Ухвала

від 24.12.2024 по справі 910/15619/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

24.12.2024Справа № 910/15619/24Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА»

до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

про стягнення 168 530 962,19 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про стягнення 168 530 962,19 грн, як різниці між ринковою вартістю рухомого та нерухомого майна позивача, яку відповідач прийняв у власність згідно з протоколом засідання Комітету з управління непрацюючими активами АТ «ТАСКОМБАНК» від 23.12.2022 № 231222/1 та заборгованістю позивача перед відповідачем за Генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору на строк, не довший ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Дослідивши матеріали вказаної позовної заяви та додані до неї документи, розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача за даним позовом 168 530 962,19 грн, при цьому позов подано в електронній формі, то судовий збір мав бути сплачений у розмірі 847 840,00 грн.

Однак, в порушення приписів п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України матеріали позовної заяви не містять доказів сплати судового збору у вказаному розмірі, а натомість у позові долучено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення.

Вказане клопотання обґрунтоване відсутністю у позивача коштів для сплати судового збору, а також будь-якого майна. Зокрема, позивач зазначає, що з перших днів повномасштабного вторгнення РФ на територію України ним не отримуються грошові кошти від закордонних партнерів, а саме підприємство позивача опинилося у ситуації неможливості ведення господарської діяльності у зв`язку з форс-мажорними обставинами. Відтак, враховуючи вказані обставини, а також з огляду на припинення продажу продукції та можливості закупівлі сировини та матеріалів для організації виробництва, відсутність обігових коштів для оплати заробітної плати працівникам, податків та обов`язкових відрахувань до соціальних фондів, керівництво ПрАТ «ГРЕТА» прийняло рішення про тимчасове припинення господарської діяльності, про що 28.02.2022 був виданий наказ № 176 «Про тимчасове призупинення діяльності». Крім того, позивач зазначив про повне блокування платіжних операцій на його рахунках, що унеможливлює сплату судового збору.

На підтвердження доводів про наявність підстав для відстрочення судового збору позивачем долучено до клопотання про відстрочення сплати судового збору: копію листа ТПП України від 24.04.2023 № 231/05-5.4; копію листа АТ «ТАСКОМБАНК» від 20.05.2022 № 7 (щодо рекомендації зі зміни місця реєстрації); копію листа АТ «ТАСКОМБАНК» від 08.12.2022 № 23441/79.2; копії Актів комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ від 08.02.2023 №№ 641, 642, 643, 644; копію витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 22022050000004151 від 30.08.2022; копію витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12022052390000489 від 07.03.2022; фото обстрілів міста Дружківка Донецької області в районі знаходження підприємства позивача; копію наказу ПрАТ «ГРЕТА» від 28.02.2022 № 176 «Про тимчасове призупинення діяльності»; копію наказу ПрАТ «ГРЕТА» від 24.03.2022 № 177 «Про тимчасове призупинення трудових відносин»; копію витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12024053260000091 від 14.05.2024; копію витягу з журналу реєстрації повідомлень про відкриття/закриття рахунків у фінансових установах від 02.07.2024; копію Балансу (Звіту про фінансовий стан) ПрАТ «ГРЕТА» на 30.06.2024; копію Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за І півріччя 2024 року; копію податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік; копії виписок з рахунків ПрАТ «ГРЕТА».

Розглянувши подане позивачем клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір саме для позивача - фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, втім у спірних правовідносин позивач є юридичною особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 909/8/18, та Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 цієї ж норми можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Водночас, предмет даного спору не стосується захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на викладене, приписи п. 1 ч. 1ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

У даній справі позивачем є Приватне акціонерне товариство «ГРЕТА», яке є самостійним суб`єктом господарської діяльності, що здійснюється ним самостійно та на власний ризик.

При цьому, суд враховує наведені позивачем обставини в обґрунтування неможливості сплати судового збору, однак зазначає, що введення воєнного стану саме по собі не є абсолютною форс-мажорною обставиною, яка позбавляє позивача можливості виконати свої грошові зобов`язання.

Стосовно наданого позивачу ТТП України листа від 24.04.2023 № 231/05-5.4, суд зазначає, що вказаний лист було надано позивачу на його звернення щодо засвідчення форс-мажорних обставин через неможливість виконання зобов`язань за Генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, укладеним між АТ «Таскомбанк» та ПрАТ «Грета», тобто такий лист стосується конкретних правовідносин та не визначає загального фінансового стану товариства та впливу обставин на можливість здійснення платіжних операцій в цілому. Крім того, у вказаному листі є посилання щодо змін в законодавстві, які стосуються лише договорів, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), а саме застосування відповідальності згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому посилання на такий лист та відповідні норми закону у розглядуваному випадку є безпідставними.

Разом з тим, судом критично оцінюються доводи позивача про відсутність у нього грошових коштів для сплати судового збору, оскільки відповідно до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що ПрАТ «ГРЕТА» вже після введення воєнного стану, у 2023-2024 роках зверталось до Господарського суду міста Києва із позовами, за які сплачувало кошти судового збору.

Відтак, суд зазначає, що задоволення поданого ПрАТ «ГРЕТА» клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даного позову не відповідатиме принципу правової визначеності.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)

Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, зважаючи на викладене та з огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відстрочення сплати судового збору.

З аналогічних підстав ПрАТ «ГРЕТА» було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 905/781/22. Так, в ухвалі від 07.10.2024 Верховний Суд, переглядаючи постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.07.2024 у вказаній справі, зазначив про правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанції норм права в частині відсутності підстав для відстрочення Приватному акціонерному товариству «ГРЕТА» сплати судового збору.

Зважаючи на відсутність доказів сплати судового збору у матеріалах позовної заяви та відсутність підстав для задоволення заяви позивача про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає, що позивачем не виконано п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене вище, позовна заява залишається без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про судовий збір», статтями 123, 162, 164, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» про відстрочення сплати судового збору відмовити.

2. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» залишити без руху.

3. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду доказів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 847 840,00 грн за реквізитами Господарського суду міста Києва, які розміщені на офіційному веб-сайті Судової влади.

4. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 ГПК України, за яким позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Ю. Трофименко