Рішення

від 19.12.2024 по справі 922/3799/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024м. ХарківСправа № 922/3799/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігнайт", м. Харків про визнання припиненними відносини за участю представників:

позивача - Капустінської О.Г. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - Позивач) 25 жовтня 2024 року звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову (вх. №29156) про:

- Визнання трудових відносин між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІГНАЙТ» (код ЄДРПОУ: 41985024, місцезнаходження: Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 24) припиненими у зв`язку із його звільненням з посади Директора за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України з дати набрання судовим рішенням законної сили.

- Виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 як керівника (Директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІГНАЙТ» (код ЄДРПОУ: 41985024, місцезнаходження: Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 24).

Ухвалою від 21.11.2024 року прийнято заяву (вх. № 29156 від 20.11.2024) Фізична особа ОСОБА_1 про зміну предмету позову до розгляду де подальший розгляд справи №922/3799/24 здійснюється з урахуванням поданих змін. Підготовче засідання відкладено на 05 грудня 2024 року о 12:45

05 грудня 2024 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19 грудня 2024 року о 12:15.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст.ст. 165, 202 ГПК України у відсутності представника Відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Судом встановлено, що згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.06.2024 (за номером 395211938262) вбачається, що Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІГНАЙТ» (код ЄДРПОУ 41985024), було зареєстровано 06.03.2018, засновники товариства є: 1) АСЛАНЯН ВАГРАМ, громадянство: Вірменія, Місцезнаходження: АДРЕСА_1 , Розмір частки засновника (учасника): 1000,00; 2) ХАЧАТРЯН ВААГН, громадянство: Вірменія, Місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Розмір частки засновника (учасника): 6000,00; 3) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АА АЛКО", Код ЄДРПОУ: 44150927, резидентство: Україна, Місцезнаходження: Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 24, офіс 902/6, Розмір частки засновника (учасника): 3000,00.

На підставі Рішення № 13/12/21 від 13.12.2021 одноособового учасника ТОВ «ІГНАЙТ» від 13.12.2021 року, було розглянуто другим питанням у порядку денному звільнення з посади директора ТОВ "ІГНАЙТ" ОСОБА_2 та призначення на посаду Директора товариства ОСОБА_1 у зв`язку з чим, було винесено наказу №1 про прийняття на роботу ОСОБА_1 , назва структурного підрозділу: Адміністрація, назва професії (посади), кваліфікація: (Директор (начальник, інший керівник) підприємства, з 14.12.2021 року, табельний номер 00001.

Згідно із Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5 та ОК-7 наявні відомості про страхувальника застрахованої особи ТОВ «ІГНАЙТ» та періоди виплати заробітної плати.

Положенням Статуту Товариства та необхідність внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо керівника юридичної особи згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» про звільнення Позивача з посади директора Товариства та призначення нового директора, Позивачем було ініційовано скликання позачергових зборів учасників ТОВ «ІГНАЙТ».

Згідно із п. 8.2. Статуту вищим органом Товариства є Загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ними представників, які мають відповідні повноваження згідно законодавства України. Загальні збори учасників можуть скликатися: 1) з ініціативи Директора; 2) на вимогу Наглядової Ради; 3) на вимогу учасника або учасників Товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 (десятьма) або більше відсотками статутного капіталу Товариства (п. 8.4. Статуту).

Відповідно до п. 8.6. Статуту Товариства порядок скликання Загальних зборів учасників визначається відповідно до законодавства України. Згідно з п. 8.7. Статуту Товариства Загальні збори учасників можуть проводитися за місцезнаходженням Товариства або у будь-якому іншому місці в межах території України. Ініціатором проведення опитування може бути будь-який учасник Товариства або Директор.

Згідно із п. 8.12. Статуту Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності Товариства. До виключної компетенції Зборів належить розгляд та прийняття рішень з таких питань, зокрема: обрання Директора Товариства та встановлення розміру його винагороди (пункт 7).

13.08.2024 року ОСОБА_1 на ім`я Товариства та їх учасників було складено заяву про звільнення за власним бажанням. Цією ж датою ОСОБА_1 здійснив направлення заяви про звільнення за власним бажання з посади Директора та повідомлення про проведення позачергових загальних зборів ТОВ «ІГНАЙТ» від 13 серпня 2024 р. усім учасникам ТОВ «ІГНАЙТ», про що свідчать докази направлення усім учасникам товариства (а.с. 62-72).

