Рішення

від 23.12.2024 по справі 910/11730/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2024Справа № 910/11730/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави

до 1. Фонду державного майна України

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях

3. Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації

4. Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Підприємство «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»

про визнання незаконними та скасування наказів.

Представники учасників справи:

Від прокуратури: Греськів І.І.

Від відповідача-1: Матіюк Д.В.

Від відповідача-2: Матіюк Д.В.

Від відповідача-3: не з`явився;

Від відповідача-4: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Фонду державного майна України (далі - відповідач - 1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач - 2), Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач - 3), Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач-4) у якому, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача-1 від 16.08.2017 № 1327 щодо включення до переліку об`єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;

- визнати незаконним та скасувати Додаток 5 до наказу відповідача-1 від 27.03.2018 № 447 в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;

- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 26.04.2018 № 00302 про приватизацію об`єкта соціального-культурного призначення - єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;

- визнати незаконним та скасувати Додаток 10 до наказу відповідача-1 від 28.12.2019 № 1574 в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках, та приватизацію яких продовжено у 2020 році, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Мазепи, 29.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Наказом директора Підприємства "Владіслава" ВОІ СОІУ від 05.03.2004 створено структурний підрозділ ДОТ "Голубок" Підприємства "Владіслава" ВОУ СОІУ без статусу юридичної особи з використанням матеріально - технічної бази нерухомого майна, що знаходиться на балансі підприємства.

27.05.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області та Підприємством "Владіслава" ВОІ СОІУ укладено договір оренди № 952/2002.

Згідно додатку № 1 до Договору оренди № 952/2002 від 27.05.2002 Підприємству "Владіслава" ВОІ СОІУ передано в оренду 44 одиниці ЦМК ДОТ "Голубок" загальною балансовою вартістю 984053, 26 грн.

Як вказує прокурор до 2014 року включно ДОТ "Голубок" використовувався за призначенням для оздоровлення дітей.

На теперішній час ЦМК ДОТ "Голубок" не повернуто із оренди.

Наказом Фонду державного майна України від 16.08.2017 № 1327 включено до переліку об`єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Голубок, розташований за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що власником ЦМК ДОТ "Голубок" є держава в особі Фонду державного майна України.

Накази в частині приватизації ЄМК ДОТ "Голубок" не вичерпали свою дію, процес приватизації триває, а тому за доводами прокурора, вищевказані накази суперечать приписам Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію державного та комунального майна", "Про оздоровлення та відпочинок дітей", "Про освіту", "Про позашкільну освіту", розпорядженню Кабінету Міністрів України № 141- р від 17.03.2004 та постанові Верховної Ради України № 36-37 від 17.03.2009 та підлягають скасуванню.

Прокурор обґрунтовуючи підстави для звернення до суду із позовними вимогами вказав на те, що незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку включення ЦМК ДОТ "Голубок" до переліку об`єктів, які підлягають приватизації порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права, правовідносини, які виникають внаслідок розпорядження таким майном становлять суспільний інтерес. Позов прокурора спрямований на недопущення зменшення державного майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/11730/20, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Підприємство «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», підготовче засідання призначено на 14.09.2020.

31.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

11.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 4 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та вказав на наступні обставини.

- Прийняття рішення стосовно розпорядження майном Єдиного майнового комплексу дитячим оздоровчим табором «Голубок» належить виключно до повноважень органів у сфері управління яких він перебуває - Фонду державного майна України;

- Дитячий оздоровчий табір «Голубок» не внесено до Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей (https:rstmo.ioc.gov.ua);

- Інформація про здійснення або нездійснення ДОТ «Голубок» позашкільної освіти не підтверджена належними доказами у справі, а тому останній не може вважатись закладом освіти.

14.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 2 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та зазначив, що Піонерський табір «Голубок" (в подальшому- дитячий оздоровчий табір - Голубок"), як об`єкт соціально-побутового призначення, обліковувався на балансі будівельно-монтажного Тресту "ДОНМАШБУД" в якості структурного підрозділу і ніяким чином не відповідає критеріям, визначеним Законами України «Про освіту» та «Про позашкільну освіту» для закладів освіти.

Єдиний майновий комплекс ДОТ «Голубок» згідно з Законом України «Про приватизація державного майна» (Закон № 2163-XII від 04.03. 1992p, який втратив чинність на підставі Закону № 2269 від 18.01. 2018p.) належить до об`єктів малої приватизації та не підпадає під дію Постанови Верховної Ради України від 17.03.2009 № 1137-VI «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів (дитячих, професійних) тощо» на яку посилається прокурор.

За доводами відповідача - 2, законодавчі акти не містять прямої заборони на приватизацію ЄМК ДОТ «Голубок», а тому вважає позовні вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У підготовчому засіданні 14.09.2020 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідачів 1- 2 підтримав клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник третьої особи підтримав клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представники відповідачів 3, 4 у підготовче засідання 14.09.2020 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105471732083, № 0105471732091.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання на 05.10.2020.

21.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 3 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та зазначив, що Департамент не має повноважень з розпорядження об`єктом соціально - культурного призначення Єдиним майновим комплексом дитячим оздоровчим табором «Голубок» та не має відношення до приватизації дитячого оздоровчого табору.

25.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача - 4, в якій прокурор заперечив проти доводів відповідача - 4, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що відповідач - 4 не наводить доказів того, що ДОТ «Голубок» є саме заміським (позаміським) дитячим закладом.

Крім того, прокурор вказав, що Державний реєстр майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей запрацював у 2019 році, а оренда ДОТ «Голубок» припинилась у 2017 році та третя особа не мала можливості подати відповідні відомості до Реєстру.

25.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача - 2, в якій прокурор заперечив проти доводів відповідача - 2, викладених у відзиві на позовну заяву та звернув увагу на те, що дитячий оздоровчий табір є об`єктом освіти, заснованим на державній формі власності, відповідно до ст. ст. 2, 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», ст. 10 Закону України «Про освіту», ст.ст. 5, 12 Закону України «Про позашкільну освіту», постанов Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 та від 28.04.2009 № 422.

Крім того, прокурор у відповіді на відзив вказав Постанову Верховного Суду у справі № 908/1524/18 від 03.12.2019 як судову практику у подібних правовідносинах.

29.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому відповідач - 1 просив суд залишити позов без розгляду, з огляду на те, що у позовній заяві прокурором не зазначено та не обґрунтовано в чиїх інтересах він звернувся з посиланням на правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Представник відповідача - 1 у підготовчому засіданні 05.10.2020 підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Прокурор у підготовчому засіданні 05.10.2020 заперечив щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник третьої особи заперечив щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.

Судом відкладено розгляд клопотання про залишення позову без розгляду до встановлення фактичних обставин справи.

Представники відповідачів 2, 3, 4 у підготовче засідання 05.10.2020 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105471733764, № 0105471733756.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 19.10.2020.

05.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких третя особа зазначила, що підтримує позовні вимоги прокурора та просить їх задовольнити, з огляду на наступне.

Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок», що функціонує на базі цілісного майнового комплексу «Дитячий оздоровчий табір «Голубок», який перебуває у державній власності є закладом оздоровлення та відпочинку і залишався таким на момент прийняття спірних наказів.

Як зазначає третя особа, незаконність спірних наказів зводиться не лише з підстав відсутності права відповідача - 1 на прийняття рішення щодо приватизації даного об`єкту, але й з підстав порушення вимог закону, щодо дотримання умов приватизації об`єкта соціально - культурного призначення.

06.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 4 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

13.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача - 3.

19.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.10.2020 підготовче засідання по справі № 910/11730/20 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 призначено підготовче засідання по справі № 910/11730/20 на 09.11.2020.

09.11.2020 підготовче засідання по справі № 910/11730/20 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 призначено підготовче засідання по справі № 910/11730/20 на 07.12.2020.

06.11.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшли пояснення по справі.

Представники відповідачів 3, 4 у підготовче засідання 07.12.2020 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105474366894, № 0105474366908.

Представник відповідача - 1 у підготовчому засіданні 07.12.2020 підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Прокурор у підготовчому засіданні 07.12.2020 заперечив щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник третьої особи заперечив щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021, позовну заяву прокурора в інтересах держави залишено без розгляду.

Постановою Верхового Суду від 04.09.2024 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/11730/20, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.09.2024 року справу № 910/11730/20 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 підготовче засідання призначено на 21.10.2024.

24.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - 2 надійшли додаткові письмові пояснення.

Представник відповідача - 3 у підготовче засідання 21.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача - 4 у підготовче засідання 21.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник третьої особи у підготовче засідання 21.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600289941174.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 закрито підготовче провадження по справі № 910/11730/20 та призначено розгляд справи по суті на 25.11.2024.

23.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - 2 надійшло клопотання з додатками.

22.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - 4 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

25.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - 3 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача - 3 у судове засідання 25.11.2024 не з`явився, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача - 4 у судове засідання 25.11.2024 не з`явився, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник третьої особи у судове засідання 25.11.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610202352386.

Прокурор у судовому засіданні 25.11.2024 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача - 1 у судовому засіданні 25.11.2024 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Представник відповідача - 2 у судовому засіданні 25.11.2024 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Судом у судовому засіданні 25.11.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 23.12.2024.

18.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - 4 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

20.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - 3 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Прокурор у судовому засіданні 23.12.2024 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача - 1 у судовому засіданні 23.12.2024 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

Представник відповідача - 2 у судовому засіданні 23.12.2024 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

Представник відповідача - 3 у судове засідання 23.12.2024 не з`явився, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача - 4 у судове засідання 23.12.2024 не з`явився, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник третьої особи у судове засідання 23.12.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів 3, 4 та третьої особи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 23.12.2024 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, відповідачів 1, 2, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

У 1994 році відбулась приватизація державного майна цілісного майнового комплексу орендного будівельно - монтажного Тресту «Донмашбуд», розташованого на момент укладення договору купівлі-продажу за адресою: Донецька обл., місто Краматорськ проспект Миру 8.

Відповідно до акту оцінки вартості майна підприємства державного майна цілісного майнового комплексу орендного будівельно - монтажного Тресту «Донмашбуд», до переліку майна, яке підлягало приватизації у складі державного майна цілісного майнового комплексу орендного будівельно-монтажного Тресту «Донмашбуд» не було включено поряд з іншим об`єкти соціально - побутового призначення. У переліку об`єктів соціально-побутового призначення, які зазначені у довідці по об`єктах соціально - побутового призначення Підприємства орендного будівельно - монтажного Тресту «Донмашбуд», значиться піонерський табір «Голубок», м. Слов`яногірськ.

Згідно з Планом приватизації державного майна орендного будівельно - монтажного Тресту «Донмашбуд», затвердженого начальником регіонального відділення 29 липня 1994 року (розділ IV «Продаж цілісного об`єкту», пункт 4.7. «Порядок та умови використання об`єктів соціально-побутового призначення») зазначено, що об`єкти соціально - побутового призначення, зокрема, піонерський табір «Голубок», м. Слов`яногірськ, залишковою вартістю 485154 тис.крб., виключені з вартості майна, що викуповується, і залишаються на балансі підприємства до виходу законодавчих актів по їх приватизації.

Відповідно до Плану приватизації про межі, розмір та місцезнаходження земельних ділянок підприємства, піонерський табір «Голубок» знаходиться у місті Слов`яногірськ на земельній ділянці площею 2, 94 га - триповерхова цегляна будівля, що межує з піонерським табором та лісом.

Також, відповідно до розділу VI Плану приватизації майна Орендного будівельно-монтажного тресту «Донмашбуд», до статутного фонду не включаються, серед іншого, об`єкти соціально - побутового призначення, не підлягають приватизації і використовуються за призначенням.

Матеріали справи містять відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних засобів станом на 01.07.1994 по ЖБП треста ДМС, у якій визначені об`єкти невиробничих будівель, у тому числі, піонерський табір залишковою вартістю 357.355.179 крб., до складу якого увійшли:

- Пральня, інвентарний №0092, введена в експлуатацію в 1950 р., залишковою вартістю 1.177.670 крб.;

- Медпункт, інвентарний №0095, введений в експлуатацію в 1963 р., залишковою вартістю 6.080.963 крб.;

- Вбиральня, інвентарний №0097, введена в експлуатацію в 1966 р., залишковою вартістю 219.798 крб.;

- Склад продуктовий, інвентарний №0098, введений в експлуатацію в 1971 р., залишковою вартістю 2.892.074 крб.;

- Склад 2 поверх., інвентарний №2455, введений в експлуатацію в 1986 р., залишковою вартістю 5.571.736 крб.;

- Битовка, інвентарний номер №3814, введена в експлуатацію в 1986 р., залишковою вартістю 282.717 крб.;

- Кінобудка, без інвентарного номеру, введена в експлуатацію в 1988 р., залишковою вартістю 273.203 крб.;

- Спальний корпус, інвентарний номер №4011, введений в експлуатацію в 1990 р., залишковою вартістю 260.167.228 крб.;

- Їдальня, інвентарний №4012, введена в експлуатацію в 1990 р., залишкова вартість 65.017.111 крб.;

- Вбиральня, інвентарний №4013, введена в експлуатацію в 1990 р., залишкова вартість 15.672.679 крб.

На підставі рішення засновників 10.01.1995 шляхом приватизації державного майна орендного будівельного - монтажного тресту «Донмашбуд» утворено Закрите акціонерне товариство «Донмашбуд».

Цілісний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір «Голубок» до статутного капіталу ЗАТ «Донмашбуд» не увійшов, тому останній права власності на цей об`єкт не отримав, але ЦМК ДОТ «Голубок» обліковувався на балансі ЗАТ «Донмашбуд» до 01.07.2002 року (Зазначені обставини встановлені постановою Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 905/2567/17).

Листом від 28.12.2001 № 8/12 Підприємство «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» звернулось до ЗАТ «Донмашбуд» з проханням передати з балансу ЗАТ на баланс підприємства інвалідів «Владіслава» оздоровчий табір «Голубок» з метою створення у ньому реабілітаційного центру для інвалідів та оздоровлення непрацездатних громадян і дітей.

Наказом голови правління ЗАТ «Донмашбуд» № 22 від 01.07.2002 знято з балансу цілісний майновий комплекс оздоровчий центр «Голубок».

Так, 27.05.2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Підприємством «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (Орендар) було укладено Договір оренди №952/2002, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір «Голубок», яке розміщене за адресою: Донецька обл., м. Слов`яногорськ, склад і вартість якого визначено відповідно до наведених у додатках 1,2,3 акта оцінки, протоколу інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного станом на 01.05.2002р. і становить 984053,26 грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю 984053,26 грн.

Відповідно до п.10.1 Договору його укладено строком на 5 років, що діє з 27.05.2002 р. до 27.05.2007 р.

На виконання умов Договору оренди №952/2002 від 27.05.2002 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв державне майно - цілісний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір «Голубок», вартістю 984053 грн. 26 коп., із нього основні засоби - 984053 грн. 26 коп., що підтверджується Актом приймання - передачі.

Договором №1 від 08.02.2007 року до Договору оренди №952/2002 від 27.05.2002 року Сторони внесли зміни до п.п.3.1, 3.2, 3.5 Договору, а також п.10.1: «Цей Договір діє з 27.05.2002 р. до 27.05.2017 р».

Наказом директора Підприємства «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» від 05.03.2004 створено структурний підрозділ ДОТ «Голубок» Підприємства «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» без статусу юридичної особи з використанням матеріально - технічної бази нерухомого майна, що знаходиться на балансі підприємства за адресою: Донецька область, м. Слов`яногірськ.

Листом головного архітектора м. Слов`янськ від 03.11.2005 № 1063 ДОТ «Голубок» присвоєно поштову адресу: м. Святогірськ, вул. Островського, 29.

Постановою Верховної Ради України від 15.05.2003 № 815 - IV м. Слов`яногірськ Слов`янської міськради Донецької області перейменовано на місто Святогірськ.

Договір оренди № 952/2002 від 27.05.2002 припинив свою дію 28.05.2017 у зв`язку з закінченням строку дії.

Як вказує прокурор у справі, на час звернення прокурора з позовом та в процесі розгляду справи, орендоване за договором №952/2002 від 27.05.2002 майно третьою особою не повернуто, акт приймання-передачі майна між Підприємством «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Донецькій та Луганській областях не підписаний. (Лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 27.04.2020 № 11-03-03-04164).

Так, згідно даних з Інформаційної довідки від 03.08.2020 № 218755139 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - Дитячий оздоровчий табір «Голубок» належить на праві власності Фонду державного майна України, реєстраційний номер: 1649670714141, дата реєстрації: 18.09.2018 року, підстава для державної реєстрації: технічний паспорт № 543 від 09.06.2017.

В подальшому, Наказом Фонду державного майна України від 16.08.2017 № 1327 включено до переліку об`єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні - Єдиний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір « Голубок » за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.

Наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 затверджено перелік об`єктів соціально - культурного призначення, що підлягають приватизації (додаток 5), до якого включений Єдиний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір « Голубок ».

На виконання наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області №00302 від 26.04.2018 року прийнято рішення про приватизацію об`єкта соціально - культурного призначення - єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Голубок» за адресою: Донецька обл., м. Слов`яногірськ, вул. Мазепи Івана, 29.

Згідно наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 продовжено приватизацію об`єктів малої приватизації, що підлягали приватизації, в тому числі відповідно до наказу від 27.03.2018 № 447, в додаток 10 до наказу від 28.12.2019 № 1574 включений ЄМК ДОТ «Голубок».

За доводами прокурора, накази в частині приватизації ЄМК ДОТ "Голубок" не вичерпали свою дію, процес приватизації триває, вищевказані накази суперечать приписам Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію державного та комунального майна", "Про оздоровлення та відпочинок дітей", "Про освіту", "Про позашкільну освіту", розпорядженню Кабінету Міністрів України № 141- р від 17.03.2004 та постанові Верховної Ради України № 36-37 від 17.03.2009 та підлягають скасуванню.

Прокурор обґрунтовуючи підстави для звернення до суду із позовними вимогами вказав на те, що незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку включення ЦМК ДОТ "Голубок" до переліку об`єктів, які підлягають приватизації порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права, правовідносини, які виникають внаслідок розпорядження таким майном становлять суспільний інтерес. Позов прокурора спрямований на недопущення зменшення державного майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів.

Відповідачі 1 - 4 заперечили проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Оцінюючи подані прокурором докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо підстав представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає про таке.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Прокурор у справі № 910/11730/20 звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1- 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18)).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру», серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

Варто також звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як зазначалося вище, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Поряд з цим із матеріалів справи вбачається, що у даній справі заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду самостійно без попереднього звернення до компетентного органу та зазначення його у позові позивачем.

Суд враховує, що статтею 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що ФДМУ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

За приписами статей 4, 5 цього Закону одним із завдань ФДМУ є управління об`єктами державної власності. До повноважень ФДМУ належить здійснення повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контроль діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; прийняття рішення про приватизацію; здійснення продажу державного майна в процесі його приватизації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.03.2020 у справі № 826/11186/18 виснувала, що у правовідносинах приватизації саме ФДМУ виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об`єкт нерухомого майна Дитячий оздоровчий табір «Голубок» 18.09.2018 зареєстроване за державою в особі ФДМУ.

17.03.2004 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 141-р, з метою збереження мережі державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, недопущення їх ліквідації та нецільового призначення затверджено перелік таких закладів, до якого включено дитячий оздоровчий табір «Голубок».

Враховуючи проаналізовані правові норми та висновки Верховного Суду щодо них, у спірних приватизаційних правовідносинах представництво держави як власника спірного цілісного майнового комплексу ДОТ «Голубок» належить до виключних повноважень ФДМУ і саме останній у цих правовідносинах є уповноваженим органом державної влади в розумінні, зокрема, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України.

Отже, прокурор правомірно визначив відповідачів у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави самостійно задля недопущення зменшення державного майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів і недопущення порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства.

Щодо позовних вимог прокурора, суд зазначає наступне:

Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» є позаміським закладом оздоровлення та відпочинку, який перебуває у складі підприємства «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» як невідособлений структурний підрозділ без статусу юридичної особи.

Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» у своїй діяльності керується Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» законодавством у сфері оздоровлення та відпочинку дітей , яке складається з Конституції України, Сімейного кодексу України, законів України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» , "Про охорону дитинства", "Про позашкільну освіту", Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 р. № 422 «Про затвердження Типового положення про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку», Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад», та інших законів, актами Президента України Кабінету Міністрів України, наказами та розпорядженнями центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких він належить, рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням (далі - положення) і статутом Підприємства «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів Україна»

Метою діяльністю закладу оздоровлення та відпочинку «Голубок» є реалізація права кожної дитини на повноцінний відпочинок, оздоровлення, забезпечення змістовного дозвілля, задоволення культурних і освітніх потреб, інтересів і духовних запитів відповідно До індивідуальних потреб, а також надання комплексної реабілітації інвалідів та дітям інвалідам та молоді, студентської молоді.

Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» за місцезнаходженням знаходиться у екологічно безпечному для здоров`я дітей у межах заповідної зони м. Святогірська За режимом роботи: цілодобовий; за терміном роботи: сезонний( протягом оздоровчого сезону); за типами: позаміський заклад оздоровлення та відпочинку (п. 1.1., 1.4 -1.6 Положення).

Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку надає перелік послуг з організації виховної діяльності та дозвілля:

- організація діяльності гуртків і клубів за інтересами, дитячих студій, творчих майстерень тощо - не менше одного заняття на тиждень;

- проведення олімпіад конкурсів знань виставок технічної та художньої творчості, зустрічей з діячами науки тощо - під час проведення профільних змін;

- організація розвивальних та інтелектуальних ігор - відповідно до плану роботи закладу;

- організація краєзнавчої та екологічної роботи - під час проведення профільних змін;

- проведення дискотек, танцювальних вечорів, концертів художньої самодіяльності не рідше одного разу на тиждень;

- організація дитячих свят відповідно до плану роботи закладу;

- організація екскурсій - не менше двох разів на зміну;

- демонстрація художніх і науково-популярних фільмів, відеофільмів, мультфільмів, - не рідше одного разу на тиждень.

Позаміський заклад може організовувати роботу гуртків, груп та інших творчих об`єднань за межами закладу у місцях, призначених для перебування дітей (спортивні бази, стадіони тощо).

У позаміському закладі створюються безпечні умови перебування дитини, забезпечується охорона її життя і здоров`я, особистого майна, надання медичної допомоги. страхування від нещасного випадку, виконання освітніх програм, організація змістовного дозвілля тощо (п.п. 4..6 - 4.8 Положення).

На час прийняття спірного наказу від 16.08.2017 діяв Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163 - XII (втратив чинність 07.03.2018), спірні накази від 27.03.2018 та 28.12.2019 підпадають під дію Закону України «Про приватизацію державного комунального майна» від 18.01.2018 № 2269 - VIII (набрав чинності з 07.03.2018).

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», об`єкти соціально-культурного призначення, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" визначено що до типів дитячих закладів оздоровлення та відпочинку належить

позаміський заклад оздоровлення та відпочинку - заклад, що функціонує протягом року, сезонно або під час канікул, у якому діти перебувають цілодобово. Заклад повинен мати спеціально відведену територію, що знаходиться в курортній або заміській зоні, матеріально-технічну базу, що відповідає санітарно-гігієнічним нормам, кадрове забезпечення для організації оздоровлення. Відповідний заклад також може належати до закладу відпочинку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно значиться об`єкт нерухомого майна: Дитячий оздоровчий табір «Голубок», адреса: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Мазепи Івана, буд. 29.

Абзацами 1 - 3 ч. 1 статті 15 статті 20 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" встановлено, що дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, що діють як юридичні особи або не мають статусу юридичної особи і перебувають у складі підприємств, установ та організацій як їхні філіали чи структурні підрозділи, обов`язково включаються до складу мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Майнові об`єкти оздоровлення та відпочинку дітей обов`язково вносяться до Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей.

Відомості про майнові об`єкти оздоровлення та відпочинку дітей, якими користується дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, керівник такого закладу подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, для внесення до Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей протягом одного місяця з дня отримання документів на право власності на зазначені майнові об`єкти відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 20 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", матеріально-технічну базу дитячого закладу оздоровлення та відпочинку складає рухоме і нерухоме майно, що належить йому на праві власності або господарського відання, оперативного управління, орендоване або передане йому засновником (власником). Основні фонди, земельні ділянки та інше майно дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної або комунальної форми власності не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області листом від 27.04.2017 № 02-10-02271 просило Донецьку обласну державну адміністрацію надати погодження об`єктів соціально - культурного призначення, що підлягають приватизації, а саме: Єдиного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір «Голубок».

Департамент економіки Донецької обласної державної адміністрації листом від 10.05.2017 № 6/вх.6 - 452/02-1 у відповідь Регіональному відділенню фонду державного майна України по Донецькій області повідомив, що не заперечує проти приватизації об`єкта соціального культурного призначення, а саме Єдиного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір « Голубок ».

Також в матеріалах справи наявне розпорядження Голови обласної державної адміністрації керівника обласної військово - цивільної адміністрації від 24.10.2018 № 1290/5-18 «Про упорядкування окремих завдань, покладених на структурні підрозділи Донецької обласної державної адміністрації» функції з формування та реалізації на території області державної соціальної політики з оздоровлення та відпочинку дітей покладені на Департамент соціального населення облдержадміністрації.

Відповідно до п. 2 Положення про Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, Департамент підпорядкований голові облдержадміністрації, а також підзвітний та підконтрольний Міністерству соціальної політики України.

Основними завданнями Департаменту є виконання програм і заходів у сфері соціального захисту населення, спрямованих на забезпечення оздоровлення та відпочинку дітей (п.4 положення).

З питань оздоровлення та відпочинку дітей Департамент соціального захисту населення координує в межах повноважень проведення заходів, спрямованих організацію оздоровлення та відпочинку дітей, сприяє збереженню та розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів, підвищенню оздоровчих послуг; здійснює контроль за діяльністю дитячих закладів оздоровлення відпочинку незалежно від форм власності та підпорядкування; забезпечує організацію роботи атестаційної комісії з проведення державної атестації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку присвоєння їм відповідної категорії (п. 34 положення).

У відзиві на позовну заяву, відповідач - 4 зазначив, що Департамент не має повноважень з розпорядження об`єктом соціально - культурного призначення Єдиним майновим комплексом дитячим оздоровчим табором «Голубок» та не має відношення до його приватизації.

Однак, як вбачається з положення про Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації останній сприяє збереженню та розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів, підвищенню оздоровчих послуг; здійснює контроль за діяльністю дитячих закладів оздоровлення відпочинку незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно з Положенням про Міністерство соціальної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 432 від 17.06.2015, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Як вбачається із матеріалів справи, у процесі приватизації спірного об`єкту ні Міністерство соціальної політики, ні Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації не приймали будь-яких рішень про приватизацію Дитячого оздоровчого табору «Голубок».

Судом взято до уваги те, що Департаментом економіки Донецької обласної державної адміністрації у листі від 10.05.2017 № 6/вх.6 - 452/02-1 надано згоду щодо приватизації об`єкта соціального культурного призначення, а саме Єдиного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір « Голубок », що не входило до його повноважень та останній не є органом, який має підтверджувати та погоджувати приватизацію дитячого оздоровчого табору.

Отже, судом встановлено, що Фонд держмайна України здійснив приватизацію дитячого оздоровчого табору «Голубок» без погодження органу, що здійснює політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Щодо заперечень відповідачів, викладених у відзивах на позовну заяву про відсутність Єдиного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір « Голубок » в Державному реєстрі майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей, що підтверджується листом Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації від 25.08.2020 № 2069/0/161-20/01-23, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 11 ч. 1 статті 1 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» Державний реєстр майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей - це електронна база даних про об`єкти права власності (працюючі та непрацюючі), призначені для оздоровлення та відпочинку дітей, незалежно від форми власності та підпорядкування.

Зі змісту абзацу 9 ч. 2 статті 3 вказаного закону вбачається, що основною метою створення Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей є запобігання ліквідації, передачі під заставу, перепрофілюванню, використанню не за призначенням таких об`єктів, а також з метою забезпечення доступності та відкритості інформації про дитячі заклади оздоровлення та відпочинку і послуги, які вони надають.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, що діють як юридичні особи або не мають статусу юридичної особи і перебувають у складі підприємств, установ та організацій як їхні філіали чи структурні підрозділи, обов`язково включаються до складу мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Майнові об`єкти оздоровлення та відпочинку дітей обов`язково вносяться до Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей.

Відомості про майнові об`єкти оздоровлення та відпочинку дітей, якими користується дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, керівник такого закладу подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, для внесення до Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей протягом одного місяця з дня отримання документів на право власності на зазначені майнові об`єкти відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 9 Порядку ведення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 425 від 28.04.2009, для внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до Реєстру засновник (власник) або його уповноважена особа подає комісії заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та реєстраційну картку за формою згідно з додатком 1.

В матеріалах справи наявна Довідка про внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до Державного реєстру від 09.11.2010 та довідка від 16.07.2013, де вказано: найменування дитячого закладу оздоровлення та відпочинку: Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок», дата та номер рішення про внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до Державного реєстру 04.11.2010, протокол № 4, номер у державному реєстрі - 0172.

Зі змісту пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 580 від 26.06.2019 (далі - Порядок № 580), вбачається, що заявником може бути керівник або уповноважена особа дитячого закладу оздоровлення та відпочинку дітей.

Відповідно до ч. 2 статті 20-1 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" керівник дитячого закладу оздоровлення та відпочинку несе відповідальність відповідно до закону за неподання у строк, визначений цим Законом, або подання не в повному обсязі відомостей про майнові об`єкти оздоровлення та відпочинку дітей, якими користується такий заклад, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, для внесення до Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідачів про відсутність Позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Голубок» у Державному реєстрі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, оскільки судом встановлено, що вказаний заклад було внесено до державного реєстру, що підтверджується довідками від 09.11.2010 та від 16.07.2013, відтак, дані заперечення не спростовують того, що Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» відноситься до об`єктів оздоровлення та відпочинку, а лише стосуються порядку формування і ведення вказаного реєстру.

Принагідно, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 20-1 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" керівник дитячого закладу оздоровлення та відпочинку несе відповідальність відповідно до закону за неподання у строк, визначений Законом відомостей про майнові об`єкти оздоровлення та відпочинку дітей для внесення до Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей.

Щодо твердження прокурора про те, що Єдиний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір «Голубок» відноситься до закладів освіти, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є: позашкільна освіта.

Згідно статті 14 Закону України «Про освіту» метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.

Позашкільна освіта може здобуватися одночасно із здобуттям дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти. Компетентності, здобуті за програмами позашкільної освіти, можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти.

Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім`єю, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.

Державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.

Фінансування позашкільної освіти здійснюється за кошти засновника, державного та/або місцевих бюджетів, батьків, з інших джерел, не заборонених законодавством.

Органи місцевого самоврядування створюють умови для доступності позашкільної освіти шляхом формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення.

Порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про позашкільну освіту» вихованці, учні і слухачі мають право на здобуття позашкільної освіти відповідно до їх здібностей, обдарувань, уподобань та інтересів.

Позашкільна освіта здобувається громадянами у позаурочний та позанавчальний час у позашкільних навчальних закладах та інших навчальних закладах як центрах позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі в школах соціальної реабілітації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.

Здобуття позашкільної освіти ґрунтується на принципі добровільності вибору типів закладів та видів діяльності, а також здійснюється за участю батьків або осіб, які їх замінюють, трудових колективів, громадських організацій, товариств, фондів.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про освіту» державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.

Відповідно до Положення про Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» останній є позаміським закладом оздоровлення та відпочинку, який перебуває у складі підприємства «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» як невідособлений структурний підрозділ без статусу юридичної особи.

Метою діяльністю закладу оздоровлення та відпочинку «Голубок» є реалізація права кожної дитини на повноцінний відпочинок, оздоровлення, забезпечення змістовного дозвілля, задоволення культурних і освітніх потреб, інтересів і духовних запитів відповідно До індивідуальних потреб, а також надання комплексної реабілітації інвалідів та дітям інвалідам та молоді, студентської молоді.

В матеріалах справи, наявна довідка Міністерства соціальної політики від 16.07.2013 про внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до реєстру, в якому вказано назву: Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку, проте, в довідці не вказано, що він є закладом освіти.

Разом з цим, суд звертає увагу на лист Департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації від 25.08.2020 № 2069/0/161-20/01-23, з якого вбачається, що ДОТ «Голубок» може бути віднесено до закладів позашкільної освіти виключно у разі здійснення ним позашкільної освіти у відповідності до чинного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів здійснення дитячим оздоровчим закладом оздоровлення та відпочинку позашкільної діяльності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141-р затверджено перелік державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, до яких віднесено і дитячий оздоровчий центр «Голубок ».

Отже, суд приходить до висновку, що Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» є дитячим оздоровчим табором, прокурором в процесі розгляду справи не доведено належність закладу оздоровлення та відпочинку «Голубок» до закладів позашкільної світи.

Поряд з цим, Постановою Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)» №1137-VI від 17.03.2009 рекомендовано органам місцевого самоврядування, засновникам (власникам) оздоровчих закладів тимчасово, до схвалення відповідного закону, припинити прийняття рішень та призупинити виконання вже прийнятих рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком.

Станом на дату ухвалення рішення у цій справі згаданий вище мораторій залишається чинним.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про приватизація державного і комунального майна» встановлено, що до об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Зважаючи на те, що на відповідачів 1, 2 покладено обов`язок забезпечувати збереження закладів оздоровлення та відпочинку дітей, враховуючи запроваджений законодавчим органом влади мораторій на відчуження оздоровчих закладів, а також належність оздоровчого табору до категорії дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, суд приходить до висновку, що у відповідачів 1, 2 були відсутні підстави для вчинення дій спрямованих на приватизацію спірного об`єкта нерухомого майна.

При цьому суд враховує, що у наказі Фонду державного майна України від 16.08.2017 № 1327 та наказі Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області від 26.04.2018 № 00302 не передбачено, що приватизація спірного об`єкта проводитиметься для подальшого провадження діяльності, пов`язаної з оздоровленням та відпочинком, що створює передумови для його потенційного використання в інших цілях.

Враховуючи, що цією ж постановою органам державної влади, до кола яких відносяться і відповідачі у справі, рекомендовано тимчасово, до схвалення відповідного закону, припинити прийняття рішень та призупинити виконання вже прийнятих рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком, суд вважає, що оспорювані в цій справі накази не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

При цьому ФДМУ залишив поза увагою вимоги ст. 6 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", відповідно до яких Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, у межах своїх повноважень забезпечують як реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, так і збереження та розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, поліпшення їх матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення.

Водночас, за висновком суду, затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, включення до них ДОТ "Голубок", здійснення підготовки до аукціону, порушує інтереси держави та може призвести до зменшення майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів, та до скорочення мережі дитячих закладів оздоровлення в межах території Національного природного парку «Святі гори», а отже, призводить до порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства, за захистом яких прокурор і звернувся з цим позовом до суду.

Конвенцією ООН про права дитини, ратифікованою Україною 27.02.1991, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено пріоритет норм міжнародного права, відображених у міжнародних договорах, над нормами відповідних актів національного законодавства (крім Конституції України, яка має найвищу юридичну силу як відносно актів національного законодавства, так і відносно міжнародних договорів). Отже, якщо міжнародний договір і відповідний акт законодавства України, які мають однаковий предмет правового регулювання, містять норми, що суперечать одна одній, то застосуванню підлягають правила міжнародного договору, зокрема Конвенції ООН про права дитини, яка найповніше захищає права та інтереси дітей.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У даному випадку, оскільки спірні накази ФДМУ від 16.08.2017 № 1327 та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 26.04.2018 № 00302, які є правовими актами індивідуальної дії, виданими органами державної виконавчої влади, суперечать вимогам чинного законодавства, то ці накази підлягають скасуванню як незаконні в частині включення до переліку об`єктів соціально-культурного призначення (додаток 5) та додаток 10 Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Голубок».

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі 1 - 4 під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява № 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява № 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача - 1 в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 86, 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказів задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 16.08.2017 № 1327 щодо включення до переліку об`єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.

3. Визнати незаконним та скасувати Додаток 5 до наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.

4. Визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 26.04.2018 № 00302 про приватизацію об`єкта соціального - культурного призначення - єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;

5. Визнати незаконним та скасувати Додаток 10 до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках, та приватизацію яких продовжено у 2020 році, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Мазепи, 29.

6. Стягнути з Фонду державного майна України (адреса: 01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, Харківська обл., місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок, 4; код ЄДРПОУ 02910108) витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2024.

Суддя М.Є.Літвінова