Рішення

від 17.12.2024 по справі 922/3263/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024м. ХарківСправа № 922/3263/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Габріель», м.Харків про стягнення 556654,43 грн за участю представників:

позивача - Ромасько Є.В. (адвокат, ордер АР №1161106 від 13.09.2024 року);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

16.09.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Габріель» про стягнення 556654,43 грн заборгованості за договором поставки №ВВС-К-31740 від 18.03.2024 року, з яких: 404000,00 грн - сума основного боргу; 22217,43 грн - пеня; 128000,00 грн - штраф; 2437,00 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2024 року відкрито провадження у справі №922/3263/24 та призначено підготовче засідання на 15.10.2024 року.

01.10.2024 року представник позивача надав до суду заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№24630).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 року задоволено заяву представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

08.10.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№25279), в якому заперечує проти позову у повному обсязі.

15.10.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№25917).

Протокольною ухвалою суду від 15.10.2024 року відкладено підготовче засідання з технічних причин на 05.11.2024 року, яке було відкладено на 12.11.2024 року.

05.11.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№27786).

11.11.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№28350).

Протокольною ухвалою суду від 12.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2024 року.

03.12.2024 року відповідач надав до суду клопотання про призначення експертизи (вх.№30382), в якому просив суд призначити будівельно-технічну експертизу.

03.12.2024 року відповідач надав до суду клопотання (вх.№30384), в якому просить суд залучити в якості законного представника ТОВ «Компанія Габріель» Шевчука Вадима Васильовича (код НОМЕР_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач зазначає, що між ТОВ "Компанія Габріель" та ФОП Шевчук В.В. (код НОМЕР_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було укладено договір № 01021-24 від 02.12.2024 про надання юридичних послуг. Керуючись ст.56,58 ГПК України просить залучити Шевчука В.В., як законного представника ТОВ «Компанія Габріель».

За приписами чч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пп.2, 3, 6 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

В той же час згідно з пп.1, 2, 4, 6 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Отже, ГПК України встановлено відповідні процесуальні строки на вчинення учасниками справи певних процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору, подання заяв та клопотань, подання доказів.

При розгляді справи в порядку загального позовного провадження докази, заяви та клопотання подаються сторонами та вирішуються судом на стадії підготовчого провадження, у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до статей 113, 118 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Подання клопотань про призначення експертизи (вх.№30382 від 03.12.2024) після закриття підготовчого провадження у справі відповідач жодним чином не обґрунтовує.

Враховуючи неодноразове відкладення підготовчого засідання за клопотанням відповідача, у останнього було достатньо часу реалізувати свої процесуальні права під час підготовчого провадження у справі.

Згідно з ч.2 ст.207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Протокольною ухвалою суду від 03.12.2024 року на підставі ч.5 ст.233, ч.2 ст.207 ГПК України було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи.

Також, протокольною ухвалою суду від 03.12.2024 року відкладено судове засідання на 17.12.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Компанія Габріель» про залучення в якості законного представника ТОВ «Компанія Габріель» Шевчука Вадима Васильовича (вх.№30384 від 03.12.2024).

17.12.2024 року відповідач надав до суду заяву про поновлення процесуального строку (вх.№31668), в якій просить суд поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом для подачі зустрічного позову та надати час ТОВ "Комбанія Габріель" для підготовки зустрічної позовної заяви.

В судовому засіданні 17.12.2024 року судом було постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання на підставі ч.5 ст.233, ч.2. ст.207 ГПК України про залишення без розгляду заяви відповідача про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2024 року позовні вимоги підтримував повністю, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2024 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.104).

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ГАБРІЕЛЬ» (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №ВВС-К-31740 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору в порядку та на умовах, зазначених в Договорі, Позивач на підставі письмово узгоджених і затверджених Сторонами Додатків (Специфікацій) та/або супровідних бухгалтерських документів, що є невід`ємною частиною Договору, зобов`язується виготовити та поставити Покупцю вагове обладнання (іменоване в подальшому Устаткування) та/або надати послуги, пов`язані з таким Устаткуванням (надалі - послуги), що визначені в Додатках (Специфікаціях) та/або супровідних бухгалтерських документах, а Покупець зобов`язується прийняти Устаткування та/ або послуги і сплатити за них ціну, узгоджену Сторонами у відповідному Додатку (Специфікації) та/або супровідних бухгалтерських документах.

Згідно з п.1.2 Договору найменування, асортимент, кількість, ціна устаткування та послуг визначаються Сторонами в Додатках (Специфікаціях) та/або в супровідних бухгалтерських документах, які з моменту їхнього підписання Сторонами є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору пусконалагоджування та монтаж Устаткування Постачальник проводить в день доставки Устаткування на територію Покупця. У разі, якщо Покупець відмовляється від пусконалагоджування та монтажу у цей день, Сторони письмово узгоджують інший строк виконання цих послуг шляхом укладення додаткової угоди. При цьому в такому випадку Постачальник також здійснює перерахунок вартості послуг на дату їх надання.

Згідно з п.5.3 Договору Постачальник по завершенні надання послуг складає Акт надання послуг у двох примірниках та надає їх Покупцю. Покупець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Акту підписати його або надати письмову мотивовану відмову з переліком претензій. У разі ненадання Покупцем у встановлений термін підписаного Акту або вмотивованої відмови від його підписання, послуги вважаються прийнятими Покупцем без будь-яких зауважень та підлягають оплаті у порядку встановленому Договором.

Відповідно до п.7.3 Договору у разі порушення Відповідачем строків перерахування коштів, встановлених Договором та/або Специфікацією, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконання зобов`язання, але не більше 5% від суми такого невиконаного зобов`язання. Якщо затримка перевищує 10 календарних днів, то Відповідач додатково сплачує Позивачу штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов`язання.

Відповідно до п.7.6 Договору у випадку необґрунтованої затримки Покупцем оплати поставленого Устаткування, передбаченої п.2.1 цього Договору, на термін більш ніж 20 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов`язання.

18.03.2024 року між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №1.

За умовами Специфікації №1 до Договору поставки №ВВС-К-31740 від 18.03.2024 Позивач зобов`язувався:

1. Поставити Ваги автомобільні тензометричні для зважування сільськогосподарської продукції «80ВА-1-2ПМ-18», в тому числі: Вантажоприймальна колійна платформа (L=18 000 мм) (з колесовідбійником 80 х 60) - 1 к-т, Тензодатчик ваговимірювальний Цифровий Zemic DHM9B - 8 шт, Вузол вбудований тензодатчика - 8 шт, Індикатор ваговий типу ВВС ВП-01МЦ - 1 шт, Коробка клемна - 1 шт, Кабель з`єднувальний - 100 м, Металорукав в ПВХ ізоляції - 1 к-т, Шина заземлення (ШЗ) - 8 шт, Настанова щодо експлуатації (паспорт) - 1 шт, Архітектурно-будівельне рішення для облаштування фундаменту - 1 шт, Типове програмне забезпечення «АРМ вагаря» - 1 шт. 2. Поставити Комплект заїзних пандусів залізобетонних для автомобільних ваг для зважування сільськогосподарської продукції. 3. Надати послуги до ваг автомобільних тензометричних для зважування сільськогосподарської продукції «80ВА-1-2ПМ-18», в тому числі монтаж та пусконалагодження.

Загальна вартість устаткування та послуг за Договором становить 780000,00грн.

Пунктом 2 Специфікації до Договору встановлено наступний порядок оплати:

2.1 Специфікації 156 000,00 грн. - передоплата, протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання Договору;

2.2 Специфікації 20 000,00 грн. - друга оплата до 30.04.2024р.;

2.3 Специфікації 20 000,00 грн. - третя оплата до 30.05.2024р.;

2.4 Специфікації 20 000,00 грн. - четверта оплата до 30.06.2024р.;

2.5 Специфікації 20 000,00 грн. - п`ята оплата до 30.07.2024р.;

2.6 Специфікації 20 000,00 грн. - шоста оплата до 30.08.2024р.;

2.7 Специфікації 524 000,00 грн. - остаточна оплата, протягом 2 (двох) банківських днів після підписання акту надання послуг.

За умовами Договору Позивач виставив рахунок на оплату №ВВС-К-31740 від 18.03.2024 на загальну суму 780000,00 грн, яка повинна бути сплачена на вказаних в Специфікації до Договору умовах.

Пунктом 5 Специфікації до Договору Сторонами погоджено, що доставка Устаткування здійснюється за рахунок Покупця: за адресою склад Постачальника: м. Дніпро, пр-т Слобожанський, буд.29/б. Доставка Комплекту заїзних пандусів залізобетонних для автомобільних ваг для зважування сільськогосподарської продукції за адресою: м. Дніпро, пр. Мануйлівський, буд.5.

Відвантаження Устаткування за Договором здійснено 05.07.2024 року та прийнято Відповідачем 15.07.2024 року, що підтверджується видатковою накладною №557 від 25.03.2024 та актом приймання-передачі робіт (надання послуг) від 15.03.2024 до Договору поставки №ВВС-К-31740 від 18.03.2024.

Так, Позивачем 05.07.2024 року було здійснено монтажні роботи щодо ваг автомобільних тензометричних для зважування сільськогосподарської продукції «80ВА-1-2ПМ-18», що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.03.2024, який підписано 15.07.2024 року представниками Позивача та Відповідача без зауважень.

Відповідно до п.12.19 Договору Сторони домовились, що електронні документи, які відправлені та підписані Стороною з використанням КЕП, мають силу оригіналу та повну юридичну силу, обов`язкові для виконання, породжують права та обов`язки для Сторін. Електронні документи, що підписані за допомогою КЕП беззаперечно визнаються Сторонами, як належним чином оформлені та можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі електронних документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.

З матеріалів справи вбачається, що після підписання Договору Сторонами здійснювався обмін первинними документами через програму M.E.Doc., що підтверджується квитанціями до відповідних первинних документів.

Таким чином, за твердженнями позивача, останній в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором поставки №ВВС-К-31740 від 18.03.2024 року.

В свою чергу Відповідачем було здійснено оплату на загальну суму 376000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями №818 від 15.04.2024, №864 від 17.05.2024, №915 від 27.06.2024, №916 від 04.07.2024, №950 від 26.07.2024, №984 від 26.08.2024 та №988 від 02.09.2024.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з проханням виконати свої обов`язки за Договором та здійснювати сплату платежів згідно порядку, узгодженого Сторонами в Специфікації до Договору, зокрема листами №118-7/24 від 29.07.2024р. та №123/24 від 20.08.2024р.

Однак, відповідач відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

Як зазначає позивач, станом на 13.09.2024 року основна заборгованість Відповідача за Договором повністю не сплачена та становить 404000,00 грн, що є порушення грошового зобов`язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 22217,43 грн, штраф в сумі 128 000,00 грн та 3 % річних в сумі 2 437,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Оскільки укладений між сторонами у справі договір є змішаним та має ознаки договору поставки та підряду, то суд до спірних правовідносин застосовує законодавство яке регулює правовідносини поставки та підряду.

У відповідності до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За положеннями частин 1, 2 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору та специфікації №1 позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, що підтверджується видатковою накладною №557 від 25.03.2024 та актом приймання-передачі робіт (надання послуг) від 15.03.2024 до Договору поставки №ВВС-К-31740 від 18.03.2024р.

Також, Позивачем 05.07.2024 року було здійснено монтажні роботи щодо ваг автомобільних тензометричних для зважування сільськогосподарської продукції « 80ВА-1-2ПМ-18», що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.03.2024, який підписано 15.07.2024 року представниками Позивача та Відповідача без зауважень.

Повернень товару або претензій щодо якості товару, а також претензій щодо якості виконаних робіт від відповідача після підписання актів не надходило.

Отже відповідач прийняв відповідний товар та роботи, що підтверджується його підписом на видатковій накладній №557 від 25.03.2024 та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.03.2024, який підписано 15.07.2024 року, проте лише частково здійснив оплату за отриманий товар та надані послуги.

При цьому суд зазначає, що заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи підписаними останнім без зауважень видатковою накладною та актом здачі-приймання робіт (а.с.19-22).

Щодо відзиву відповідача на претензію від 05.09.2024 (а.с.53) суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів її направлення на адресу позивача.

Щодо технічного акту (проміжного) від 08.07.2024 суд зазначає, що він складений до підписання сторонами 15.07.2024 акту здачі-приймання робіт.

Отже заперечення відповідача щодо порушення позивачем пп.4.3.5, 4.3.6 договору є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, те, що відповідач зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару та наданих послуг не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів повної сплати вартості отриманого товару та наданих послуг, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 404000,00 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Щодо пені та штрафу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 22217,43 грн та штрафу в сумі 128 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Приписами ч.1 ст.216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.3 Договору у разі порушення Відповідачем строків перерахування коштів, встановлених Договором та/або Специфікацією, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконання зобов`язання, але не більше 5% від суми такого невиконаного зобов`язання. Якщо затримка перевищує 10 календарних днів, то Відповідач додатково сплачує Позивачу штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов`язання.

Відповідно до п.7.6 Договору у випадку необґрунтованої затримки Покупцем оплати поставленого Устаткування, передбаченої п.2.1 цього Договору, на термін більш ніж 20 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення пеня в розмірі 22217,43 грн та штраф в сумі 128 000,00 грн.

Дослідивши розрахунок пені та штрафу, суд встановив, що пеня та штраф розраховані невірно, з огляду на наступне.

Перевіривши складений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що під час цього розрахунку позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 21891,04 грн.

В частині стягнення 326,39 грн пені суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Щодо штрафу.

Позивачем в мотивувальній частині позову зазначено про застосовується штрафу за п.7.3 та за п.7.6 Договору за несвоєчасну сплату коштів понад 20 календарних днів.

Як вже зазначалось судом, відповідно до п.7.3 Договору якщо затримка перевищує 10 календарних днів, то Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов`язання, а відповідно до п.7.6 Договору у випадку затримки Покупцем оплати більш ніж 20 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Проте у цій справі сторони, крім нарахування пені, погодили:

штраф у розмірі 10 % від суми невиконаного зобов`язання за затримка більше 10 календарних днів,

та додатково штраф у розмірі 10 % у випадку затримки оплати більш ніж 20 календарних днів.

Однак, одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 20 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки, як встановлено судом відповідач вчинив єдине порушення за пп.2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.7 Специфікації, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за договором на строк понад 20 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов`язання на строк понад 10 календарних днів.

Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 20 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання одного й того ж зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення оплати в розмірі 66000,00 грн.

В частині стягнення 62000,00 грн штрафу слід відмовити.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 910/12876/19.

Як зазначено вище, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Враховуючи погодження сторонами в договорі відповідальності за порушення строків оплати у вигляді сплати пені та штрафу (п.7.3, п.7.6) суд дійшов висновку про правомірність одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.

Щодо 3 % річних.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивачем нараховано 3% річних на прострочену суму боргу, за кожний період окремо, з урахуванням часткових оплат.

Перевіривши складений позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що під час цього розрахунку позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 2400,50 грн.

В частині стягнення 36,50 грн 3% річних суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача 404000,00 грн основної суми боргу, 21891,04грн пені, 66000,00 грн штрафу, 2400,50 грн 3% річних.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 326,39 грн, штрафу у розмірі 62000,00 грн та 3% річних у розмірі 36,50 грн суд відмовляє у задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 5931,50 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решта судового збору покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Габріель» (адреса: 61052, м.Харків, пров. Сімферопольський, буд.6; код ЄДРПОУ 40402079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (адреса: 49083, м.Дніпро, проспект Слобожанський, буд.29, кім.416; код ЄДРПОУ 36495890) суму основної заборгованості 404000,00 грн, пеню в сумі 21891,04 грн, штраф в сумі 66000,00 грн, 3% річних в сумі 2400,50 грн, 5931,50 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" грудня 2024 р.

Суддя К.В. Аріт