Позачергові загальні збори були призначені на 01.10.2024 року на 10:00 за адресою: Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, Гімназійна Набережна, будинок 24 (за адресою місцезнаходження Товариства).

Згідно відслідковування відправлення листів учасникам ТОВ «ІГНАЙТ» з офіційного сайту АТ «УКРПОШТА» слідує, що: 1) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АА АЛКО", код ЄДРПОУ: 44150927, поштове відправлення за номером 0219209402779 прибуло до адресата 19.08.2024 року, однак останнім не отримано та у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання повернуто;

2) АСЛАНЯН ВАГРАМ поштове відправлення за номером 0219209402787 прибуло до адресата 05.09.2024 року, однак останнім не отримано та у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання повернуто;

3) ХАЧАТРЯН ВААГН поштове відправлення за номером EA021066798UA прибуло до адресата 26.08.2024 року, однак останнім не отримано.

У визначену в повідомленні дату проведення загальних зборів учасники товариства не з`явилися, своїх представників не направили та не повідомили про неможливість взяти участь у загальних зборах.

Таким чином, позачергові загальні збори учасників ТОВ «ІГНАЙТ» 01.10.2024 року, скликані з ініціативи директора ТОВ «ІГНАЙТ» ОСОБА_1 , не відбулися у зв`язку із відсутністю учасників Товариства, про що директором ТОВ «ІГНАЙТ» було складено акт про відсутність учасників ТОВ «ІГНАЙТ» на позачергових загальних зборах учасників товариства 01 жовтня 2024 року (додається). Вказаний акт було складено в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є працівниками ТОВ «НАНОЕКСПО+», що має місцезнаходження за адресою: Харківська обл., м. Харків, Гімназійна набережна, 24.

Позивач посилається на бездіяльність учасників товариства щодо проведення загальних зборів та вирішення питання про його звільнення, як директора товариства, що спричинює грубе порушення його трудових прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд.

На підставі зазначеного Позивач звернувся за захистом до суду для вирішення питання в установленому законом порядку, шляхом визнання припиненими його трудових відносин із ТОВ «ІГНАЙТ» з 01.10.2024 року у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) відомостей про керівника ТОВ «ІГНАЙТ» - ОСОБА_1 .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у зв`язку із заявою про звільнення від виконання обов`язків керівника юридичної особи, які врегульовані КЗпП України, ЦК України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Аналогічне положення міститься в пункті 8. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГНАЙТ".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Згідно ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Отже, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивачка як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Порядок скликання загальних зборів встановлюється законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Судом було встановлено, що заява про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів Відповідача були направлені на адреси Відповідача та учасників Товариства.

Проте 01 жовтня 2024 р. загальні збори товариства не відбулись, рішення про звільнення Позивача з посади директора Відповідача прийнято не було.

Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст.ст. 30, 39 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 р. № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, неявка учасників товариства, на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення Позивача є прямим порушенням гарантованого їй Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Цими ж положеннями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства України, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав Позивача у спірних відносинах є розірвання, з дати набрання судовим рішенням законної сили, трудового договору між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІГНАЙТ» (код ЄДРПОУ: 41985024, місцезнаходження: Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 24) на підставі ст. 38 КЗпП України, а не визнання припиненими трудових відносин.

Щодо вимог Позивача зобов`язання внесення запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГНАЙТ" суд зазначає наступне.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ст. 173 ГПК України).

Враховуючи, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, то вимога про внесення такого запису не підлягає задоволенню, оскільки відповідну реєстраційну дію має вчинити Державний реєстратор, який Позивачем не визначався для залучення до участі у справі, як особа яка порушила чи оспорила будь-яке право Позивача у якості Відповідача.

Суд позбавлений права зобов`язати вчинити будь-яку дію іншу особу, яка не є стороною чи учасникам справи.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІГНАЙТ (код ЄДРПОУ: 41985024, місцезнаходження: Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 24) припиненими у зв`язку із його звільненням з посади Директора за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІГНАЙТ (код ЄДРПОУ: 41985024, місцезнаходження: Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 24) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судових витрат в розмірі 2422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено "25" грудня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін