Ухвала

від 25.12.2024 по справі 910/3748/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3748/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвали Господарського суду міста Києва

від 22.12.2020 у складі судді Ягічевої Н. І.,

від 30.07.2021 у складі судді Літвінової М. Є.,

від 13.06.2022 у складі судді Паламара П. І.,

від 09.03.2023 у складі судді Головіної К. І.,

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Головіної К. І.

від 14.03.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Корсак В. А., Алданова С. О., Євсіков О. О.

від 14.10.2024

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит", Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мотор-Ділер"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Приватне акціонерне товариство "Фондова біржа "Перспектива", Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

про визнання протиправним, недійсним, нікчемним правочину, переведення прав та обов`язків покупця, визнання права власності, витребування акцій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит" про визнання протиправним, недійсним, нікчемним правочину, переведення прав та обов`язків покупця, визнання права власності, витребування акцій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.08.2019 на відкритих торгах (аукціоні), організованих в порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ОСОБА_1 придбав у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (яке перебувало у процедурі ліквідації) прості іменні акції Приватного акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа" у кількості 9 000 штук, власником яких був банк. Проте 06.12.2019 інший акціонер Приватного акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит", на думку ОСОБА_1 , незаконно, поза фондовою біржою, на підставі договору купівлі-продажу набув вказані акції у свою власність за відсутності переважного права на придбання усіх зазначених цінних паперів. ОСОБА_1 вважає, що вказаний правочин був вчинений з порушенням строків дії відповідного переважного права акціонерів приватного акціонерного товариства та без застосування принципу пропорційності у випадку, якщо тільки один акціонер такого товариства заявив про використання його переважного права на купівлю акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, що прямо суперечить вимогам частини 3 статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства" та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмету позову, в якій, не змінюючи підстав позову, заявник просив:

- визнати протиправним, недійсним та нікчемним договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-25/11/02;275БВ від 25.11.2019, що був укладений Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни , від імені якого повіреним діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мотор-Ділер", з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит", з другої сторони, щодо купівлі-продажу поза фондовою біржою простих іменних акцій емітента Приватне акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа", міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000062632, у кількості 9 000 штук;

- перевести на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця простих іменних акцій емітента Приватне акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа", міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000062632, у кількості 9 000 штук, за результатами відкритих торгів (аукціону), що відбулися 21.08.2019 на фондовій біржі Приватне акціонерне товариство "Фондова біржа "Перспектива", за ціною 2 304,00 грн та визнати право власності ОСОБА_1 на ці акції з 21.08.2019;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит" прості іменні акції емітента Приватне акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа", міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UА4000062632, у кількості 9 000 штук, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит" протягом трьох робочих днів після набрання рішенням суду у господарській справі № 910/3748/20 законної сили здійснити у встановленому порядку переказ простих іменних акцій емітента Приватне акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа", міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UА4000062632, у кількості 9000 штук, на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 , відкритий в Акціонерному товаристві "БТА Банк", за наступними реквізитами: депозитарний код рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 , МДО 301432.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/3748/20 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-25/1102;275БВ від 25.11.2019, що був укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни, від імені якого повіреним діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мотор-Ділер", з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит", з другої сторони, щодо купівлі-продажу поза фондовою біржою простих іменних акцій емітента Приватне акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа", міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000062632 у кількості 9 000 штук. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою від 14.10.2024 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/3748/20 в частині задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № ДД-25/1102;275БВ від 25.11.2019 та стягненні судових витрат. В цій частині прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі № 910/3748/20 залишив без змін.

09 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить "4. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 910/3748/20 повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/3748/20 частково, і змінити рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/3748/20, яким позов у справі № 910/3748/20 задовольнити повністю, а саме:

- визнати протиправним, недійсним та нікчемним договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-25/11/02;275БВ від 25.11.2019, що був укладений Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (код ЄДРПОУ 20025456) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни, від імені якого повіреним діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мотор-Ділер" (код ЄДРПОУ 24513000), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит" (код ЄДРПОУ 23730178), з другої сторони, щодо купівлі-продажу поза фондовою біржою простих іменних акцій емітента Приватне акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа" (код ЄДРПОУ 22877057), міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000062632, у кількості 9 000 (дев`ять тисяч) штук;

- перевести на ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) права та обов`язки покупця простих іменних акцій емітента Приватного акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа" (код ЄДРПОУ 22877057), міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000062632, у кількості 9 000 (дев`ять тисяч) штук, за результатами відкритих торгів (аукціону), що відбулися 21 серпня 2019 року на фондовій біржі ПрАТ "Фондова біржа "Перспектива", за ціною 2 304,00 грн (Дві тисячі триста чотири гривні 00 копійок та визнати право власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на ці акції з 21 серпня 2019 року;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит" (код ЄДРПОУ 23730178; місцезнаходження: 03067, місто Київ, вул. Гарматна, 6) прості іменні акції емітента Приватне акціонерне товариство "Українська міжбанківська валютна біржа" (код ЄДРПОУ 22877057), міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UА4000062632, у кількості 9 000 (дев`ять тисяч) штук, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит" (код ЄДРПОУ 23730178; місцезнаходження: 03067, місто Київ, вул. Гарматна, 6) протягом трьох робочих днів після набрання рішенням суду у господарській справі № 910/3748/20 законної сили здійснити у встановленому порядку переказ простих іменних акцій емітента Приватного акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа" (код ЄДРПОУ 22877057), міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UА4000062632, у кількості 9 000 (дев`ять тисяч) штук, на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в місті Києві 10 серпня 2004 року), відкритого в АТ "БТА Банк" (код ЄДРПОУ 14359845), за наступними реквізитами: депозитарний код рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 , МДО 301432.

5. Скасувати ухвали суду першої інстанції, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, відповідно до частини другої статті 304 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 грудня 2020 року у справі № 910/3748/20 (про залишення позовної заяви без руху);

- ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 липня 2021 року у справі № 910/3748/20 (про залишення позовної заяви без руху);

- ухвалу Господарського суду міста Києва від 13 червня 2022 року у справі № 910/3748/20 (про залишення позовної заяви без руху);

- ухвалу Господарського суду міста Києва від 09 березня 2023 року у справі № 910/3748/20 (про залишення позовної заяви без руху).".

Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Судом встановлено, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/3748/20 в частині оскарження ухвал Господарського суду міста Києва від 22.12.2020, від 30.07.2021, від 13.06.2022, від 09.03.2023 та залишити без руху касаційну скаргу в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 910/3748/20 з наступних підстав.

Згідно із частинами 1 - 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Водночас згідно із приписами пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ухвали суду першої інстанції, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, можуть бути оскаржені в касаційному порядку шляхом їх включення до касаційної скарги на відповідне рішення у разі, якщо вони були переглянуті відповідно судом апеляційної інстанції.

Натомість у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 910/3748/20 зазначено, що "Відносно вимог апеляційної скарги позивача про скасування ухвал суду про залишення позову без руху колегія суддів зазначає, що викладеним у них висновкам попередньої інстанції вже надана правова оцінка у постановах апеляційної інстанції про скасування ухвал про повернення позову. Крім того, у відповідності до статті 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду у зв`язку із порушенням норм процесуального права є лише ті, що зумовили постановлення не вірне прийняття рішення по суті.".

Тобто ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2020, від 30.07.2021, від 13.06.2022, від 09.03.2023 у справі № 910/3748/20 вже були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, за результатом якого вже надана правова оцінка в інших постановах апеляційної інстанції.

Отже оскаржуваною постановою від 14.10.2024 ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2020, від 30.07.2021, від 13.06.2022, від 09.03.2023 у справі № 910/3748/20 не переглядались, а тому у Суду відсутні правові підстави переглядати вказані ухвали в касаційному порядку.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження у справі № 910/3748/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвал Господарського суду міста Києва від 22.12.2020, від 30.07.2021, від 13.06.2022, від 09.03.2023 слід відмовити.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 910/3748/20 є наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зауважує, що "за обставин справи № 910/3748/20 відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах, за яких відсутні обставини порушення переважного права акціонерів приватного акціонерного товариства на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них, яке у період 01 травня 2016 року - 31 грудня 2022 року обмеженим чином визнавались частиною третьою статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства", та, як наслідок, відсутні обставини судового захисту такого переважного права, у сукупності та системному взаємозв`язку з обставинами формального зловживання акціонером приватного акціонерного товариства таким переважним правом, а по суті імітації наявності дії такого переважного права як станом на дату укладення оскаржуваного договору 25 листопада 2019 року, так і станом на дату придбання спірного майна 06 грудня 2019 року, з обставинами порушення частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України щодо укладеної на фондовій біржі 21 серпня 2019 року біржевої угоди, яка укладені у сукупності та системному взаємозв`язку з вимогами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"."

Однак Суд звертає увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

Однак, пославшись у касаційній скарзі на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як одну з підстав касаційного оскарження, ОСОБА_1 не обґрунтував цю підставу касаційного оскарження, оскільки не вказав, яку саме норму права судами першої та апеляційної інстанцій було застосовано неправильно та щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Також, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки у даній справі позов поданий у 2020 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2 102,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлений у розмірі 2 102,00 грн.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до пунктів 1 - 3 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Судовий збір за подання позовної заяви з вимогою про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Предметом позову, з яким у 2020 році ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, є:

1. Визнання протиправним, недійсним та нікчемним договору купівлі-продажу цінних паперів № ДД-25/11/02;275БВ від 25.11.2019, що був укладений Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни, від імені якого повіреним діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мотор-Ділер", з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит", з другої сторони, щодо купівлі-продажу поза фондовою біржою простих іменних акцій емітента Приватного акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа", міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000062632, у кількості 9 000 штук (вимога немайнового характеру);

2. Переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця простих іменних акцій емітента Приватного акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа", міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000062632, у кількості 9 000 штук, за результатами відкритих торгів (аукціону), що відбулися 21.08.2019 на фондовій біржі Приватне акціонерне товариство "Фондова біржа "Перспектива", за ціною 2 304,00 грн (вимога немайнового характеру);

3. Визнання права власності ОСОБА_1 на акції емітента Приватного акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа", міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000062632, у кількості 9 000 штук з 21.08.2019 та витребування їх у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит" (вимога майнового характеру);

4. Зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит" протягом трьох робочих днів після набрання рішенням суду у господарській справі № 910/3748/20 законної сили здійснити у встановленому порядку переказ простих іменних акцій емітента Приватного акціонерного товариства "Українська міжбанківська валютна біржа", міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UА4000062632, у кількості 9000 штук, на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 , відкритий в Акціонерному товаристві "БТА Банк", за наступними реквізитами: депозитарний код рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 , МДО 301432 (вимога немайнового характеру).

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи, що ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у частині відмови у задоволенні позову та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 повністю та задовольнити позов, судовий збір за подання касаційної скарги на вказані судові рішення у справі № 910/3748/20 підлягає сплаті у сумі 16 816,00 грн, а саме: 8 408,00 грн (6 306,00 грн (за три вимоги немайнового характеру) + 2 102,00 грн (мінімально гранична сума за подання вимоги майнового характеру))* 200%.

Однак до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів сплати судового збору, проте у тексті касаційної скарги та в окремому клопотанні ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору. В тексті касаційної скарги щодо підстав звільнення від сплати судового збору зауважується, що згідно із постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі № 910/3748/20 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, що також було підтверджено судом апеляційної інстанції у постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2022. Отже, на думку ОСОБА_1 , оскільки його було звільнено від сплати судового збору як позивача - фізичну особу, ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви у справі № 910/3748/20 становила 0,00 грн. Вказане, за твердженням ОСОБА_1 , відповідає тому, що особи, звільнені від сплати судового збору, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тобто на всіх стадіях судового розгляду як єдиного процесу судового захисту. В окремому клопотанні про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 зазначає, що розмір його річного доходу за попередній календарний рік становить 0,00 грн, на підтвердження чого надає копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 06.03.2024. ОСОБА_1 наголошує, що будь яка сума судового збору перевищує 5% розміру його річного доходу за попередній календарний рік, і просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 910/3748/20.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Зазначений у частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених положеннями цього Закону.

Суд зазначає, що положення статей Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.

Верховний Суд також неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (див. ухвали Верховного Суду від 17.07.2023 у справі № 757/14112/20-ц, від 03.05.2022 у справі № 914/1147/20, від 10.11.2021 у справі № 922/1429/19, від 06.06.2021 у справі № 922/1775/19 та інші).

На підтвердження свого фінансового становища, ОСОБА_1 надано копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 06.03.2024. При цьому, скаржником не надано інших документів, як то довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7; документів щодо наявності банківських рахунків із зазначенням коштів на них, документів щодо наявності чи відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, тощо.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що згідно із постановами Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 та від 21.04.2022 у справі № 910/3748/20 його звільнено від сплати судового збору, Суд відхиляє, оскільки питання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Окрім цього, перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, визначено частиною 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", і згідно із пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України ці особи додають до касаційної скарги документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Натомість ОСОБА_1 не додав до касаційної скарги документів, що підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону.

Оцінивши доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, та докази, додані до нього, з огляду на відсутність інших документів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, або що скаржник звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, оскільки скаржником не вжито всіх можливих заходів задля доведення відсутності у нього реального доходу та не надано документів, що підтверджують підстави звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу

З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:

- належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду;

- надання Суду доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 910/3748/20 у встановленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 16 816,00 грн, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/3748/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвал Господарського суду міста Києва від 22.12.2020, від 30.07.2021, від 13.06.2022, від 09.03.2023.

2. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 910/3748/20 залишити без руху.

4. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

5. Роз`яснити ОСОБА_1 , що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. О. Мамалуй

В. І. Студенець