Ухвала

від 24.12.2024 по справі 904/160/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання рішення суду

24.12.2024м. Дніпро№ 904/160/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Колісник І.І.,

за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.

та представників:

прокурор: Біленко О.А. (службове посвідчення 070038),

від позивача: Олєнікова О.Г. - самопредставництво;

від відповідача-1: Васільєв В.О. - адвокат;

від відповідача-2: не з`явився

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про розстрочення виконання рішення господарського суду від 03.06.2024 у справі

за позовом Керівника Синельниківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

відповідача-2 Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№ 94)", Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище Шахтарське Синельниківського району Дніпропетровської області

про визнання недійсними додаткових угод №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 до договору поставки природного газу № 41ДВ497-14К-20 від 31.12.2020 та стягнення 492 294,02 грн надмірно сплачених грошових коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 (суддя Бондарєв Е.М.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024, позовні вимоги Керівника Синельниківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та до Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№ 94)" про визнання недійсними додаткових угод №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 до договору поставки природного газу № 41ДВ497-14К-20 від 31.12.2020 та стягнення 492294,02 грн надмірно сплачених грошових коштів задоволені у повному обсязі.

Визнано недійсними додаткові угоди: № 2 від 29.01.2021; № 3 від 02.02.2021; № 4 від 03.02.2021; № 5 від 25.02.2021; № 6 від 26.02.2021; № 7 від 25.03.2021; № 8 від 26.03.2021; № 9 від 27.05.2021; № 10 від 14.06.2021; № 11 від 06.07.2021; № 12 від 06.08.2021; № 13 від 17.08.2021; № 14 від 18.08.2021; № 15 від 22.09.2021; № 16 від 23.09.2021; № 17 від 24.09.2021; № 18 від 26.10.2021; № 19 від 27.10.2021; № 20 від 28.10.2021; № 21 від 29.10.2021 до договору поставки природного газу № 41ДВ497-14К-20 від 31.12.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та Державною установою "Синельниківська виправна колонія (№ 94)".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти за договором № 41ДВ497-14К-20 від 31.12.2020 в сумі 492 294,02 грн у вигляді застосування наслідків недійсності додаткових угод № 2 від 29.01.2021, № 3 від 02.02.2021, № 4 від 03.02.2021, № 5 від 25.02.2022, № 6 від 26.02.2021, № 7 від 25.03.2021, № 8 від 26.03.2021, № 9 від 27.05.2021, № 10 від 14.06.2021, № 11 від 06.07.2021, № 12 від 06.08.2021, № 13 від 17.08.2021, № 14 від 18.08.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 24.09.2021, № 18 від 26.09.2021, № 19 від 27.10.2021, № 20 від 28.10.2021, № 21 від 29.10.2021.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800; ідентифікаційний код 02909938) 27177,77 грн судового збору.

Стягнуто з Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№ 94)" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800; ідентифікаційний код 02909938) 27177,76 грн судового збору.

На виконання рішення господарського суду 05.12.2024 видано накази суду.

13.11.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі заявник, Товариство, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут") подав заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду у цій справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до державного бюджету України надмірно сплачених грошових коштів у сумі 492294,02 грн, в якій просить також затвердити графік погашення заборгованості рівними щомісячними платежами в сумі 70327,71 грн, за яким перший платіж - до 30.11.2024, а останній у сумі 70327,76 грн - до 30.05.2025.

Обгрунтовуючи подану заяву, заявник посилається на скрутне фінансове становище, зумовлене наступними обставинами.

Наказом Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 усі побутові споживачі ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з 01.05.2022 ("заднім числом") включені до Реєстру постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", що призвело до виникнення значної переплати побутовими споживачами на рахунки ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", які продовжували після 30.04.2022 здійснювати оплати на рахунки Товариства, що, як наслідок, у подальшому призвело до масових звернень побутових споживачів про повернення сум переплачених коштів.

З 08.06.2022 по 12.11.2024 на адресу заявника надійшло понад 75 тисяч звернень побутових споживачів про повернення коштів у зв`язку з переплатою.

З 01.05.2022 Товариство не здійснює господарську діяльність та не отримує прибутків, а проводить виключно повернення переплат побутовим споживачам та здійснює заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості споживачів перед Товариством за попередні періоди надання послуг.

Станом на 12.11.2024 дебіторська заборгованість перед Товариством становить 873 млн грн.

Також через військову агресію російської федерації проти України відбулося значне скорочення штату працівників Товариства. Зокрема, з більш ніж 115 працівників станом на початок 2022 року на цей час працює лише 20. При цьому лише 5 менеджери по роботі з побутовими споживачами.

Підсумовуючи, заявник зазначає, що:

- військова агресія російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану;

- значне скорочення штату працівників Товариства;

- переведення побутових споживачів "заднім числом" до постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", а відтак із незалежних від ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" обставин збільшення розміру переплат у побутових споживачів та відсутності обігових коштів у подальшому у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут";

- значне збільшення звернень побутових споживачів щодо повернення коштів призвели до неможливості своєчасного повернення переплат побутовим споживачам та є обставинами, які істотно обтяжують функціонування ТОВ "Дніпропетровськгаз збут".

Наявний рівень обігових коштів не дає можливості Товариству одночасно забезпечити повне та неухильне виконання рішення суду у цій справі, а його примусове виконання заблокує діяльність Товариства.

Жодних доказів в обгрунтування поданої заяви заявник не надав.

За розпорядженням керівника апарату суду від 11.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи для розгляду указаної заяви у зв`язку з тимчасовим відстороненням судді Бондарєва Е.М. від здійснення правосуддя.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 11.12.2024 для розгляду поданої заяви призначено суддю Колісника І.І.

Ухвалою суду від 12.12.2024 указана заява прийнята до розгляду з призначенням судового засідання на 19.12.2024.

17.12.2024 представником заявника адвокатом Васільєвим В.О. подано до суду також уточнення до раніше поданої заяви з документальним обгрунтуванням, в якій він просить розстрочити виконання рішення господарського суду від 03.06.2024 за новим графіком погашення заборгованості рівними щомісячними платежами в сумі 82049,00 грн, за яким перший платіж - до 31.12.2024, а останній у сумі 82049,02 грн - до 31.05.2025.

Запропонований новий графік погашення заборгованості заявник обгрунтовує тим, що подана ним у листопаді 2024 року заява розглянута судом не була.

До уточненої заяви ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" долучило банківські виписки про залишок його коштів на 7-ми банківських рахунках станом на 21.11.2024, фінансовий звіт Товариства на 30 вересня 2024 року, копію платіжної інструкції № 106327 від 11.12.2024 на суму 27177,77 грн з оплати судових витрат за наказом суду від 05.12.2024 у справі №904/160/24.

18.12.2024 до суду надійшло пояснення прокурора по суті первісно поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду, в якому прокурор просить відмовити у задоволенні заяви у зв`язку з відсутністю правових підстав, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 19.12.2024, представники відповідачів не з`явилися, про дату, час і місце засідання суду повідомлялися належним чином відповідно до статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявними у справі доказами.

18.12.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС представник заявника адвокат Васільєв В.О. подав клопотання про відкладення розгляду заяви у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі, а за неможливості розглянути заяву без його участі та задовольнити заяву.

Під час обговорення заявленого клопотання про відкладення розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду, прокурор та представник позивача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду заяви не заперечували, оскільки з поданими заявником уточненнями до заяви та долученими доказами не ознайомлені.

За результатом судового засідання ухвалою суду від 19.12.2024 клопотання представника заявника задоволено, розгляд заяви відкладено на 24.12.2024, прокурору та іншим учасникам справи запропоновано подати письмову правову позицію по суті уточненої заяви про розстрочення виконання рішення суду.

23.12.2024 прокурор подав додаткові пояснення, в яких наполягає на відсутності правових підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Так, прокурор критично оцінює надані заявником виписки за його банківськими рахунками станом на 21.11.2024, вважає їх не актуальними на час розгляду заяви та звертає увагу суду на те, що заявником не надано доказів відсутності інших його банківських рахунків.

Не вважає прокурор інформативним також і фінансовий звіт Товариства на 30 вересня 2024 року, оскільки заява розглядається в грудні 2024 року.

Прокурор зауважує, що заявником не доведена здатність виконати ним боргові зобов`язання протягом бажаного для нього розстрочення виконання рішення суду з 31.12.2024 по 31.05.2025, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження прогнозованих його фінансових надходжень у цей період, а відтак подана заява є непереконливою у реальності її виконання.

Неявка в судове засідання представника Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№ 94)" не перешкоджає розгляду заяви, оскільки явка учасників справи в судове засідання обов`язковою судом не визнавалася, а за змістом частини другої статті 331 Господарського процесуального кодексу України заява про розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні.

У судовому засідання 24.12.2024 заявник та прокурор надали пояснення аналогічні за змістом поданих ними заяв та письмових пояснень. При цьому представник заявника також пояснив, що відсутність розрахунків з його боку на виконання рішення суду у листопаді 2024 року у межах первісного графіку погашення заборгованості зумовлено відсутністю інформації щодо рахунків отримувача коштів.

Представник Міністерства юстиції України у прийнятті судового рішення за поданою заявою про розстрочення виконання рішення суду покладався на розсуд суду.

За результатом судового засідання судом було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про відмову у задоволенні заяви.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з абзацом першим частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За змістом частин третьої - п`ятої статті 331 цього Кодексу підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Подана заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі доказів.

Згідно зі статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій несе сторона.

Звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення суду, заявник жодних доказів його актуального фінансового стану саме на грудень 2024 року суду не надав: банківські виписки за банківськими рахунками Товариства містять інформацію станом на 21.11.2024, а не на час розгляду заяви; доказів на підтвердження відсутності інших банківських рахунків з грошовими коштами чи інших активів, достатніх для розрахунку зі стягувачем, заявник суду не надав, як не надав і доказів прийняття ним заходів щодо намагання виконати судове рішення з використанням усіх можливих правових механізмів (мирова угода зі стягувачем, переведення боргу, заміна способу виконання рішення суду тощо), у тому числі й протягом листопада 2024 року за рахунок часткового платежу в сумі 70327,71 грн, який був зазначений самим заявником у первісному графіку розстрочення. При цьому посилання представника заявника на відсутність інформації щодо банківських рахунків отримувача коштів не є переконливим у неможливості добровільної часткової сплати коштів, оскільки жодних перешкод заявнику у з`ясуванні цього питання стягувач не чинив. Заявник до стягувача з цього питання не звертався.

Посилання заявника на значні майнові витрати, пов`язані зі зверненнями побутових споживачів щодо повернення коштів у зв`язку з переплатою за спожитий природний газ та значну дебіторську заборгованість перед Товариством, які до того ж не підтверджені ним належними й допустимими доказами, самі по собі не є визначальними для висновку щодо неможливості виконати рішення суду.

Фінансовий звіт Товариства станом на 30.09.2024 свідчить про прибуток Товариства 17 873 тис грн, збитки відсутні (а.с. 247 том 2).

За таких обставин боржником не надано доказів, які б підтверджували наявність обставин, що роблять неможливим або ускладнюють виконання ним рішення суду.

Також, заявляючи про розстрочення виконання судового рішення на строк до 31.05.2025, заявником не надано жодного доказу на підтвердження здатності виконати ним боргові зобов`язання за бажаним для нього графіком.

Так, заявником не надано суду доказів щодо джерел його фінансових надходжень у період розстрочення для покриття боргу перед стягувачем.

Перспективи розвитку Товариства з відповідним підприємницьким ефектом на найближчий час заявником суду не підтверджені належними й допустимими доказами. Виробнича чи інша комерційна активність за рахунок власних чи залучених ресурсів (виконання робіт, надання послуг, продаж продукції власного виробництва, залучення інвестицій тощо за фактично укладеними господарськими договорами) заявником суду не продемонстрована.

Відтак, заявник не довів, що його заява обґрунтована реальними намірами виконати рішення суду, а не зумовлена бажанням ухилитися від його виконання.

Безпідставне надання розстрочки у виконанні судового рішення без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості у повній мірі захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, у зв`язку з чим воно не може вважатися законним і справедливим.

За таких обставин правові підстави для надання розстрочки виконання судового рішення на цей час відсутні. Однак, це не позбавляє боржника права повторно звернутися до суду з аналогічною заявою, обґрунтованою належними й допустимими доказами, в тому числі й на етапі відкритого виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 2, 232 - 236, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/160/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 24.12.2024 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 25.12.2024.

Суддя І.І. Колісник