно, адже він не міг знати, яка сума страхового відшкодування має бути виплачена, через відсутність розрахунку на момент подачі заяв.

Проте вказана добросовісність закінчилася в той момент, коли Позивач повідомив листом, що при виплаті страхового відшкодування відбулася помилка, і було виплачено страхове відшкодування більше ніж це можливо за договором страхування (понад ліміт відповідальності страховика) та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», адже після вказаного листа Відповідачу стало відомо, що частина відшкодування, яке він отримав, набуте ним без правової підстави.

По логіці Відповідача, жодна особа не може допустити помилку і якщо така помилка допущена, то помилково перераховані кошти не підлягають поверненню, адже сторона, яка їх отримувала, не мала умислу вводити в оману платника таких коштів.

Суть справи надзвичайно проста, є ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого в одній ДТП, він визначений як договором, так і законом, відповідач отримав цей ліміт 130 000,00 грн., а потім (через помилку страховика) отримав додатково 75 657,36 грн., страховик є фінансовою установою і не може просто подарувати вказані кошти, адже має сувору фінансову звітність перед регулятором (НБУ), після виявлення помилки, звернувся про добровільне повернення, проте отримав відмову.

Звертає увагу суду, на посилання Відповідача на договірний характер правовідносин між ним та Позивачем, що на його думку виключає можливість застосування до цих правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Вказує, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні правовідносини, адже договір був укладений між страховиком та винуватцем ДТП, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди (постанова Великої Палата Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі 755/18006/15-ц).

Тобто правовідносини, які виникли між Позивачем і Відповідачем, є поєднанням деліктного зобов`язання, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди винною особою, та договірного зобов`язання між винуватцем ДТП та страховиком.

Додатково повідомив, що Позивач поніс додаткові судові витрати при підготовці відзиву на апеляційну скаргу зі сплати вартості правничої допомоги, докази сплати будуть надані після проведення фактичного перерахування коштів, попередній орієнтовний розрахунок таких витрат складає 5000,00 грн.

В подальшому позивач подав до суду клопотання про розподіл судових витрат в залежності від прийнятого рішення, на підтвердження понесення додаткових судових витрат зі сплати вартості правничої допомоги на суму 5 000,00 грн, надав акт №228 від 16.01.2024 та платіжну інструкцію №162225290 від 17.01.2024.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/13187/23, вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/13187/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

В апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з викликом учасників справи.

Відповідно до ч.6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У справі наявні обидві умови.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки відповідачем оскаржується в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у справі з ціною позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн.*100 = 268 400,00 грн.) (ч.10 ст. 270 ГПК України), розгляд справи здійснюється за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України, відсутні підстави для задоволення клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з викликом учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.11.2020 між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - страховик) та ОСОБА_1 укладено договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/9046088, яким застрахована цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mazda A6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , за заподіяну шкоду третім особам.

Згідно з умовами полісу № АР/9046088, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 09.09.2021 о 07 год. 19 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mazda A6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись на 64 км +172 метри автодороги «Київ-Ковель» у напрямку м. Ковеля поблизу с. Загальці Бучанського району Київської області, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, рухався зі швидкістю 92 км/год, не впорався із керуванням транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем марки «MAN ТGX 18.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом марки «Wielton NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у напрямку м. Києва, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ТзОВ «ЮГ-Логістик» є власником транспортного засобу «MAN ТGX 18.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом марки «Wielton NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 відповідно.

10.09.2021 ТзОВ «ЮГ-Логістик» звернулося до ПрАТ «УПСК» із заявами про страхове відшкодування транспортного засобу «MAN ТGX 18.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу «Wielton NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до звіту №400.23ESOS_-231103-270343 від 21.09.2021 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «MAN ТGX 18.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у результаті пошкодження складає 253 138,87 грн.

Згідно зі звітом №68-D/12/85 від 17.09.2021 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Wielton NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 75 657,36 грн.

08.06.2022 позивачем складено страховий акт №175/037/015119/21/1 про сплату ТзОВ «ЮГ-Логістик» страхового відшкодування у сумі 130 000,00 грн, у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу «MAN ТGX 18.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до цього страхового акту, платіжним дорученням № 25022 від 08.06.2022 позивачем сплачено на користь відповідача страхове відшкодування у сумі 130 000,00 грн.

Крім того, 10.08.2022 позивачем також складено страховий акт №175/037/015117/21/1 про сплату ТзОВ «ЮГ-Логістик» страхового відшкодування у сумі 75 657,36 грн, внаслідок пошкодження транспортного засобу «Wielton NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до цього страхового акту, платіжним дорученням № 26093 від 10.08.2022 позивач сплатив на користь відповідача страхове відшкодування у сумі 75 657,36 грн.

Позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 09.09.2021, ПрАТ «УПСК» сплатило страхове відшкодування на користь ТзОВ «ЮГ-Логістик» у загальній сумі 205 657,36 грн, що перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «УПСК» за полісом №АР/9046088, відтак, кошти у сумі 75 657,36 грн підлягають стягненню із відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як безпідставно набуті.

03.07.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 1727/03 від 29.06.2023 про повернення сплачених грошових коштів у сумі 75 657,36 грн.

ТзОВ «ЮГ-Логістик» претензію отримало 10.07.2023, проте залишило її без задоволення.

За таких обставин, ПрАТ «УПСК» звернулося до суду із цим позовом про стягнення із ТзОВ «ЮГ-Логістик» безпідставно набутих грошових коштів у сумі 75 657,36 грн.

Відповідач, у свою чергу, зазначає, що оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 09.09.2021 пошкоджено два транспортні засоби, які належать ТзОВ «ЮГ-Логістик», відповідно позивачем вірно сплачено два страхових відшкодування на користь відповідача за кожний пошкоджений транспортний засіб окремо. При цьому, ТзОВ «ЮГ-Логістик» вказує, що до правовідносин, які склалися між сторонами, не застосовуються положення ст. 1212 ЦК України, оскільки ці платежі сплачені позивачем добровільно.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 500,00 грн не оскаржується відповідачем, відповідно в апеляційному порядку не переглядається.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частина 3 статті 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, та Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі № 910/13814/17.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору (постанова Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18).

Так, згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з умовами ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mazda A6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , застрахована у позивача за полісом АР/9046088, відповідно до умов якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну третім особам, становить 130 000,00 грн.

За змістом ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09.09.2021 за участю транспортного засобу Mazda A6, реєстраційний номер НОМЕР_3 та транспортного засобу «MAN ТGX 18.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із спеціалізованим причепом марки «Wielton NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ТзОВ «ЮГ-Логістик», транспортні засоби отримали механічні пошкодження та відповідно останньому завдано матеріальної шкоди.

Для визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «MAN ТGX 18.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом марки «Wielton NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивач звернувся до оцінювачів для надання відповідних звітів.

Судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «MAN ТGX 18.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження складає 253 138,87 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Wielton NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 75 657,36 грн.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування (ч. 4 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, в тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З наведеного випливає, що у результаті пошкодження транспортних засобів ТзОВ «ЮГ-Логістик», загальна вартість відновлювального ремонту яких становить 328 796,23 грн (253 138,87 грн + 75 657,36 грн), у позивача виник обов`язок сплатити на користь потерпілої особи, тобто відповідача, страхову суму у межах ліміту відповідальності у розмірі 130 000,00 грн, яка передбачена полісом АР/9046088.

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач сплатив на користь ТзОВ «ЮГ-Логістик» страхове відшкодування у сумі 130 000,00 грн за відновлювальний ремонт транспортного засобу «MAN ТGX 18.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 та 75 657,36 грн за відновлювальний ремонт транспортного засобу «Wielton NW3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у загальній сумі 205 657,36 грн, що у свою чергу перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «УПСК» за полісом № АР/9046088, а тому суд погоджується із доводами позивача, що 75 657,36 грн є фактично безпідставно набутими відповідачем коштами.

Ураховуючи встановлене вище, дослідивши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги ПрАТ «УПСК» про стягнення із ТзОВ «ЮГ-Логістик» на підставі ст. 1212 ЦК України сплачених коштів у розмірі 75 657,36 грн, що має наслідком задоволення позову.

Судом правильно звернуто увагу ТзОВ «ЮГ-Логістик» на положення статті 1194 ЦК України, а саме, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст.1194 ЦК - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив, що поніс додаткові судові витрати при підготовці відзиву на апеляційну скаргу зі сплати вартості правничої допомоги, докази сплати будуть надані після проведення фактичного перерахування коштів, попередній орієнтовний розрахунок таких витрат складає 5000,00 грн.

В подальшому позивач подав до суду клопотання про розподіл судових витрат в залежності від прийнятого рішення, на підтвердження понесення додаткових судових витрат зі сплати вартості правничої допомоги на суму 5 000,00 грн, надав акт №228 від 16.01.2024 та платіжну інструкцію №162225290 від 17.01.2024.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, позивачем надано суду:

- копію договору про надання правової допомоги №1/05 від 21.05.2019;

- копію акта про надання правової допомоги №228 від 16.01.2024 до договору про надання правової допомоги №1/05 від 21.05.2019;

- копію платіжної інструкції №162225290 від 17.01.2024 на суму 5000,00 грн.

21.05.2019 між Адвокатським бюро "Юхименко та партнери" та Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" було укладено Договір про надання правової допомоги №1/05.

16.01.2024 на виконання умов договору сторони підписали акт про надання правової допомоги №228 від 16.01.2024 до договору про надання правової допомоги №1/05 від 21.05.2019, згідно якого адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правничі послуги у вигляді підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу по справі №910/13187/23.

Загальна вартість послуг за цим актом складає 5000,00 грн.

Загальна кількість часу, витраченого на надання правових послуг складає 3 години 30 хвилин, що складається з вивчення апеляційної скарги, формування та узгодження правової позиції з клієнтом, вибір стратегії (0,5 годин) по 1000,00 грн за годину, вартість 500,00 грн., та написання, підготовка відзиву на апеляційну скаргу (3 години) по 1500,00 грн за години, вартість 4500,00 грн.

Акт про надання правової допомоги №248 від 03.05.2024 підписаний сторонами без зауважень.

Повноваження адвоката Юхименко С. в апеляційній інстанції підтверджено ордером Серії АІ №1099978 від 25.03.2021, виданим Адвокатським бюро «Юхименко та партнери» на надання правової допомоги ПАТ «УПСК».

Враховуючи викладені обставини, керуючись ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи що послуга «вивчення апеляційної скарги, формування та узгодження правової позиції з клієнтом, вибір стратегії» вартістю 500,00 грн. входить до складу правової допомоги «написання, підготовка відзиву на апеляційну скаргу» вартістю 4500,00 грн, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. в суді апеляційної інстанції, стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", з покладанням на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Логістик" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції у сумі 4500,00 грн.

Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/13187/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/13187/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Логістик".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Логістик" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21, офіс 406; ідентифікаційний код 38727807) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 20602681) 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. У задоволенні решти заяви відмовити.

6.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Матеріали справи №910/13187/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Г.А. Кравчук

О.О. Хрипун