Рішення

від 16.12.2024 по справі 926/1745/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/1745/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю помічника судді Шехтер Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58002, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, код ЄДРПОУ 02071240)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» (58005, м. Чернівці, вул. Ясська, 13, код ЄДРПОУ 42828866)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 565380,41 грн

та за зустрічною позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» (58005, м. Чернівці, вул. Ясська, 13, код ЄДРПОУ 42828866)

до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58002, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, код ЄДРПОУ 02071240)

про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Тягній А.А. представник (в залі суду)

відповідач за первісним позовом не з`явився

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 565380,41 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні оспорюваних додаткових угод, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору про постачання електричної енергії № 459 від 25.10.2021 в тому числі щодо збільшення ціни на електроенергію з одночасним зменшенням обсягу постачання електричної енергії, що є підставою для визнання вказаних додаткових угод недійсним і повернення в бюджет надміру сплачених коштів.

25.07.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії (вх.№1953).

Щодо зустрічних вимог, то відповідач зустрічну позовну заяву мотивує тим, що договір підлягає визнанню недійсним на підставі частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України в силу недодержання сторонами в момент вчинення договору вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. В основу аргументів покладено твердження про те, що спірний договір суперечить вимогам Закону про ринок та ПРРЕЕ через відсутність істотної умови.

15.08.2024 року через відділ документального та інформаційного забезпечення від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№2420).

У відзиві відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечує, зокрема, зазначає, що договір є виконаним та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того вказав про неможливість застосування двосторонньої реституції.

22.08.2024 року через систему «Електронний суд» від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив щодо зустрічної позовної заяви (вх.№2504).

У відповіді на відзив позивач за зустрічним позовом посилається на те, що обраний ним спосіб захисту є належним та ефективним.

Процесуальні дії та рішення суду

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024, справу розподілено судді Ярошенко В.П.

Ухвалою суду від 05.07.2024 залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

16.07.2024 за вх. № 1854 на виконання Ухвали від 05.07.2024 через відділ документального та інформаційного забезпечення надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Перше підготовче засідання по справі призначено на 17.09.2024.

В судовому засіданні 17.09.2024 постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 30.09.2024.

В судовому засіданні 30.09.2024 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.11.2024.

В судовому засіданні 26.11.2024 постановлено протокольну ухвалу, відкладено розгляд справи по суті на 16.12.2024.

16.12.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення та клопотання щодо розгляду справи без участі представника відповідача за первісним позовом. (вх.№3930).

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Установлені судом обставини

Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича (далі Університет) з використанням вебпорталу Уповноваженого органу з питань закупівель, проведено відкриті торги з публікацією англійською мовою ГО: ІІА-2021-08-31-001930-а, щодо закупівлі електричної енергії в обсязі 684 760 кіловат-година з очікуваною вартістю 2 739 040.00 гри з ПДВ. Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті «Рrozzorro» 31 серпня 2021 за номером 11А-2021-08-31-001930-а, код ДК 021:2015:09310000-5 електрична енергія.

Єдиним критерієм вибору переможця є ціна.

У відкритих торгах взяли участь 7 учасників, які надали наступні остаточні тендерні пропозиції:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» з остаточною ціновою пропозицією 2 017 302, 95 грн з ПДВ;

2.Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі маркетс ассістант» з остаточною пропозицією 2 017 302, 96 грн з ПДВ;

3.Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр газ ресерс» з остаточною ціновою пропозицією 2 039 975, 18 грн з ПДВ;

4.Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврогаз ЛТД» з остаточною ціновою пропозицією 2 122 755, 00 грн з ПДВ;

5.Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» з остаточною ціновою пропозицією 2 122 756, 00 грн з ПДВ;

6.Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енаргопостачальна компанія» з остаточною ціновою пропозицією 2 336 894, 14 грн з ПДВ;

7.Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі трейд груп» з остаточною ціновою пропозицією 2 417 202, 80 грн з ПДВ.

Переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» (далі Товариство) з ціновою пропозицією 2 017 302,95 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі 25.10.2021 між Університетом та Товариством укладено договір на постачання електричної енергії споживачу № 459 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору №459, річний плановий обсяг електричної енергії на 2021 рік складає 684 760 кВт*год, загальна сума договору складає 2017302,95 грн. з ПДВ. Враховуючи, що відповідно до п.2.3 та 5.1 договору від 25.10.2021 №459, плановий обсяг постачання електроенергії на 2021 рік становить 684 760 Вт*год, а загальна сума договору складає 2 017 302,95 грн., ціна електроенергії за 1 кВт*год. по договору складає 2,946 грн. (2017302,95/684760).

Цей Договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок і умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії (п. 1.1 Договору).

За цим Договором постачальник постачає Споживачу код ДК 021:2015:09310000-5 електрична енергія для забезпечення потреб об`єктів Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього договору (п. 2.1 Договору).

Постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію в строк з по 31.12.2021 (п. 3.1 Договору).

Загальна сума Договору становить 2017302,95 грн з ПДВ. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, (п. п. 5.1, 5.3 Договору).

Ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.2 Договору).

Приймання - передача електричної енергії, поставленої постачальником та прийнятої споживачем у звітному місяці оформлюється шляхом підписання сторонами та скріплення печаткою сторін щомісячних актів приймання - передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 5.7 Договору).

Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 «Про публічні закупівлі»:

1.зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2.зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше як на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі.

У разі коливання ціни товару на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, щодо розміру цін на товар на момент укладання договору та на момент звернення до вказаних органів, установ та організацій.

У разі виникнення необхідності у подальшій зміні ціни товару (відносно попередньої зміни ціни) наявність факту коливання ціни товару підтверджується довідкою (завіреною копією довідки) щодо розміру цін товару тільки на дату звернення до вказаних органів, установ, організацій.

Зміна ціни за одиницю товару можлива тільки за умови здійснення поставки товару за раніше встановленою ціною

3.покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4.продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5.узгодженої зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів;

6.зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів - пропорційно до зміни таких ставок;

7.зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни біржових котирувань або показників Platts регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю.

Якщо протягом строку дії договору на підставі рішень суб`єктів владних повноважень буде змінено порядок державного регулювання ціни на предмет закупівлі, внаслідок чого виконання зобов`язань на умовах встановлених цим договором, неминуче призведе до збитків внаслідок заниження ціни предмета закупівлі відношенню до економічно обґрунтованої ціни за відсутності нормативно встановлених джерел покриття такої різниці, сторони можуть переглянути умови цього договору щодо ціни непоставленого предмета закупівлі з метою приведення її до економічно обґрунтованого рівня.

8.зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 13.5 Договору).

Ціна може змінюватись сторонами у порядку визначеному цим договором протягом її дії не частіше одного разу протягом розрахункового періоду. При цьому для ініціювання зміни ціни постачальник зобов`язаний надати споживачу письмове звернення з обґрунтуванням підстав, що викликають необхідність зміни ціни (п. 13.7 Договору).

У подальшому, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон) сторонами укладено 6 додаткових угод до Договору, згідно яких було внесено зміни до істотних умов договору, в тому числі щодо збільшення ціни на електроенергію з одночасним зменшенням обсягу постачання електричної енергії.

Так, відповідно до додаткової угоди від 22.11.2021 №1, враховуючи коливання ціни на ринку сторонами збільшено ціну товару до 3,240305 грн/кВт*год з ПДВ. Умови угоди застосовуються з 01.11.2021. Внаслідок укладання додаткової угоди від 22.11.2021 №1 ціну було збільшено з 2,946 грн до 3,240305 грн, на 9,99% . Листом ТОВ «Національна енергетична група» від 01.11.2021 №НЕГ-310/21 «Щодо цінової ситуації на ринку електроенергії», в якому повідомляється, що враховуючи вартість електроенергії на торгах РДН на 01.11.2021 (3491,75 грн./Квт), Товариство найближчим часом вимушене буде ставити питання щодо приведення ціни по договорах до реальної ціни на ринку З метою ініціювання внесення змін до договору, ТОВ «Національна енергетична група» направлено лист від 10.11.2021 №1-678, в якому повідомляється, що за період між оголошенням закупівлі та укладанням договору, а тим більше датою початку постачання електричної енергії відбулись значні коливання ціни, що має своїм наслідком її значне зростання на дату початку постачання. Зростання ціни на ринку між оголошенням закупівлі та укладанням договору становить орієнтовно 55%.

На виконання умов договору сплачено кошти на загальну суму 1 632 250,74 грн

Згідно рахунків-актів, актів приймання-постачання Товариством поставлено 362142 кВт*год.

За твердженням позивача сума безпідставно сплачених коштів становить 565380,41 грн 1632250,74 - (2946 грн.* 362142 кВт*год = 1066870,33 грн.).

Наведені обставини й стали причиною виникнення спору за первісним позовом.

За матеріалами зустрічної позовної заяви позивач зазначає, що за результатами закупівлі UA-2021-08-31-001930-a, що проводилась у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон про закупівлю) між TOB «Національна енергетична група» та Національним університетоміменіЮріяФедьковича укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №459 від 25.10.2021, предметом якого було постачання електричної енергії як товарної продукції.

На виконання вимог пункту 8 частини 2 статті 22 Закону про закупівлі, проект спірного Договору було запропоновано Відповідачем як такий, що відповідає вимогам спеціального законодавства в сфері постачання електричної енергії, про що свідчить його пункт 1.2., у відповідності до якого, - умови цього Договору встановлені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон про ринок) та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Однак, аналізуючи вказані спеціальні нормативні документи, можна стверджувати, що спірний Договір не відповідає вимогам спеціального законодавства що врегульовує відносини в сфері постачання електричної енергії, а саме в ньому відсутні всі істотні умови такого виду договорів, які визначені для нього як Законом про ринок так і ПРРЕЕ.

Крім того, пунктом 8 частини 7 статті 56 Закону про ринок визначено однією з істотних умов договору про постачання електричної енергії - «порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії».

При цьому, пункт 3.2.7. ПРРЕЕ передбачає істотні умови Договору про постачання електричної енергії, серед яких, - порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку (14).

Таким чином, спірний Договір має містити всі істотні умови, що визначені для нього Законом про ринок та ПРРЕЕ як істотні та обов`язкові. Однак, як вбачається з умов спірного Договору, він не містить такої обов`язкової істотної умови, як порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку. За таких умов, спірний Договір суперечить вимогам Закону про ринок та ПРРЕЕ через відсутність істотної умови.

Далі, крім обсягів електричної енергії, даними комерційного обліку електричної енергії є дані про стан засобів комерційного обліку, що використовуються для здійснення розрахунків, що дає можливість Постачальнику здійснювати аналіз на ринку електричної енергії з метою якомога ефективнішого виконання обов`язків, що визначені Законом про ринок та ПРРЕЕ.

Мова йде про статтю 57 Закону про ринок, у відповідності до якої, Постачальник зобов`язаний, зокрема: надавати повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, зокрема імпортованої та експортованої електричної енергії, у порядку, визначеному правилами ринку; складати добові графіки електричної енергії для доби постачання згідно з обсягами купленої та проданої електричної енергії та надавати їх оператору системи передачі відповідно до правил ринку; виконувати акцептовані оператором системи передачі добові графіки електричної енергії.

За таких умов, відсутність законодавчо встановленої істотної умови в спірному Договорі на момент його укладення беззаперечно порушує суб`єктивне право Позивача на отримання під час його виконання об`єктивної інформації щодо валідованих обсягів споживання Відповідачем електричної енергії та можливості здійснювати планування закупівлі електричної на оптовому ринку з урахуванням даних про стан засобів комерційного обліку.

На момент укладення спірного Договору Позивач не володів інформацією, як влаштований комерційний облік у Відповідача, хто є його постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), чи виконує ППКО функції оператора даних комерційного обліку (ОДКО), про стан засобів комерційного обліку, а відтак свідчить про порушення суб`єктивного права та/або інтересу Позивача.

Вказане є наслідком відсутності в спірному Договорі істотної умови щодо організації комерційного обліку яку Відповідач в силу вимог Закону про закупівлі, Закону про ринок та ПРРЕЕ мав включити до його умов, а відтак свідчить про порушення суб`єктивного права та/або інтересу Позивача.

Також, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (статті 628, 638 Цивільного кодексу України, статті 180, 189 Господарського кодексу України).

Враховуючи специфіку формування ціни на такий товар, як електрична енергія, на момент укладення договору ціна визначалась як звичайна ціна, що склалась на аналогічний товар на момент укладення договору, тобто сторони керувались вимогами частини 4 статті 632 Цивільного кодексу України.

На момент укладення договору, сторонами було застосоване таке розуміння розділу 5, а саме щодо не поширення строків зміни ціни на такий товар як електрична енергія (враховуючи специфіку формування ціни), так як, Мінекономіки, на своєму офіційному вебпорталі надавало роз`яснення у сфері публічних закупівель щодо можливості неодноразового збільшення ціни до 10% пропорційно збільшенню ціни на ринку (від 14.08.2019 №3304-04/33869-06, від 24.11.2020 №3304-04/69987- 06 та ін.).

Однак, в 2024 Великою Палатою Верховного Суду було здійснено нове тлумачення вказаної норми, що відображено у Постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 яке полягає у тому, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Оскільки, при укладенні Договору сторони узгодили умови щодо звичайної ціни та порядку її зміни, в залежності від цінової ситуації на оптовому ринку, то недійсність ціни, як істотної умови, що визначалась згідно встановленого договором порядку має наслідком недійсність договору в цілому відповідно до положень статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, адже відсутні підстави вважати, що договір був би вчинений без включення до них відповідних положень, зокрема щодо ціни як істотної умови договору купівлі-продажу та порядку її зміни враховуючи специфіку товару.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо вимог за первісним позовом

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 174 Господарського кодексу України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В підтвердження зазначеного ТОВ «Національна енергетична група» надано фотокопію з сайту, на якому зображена динаміка індексу середньозваженої ціни двосторонніх договорів за типом графіку торгівлі на ТОВ «Українська енергетична біржа» за місяць у торговій зоні «ОЕС України». На вказаному графіку відображений індекси з січня по листопад 2021 року, за жовтень 2021 індекс склав 2.6 тис.грн./МВт/год, за листопад - 3,338 тис. грн ,/МВт/ год.

Також надано 4 фотокопії з сайту ДП «Оператор ринку», на яких відображено порівняння середньозважених цін внутрішньо-добового ринку ОЕС України станом на 09.11.2021 з середньозваженою ціною ринку «на добу вперед» ОЕС України за серпень, вересень, жовтень та листопад.

Так, ціна ВДР ОЕС України станом на 09.11.2021 становить 3578,16 грн./МВт.год. Ціна РДН ОЕС України за серпень склала 2076,95 грн/МВт*год, за вересень 2230.78 грн/МВт*год., за жовтень - 2793,44 грн./МВт*год., за листопад - 3374,95 грн./МВт*год. Крім того, в листі повідомляється про те, що, починаючи з серпня 2021 року на ринку спостерігається нестабільність, відбуваються значні коливання та зберігається стала тенденція до зростання. РДІ1 вже перевищує 20% у порівнянні з жовтнем 2021 року, а на РДД індекс зростання в листопаді до жовтня складає 1,28 по даних Української енергетичної біржі.

Оскільки підставою для укладання додаткової угоди від 22.11.2021 №1 щодо зміни ціни товару зазначено коливання ціни на ринку, відповідно до пункту 13.6 Договору від 25.10.2021 №459, наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідками (завіреними копіями довідок) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, щодо розміру цін на товар на момент укладання договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій.

Таким чином, наведені в листі фотокопії з сайту про індекси середньозваженої ціни двосторонніх договорів, порівняння ціни ВДР на 09.11.2021 з РДН за серпень-жовтень 2021 року (тоді як договір укладено 25.10.2021) не свідчать про факт коливання ціни товару на ринку після укладання договору та не відповідають документам, які передбачені пунктом 13.6 Договору від 25.10.2021 №459 (вказані фотокопії не є довідками (завіреними копіями довідок) відповідних органів).

Також, додатками до листа вказано довідки торгово-промислової палати щодо рівня середньозважених цін без зазначення їх кількості. До перевірки надано 4 цінових довідки про рівень середньозважених цін в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед».

Так, в довідці від 22.10.2021 №1328/1 вказана середньозважена ціна за вересень 2021 року - 2230,78 грн./МВт*год та за І декаду жовтня 2021 року - 2568.15 грн./МВт*год.

В довідці від 22.10.2021 №1328/2 зазначена середньозважена ціна за 1 декаду жовтня 2021 року - 2568.15 грн./МВт*год та за II декаду жовтня 2021 року - 2841,95 грн./МВт*год. Відповідно до довідки від 25.11.2021 №1544, середньозважена ціна за 24.10.2021 становить 2819,41 грн/МВт*год, за 28.10.2021 - 3113,44грн/МВт*год.

У довідці від 25.11.2021 №1549 відображено індекс середньозваженої ціни за жовтень 2021 року, який склав 2600,00 грн./МВт.год, та за листопад - 3338,00 грн./МВт*год. Як зазначено вище, в наданих до листа ТОВ «Національна енергетична група» цінових довідках від 22.10.2021 №1328/1 та№1328/2, від 25.11.2021 №1544 та №1549 зазначена середньозважена ціна електроенергії:

1)за 1 декаду жовтня 2021 року, за II декаду жовтня 2021 року, звернення до Чернівецької торгово-промислової палати було 22.10.2021;

2)за II декаду жовтня 2021 року та за вересень 2021 року, звернення від 22.10.2021;

3)за жовтень 2021 року та за листопад 2021 року, звернення від 25.11.2021;

4)за 24.10.2021 та за 28.10.2021. звернення від 24.11.2021.

Наведена в двох інших довідках від 25.11.2021 №1544 та 1549, середньозважена ціна не може бути підставою для укладання угоди від 22.11.2021 №1, оскільки вказані довідки були видані Чернівецькою торгово- промисловою палатою вже після підписання вказаної додаткової угоди - 25.11.2021.

Також, лист ТОВ «Національна енергетична група» до Університету №1- 678 був направлений 10.11.2021. тоді як надані до перевірки зазначені вище довідки були видані Чернівецькою торгово-промисловою палатою 25.11.2021.

Крім цього, в зазначених довідках вказані середні ціни за жовтень 2021 року, листопад 2021 року, ціна станом на 24.10.2021 (до укладання договору) та станом на 28.10.2021. Тобто, в довідках зазначена лише одна ціна на дату після підписання договору - 28.10.2021, яка не свідчить про коливання ціни на ринку після укладання договору.

Вищевказані додаткові угоди № 1-6 укладені з порушенням вимог Закону та підлягають визнанню недійсними з наступних підстав.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон.

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Частиною 1 ст. 41 Закону визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - З, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 3 Закону закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В силу положень частини 3 етапі 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами та визначено, що Законом встановлена імперативна норма, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону.

У відповідності до роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору» внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Встановлено, що необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору Товариством обґрунтовано необхідністю підвищенням ціни у зв`язку із коливанням ціни на ринку, на підтвердження необхідності внесення змін Товариством надано довідки Чернівецької торгово - промислової палати.

Водночас, вказані документи не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни, оскільки у вищевказаних довідках зазначені ціни на вибрані Постачальником дати, однак, як вбачається з аналітичних даних розміщених на офіційному сайті ДП «Оператор ринку», коливання мало короткотривалий характер і не відображало загальної тенденції рівня цін на ринку електроенергії.

Таким чином, коливання ціни електронергії на ринку в межах 10 % при укладенні додаткових угод сторонами договору жодним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено, у зв`язку з чим ними порушено вимоги п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону, що є підставою для визнання недійсними додаткових угод до договору.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/20, 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 18.07.2023 № 916/944/22. 14.09.2023 № 920/874/22, 05.09.2023 № 926/3244/22.

Дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення додаткових угод суперечать меті Закону України «Про публічні закупівлі».

Зокрема, нівелюють інститут публічних закупівель як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

У відповідності до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. З Закону одним із принципів публічних закупівель є добросовісна конкуренція серед учасників.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській максимі - «non concedit venire contra-US faktum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra faktum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Дії Товариства щодо підняття ціни на товар декілька разів після укладення договору, за відсутності зростання ціни товару у даний період на ринку, суперечать його попередній поведінці (добровільно запропонована ціна під час торгів, яка в подальшому встановлена сторонами у договорі) і є недобросовісними.

Крім цього, у своїй тендерній пропозиції від 16.12.2020 № 7781 Товариство погодилось дотримуватись умов цієї пропозиції протягом 90 календарних днів з дня розкриття пропозицій.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою статті 3 Закону.

Крім цього, у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 суд зазначив, що будь - який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Будь - який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Метою регулювання права, передбаченого ст. 36 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

За ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Навіть якщо норма закону не містила прямих заборон чи приписів щодо пропорційного збільшення ціни, то таке правило є очевидним для кожної розумної людини. Абсурдною є теза про те. що при кожному, навіть незначному збільшенні цін на ринку, продавець (постачальник) має право підвищити ціну на товар саме на 10 % і це є чесною діловою практикою.

Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, 16.02.2023 № 903/366/22 прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі», яка вступила в законну силу 19.04.2020 та застосовується до спірних правовідносин.

Щодо вимог за зустрічним позовом

Щодо обраного способу захисту права позивач зазначив наступне

Законодавцем дано право сторонам самостійно визначати предмет позову та спосіб захисту права, не зобов`язуючи при цьому одночасного заявлення вимоги про визнання недійсним правочину із вимогою застосування наслідків його недійсності, так як заявлення з позовом є правом сторони, а не її обов`язком.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

Коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім цього, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується лише до оспорюваних правочинів.

Частинами 1 та 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Проте згідно з ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Разом з цим, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 уточнив висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20:

Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення позивача з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

На стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.

Тобто, навіть у разі визнання недійсним договору позивач не матиме змоги повернути виконані роботи, надані послуги підряднику чи оголосити на означені роботи нову закупівлю.

Визначені позивачем інтереси, які порушені внаслідок недотримання визначеної законодавством процедури державної закупівлі, повинні мати матеріальний вираз, а обраний спосіб захисту таких прав без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства.

Отже, у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою, зокрема, про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача.

Cтаття 14 Господарського процесуального кодексу України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

В даному випадку товариство з обмеженою відповідальністю Національна енергетична група звернулося з позовом до КНП Глибоцька багатопрофільна лікарня Глибоцької селищної ради про визнання договору про постачання електричної енергії споживачу №347 від 08.07.2021 недійсним на підставі ст.ст.16, 203, 215, 216 ЦК України. В обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) позивач зазначив про:

невідповідність спірного договору на момент його укладення вимогам спеціального законодавства (обов`язкове врахування специфіки ринку згідно висновку ВС у справі №910/12832/21 (постанова від 17.11.2023));

зміну судової практики щодо тлумачення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (постанова від 24.01.2024 справа №922/2321/21), що в поєднанні з висновком ВС у справі №910/1997/18 (постанова від 10.11.2020) свідчить про недійсність спірного договору, так як відсутні підстави вважати, що він був би вчинений без включення до нього відповідних положень, щодо порядку її зміни ціни враховуючи специфіку товару;-

звернення прокурором через два роки після виконання сторонами договору (споживчого договору), в інтересах не сторін договору, позову про стягнення з Позивача, нібито, безпідставно набутих коштів, шляхом визнання додаткових угод недійсними, якими сторони погоджували істотні умови - ціну та обсяг постачання з урахуванням законодавчо встановленої специфіки формування ціни на ринку.

У зв`язку з чим спірний правочин, на його думку, підлягає визнанню недійсним без застосування наслідків недійсності правочину.

Однак, позивач не навів конкретних фактів порушення його майнових прав та інтересів, не обґрунтував в чому саме полягає порушення матеріальних інтересів позивача внаслідок укладення оспорюваного правочину.

Водночас Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Крім того, суд враховує, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Водночас Верховний Суд зазначив, що встановивши те, що оспорюваний правочин не порушує прав і законних інтересів позивача, суди попередніх судових інстанцій необґрунтовано вдалися також й до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності підстав для визнання контракту недійсним, і не врахували того, що встановлена ними відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2023 по справі № 910/5958/20.

Висновки суду з предмету судового розгляду

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зміст додаткових угод щодо збільшення ціни на товар є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам Закону.

Щодо зустрічної позовної заяви, зважаючи на встановлені у справі обставини, враховуючи наведені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту.

Розподіл судових витрат

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог за первісним позовом в повному обсязі, суд дійшов висновку покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11508,71 грн.

Щодо судового збору по зустрічній позовній заяві, то у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про те, що судові витрати залишаються за Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» .

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 126, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди від 22.11.2021 №1, № 2 від 23.11.2021, № 3 від 24.11.2021, № 4 від 14,12.2021 до договору № 45 від 25.10.2021 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Національна енергетична група та Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» (58005, м. Чернівці, вул. Ясська, 13, код ЄДРПОУ 42828866) на користь Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58002, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, код ЄДРПОУ 02071240) надмірно сплачені кошти в сумі 565380,41 грн та 11508,71 компенсації по сплаті судового збору.

4. В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2024.

Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.