Ухвала

від 26.12.2024 по справі 904/160/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/160/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Бондарєва Е. М.

від 03.06.2024 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чус О. В., Дармін М. О., Кощеєв І. М.

від 06.11.2024

за позовом Керівника Синельниківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№ 94)"

про визнання недійсними додаткових угод №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 до договору поставки природного газу № 41ДВ497-14К-20 від 31.12.2020 та стягнення 492 294,02 грн надмірно сплачених грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Синельниківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та до Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№ 94)", в якому, з урахуванням заяви від 14.02.2024 про виправлення технічної помилки, просив визнати недійсними додаткові угоди до договору поставки природного газу № 41ДВ497-14К-20 від 31.12.2020 укладені між відповідачами № 2 від 29.01.2021, № 3 від 02.02.2021, № 4 від 03.02.2021, № 5 від 25.02.2021, № 6 від 26.02.2021, № 7 від 25.03.2021, № 8 від 26.03.2021, № 9 від 27.05.2021, № 10 від 14.06.2021, № 11 від 06.07.2021, № 12 від 06.08.2021, № 13 від 17.08.2021, №14 від 18.08.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 24.09.2021, № 18 від 26.10.2021, № 19 від 27.10.2021, № 20 від 28.10.2021, № 21 від 29.10.2021 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти за договором поставки природного газу № 41ДВ497-14К-20 від 31.12.2020 в сумі 492 294,02 грн у вигляді застосування наслідків недійсності додаткових угод.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/160/24 позов Керівника Синельниківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та до Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№ 94)" про визнання недійсними додаткові угоди №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 до договору поставки природного газу № 41ДВ497-14К-20 від 31.12.2020 та стягнення 492 294,02 грн надмірно сплачених грошових коштів задоволено у повному обсязі.

Постановою від 06.11.2024 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/160/24.

07 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 904/160/24.

Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" зазначено, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 904/160/24 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник зазначає, що суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, частково цитує їх окремі абзаци з викладенням власних висновків щодо змісту наведених постанов, проте не наводить конкретну норму права/норми права щодо застосування якої/яких викладені висновки у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, які не були враховані судами першої та/або апеляційної інстанцій. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" щодо обґрунтування наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, або не містять вказівку щодо застосування якої конкретно норми права йдеться мова у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду або є викладенням обставин іншої справи з посиланням на інші правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в інших справах, із оцінкою Суду саме цих обставин, що не може визнатися Судом належним обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктами 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно наводити обґрунтування конкретної підстави, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника що у разі, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко, послідовно та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оскільки у даній справі позов поданий у 2024 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3 028,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи викладене, за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області судовий збір підлягав сплаті у сумі 67 944,41 грн, виходячи з наступного: 60 560,00 грн (20 вимог немайнового характеру (визнання недійсними додаткових угод) х 3 028,00 грн) + 7 384,41 грн (1,5% від 492 294,02 грн) = 67 944,41 грн.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 904/160/24 судовий збір підлягав сплаті у сумі 135 888,82 грн, а саме 67 944,41 грн х 200%.

Однак згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" подана через систему "Електронний суд", то застосовується коефіцієнт 0,8 відповідно до вказаної норми права. Таким чином судовий збір за подання касаційної скарги у даному випадку підлягає сплаті у сумі 108 711,06 грн.

Однак до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу

З урахуванням наведеного, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- викладення належного обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме чіткої вказівки яку саме норму права (які саме норми права) невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновки щодо застосування якої (яких) викладені у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду, які не були враховані судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень у справі № 904/160/24;

- надання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору, за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 904/160/24 у встановленому законом порядку і розмірі, а саме в сумі 108 711,06 грн.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 904/160/24 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко