Справа № 180/1449/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2024 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Нанічкіної Н.М.,
з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Філіпової О.В.,
представника відповідача адвоката Левченка А.В.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що від спільного шлюбу з відповідачем вони мають малолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проживаючи разом, між ними тривалий час існували конфлікти та непорозуміння, тому шлюб було розірвано рішенням суду від 25.02.2021 року. На даний час вона з донькою проживає у смт.Велика Димерка Броварського району Київської області. Дитині забезпечено гідні умови проживання. Відповідач не бере ніякої участі у житті дитини, не піклується про неї, не проявляє заінтересованості у подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я доньки, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не спілкується з нею. Донька взагалі не знає, що відповідач є її батьком. Відповідач самоусунувся від виховання та не виконує свої батьківські обов`язки. Відповідач звертався до Броварського міськрайонного суду з позовною заявою про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження доньки ОСОБА_3 , у задоволенні позову було відмовлено.
20.04.2023 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». В новому шлюбі вона народила сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_4 постійно займається виховання Дарії, утримує її фінансово, забезпечує її відпочинок, купує одяг, проводить разом дозвілля. ОСОБА_7 любить його, як батька, та вважає його батьком, він називає її донькою. 08.04.2024 року рішенням виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області було затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні позивач просила суд задовольнити позовні вимоги та пояснила, що вона розлучилася з відповідачем, на дитину він допомоги не надає, дзвонив і погрожував їй. В 2019 році, коли дитина народилася, його з ними не було. Він приїздив, коли дитині було три місяці. Постійно пиячив, не працював, відбирав у неї картки, телефон здавав у ломбард. Він наркоман та психічно хворий. До дитини ніяк не відносився, садок не оплачував, ні разу не привітав з днем народження. Він постійно влазить у якісь проблеми. Вона проживає з іншим чоловіком, та ОСОБА_7 називає його батьком.
Представник позивачки просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача просив відмовити в позові та пояснив, що відповідач тривалий час доглядав матір, яка була інвалідом другої групи, мала психічне захворювання, тому не мав можливості приділяти належну увагу доньці. Догляд за хворою матір`ю вплинуло на його психічний стан, в нього третя група інвалідності по психічному захворюванню.
Заслухавши пояснення представника позивача, позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 . Її батьками є: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_8 (а.с.9).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2021 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.14).
20.04.2023 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с.11).
ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8), разом із своєю сім`єю.
У ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 народився спільний син, ОСОБА_6 (а.с.10).
Рішенням виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району від 08.04.2024 року № 199 затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з ухиленням батька від виконання своїх батьківських обов`язків (а.с.17).
У висновку зазначено, що спеціалістами центру надання соціальних послуг Марганецької міської ради Дніпропетровської області 19.03.2024 року, 20.03.2024 року, 21.03.2024 року здійснювалися відвідування сім`ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Комісією встановлено відсутність особи за місцем проживання. Зі слів сусідів, ОСОБА_2 за вказаною адресою близько двох років не проживає, мешкає в м.Києві. З листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 08.04.2024 року вбачається, що обстежити умови проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 та з`ясувати його думку щодо позбавлення батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_7 не виявилося можливим, оскільки двері ніхто не відчиняв. Зі слів сусідів ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, виїхав до Київської області. З листа т.в.о. начальника Броврського РУП ГУ НП в Київській області від 22.03.2024 року вбачається, що фактів неналежної поведінки або вчинених правопорушень з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції» не зареєстровано. ОСОБА_9 надала поясненння, що ОСОБА_2 звертався до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження. Рішенням суду від 01.06.2022 року йому відмовлено у задоволенні позову, оскільки його біологічне батьківство відносно Дарії доведено висновком експертизи. Донька ОСОБА_7 весь час проживає з нею. ОСОБА_2 з донькою не спілкується, не контактує, жодного разу її не навідував, не цікавився її життям, здоров`ям, навчанням, вихованням. В нього наявний борг по сплаті аліментів. Він не приймає участі у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини. Останнього разу батько бачив доньку три роки тому, телефонував останнього разу у середині січня 2023 року, однак донькою не цікавився. На даний час про ОСОБА_7 дбає її теперішній чоловік ОСОБА_10 , який займається її вихованням, навчанням, лікуванням, матеріально забезпечує. Дитина називає його батьком. ОСОБА_2 у телефонному режимі повідомив, що доньку ОСОБА_7 він любить, сплачує аліменти на її утримання, заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Протягом року після розлучення він приїздив до доньки, в подальшому бачитися з дитиною не дозволяла колишня дружина ОСОБА_1 .
В ході судового розгляду буди допитані свідки.
Свідок ОСОБА_11 , який є батьком позивачки, суду пояснив, що ОСОБА_2 востаннє він бачив п`ять років тому. З`явився він після народження дитини, у п`яному стані. В квартирі він стріляв з пістолету, в дверях є дірки. Він є повністю несамовитий, постійно брехав, тому вони його вигнали, а донька сказала, що то не його дитина. Поліція забрала у нього пістолет. Коли вони проживали на квартирі, він здав багато чого у ломбард, навіть зйомну квартиру пограбував. Гроші програвав у автоматах. Свідок не знав, що відповідач психічно хворий. Він їм казав, що був на лікуванні.
Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що вона є подругою ОСОБА_13 . ОСОБА_14 вона бачила один раз 5 з половиною років тому. Вона знає, що він не спілкується із дитиною. До сім`ї та дитини він ніяк не відноситься. Коли вони через обстріли перебували разом за кордоном, він ніякої участі не приймав, з днем народження дитину не вітав, подарунків не передавав. Про стрільбу вона нічого не знає. Вважає, що потрібно позбавити його батьківських прав, щоб не травмувати психіку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами обставини, що викладені в позові.
Так, позивач зазначає, що ОСОБА_2 не сплачує аліменти, однак, доказів на підтвердження того не надає: відсутній виконавчий документ, на підставі якого з ОСОБА_2 стягуються аліменти, не надано довідку про заборгованість по аліментам тощо.
ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач звертався до Броварського міськрайонного суду з позовною заявою про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження доньки ОСОБА_3 . Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що вказаний позов спровокований самою позивачкою, яка говорила ОСОБА_2 , що ОСОБА_7 не його дитина.
Крім того, ОСОБА_1 та їїбатько,який допитувавсяяк свідок,повідомляли прохуліганську поведінку ОСОБА_15 ,який стрілявв квартирі з пістолета, в дверях є дірки, поліція забрала у нього пістолет, а також, коли вони проживали на квартирі, відповідач здав багато чого у ломбард, навіть зйомну квартиру пограбував. Разом з тим, позивачка надає висновок опіки та піклування виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району, затверджений рішенням виконкому Великодимерської селищної ради № 199 від 08.04.2024 року, в якому зазначено, що з листа т.в.о. начальника Броварського РУП ГУНП в Київській області від 22.03.2024 року № 5524/109/10300/04-24 вбачається, що фактів неналежної поведінки або вчинених правопорушень з боку ОСОБА_2 в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» не зареєстровано.
Також, в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що заблокувала номер телефона ОСОБА_2 , оскільки він постійно телефонував, навіть вночі, вів неадекватні розмови, погрожував.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 76-80 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, враховуючи, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування виключного заходу позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дитини.
Так, за результатами розгляду справи встановлено, що позивачем не доведено, а відповідачем не спростовано належними, достатніми й допустимими доказами обставини, викладені в позовній заяві.
Самого лише висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання батьком свого обов`язку щодо виховання дитини, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав.
У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Наданий у даній справі висновок органу опіки є недостатньо обґрунтованим, оскільки не містить конкретних фактів нехтування ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.
Суд зауважує, що ОСОБА_2 не є байдужим до своєї доньки: він заперечує проти позбавлення його батьківських прав, і сплачує аліменти (як стверджує представник відповідача і не заперечує позивачка).
Суду не надано доказів, що ОСОБА_2 є хронічним алкоголіком або наркоманом, ігроманом, представляє небезпеку для дитини тощо.
Відсутність батька в житті дитини не є, на думку суду, достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав, тим більше що сама позивачка проти такої присутності заперечує з огляду на поведінку відповідача, наявність нової сім`ї та чоловіка (вітчима), який опікується дитиною.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_2 тривалий час доглядав за своєю хворою матір`ю, що також могло стати причиною того, що відповідач не приділяв належної уваги своїй доньці.
З огляду на викладене, суд констатує, що сторони не надали достатніх доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень. Враховуючи ті докази, що є у справі, фактів свідомого, умисного нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, або інші обставини, що дають підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, не встановлено, у зв`язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,352 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:орган опікиі піклуванняв особівиконавчого комітетуВеликодимерської селищноїради Броварськогорайону Київськоїобласті,про позбавленнябатьківських прав,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа: орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, 07442, Київська область, Броварський район, смт.Велика Димерка, вул.Бобрицька, 1.
Повне судоверішення складено24.12.2024року.
Суддя: Н. М. Нанічкіна
Суд | Марганецький міський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 25.11.2024 |
Оприлюднено | 26.12.2024 |
Номер документу | 124039604 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про позбавлення батьківських прав |
Цивільне
Марганецький міський суд Дніпропетровської області
Нанічкіна Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні