Рішення

від 16.12.2024 по справі 910/6918/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024Справа № 910/6918/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТР МЕНЕДЖМЕНТ УКРАЇНА"

про стягнення 64 243,51 грн,

Представники сторін:

від позивача: Качкурова С.В.,

від відповідача: Бойко Ю.М.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТР МЕНЕДЖМЕНТ УКРАЇНА" про стягнення 1 083 404,60 грн, з яких: 842 219,25 грн основної заборгованості, 195 738,64 грн інфляційних втрат та 45 446,71 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 210031 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.10.2018 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за поставлену теплову енергію, у зв`язку з чим за період листопада 2021 року - грудня 2022 року утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 відкрито провадження у справі №910/6918/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

В підготовче засідання 01.07.2024 з`явився представник позивача.

Представник відповідача в підготовче засідання 01.07.2024 не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.08.2024.

В судове засідання 07.08.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, однак, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв/клопотань до суду не подавав.

Представник позивача в судовому засіданні 07.08.2024 надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані позивачем в матеріали справи докази, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 09.09.2024.

В судове засідання 09.09.2024 з`явилися представники сторін.

У зв`язку із усно заявленим представником відповідача клопотанням про відкладення судового засідання, відсутністю заперечень представника позивача щодо задоволення даного клопотання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити у розгляді справи перерву до 18.09.2024.

В судовому засіданні 18.09.2024 оголошувалась перерва до 23.09.2024 у зв`язку з повідомленням представником відповідача про направлення до суду через Електронний Суд відзиву на позовну заяву, у якому, зокрема, викладено клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

18.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, що містив вимоги про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, витребування у позивача доказів, продовження відповідачу строку на подання доказів та повернення на стадію підготовчого провадження.

В судове засідання 23.09.2024 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.09.2023 підтримав викладене у відзиві на позовну заяву клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, надав суду пояснення щодо даного клопотання. Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання відповідача.

Заслухавши пояснення представника відповідача щодо клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження у даній справі, заперечення представника позивача, розглянувши наведені у тексті відзиву на позовну заяву обґрунтування необхідності вчинення такої процесуальної дії, суд з метою належного виконання завдань господарського судочинства та ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, шляхом, зокрема, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення та створення належних умов учасникам судового процесу в реалізації ними прав, дійшов висновку про необхідність повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 910/6918/24, у зв`язку з чим задовольнив відповідне клопотання відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів від позивача, заслухавши наведені представником останнього пояснення та заперечення представника позивача, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні зазначеного клопотання.

Також суд, не виходячи до нарадчої кімнати, за результатами розгляду клопотань відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та про продовження строку на подання доказів, ухвалив вказані клопотання задовольнити, визнати поважними наведені відповідачем причини пропуску ним строку на подання відзиву на позов, поновити пропущений процесуальний строк та долучити відзив до матеріалів справи; встановити відповідачу строк до 10.10.2024 для подання доказів.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 23.10.2024, встановивши позивачу строк для подання відповіді на відзив - 10 днів з дня судового засідання (23.09.2024), а відповідачу - строк для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

30.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.10.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у якому також викладено клопотання: про продовження строку на подання доказів та строку на подання заперечень на відповідь на відзив.

В підготовче засідання 23.10.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином. Представник позивача в підготовчому засіданні просив продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання задовольнити, відкласти підготовче засідання на 20.11.2024, продовживши строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України; задовольнити клопотання відповідача про долучення доказів, про продовження строку для подання відповідачем доказів та заперечень на відповідь на відзив на 15 днів з 23.10.2024.

14.11.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про часткове закриття провадження, відповідно до якої позивач просив закрити провадження у справі № 910/6918/24 в частині заборгованості у розмірі 802 962,66 грн.

19.11.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

В підготовче засідання 20.11.2024 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні заяви позивача про часткове закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 02.12.2024, у зв`язку із усно заявленим представником позивача клопотанням про надання можливості останньому подати заяву про зменшення позовних вимог.

02.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд зменшити позовні вимоги та розглядати позов із урахуванням вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 52 320,02 грн та 3% річних у розмірі 11 923,49 грн, а також здійснити розподіл судових витрат.

В підготовчому засіданні 02.12.2024 з огляду на заявлене представником позивача клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні та відсутністю заперечень представника відповідача, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в підготовчому засіданні до 16.12.2024.

09.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшли: заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зменшити позовні вимоги до вимог про стягнення основного боргу в розмірі 216 198,43 грн, інфляційних втрат у розмірі 52 320,02 грн та 3% річних у розмірі 11 923,49 грн; клопотання про закриття провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 216 198,43 грн та повернення судового збору з Державного бюджету України.

В підготовче засідання 16.12.2024 з`явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав подану ним до суду 09.12.2024 заяву про зменшення позовних вимог, просив прийняти її до розгляду, а також задовольнити заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 216 198,43 грн. Представник відповідача не заперечував щодо задоволення вказаних заяв позивача.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, перевіривши подану позивачем 09.12.2024 до суду заяву про зменшення позовних вимог на відповідність вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив прийняти вказану заяву до розгляду та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 216 198,43 грн, інфляційних втрат у розмірі 52 320,02 грн та 3% річних у розмірі 11 923,49 грн.

Водночас, за результатами розгляду заяви позивача про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу, суд постановив ухвалу від 16.12.2024, якою постановив закрити провадження у справі № 910/6918/24 в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 216 198,43 грн та повернути позивачу зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у відповідній частині.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Разом із тим, враховуючи надання представниками сторін згоди на розгляд справи по суті одразу після закриття підготовчого засідання, відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України суд розпочав розгляд даної справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого провадження.

Представники сторін у судовому засіданні 16.12.2024 надали суду свої пояснення/заперечення по суті заявлених позовних вимог.

Водночас, представник позивача просив оголосити в судовому засіданні перерву для можливості надання додаткових пояснень по справі. Представник відповідача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання представника позивача.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про оголошення перерви в судовому засіданні.

Так, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі (з урахуванням зменшеної ціни позову), просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1. цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

22.10.2018 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як споживачем) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 210031 (надалі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов цього Договору.

При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2.1. Договору, позивач зобов`язався постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно із Додатком № 1 до цього Договору.

Водночас, відповідач згідно з п. 2.3.2. Договору зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, передбачені Додатком № 4 до Договору.

Умовами пунктів 5.1., 5.3. Договору передбачено, що облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться за приладами обліку; відповідач, що має прилади обліку, щомісячно надає позивачу звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни, передбачені у Додатку № 1 до Договору.

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у Додатку № 6 до Договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 5.4. Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018 (п. 8.1. Договору). Однак, відповідно до п. 8.5. Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

При цьому, у п. 8.2. Договору визначено, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.

Об`єктом постачання теплової енергії згідно з Додатком № 8 до Договору, є: адміністративна будівля, яка знаходиться за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, 10А.

Відповідно до пунктів 1, 3 Додатку № 3 до Договору розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію позивачем проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.07.2018 № 1294; можливе змінення тарифів в період дії Договору.

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору визначено, що відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно з Законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата заборгованості за минулі періоди зараховується першочергово.

Відповідно до п. 5 Додатку № 4 до Договору відповідач зобов`язується щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого, за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "МТР МЕНЕДЖМЕНТ УКРАЇНА" виникла заборгованістю у розмірі 842 219,25 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 195 738,64 грн та 3% річних у розмірі 45 446,71 грн.

Водночас, під час розгляду справи позивачем внаслідок надання відповідачем відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період, було здійснено коригування нарахувань, у зв`язку з чим розмір заборгованості зменшився до 216 198,43 грн. З урахуванням наведеного, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої заявлено вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 216 198,43 грн, інфляційних втрат у розмірі 52 320,02 грн та 3% річних у розмірі 11 923,49 грн, яку прийнято судом.

У зв`язку зі сплатою відповідачем основної заборгованості за Договором в розмірі 216 198,43 грн, суд ухвалою від 16.12.2024 закрив провадження у даній справі в цій частині.

Отже, судом здійснюється розгляд вимог позивача лише про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 52 320,02 грн та 3% річних у розмірі 11 923,49 грн за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідач, в свою чергу, не визнає вищевказаних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку вказаних нарахувань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За положеннями частин 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленої позивачем теплової енергії за Договором, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних за період прострочення квітень 2022 року - січень 2024 року на всю суму заборгованості відповідача за Договором у розмірі 216 198,43 грн. Відтак, з урахуванням зазначеного та з огляду на те, що даний спір стосується стягнення заборгованості відповідача за Договором за період листопад 2021 року - грудень 2022 року, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних з квітня 2022 року, а отже, здійснений останнім розрахунок цих нарахувань не є коректним.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3 % річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача нарахувань відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що обґрунтованим у даній справі буде стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 11 899,86 грн та 3% річних у розмірі 7 035,31 грн за період прострочення з 01.01.2023 по 31.01.2024.

Водночас, заперечення відповідача щодо стягнення вказаних нарахувань суд відхиляє як необґрунтовані. При цьому, відповідач, зазначаючи про неправильність розрахунку позивача, свого контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат суду не представив.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені фактичні обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТР МЕНЕДЖМЕНТ УКРАЇНА» (04070, м. Київ, вул. Набережно- Хрещатицька, буд. 10-А; ідентифікаційний код 19364495) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) інфляційні втрати у розмірі 11 899,86 грн, 3% річних у розмірі 7035,31 грн та судовий збір у розмірі 265,25 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25.12.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко