Постанова від 18.12.2024 по справі 922/1799/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1799/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача - не з`явився;

відповідача адвокат Книш А.Л., довіреність від 19.07.2024 року; Жебель В.В. керівник; Литвин Д.Є., довіреність від 20.08.2024 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Брулевич В.В. (вх. №2560Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2024 року у справі № 922/1799/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Присяжнюк О.О.), повний текст якого складено 09.10.2024 року

за позовом ОСОБА_1 , м. Харківдо Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя", Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.10.2024 року у справі в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Представник ОСОБА_1 адвокат Брулевич В.В. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2024 року у справі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Позивачем було подано до місцевого господарського суду клопотання про витребування доказів, де позивач просив витребувати у Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації відомості про керівника Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" у період з 2014 року по 25.10.2023 року та протокол зборів про призначення пастором.

Судом першої інстанції не надано оцінки відповіді Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали відношення до церкви "Будинок Милосердя".

Під час судового засідання були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підписи яких є у додатку до протоколу №1/2023 та які вказали, що не підписували вказаний протокол та додатки до нього.

Також, присутні свідки підтвердили обставини викладені ними раніше в заявах свідків про їх неналежне повідомлення про проведення загальних зборів Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Брулевич В.В. на рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2024 року у справі № 922/1799/24 залишено без руху; останнього зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

11.11.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№14445), на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2024 року, яку разом з додатками, долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Брулевич В.В. на рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2024 року у справі № 922/1799/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту.; призначено справу до розгляду на "18" грудня 2024 року о 15:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1799/24.

02.12.2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника (вх.№15331), яку долучено до матеріалів справи.

02.12.2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№15332), яку долучено до матеріалів справи.

02.12.2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника (вх.№15333), яку долучено до матеріалів справи.

02.12.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15367), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що позивачем не надано до матеріалів справи оригіналу статуту, що позбавило місцевий господарський суд оглянути положення статуту де встановлено порядок та правила проведення загальних зборів членів церкви; зміна керівника на загальних зборах учасників церкви та рейдерський захват підприємства вкрай різні речі, які не мають між собою нічого спільного.

10.12.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/1799/24 (вх.№ 15791).

12.12.2024 року на адресу суду від представника Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " адвоката Книш А.Л. надійшла заява (вх.№15878) , яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 18.12.2024 року о 15:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 року, зокрема, задоволено заяву представника Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" адвоката Книш А.Л.; судове засідання у справі, призначене на "18" грудня 2024 року о 15:15 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" адвоката Книш А.Л. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

13.12.2024 року на адресу суду від представника Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" Жебель В.В. надійшла заява (вх.№16014), яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 18.12.2024 року о 15:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 року, зокрема, задоволено заяву представника Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" Жебель В.В.; судове засідання у справі, призначене на "18" грудня 2024 року о 15:15 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" Жебель В.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

18.12.2024 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Брулевич В.В. надійшла заява (вх.№ 16171 ел. 2525), яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просить не починати розгляд справи без участі представника, оскільки останній має намір взяти участь у судовому засіданні та вказує на те, що не має змоги з`явитись в призначене судове засідання, у зв`язку з зайнятістю адвоката у кримінальному процесі.

18.12.2024 на адресу суду від представника Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" адвоката Книш А.Л. надійшла заява (вх.№ 16195), (вх.№ 16196), яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з тим, що у керівника Релігійної організації "Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" Жебеля В.В., який є самопредставником виникла термінова необхідність виїзду до дружини на Західну Україну, у зв`язку із чим він не може бути присутнім у судовому засіданні.

18.12.2024 на адресу суду від представника Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" адвоката Книш А.Л. надійшла заява (вх.№16204), яку долучено до матеріалів справи, в якій останній відкликав подану заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що самопредставник відповідача, а саме - керівник Релігійної організації "Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" Жебель В.В. може прийняти участь у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.12.2024 року представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши заяву представника позивача - адвоката Брулевич В.В. про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на таке.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Разом з тим, представник позивача - адвокат Брулевич В.В. не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України його участі, як представника в іншому процесі, що унеможливило, як ним зазначено, прибути в призначене судове засідання з розгляду даної справи.

Судом апеляційної інстанції було надано учасникам справи достатньо часу на подання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, або ж викладення під час публічних слухань своїх аргументів, які можуть бути висловлені в письмових та додаткових поясненнях.

Отже, апелянт був завчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Виходячи з викладеного та беручи до уваги положення ч. 11 ст. 270 ГПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Позивач та представник позивача - адвокат Брулевич В.В., в судове засідання, призначене на 18.12.2024 року о 15:15 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132 не з`явились; хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за відсутності цих учасників справи.

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 15.11.2024 року було надіслано Василенко П.Д. засобами поштового зв`язку (№ 0610208055502); Релігійній організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя", та представнику Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" адвокату Книш А.Л. до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 15.11.2024 року, від 13.12.2024 року та від 16.12.2024 року були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Загальними зборами віруючих 01.11.2014 року було прийнято рішення про створення Релігійної організація РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН- БАПТИСТІВ БУДИНОК МИЛОСЕРДЯ та затверджено Статут.

23.01.2015 року Релігійної організація РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ БУДИНОК МИЛОСЕРДЯ було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 14801020000065054.

25.10.2023року Протоколом № 1/2023 загальних зборів Релігійної організація РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ БУДИНОК МИЛОСЕРДЯ було прийнято рішення про зміну керівника з ОСОБА_1 на ОСОБА_7 , зміна відомостей про юридичну особу відбулася 19.01.2024 року №1009731070001000506 відповідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.04.2024 року.

Позивач в обґрунтування позову посилається на таке.

Рішення зборів Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ БУДИНОК МИЛОСЕРДЯ, оформлені протоколом №1/2023 від 25.10.2023 року були прийняті з порушенням вимог законодавства та Статуту щодо порядку скликання зборів для прийняття участі у засіданні та у відсутності кворуму для прийняття рішень.

Позивач є співвласником об`єкту нерухомості, а саме нежитлової будівлі загальною площею 2410,7 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 . 26 березня 2021 року вказана будівля за договором пожертви була передана позивачем до Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ БУДИНОК МИЛОСЕРДЯ.

З 01.11.2014 року, позивач відповідно до рішення Загальних Зборів Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ БУДИНОК МИЛОСЕРДЯ оформлених Протоколом №1 від 01.11.2014 року є керівником вказаної громади (лист Департаменту Культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації від 15.05.2024 року №В-50/03).

У березні 2022 року позивач виїхав до США для лікування та відвідати дітей, які там мешкають.

20.01.2024року позивач повернувся в Україну, де дізнався, що гр. ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_3 , який мав статус єпископа об`єднання баптиських церков м. Харкова та Харківської області, до якого Релігійна організація РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ БУДИНОК МИЛОСЕРДЯ не входить, за власною ініціативою провели збори Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ БУДИНОК МИЛОСЕРДЯ та змінили керівника.

До участі у зборах ними було залучено ОСОБА_7 , який жодного відношення не має до вказаної релігійної громади та не був її членом.

В порушення Статуту релігійної організації були призначені збори, в яких приймали участь та формували порядок денний особи, які не є членами вказаної релігійної організації.

В подальшому, вказані особи здійснили внесення змін до керівного складу релігійної організації у Департаменті адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради, внаслідок чого керівником Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ БУДИНОК МИЛОСЕРДЯ став ОСОБА_7 .

Під час спілкування із Бугло Тетяною Миколаївною, яка зазначена секретарем зборів, остання наголосила, що її ввели в оману та на вказаному засіданні жодне із питань, які були підставою внесення змін до керівного складу релігійної громади, не розглядались.

Відповідно Протоколу № 1/2023 від 25.10.2023 року до порядку денного були включені наступні питання:

1.Про затвердження облікового складу членів Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА-ЦЕРКВАЄВАНГЕЛЬСЬКИХХРИСТИЯН-БАПТИСТІВБУДИНОК МИЛОСЕРДЯ;

2.Про обрання керівника Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ БУДИНОК МИЛОСЕРДЯ.

На порядку денному фактичних загальних зборів оформлених Протоколом №01 від 25.10.2023року не стояло питання про зміну керівника Релігійної організації РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА-ЦЕРКВАЄВАНГЕЛЬСЬКИХХРИСТИЯН-БАПТИСТІВБУДИНОК МИЛОСЕРДЯ.

