Рішення

від 16.12.2024 по справі 922/938/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024м. ХарківСправа № 922/938/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (місцезнаходження: 61099, місто Харків, бул.Б.Хмельницького, будинок 36-А) до 1) Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ: 04059243) , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аклор" (місцезнаходження: 61145, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 12; код ЄДРПОУ: 41705703) про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування за участю представників:

прокурора: Клейн Л.В.(службове посвідчення №072868 від 01.03.2024);

1-го відповідача: Руденко Д.Ю. (самопредставництво);

2-го відповідача: Скриннік І.А.(свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1706 віж 13.03.2009, ордер серії АХ №1047072 від 15.04.2021).

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова (далі - Прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю "Аклор" (далі - ТОВ "Аклор") про: 1) визнання незаконним та скасування підпункту 5.1, 5.2 пункту 5 додатку № 1 до рішення 37 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 19.08.2020 № 2229/20 (далі - рішення Харківської міськради від 19.08.2020 № 2229/20, оспорюване рішення від 9.08.2020); 2) визнання незаконним та скасування пункту 15 додатку № 1 до рішення 3 сесії Харківської міськради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24.02.2021 № 49/21 (далі - рішення Харківської міськради від 24.02.2021 № 49/21, оспорюване рішення від 24.02.2021 № 49/21), яким надано в оренду Товариству земельну ділянку площею 4,2888 га, кадастровий номер 6310138500:07:001:0121, розташовану за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова, 2-Б (Немишлянський район) (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на положення статей 79, 83, 116, 124, 134, 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 21, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 6, 16 Закону України "Про оренду землі", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 11 Закону України "Про будівельні норми", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовна заява обґрунтовується тим, що згідно з оспорюваними рішеннями Міськрада незаконно надала Товариству спірну земельну ділянку на неконкурентних засадах (без проведення земельних торгів), оскільки її надано для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, а не для обслуговування та експлуатації належної відповідачу-2 нежитлової будівлі літ. "Г-2", розташованої за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова, 2-А.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.06.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2021, у позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі № 922/938/21 скасовано. Справу № 922/938/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 грудня 2021 року для розгляду справи № 922/938/21 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Рильову В.В.

Ухвалою суду від 28.12.2021 справу № 922/938/21 прийнято та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 24 січня 2022 року.

17 січня 2022 року до Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аклор" про зупинення провадження у справі (вх. № 928) до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі № 925/1133/18.

Також 24 січня 2022 року до суду надійшла заява Харківської міської ради про зупинення провадження у справі (вх. № 435) про зупинення провадження у справі № 922/938/21 до складення Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності повного тексту судового рішення у справі № 925/1133/18.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аклор" (вх. № 928) та заяву Харківської міської ради (вх. № 435) і зупинено провадження у справі № 922/938/21 до вирішення до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

12.08.2024 до Господарського суду Харківської області від Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №922/938/21 (вх.№20238 від 12.08.2024). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 11.06.2024 Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову у справі №925/1133/18, якою задоволено касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та направлено справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. 17.07.2024 повний текст Постанови Великої палати Верховного Суду у справі №925/1133/18 оприлюдено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова повідомляє суд, про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі (винесення Постанови ВП Верховного суду у справі №925/1133/18) та просить провадження у справі №922/938/21 поновити.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.08.2024 провадження у справі № 922/938/21 поновлено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, в порядку ч.3 ст.177 ГПК України, підготовче засідання призначено на 16 вересня 2024 року об 11:00.

13.09.2024 до Господарського суду Харківської області від Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова надійшла заява про зміну предмету позову у справі №922/938/21 (вх.№23184 від 13.09.2024), в якій прокурор зазначає наступне. Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова встановлено, що після направлення 24.03.2021 на розгляд до Господарського суду Харківської області позовної заяви у справі №922/938/21, 24.05.2021 Харківською міською радою та ТОВ «Аклор» на підставі оскаржуваного пункту 15 додатку 1 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 р. № 49/21 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» укладено договір б/н оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:07:001:0121, загальною площею 4,2888 га, що розташована за адресою: проспект Маршала Жукова, 2-Б у м. Харкові. Разом з цим, Немишлянська окружна прокуратура м. Харкова з позовними вимогами щодо визнання недійсним вищевказаного договору не зверталась та на теперішній час вказані вимоги не є предметом розгляду Господарським судом Харківської області справи № 922/938/21, у зв`язку з чим, на думку прокурора, є підстави для звернення до суду з заявою про зміну предмету позову. Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до частипи 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. На підставі вищезазначеного, прокурор просить суд прийняти до розгляду та задовольнити заяву Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова про зміну предмету позову у справі № 922/938/21, виклавши зміст позовних вимог у наступній редакції:

1) Визнати незаконним та скасувати підпункти 5.1, 5.2 пункту 5 додатку № 1 до рішення 37 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 19.08.2020 № 2229/20;

2) Визнати незаконним та скасувати пункт 15 додатку № 1 до рішення 3 сесії Харківської міськради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24.02.2021 № 49/21;

3) Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 24.05.2021, загальною площею 4,2888 га з кадастровим номером 6310138500:07:001:0121,що розташована за адресою: проспект Маршала Жукова, 2-Б у м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКЛОР».

4) Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АКЛОР» повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 4,2888 га з кадастровим помером 6310138500:07:001:0121, що розташована за адресою: проспект Маршала Жукова, 2-Б у м. Харкові.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 судом відмовлено у прийнятті до розгляду заяви Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова про зміну предмету позову (вх.№ 23184/24 від 13.09.24) у справі №922/938/21, заяву про зміну предмету позову (вх.№ 23184/24 від 13.09.24) - повернуто Керівнику Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова.

Процесуальний рух справи відображено в ухвалах суду.

Прокурор, присутній в судовому засіданні 16.12.2024 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті спору.

Представник 1-го відповідача, присутній в судовому засіданні 16.12.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, визначених у відзиві на позовну заяву та заявах по суті спору.

Представник 2-го відповідача, присутній в судовому засіданні 16.12.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, визначених у відзиві на позовну заяву та заявах по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків Арена» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аклор» укладений договір купівлі-продажу за умовами якого покупець прийняв у власність нежитлову будівлю літ. "Г-2", загальною площею 254кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Маршала Жукова, будинок 2-А; нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, площею 4,9121 га із кадастровим номером 6310138500:07:001:0092, для будівництва багатофункціональної спортивної арени та реконструкції нежитлової будівлі літ. "Г-2" по проспекту Маршала Жукова, будинок 2-А, під допоміжні приміщення для забезпечення проведення матчів фінальної частини Чемпіонату Європи 2015 з баскетболу.

Право власності на вказану нежитлову будівлю зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.11.2017, номер запису про право власності 23383628.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка із кадастровим номером 6310138500:07:001:0092 була зареєстрована 16.04.2013.

Рішенням 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.12.2019 №1895/19 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» на підставі ст.ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 40, 83, 92, 116, 118, 121, 123, 124, 134, 186 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про землеустрій», керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Харківська міська рада вирішено надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів згідно з додатком.

Додатком 1 до Рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» від 18.12.2019 №1895/19 визначений перелік юридичних та фізичних осіб, яким надається дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Підпунктом 4.1. пункту 4 додатку 1 до рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 18.12.2019 № 1895/19 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:07:001:0092) площею 4,9121 га із земель територіальної громади міста Харкова по проспекту Маршала Жукова, будинок 2-Б для будівництва багатофункціональної спортивної арени та реконструкції нежитлової будівлі літ. "Г-2" по проспекту Маршала Жукова, будинок 2-А під допоміжні приміщення для забезпечення проведення матчів фінальної частини Чемпіонату Європи 2015 з баскетболу. Фінансування робіт із землеустрою забезпечено за рахунок коштів ТОВ "Аклор" (підпункт 4.2. пункту 4 вказаного рішення).

Таким чином, вказаним рішенням територіальна громада м. Харкова надала дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:07:001:0092) площею 4,9121га із земель територіальної громади м. Харкова по пр-т Маршала Жукова, 2-Б для будівництва багатофункціональної спортивної арени на реконструкції нежитлової будівлі літ. «Г-2» по пр-ту Маршала Жукова, 2-А під допоміжні приміщення для забезпечення проведення матчів фінальної частини Чемпіонату Європи 2015 з баскетболу.

Рішенням 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 26.02.2020 за № 2009/20 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів згідно з додатком 1.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 додатку 4 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 26.02.2020 за № 2009/20 Товариству з обмеженою відповідальністю "Аклор" погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:07:001:0092) площею 4,9121 га із земель територіальної громади міста Харкова на земельні ділянки, в тому числі ділянка 1 площею 4,2888 га для будівництва багатофункціональної спортивної арени та реконструкції нежитлової будівлі літ. "Г-2" по проспекту Маршала Жукова, будинок 2-А під допоміжні приміщення для забезпечення проведення матчів фінальної частини Чемпіонату Європи 2015 з баскетболу. Фінансування робіт із землеустрою забезпечено за рахунок коштів ТОВ "Аклор" (підпункт 4.2. пункту 4 вказаного рішення).

Рішенням 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 22.04.2020 № 2089/20 Від 22.04.2020 № 2089/20 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів згідно з додатком 1, погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок, згідно з додатком 4.

Відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 22.04.2020 № 2089/20, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:07:001:0121) площею 4,2888 га із земель територіальної громади міста Харкова для будівництва багатофункціонального комплексу по проспекту Маршала Жукова, будинок 2-Б. Будівництво об`єкту ухвалено здійснювати з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. "Г-2", в межах земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:07:001:0121), яка належить ТОВ "Аклор" на праві приватної власності.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:07:001:0121 була сформована в результатів поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:07:001:0092.

Рішенням 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 24.02.2021 №49/21 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатку 1 до цього рішення. Надано земельні ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатках 1 та 4 до цього рішення.

Пунктом 15 додатку 1 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24.02.2021 №49/21 Товариству з обмеженою відповідальністю "Аклор" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 4,2888 га (кадастровий номер 6310138500:07:001:0121) зі зміною цільового призначення; ухвалено змінити цільове призначення земельної ділянки площею 4,2888 га (кадастровий номер 6310138500:07:001:0121) на "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури" для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по проспекту Маршала Жукова, будинок 2-Б (Немишлянський район); надано в оренду строком до 01.03.2023 земельну ділянку площею 4,2888 га (кадастровий номер 6310138500:07:001:0121) комунальної власності за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури проспекту Маршала Жукова, будинок 2-Б (Немишлянський район).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підпункти 5.1., 5.2. пункту 5 додатку № 1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 19 серпня 2020 року № 2229/20, а також пункт 15 додатку № 1 до рішення 3 сесії Харківської міської ради Харківської області 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24 лютого 2021 року № 49/21, прийняті з порушенням статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України, а саме без проведення відповідно земельного аукціону, у зв`язку з чим прийняті рішення є незаконними. Крім цього, прокурор зазначає, що площа забудови нежитлової будівлі літ. "Г-2" проспекту Маршала Жукова, будинок 2-Б становить лише 0,59% від площі земельної ділянки, яка відведення ТОВ "Аклор". Також прокурор звертає увагу у позові, що зі змісту оскаржуваного рішення в частині, що стосується цільового використання вбачається, що земельна ділянка з кадастровим № 6310138500:07:001:0121 площею 4,2888 га надається ТОВ "Аклор" для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, а не для обслуговування та експлуатації нежитлових будівель літ. "Г-2".

Верховний Суд, скасовуючи постановою від 30.11.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 та направляючи справу № 922/938/21 на новий розгляд до місцевого господарського суду, зокрема, зазначив, що місцевий та апеляційний господарські суди не надали належної оцінки доводам скаржника про те, що оскільки особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України має право на придбання на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) прав саме на земельну ділянку (її частину), право на яку мав попередній власник нерухомості і яке перейшло до цього нового власника нерухомості саме з метою, пов`язаною з обслуговуванням (експлуатацією) відповідної нерухомості, розташованої на цій земельній ділянці, то згідно з оспорюваними рішеннями Харківська міськрада всупереч вимогам статей 124, 134, 135 ЗК України надала Товариству спірну земельну ділянку не для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Г- 2", а для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на проспекті Маршала Жукова, 2-Б. Таким чином, у силу статей 124, 134 ЗК України ТОВ "Аклор" мало право лише за результатами проведених земельних торгів отримати спірну земельну ділянку з метою будівництва нового об`єкта (житлового комплексу) за рахунок знесення належної йому на праві власності нежитлової будівлі, яку станом на 02.06.2021 було знищено згідно з даними витягу від 29.06.2021 № 263413996 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, у п.29 Постанови, Верховний суд зазначив, що усупереч вимогам процесуального закону суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи залишили поза увагою ті обставини, що спірна земельна ділянка площею 4,2888 га станом на дату набуття Товариством у власність нежитлової будівлі літ. "Г- 2" (15.11.2017) ще не була сформована, оскільки її формування 13.04.2020, у тому числі визначення площі, а також її реєстрація в Державному земельному кадастрі здійснювалася на підставі заяви ТОВ "Аклор" у порядку відведення земельної ділянки саме за проектом землеустрою (зі зміною цільового призначення), розробленим та затвердженим на підставі оспорюваних рішень Харківської міськради, згідно з яким відведення спірної земельної ділянки передбачено не для мети, що пов`язана з розміщенням на ній об`єктів нерухомого майна, які належать відповідачу-2, а для будівництва нового об`єкта нерухомого майна - житлового комплексу та торговельного центру, за умови знесення зазначеної нежитлової будівлі.

При цьому, у пункті 30 Постанови Верховний Суд вказав, що суди також належним чином не відхилили доводи скаржника про те, що надання Міськрадою Товариству в користування земельної ділянки площею, яка в 169 разів перевищує площу вказаної нежитлової будівлі та за умови її знесення, тобто саме з метою нового будівництва, відбулося без дотримання процедури проведення земельних торгів, визначеної статтями 134, 135 ЗК України.

За положеннями ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 922/938/21, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено, що не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатися до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1-4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Частини 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах). Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутися спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

У цій справі 1-й відповідач, здійснюючи право розпорядження землею в межах територіальної громади, є учасником цивільних правовідносин (стороною договору оренди землі). Отже, Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади міста Харкова, проте в цій справі вона є відповідачем, оскільки вчинила дії, які порушують інтереси громади, а саме, прийняла рішення про передачу земельної ділянки в оренду 2-му відповідачу без проведення земельних торгів.

Таким чином, у даній справі позов подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача спірної земельної ділянки без проведення торгів порушує економічні інтереси держави, призводить до втрати можливості отримання територіальною громадою міста максимального розміру орендної плати за використання земельної ділянки, тобто, спірна угода, укладена представницьким органом територіальної громади, порушує економічні права територіальної громади, у зв`язку з чим прокурор мав не тільки право, але й обов`язок здійснити захист інтересів держави шляхом звернення з позовом у цій справі.

Крім того, прокурор наголошує на тому, що необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена прийняттям органом місцевого самоврядування незаконного рішення щодо розпорядження землею, яка згідно зі статтею 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на заявлену прокурором вимогу про визнання незаконним та скасування рішення 1-го відповідача, її обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у справі, що розглядається, прокурор правомірно визначив Харківську міську раду відповідачем у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що за приписами статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (стаття 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно пункту 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Харківської міської ради в галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок в користування.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 Цивільного кодексу України).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

За змістом частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Зацікавлена особа в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається на підставі частини 2 статті 123 Земельного кодексу України з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується згідно частини 4 статті 123 Земельного кодексу України в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. За змістом статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому, на підставі частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2 та 3 статті 134 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Такими випадками згідно частини 2 статті 134 Земельного кодексу України є: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

В даному випадку суд звертається до Superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею) - принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі №921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 54)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54)).

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України має право на придбання на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) прав саме на земельну ділянку (її частину), право на яку мав попередній власник нерухомості і яке перейшло до цього нового власника нерухомості в силу статей 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України в редакціях, які діяли на час придбання нерухомого майна, саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідної нерухомості.

Відповідна правова позиція щодо системного тлумачення норми частини 2 статті 134 Земельного кодексу України в комплексі з положеннями статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 14.02.2018 у справі №592/6097/15-ц; від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г; від 22.03.2018 у справі №910/13129/7; від 14.03.2019 у справі №915/182/17; від 06.11.2019 у справі №910/23595/17.

Крім цього, частина 2 статті 134 Земельного кодексу України прямо пов`язує надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій ділянці певної будівлі чи споруди.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №915/182/17.

Тобто, на час відчуження об`єкту нерухомості за відповідним правочином згідно чинного на той час законодавства, до набувача права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення), яке розташоване на спірній земельній ділянці, що перебувала в користуванні іншої особи, могло перейти право користування земельною ділянкою на таких самих умовах і в тому ж обсязі, що були встановлені для попереднього власника нерухомого майна, або право вимагати оформлення земельних прав, які в нього виникають.

Крім того, Верховний Суд у даній справі, скасовуючи рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції звернувся до устаденої практики Верховного суду у подібних правовідносинах, викладених у Постанові Касаційного Господарського суду у складі Верховного суду від 11.08.2021 у справі 922/443/20.

Суд, враховуючи висновки Верховного суду при новому розгляді справи ввважає за необіхідне звернутися до вказаної постанови:

"Отже, ТОВ "Бротей" мав право звернутися до Ради з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів тільки земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці.

Натомість спірну земельну ділянку надано ТОВ "Бротей" не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а для будівництва житлового комплексу, тобто для будівництва нового об`єкта, а безпосередньо визначеною Радою умовою надання земельної ділянки було знесення існуючих об`єктів нерухомості, які належать ТОВ "Бротей".

Апеляційним судом також встановлено, що на момент придбання ТОВ "Бротей" за договорами купівлі -продажу від 01.03.2018 та від 02.03.2018 об`єктів нерухомого майна земельна ділянка під нерухомим майном відповідача-2 не була сформована.

Однак формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0013, визначення її площі та державна реєстрація здійснювались на підставі заяви ТОВ "Бротей" та за проектом землеустрою, розробленим і затвердженим на підставі оспорюваних рішень Ради, за яким відведення земельної ділянки здійснювалось не для мети, що пов`язана з розміщенням об`єктів нерухомого майна, а для будівництва нового об`єкта нерухомості - житлового комплексу, при цьому за умови знесення вже існуючих (придбаних ТОВ "Бротей") об`єктів. Отже, враховуючи положення частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України спірна земельна ділянка могла бути сформована та надана відповідачу в оренду з метою нового будівництва виключно за результатами проведення земельних торгів.

За встановлених обставин справи наміри Ради та ТОВ "Бротей" очевидно були спрямовані на передачу останньому земельної ділянки для нового будівництва, а наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомості використано лише як формальний привід для уникнення проведення процедури земельних торгів.

За таких обставин законним та обґрунтованим є висновок апеляційного суду про принципову неможливість формування спірної земельної ділянки з метою передачі її в користування відповідачу-2 для нового будівництва в обхід процедури земельних торгів.

Порушення встановленого наведеними вище нормами земельного законодавства порядку формування земельної ділянки з метою оформлення права користування нею в обхід встановленої законом процедури очевидно свідчить про незаконність оспорюваних рішень Ради, які в цілому є складовими процедури формування земельної ділянки.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржників в обгрунтування своїх доводів у наведеній частині на правові висновки Верховного Суду у справах № 910/4528/15-г, № 688/2908/16-ц, які прийняті у правовідносинах очевидно не подібних тим, що склалися між сторонами даного спору ні за предметом спору, ні за правовим регулюванням, ні за встановленими судами фактичними обставинами справи."

Отже, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Верховний Суд звертається до власних правових висновків у постановах від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківська міськрада всупереч вимогам статей 124, 134, 135 ЗК України надала ТОВ "Аклор" спірну земельну ділянку не для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Г- 2", а для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на проспекті Маршала Жукова, 2-Б. Таким чином, у силу статей 124, 134 ЗК України ТОВ "Аклор" мало право лише за результатами проведених земельних торгів отримати спірну земельну ділянку з метою будівництва нового об`єкта (житлового комплексу) за рахунок знесення належної йому на праві власності нежитлової будівлі, яку станом на 02.06.2021 було знищено згідно з даними витягу від 29.06.2021 № 263413996 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд зазначає, що спірна земельна ділянка площею 4,2888 га станом на дату набуття Товариством у власність нежитлової будівлі літ. "Г- 2" (Договір від 15.11.2017) ще не була сформована, оскільки її формування 13.04.2020, у тому числі визначення площі, а також її реєстрація в Державному земельному кадастрі здійснювалася на підставі заяви ТОВ "Аклор" у порядку відведення земельної ділянки саме за проектом землеустрою (зі зміною цільового призначення), розробленим та затвердженим на підставі оспорюваних рішень Харківської міськради, згідно з яким відведення спірної земельної ділянки передбачено не для мети, що пов`язана з розміщенням на ній об`єктів нерухомого майна, які належать ТОВ "Аклор", а для будівництва нового об`єкта нерухомого майна - житлового комплексу та торговельного центру, за умови знесення зазначеної нежитлової будівлі.

При цьому, надання Міськрадою ТОВ "Аклор" в користування земельної ділянки площею, яка в 169 разів перевищує площу вказаної нежитлової будівлі та за умови її знесення, тобто саме з метою нового будівництва, відбулося без дотримання процедури проведення земельних торгів, визначеної статтями 134, 135 ЗК України.

Суд зазначає, що у разі, якщо попереднім власником нерухомого майна не було оформлено права користування земельною ділянкою, положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до даних правовідносин, адже земельна ділянка, яка відводиться за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, не відноситься до земель, які згідно частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, відповідно вона може передаватись в оренду не інакше, як із земельного аукціону.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від 09.04.2020 у справі №910/2942/19 та від 01.07.2020 у справі №910/9028/19.

З огляду на зазначене, ТОВ "Аклор" не набуло автоматичного права користування спірною земельною ділянкою та на позаконкурентних засадах мало право отримати земельну ділянку в користування саме з метою, пов`язаною із будівництвом нового об`єкта нерухомого майна - житлового комплексу та торговельного центру, за умови знесення зазначеної нежитлової будівлі.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310138500:07:001:0121) площею 4,2888га надана ТОВ "Аклор" пунктом 15 додатку 1 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 за №49/21 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок", яким затверджено проєкт землеутрою щодо передання земельної ділянки комунальної власності площею 4,2888 га. та змінено її цільове призначення на "для будівництва і обслуговування багатокваритрного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури" для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по проспк. Маршала Жукова, 2-Б, право на яке мало бути отримано на підставі проведення земельних торгів.

Виходячи з системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19, від 04.10.2023 у справі №916/2319/22.

В той же час, в проекті землеустрою відсутнє будь-яке обґрунтування (з урахуванням будівельних та санітарних норм) необхідності виділення земельної ділянки площею 4,2888 га, відтак, суд дійшов висновку, що отримання в оренду земельної ділянки в розмірі, що значно перевищує площу належного товариству нежитлового приміщення внаслідок придбання, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України порядку.

В контексті спірних правовідносин, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №927/1206/21 щодо способів захисту шляхом визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Зокрема, у вказаній постанові Суд вказав, що відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України ).

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15-16 Цивільного кодексу України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40)).

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку .Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд висновує те, що Харківською міською радою внаслідок прийняття підпунктів 5.1, 5.2 пункту 5 додатку 1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів від 19.08.2020 №2229/20 та пункту 15 додатку № 1 до рішення 3 сесії Харківської міськради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24.02.2021 № 49/21, було порушено вимоги чинного законодавства, а саме статті 124 Земельного кодексу України, частини першої статті 134 Земельного кодексу України, які передбачають передачу в оренду земель комунальної власності на підставі проведених земельних торгів, які Харківською міською радою проведені не були.

Відповідно, обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів безпосередньо передбачений у пункті 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах порушення Харківською міською радою умов та порядку передачі земельної ділянки у позаконкурентний спосіб призвели не тільки до можливих економічних збитків (недоотримання територіальною громадою коштів від відкритої передачі земельної ділянки в оренду конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості отримати земельну ділянку в оренду на відкритому конкурсі, створили для них і ТОВ "Аклор" несправедливі умови конкуренції на ринку оренди комунального майна.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аклор", відповідно, отримало непередбачені законом привілеї отримати земельну ділянку в оренду неконкурентним способом.

Харківська міська рада, розпорядившись таким чином земельною ділянкою, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови інших потенційних орендарів земельної ділянки і ТОВ "Аклор", оскільки площа земельної ділянки в 169 разів перевищувала площу вказаної нежитлової забудівлі.

Відповідно, оцінюючи баланс інтересів територіальної громади та відповідачів, суд доходить висновку про те, що порушення порядку передачі земельної ділянки в оренду завдає суспільним відносинам значної шкоди та як наслідок підпункти 5.1, 5.2 пункту 5 додатку № 1 до рішення 37 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 19.08.2020 № 2229/20 та пункту 15 додатку № 1 до рішення 3 сесії Харківської міськради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24.02.2021 № 49/21 є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переонанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи суд має право прийняти додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (пункт 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №922/938/21 (п. 44) вказано, що з огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, то з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За подання позовної заяви прокурорм сплачено судовий збір у розмірі 4 540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №560 від 16.03.2021 (Т.1, а.с.20)

За подання апеляційної скарги прокурором сплачено судовий збір у розмірі 6 810,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1823 від 02.07.2021 (Т.3 а.с.86)

За подання касаційної скарги прокурором сплачено судовий збір у розмірі 9 080,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2331 від 19.08.2021 (Т.5 а.с.30)

Загалом, витрати зі сплати судового збору сплачені прокурором, складають 20 430,00 грн.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Харківської області позовні вимоги задоволені повністю, витрати, понесені прокуратурою зі сплати судового збору у сумі 20 430,00 грн. покладаються на відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73-80, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати підпункт 5.1, 5.2 пункту 5 додатку № 1 до рішення 37 сесії Харківської міськради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 19.08.2020 № 2229/20;

Визнати незаконним та скасувати пункт 15 додатку № 1 до рішення 3 сесії Харківської міськради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24.02.2021 № 49/21.

Стягнути з Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ: 04059243), на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) витрати зі сплати судового збору в розмірі 10215,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аклор" (місцезнаходження: 61145, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 12; код ЄДРПОУ: 41705703) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) витрати зі сплати судового збору в розмірі 10215,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченомустаттею 256 ГПК України.

Повне рішення складено "25" грудня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа № 922/938/21