Ухвала

від 24.12.2024 по справі 902/90/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" грудня 2024 р. Cправа № 902/90/21(902/1350/24)

Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали у справі

за позовом : арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. (вул.Зарічнанська 5/3, оф. 312, м. Хмельницький, 29017, РНОКПП НОМЕР_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" (вул. Заводська, 1, с. Северинівка, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23126; код ЄДРПОУ 30870553)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №0541/2019/1735439 від 24.10.2019 року та стягнення 1 380 278,27 грн

в межах справи № 902/90/21

за заявою: ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" (код ЄДРПОУ 30870553)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/90/21 за заявою ТОВ "Юридична фірма "Право О.П." до ТОВ "Конкорд" про банкрутство.

Ухвалою суду від 03.03.2021 року, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Конкорд"; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна ТОВ "Конкорд" арбітражного керуючого Комлика І.С..

В подальшому, ухвалою суду від 04.12.2023 року, зокрема, відсторонено арбітражного керуючого Комлика І.С. від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Конкорд" у справі № 902/90/21. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Багінського А.О..

Крім цього, ухвалою суду від 25.10.2024 року призначено справу № 902/90/21 до розгляду в підсумковому судовому засіданні на 29.01.2025 року.

23.12.2024 року до суду від арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява до ТОВ "Конкорд", до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 року та стягнення 1 380 278,27 грн (в порядку ст. 42 КУзПБ), в межах справи № 902/90/21 про банкрутство ТОВ "Конкорд".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/90/21(902/1350/24) від 23.12.2024 року, вказану позовну заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Ухвалою суду від 24.12.2024 року відкрито провадження у справі 902/90/21(902/1350/24) за позовом арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. до ТОВ "Конкорд", до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 року та стягнення 1 380 278,27 грн, в межах справи № 902/90/21 про банкрутство ТОВ "Конкорд". Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 24.02.2025 року.

Водночас, 23.12.2024 року до суду від арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 23.12.2024 року (вх. № 01-48/59/24) про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/90/21(902/1350/24) від 23.12.2024 року, зазначену заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Суд, розглянувши заяву арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. б/н від 23.12.2024 року (вх. № 01-48/59/24) про забезпечення позову та дослідивши додані до заяви докази, встановив наступне.

Так, вказана заява мотивована тим, що боржник в особі співзасновника ТОВ "Конкорд" ОСОБА_1 здійснив відчуження транспортного засобу із заниженою ціною у підозрілий період на свою користь, не здійснивши оплату вартості цього активу ні за договірною ціною, ні за ринковою, не виконавши зобов`язання перед іншими кредиторами, чим завдав шкоду як боржнику так і кредиторам, яка полягає у зменшені майнових активів боржника. Адже, будь-яка, господарська операція яку здійснює суб`єкт господарювання повинна мати розумне пояснення мети і мотивів її здійснення. Оскільки, на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 року із ліквідаційної маси боржника був виведений ліквідний актив, який не був оплачений. Тобто дана господарська діяльність не мала очевидної економічної мети і призвела ТОВ "Конкорд" до стану неможливості виконання зобов`язань перед кредиторами.

Разом з цим, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у власності ОСОБА_1 , зокрема, наявне наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2907437705060; об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт. Тип об`єкта: Загальна площа (кв.м): 181,1, Опис: нежитлова будівля означена на плані літ."А", прибудова літ."а", прибудова літ."а1!, тераса літ."а2". Адреса: АДРЕСА_2 . Вид спільної власності: спільна часткова. Розмір частки: ? Власники: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , країна громадянства: Україна. Та під цим нерухомим майном земельна ділянка

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2905622305103. Тип об`єкта: земельна ділянка. Кадастровий номер: 0510300000:00:004:0012. Опис об`єкта: Площа (га): 0,0137. Тип речового права: право власності. Вид спільної власності: спільна часткова. Розмір частки: ? Власники: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , країна громадянства: Україна.

Відповідно до довідки про вартість нерухомого майна, яка сформована автоматизованою системою Фонду державного майна України, вартість такого нерухомого майна (повністю) складає 3 370 164,88 грн. Однак, з огляду на те, що Відповідачу належить лише ? частина у цій нерухомості, орієнтовна її вартість складає 1 685 082,4 грн. З огляду на заявлену суму позову, на переконання Позивача, забезпечення у вигляді арешту саме цього майна відповідача буде співмірним і не покладатиме на нього надмірного тягаря, адже обмежується виключно право розпорядження ним, а не право користування.

Враховуючи викладене, Позивач посилаючись, зокрема, на приписи ст.ст. 136, 137 ГПК України та судову практику, просить суд до набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області за результатами розгляду позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2019/1735439 від 24.10.2019 року (в порядку ст. 42 КУзПБ), накласти арешт на описане вище нерухоме майно ОСОБА_1 .

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 4, ч. 11 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом ч. 1, ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.10.2024 року у справі № 905/825/24, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 та інших.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2024 року у справі № 916/938/24, за загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22)

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається із змісту зазначеної вище позовної заяви, Позивач просить суд :

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №0541/2019/1735439 від 24.10.2019 року, укладеного між ТОВ "Конкорд" (продавець) в особі Ратушняка Василя Володимировича та ОСОБА_1 (покупець);

- стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 380 278, 27 грн, із яких: 759 359,70 вартість автомобіля_VOLKSWAGEN, модель AMAROK 2015 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_4 , 504 016,01 грн інфляційні нарахування за період із 24.10.2019 - 10.12.2024, 116 903,26 грн - 3 % річних за період із 24.10.2019 - 10.12.2024 року.

Отже, предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів із Відповідача-2 - ОСОБА_1 , тобто вимоги майнового та немайнового характеру.

Разом з цим, як зазначено вище та встановлено судом, в обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову, Позивач, серед іншого, посилається на те, що боржник в особі співзасновника ТОВ "Конкорд" ОСОБА_1 здійснив відчуження транспортного засобу із заниженою ціною у підозрілий період на свою користь, не здійснивши оплату вартості цього активу ні за договірною ціною, ні за ринковою, не виконавши зобов`язання перед іншими кредиторами, чим завдав шкоду як боржнику так і кредиторам, яка полягає у зменшені майнових активів боржника.

Суд зауважує, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Так, провадження у справі 902/90/21(902/1350/24) наразі відкрито та призначено судове засідання у цій справі, а тому судом на даний час не було встановлено факту здійснення боржником в особі співзасновника ТОВ "Конкорд" ОСОБА_1 відчуження транспортного засобу із заниженою ціною у підозрілий період на свою користь та не здійснення оплати вартості цього активу, ні за договірною ціною, ні за ринковою, що в свою чергу має бути досліджено та встановлено в ході розгляду вказаної справи, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки, для вжиття відповідних заходів є підтверджене належними й допустимими доказами об`єктивне існування обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з цим, Позивачем не надано до суду достатніх, допустимих та беззаперечних доказів щодо ймовірності здійснення Відповідачем-2 дій направлених на відчуження вказаного у заяві нерухомого майна, що в свою чергу ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Крім того, у заяві про забезпечення позову, Позивачем вказано, що у власності ОСОБА_1 , наявне нерухоме майно за реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна 2907437705060 (закінчений будівництвом об`єкт) та НОМЕР_5 (земельна ділянка), яке належить Відповідачу-2 на праві спільної часткової власності та на яке Позивач просить накласти арешт.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Водночас, у прохальній частині заяви про забезпечення позову Позивачем не вказано розмірів частки належного Відповідачу-2 згаданого вище нерухомого майна.

Відтак, накладення арешту на належне Відповідачу-2 на праві спільної часткової власності нерухоме майно без визначення належної останньому розміру частки цього майна, призведе до порушення прав та законних інтересів іншого співласника відповідного нерухомого майна.

Отже, суд, оцінивши обґрунтованість доводів Позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, дійшов висновку, що обставини наведені Позивачем у заяві безумовно та переконливо не свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволені заяви арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. б/н від 23.12.2024 року (вх. № 01-48/59/24) про забезпечення позову у справі №902/90/21(902/1350/24), в повному обсязі.

Сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 1 514,00 грн за подання до суду заяви про забезпечення позову, відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на Позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 12, 18, 73, 74, 76-79, 86, 136-140, 234, 235, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого (розпорядника майна) Багінського А.О. б/н від 23.12.2024 року (вх. № 01-48/59/24) про забезпечення позову у справі № 902/90/21(902/1350/24), повністю.

2. Копію ухвали направити рекомендованим листом згідно переліку; також до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ТОВ "Конкорд" - konkordzavod@gmail.com; арбітражному керуючому Багінському А.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала підписана суддею - 25.12.2024 року.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).