Позивач посилається на те, що протокол загальних зборів Релігійної організація РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - ЦЕРКВА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ БУДИНОК МИЛОСЕРДЯ від 25.10.2023 року №1/2023 є не дійсним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з порушення вимог законодавства, Статуту, відсутності кворуму для прийняття рішень та процедури скликання загальних зборів та порядку голосування на них; протокол від 25.10.2023 року №1/2023 є підміненим.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив визнати недійсним рішення загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" від 25.10.2023 року, яке оформлене у вигляді протоколу загальних зборів за №1/2023; скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 19.01.2024 року Релігійної організації "Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя".

08.10.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації (в редакції, що діяла з 31.01.2019 року) кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Статтею 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації визначено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Аргументи апелянта на те що, позивачем було подано до місцевого господарського суду клопотання про витребування доказів, де він просив витребувати у Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації відомості про керівника Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" у період з 2014 року по 25.10.2023 року та протокол зборів про призначення пастором; судом першої інстанції, як зазначає апелянт, не надано оцінки відповіді Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали відношення до церкви "Будинок Милосердя"; під час судового засідання були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підписи яких є у додатку до протоколу №1/2023 та які вказали, що не підписували вказаний протокол та додатки до нього, присутні свідки підтвердили обставини викладені ними раніше в заявах свідків про їх неналежне повідомлення про проведення загальних зборів Релігійної організації Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя", не приймаються, з огляду на таке.

Так, частинами 1 та 2 статті 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації визначено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про: 1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження; 2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об`єднання; 3) майновий стан релігійної організації; 4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів; 5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації; 6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Стаття 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" не визначає порядку вступу, прийняття до складу членів релігійної громади, їх обліку, а залишає вирішення цього питання самій громаді.

Разом з тим, позивачем не додано до матеріалів справи Статут Релігійної організації "Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя", а за таких обставин, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що вказане унеможливлює дослідити та проаналізувати статті Статуту, пункти якого викладені позивачем у позові.

Також, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивачем не вказано, яким саме приписам Закону України Про свободу совісті та релігійні організації суперечить рішення загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" від 25.10.2023 року, яке оформлене у вигляді протоколу загальних зборів за №1/2023.

При цьому, наявність протоколу загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада - церква євангельських християн-баптистів "Будинок Милосердя" за №1/2023 обґрунтована відповідачем у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, про що зазначено господарським судом першої інстанції в описовій частині рішення, як на такі обставини, що є переконливими.

Отже, аргументи, на які посилається апелянт не підтверджують факту нелегітимності вказаних зборів, оскільки збори членів релігійної громади, на яких було прийнято спірні рішення могли скликатися будь-ким із членів громади, відповідно до приписів Закону України Про свободу совісті та релігійні організації, яким не передбачено й не надано особливих повноважень скликання таких зборів виключно рішенням настоятеля чи визначеним ним особам, яких він вважає членами релігійної громади.

А тому, оскільки збори членів релігійної громади, на яких було прийнято спірні рішення могли скликатися будь-ким із членів громади, так як Закон України Про свободу совісті та релігійні організації не передбачає й не надає особливих повноважень скликання таких зборів виключно рішенням настоятеля чи визначеним ним особам, яких він вважає членами релігійної громади, господарський суд першої інстанції правомірне зазначив, що посилання позивача на те, що скликання зборів та організацію їх проведення здійснювалося особами, що на його думку не є членами релігійної громади, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Разом з тим, відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Згідно до ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

За змістом ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Також, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц та у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17, де, зокрема, вказано на таке.

"17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний."

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика Європейського суду з прав людини, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 року, суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 року суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам."

Таким чином, розглянувши та оцінивши подані сторонами докази у підтвердження своїх вимог і заперечень, зокрема показання свідків, зі сторони позивача, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що більш вірогідними є докази подані відповідачем та оцінюється судом в сукупності із іншими наявними в матеріалах справи доказами, поданими сторонами.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у позові відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Брулевич В.В. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2024 року у справі №922/1799/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.12.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов