Постанова

від 04.09.2024 по справі 910/11730/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11730/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 (колегія суддів: Гаврилюк Б. О. - головуючий, Ткаченко Б. О., Сулім В. В.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 (суддя Літвінова М. Є.)

за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави

до 1. Фонду державного майна України

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях

3. Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації

4. Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Підприємство «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»

про визнання незаконними та скасування наказів

за участю:

відповідача-1: Хайновський О. О. (самопредставництво)

прокурора: Зарудяна Н. О. (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Фонду державного майна України (далі - відповідач - 1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач - 2), Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач - 3), Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач-4) у якому, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача-1 від 16.08.2017 № 1327 щодо включення до переліку об`єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;

- визнати незаконним та скасувати Додаток 5 до наказу відповідача-1 від 27.03.2018 № 447 в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;

- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 26.04.2018 № 00302 про приватизацію об`єкта соціального-культурного призначення - єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;

- визнати незаконним та скасувати Додаток 10 до наказу відповідача-1 від 28.12.2019 № 1574 в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках, та приватизацію яких продовжено у 2020 році, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Мазепи, 29.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази суперечать вимогам законодавства, у зв`язку з чим вони є такими, що порушують права та інтереси держави, тому підлягають скасуванню.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021, позовну заяву прокурора в інтересах держави залишено без розгляду.

2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що у прокурора не виникло право на позов в інтересах держави, що виключає підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. При цьому заявник зазначає, що суди безпідставно не взяли до уваги подані прокурором докази на підтвердження дотримання процедури, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

3.3 Відповідачі-4 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

3.4 Поданий відповідачем-1 відзив на касаційну скаргу, не може бути прийнятий до розгляду виходячи із наступного.

3.5 Частиною першою статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

3.6 У даній справі ухвалою Верховного Суду від 03.08.2021 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.08.2021. Проте відзив на касаційну скаргу відповідач-1 надіслав засобами поштового зв`язку 20.08.2021, тобто поза межами зазначеного строку.

3.7 Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.8 Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

3.9 Отже поза межами вказаного строку право на подачу відзиву відсутнє.

3.10 На підставі викладеного, відзив відповідача-1 на касаційну скаргу залишений судом без розгляду, оскільки він був поданий після закінчення строку, наданого для його подання.

3.11 05.08.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (далі - заявник), у якому заявник просить замінити назву відповідача-2 на нову назву - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях.

3.12 В обґрунтування наведеного клопотання, заявник спираючись на наказ Фонду державного майна України від 13.05.2021 № 796, вказував, що пунктом 1 цього наказу змінено назву відповідача-2 на заявника та пунктом 2 визначено, що заявник є правонаступником відповідача-2 згідно з розподільчим балансом.

3.13 Також до наведеного клопотання заявник долучив виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.04.2024, у якому за ідентифікаційним кодом 43023403, значиться Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, який раніше належав відповідачу-2, що підтверджується матеріалами справи.

3.14 З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання заявника та змінити назву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на нову назву - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях.

4. Мотивувальна частина

4.1 На розгляді судів знаходилися вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування наказів, які за твердженням прокурора прийняті на порушення вимог законодавства, цими наказами Єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Голубок" включений до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, в той час, такий об`єкт не може бути відчужено за законом, тому спірні накази не відповідають суспільному інтересу та порушують інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права.

4.2 Прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави посилався на те, що відповідачі 1, 2 неналежним чином здійснюють захист інтересів держави, тому прокурором самостійно подано позов до цих суб`єктів владних повноважень, яких визначено відповідачами.

4.3 При цьому прокурор зазначав, що згідно з положеннями частини п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Позов прокурора спрямований на недопущення зменшення державного майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів і недопущення порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства.

4.4 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5 Пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

4.6 Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.5).

4.7 Відповідно до частини четвертої цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

4.8 Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

4.9 Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

4.10 Вказані положення Закону України "Про прокуратуру" кореспондуються з нормами частини четвертої та абзацу 2 частини п`ятої статті 53 ГПК України, згідно з якими прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

4.11 Як вбачається з матеріалів справи, прокурор оскаржив накази відповідача-1 та додатки до них, а також наказ відповідача-2 саме тому визначив останніх відповідачами.

4.12 Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, вказала про те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача. При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

4.13 Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про залишення позову прокурора без розгляду, не узгоджується з викладеною вище останньою актуальною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частин 4, 5 статті 53 ГПК України, викладеною в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до розгляду якої зупинялося провадження в цій справі.

4.14 Згідно з пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

4.15 Таким чином, призначенням Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

4.16 Згідно частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.17 Отже висновки судів про те, що прокурор звернувся з позовом в інтересах держави до суду самостійно без попереднього звернення до компетентного органу та зазначення його у позові позивачем, є помилковими та зроблені при неповному з`ясуванні цих обставин справи.

4.18 Згідно із положеннями частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

4.19 За вказаних вище обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4.20 Відповідно до приписів статті 129 частини 4 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 240, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/11730/20 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач