Рішення

від 04.12.2024 по справі 200/13261/18

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/13261/18

Провадження № 2/932/2142/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Рибалці В.І.

за участі

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Оператор газорозподільноїсистеми «Дніпрогаз»,третя особа Національнакомісія,що здійснюєдержавне регулюванняу сферіенергетики такомунальних послугпро захистправ споживачів,визнання дійпротиправними,зобов`язання вчинитипевні діїта здійснитиперерахунок спожитогоприродного газу, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в уточненій редакції якої позивач просила суд:

-визнати дії відповідача зі встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу у будинку АДРЕСА_1 , протиправними;

-визнати дії відповідача зі встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу у будинку АДРЕСА_1 такими, що вчинені із використанням забороненої в Україні агресивної підприємницької практики;

-визнати права позивача як споживача порушеними через застосування до неї агресивної підприємницької практики з боку відповідача;

-зобов`язати відповідача демонтувати захисний короб та привести фасадні стіни будинку та будинкові газові труби до попереднього стану власними силами та за власний рахунок;

-зобов`язати відповідача провести перерахунок вартості спожитого ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 газу за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України з моменту підключення 01.06.2017 неправомірно встановленого загальнобудинкового приладу обліку природного газу до моменту встановлення, 20.02.2018, власного індивідуального приладу обліку газу в квартирі;

-зобов`язати відповідача провести компенсацію витрат за самостійно встановлений квартирний лічильник газу 20.02.2018 за рахунок майбутньої сплати за природний газ.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилалася на те, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_2 в якому ПАТ «Дніпрогаз» правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», у червні 2017 року, було встановлено загальнобудинковий прилад обліку природного газу.

З огляду на те, що з моменту встановлення вказаного лічильника, яка відбулась без згоди співвласників будинку АДРЕСА_1 та до січня 2018 року, відповідачем проводилися розрахунки спожитого газу на підставі його показів, а не за нормами встановленими постановами КМУ щодо нарахування плати за нормами споживання й враховуючи дії останнього що свідчать про здійснення агресивної підприємницької практики, позивач вважала за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачем було надано відзив, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими вимогами. Так, відповідачем зазначено, що ПАТ «Дніпрогаз» забезпечено облік природного газу відповідно до вимог Закону, а розрахунки здійснено відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку. Також зазначено, що в діях відповідача відсутні ознаки, які вказують на агресивну підприємницьку практику і відсутні підстави для демонтування захисного коробу й приведення фасадних стін будинку, будинкових газових труб до попереднього стану.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Єлісєєвої Т.Ю. від 20.08.2018, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю приписам ЦПК України.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_2 від 27.08.2018, у зв`язку з усуненням недоліків зазначених в ухвалі від 27.08.2018, провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 , справу передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Томашу В.Ю., яким за ухвалою від 22.04.2019 її прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.06.2019, до участі у справі, в якості третьої особи, залучено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

У зв`язку із закінченням строку відрядження судді Томаш В.Ю. до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, справу передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_3 , яким за ухвалою від 04.10.20219 її прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпрлопетровська ОСОБА_3 від 10.12.2019 виправлено описку в ухвалі від 04.10.2019.

У зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя, справу передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_4 .

У зв`язку із відстороненням судді ОСОБА_4 від здійснення правосуддя, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_5 яким за ухвалою від 02.02.2021 її прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16.06.2021, за клопотанням представника відповідача, зупинено провадження у справі до розгляду ВП/ВС справи №212/5836/17.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 08.07.2024, поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.09.2024, закрито підготовче провадження у справі і призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.

У судовому засіданні, позивач підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення аналогічні викладеним у позові.

У судове засідання, представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд вважає, за необхідне, зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 рахується зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_2 з 10.10.1991 року.

Відповідно до копії акта від 23.05.2017, складеного комісією ПАТ «Дніпрогаз», за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено будинковий газовий лічильник.

Згідно; копії акту прийому-здачі виконаних робіт; копії договору про виконання роботи №1476-Дніпро; копії рахунку № НОМЕР_1 ; у квартирі АДРЕСА_2 , 24.01.2018, встановлено побутовий газовий лічильник.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- житлово-комунальні послугирезультат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- норми споживаннякількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Згідно ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Як наведено устатті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цьогоЗаконує відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно ст.12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до п.1 ч.1статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (частина 2статті 7 зазначеного Закону).

Виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом УкраїниПро забезпечення комерційного обліку природного газу.

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМсуб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

АТ «ОГС «Дніпрогаз» є Оператором ГРМ.

Відповідно до ч.1 ст.3 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі №212/5836/17, провадження № 14-11цс21, зроблено висновок, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати, діяв з порушенням вимог законодавства.

Оскільки відповідачем самостійно (в односторонньому порядку) встановлено загальнобудинковий вузол обліку (лічильник) природного газу у будинку АДРЕСА_1 , суд вважає дії відповідача щодо встановлення такого лічильника, протиправними.

ПоложеннямиЗакону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»встановлено систему стимулів та гарантій запровадження повного комерційного (приладового) обліку та здійснення контролю за використанням ресурсів природного газу.

ЗгідноЗакону України «Про ринок природного газу», відпуск природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. При цьому населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині першійстатті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Однак як нормиЗакону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і нормиЗакону України «Про ринок природного газу»не ставлять у залежність визначення обсягу споживання населенням природного газу від наявності чи відсутності загальнобудинкового лічильника газу.

Закон України від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII, та від 05.03.2021 року №1338-IX«Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» змінив строк постачання природного газу, яке здійснюється за умови його комерційного обліку в частині населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, - з 1 січня 2021 року, та з 01 січня 2023 року.

Отже, з 1 січня 2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. Це положення не пов`язується з наявністю загальнобудинкового лічильника газу.

Таким чином, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу: за даними лічильників газу; за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимогглави5розділуXIцьогоКодексу), фактичний об`єм спожитого природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цьогоКодексу.

Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

Таким чином, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у частині першійстатті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2023 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. У спірний період вказані норми встановлювались, з 01 травня 2017 року і до 07 лютого 2019 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»; 08 лютого 2019 року і до 06 березня 2019 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами»; з 07 березня 2019 року (і до затвердження нових норм) відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу».

Зазначена правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року справа № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21.

Оскільки позивач сплачувала за газопостачання у період 2017-2018 років виходячи з показників загально будинкового вузла обліку газу, що не спростовано відповідачем, вимога позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок вартості спожитого позивачем у її квартирі ( АДРЕСА_3 ) природного газу за період з 01.06.2017 до 20.02.2018 відповідно до норм споживання затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»

В той же час вимоги позивача щодо: визнання дії відповідача зі встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу такими, що вчинені із використанням забороненої в Україні агресивної підприємницької практики; визнання порушеними права позивача як споживача через застосування до неї агресивної підприємницької практики з боку відповідача; не підлягають задоволенню, оскільки права останньої відновлені шляхом визнання дій відповідача зі встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу, протиправними.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача демонтувати захисний короб та привести фасадні стіни будинку та будинкові газові труби до попереднього стану власними силами та за власний рахунок, не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій спрямованих на встановлення захисного коробу, зміни фасадної стіни будинку та газових труб.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести компенсацію витрат за самостійно встановлений квартирний лічильник газу, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що вона зверталась до відповідача з метою отримання компенсації витрат за встановлення індивідуального приладу обліку природнього газу, вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, через те, що позивач за законом звільнений від сплати судового збору, він підлягає віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Оператор газорозподільноїсистеми «Дніпрогаз»,третя особа Національнакомісія,що здійснюєдержавне регулюванняу сферіенергетики такомунальних послугпро захистправ споживачів,визнання дійпротиправними,зобов`язання вчинитипевні діїта здійснитиперерахунок спожитогоприродного газу задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Акціонерного товариства«Оператор газорозподільноїсистеми «Дніпрогаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Акціонерне товариство«Оператор газорозподільноїсистеми «Дніпрогаз» провести перерахунок об`єму спожитого природного газу ОСОБА_1 за період з 01.06.2017 року по 20.02.2018 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 13.12.2024 року.

Суддя В.В. Куцевол