Постанова

від 25.12.2024 по справі 953/8405/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року

м. Харків

справа № 953/8405/24

провадження № 22ц/818/4136/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря Львової С.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Харківська державна академія дизайну і мистецтв,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2024 року в складі судді Власова Ю.Ю.

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської державної академії дизайну і мистецтв про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Харківської державної академії дизайну і мистецтв про звільнення ОСОБА_1 з посади декана факультету аудіовізуальне мистецтво та заочне навчання; поновити ОСОБА_1 на посаді декана факультету аудіовізуальне мистецтво та заочне навчання у Харківській державній академії дизайну і мистецтв з дати видання наказу про звільнення; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати видання Харківською державною академію дизайну і мистецтв наказу про звільнення до дня винесення рішення про поновлення на роботі; стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з розглядом справи.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яка мотивована тим, що враховуючи факт його звільнення з посади декана факультету аудіовізуальне мистецтво та заочне навчання у Харківській державній академії дизайну і мистецтв, дана посада може бути вакантною.

Зазначив, що існує реальна ймовірність того, що доки він буде відстоювати свої порушені права в судовому процесі, відповідач може провести конкурс на заміщення вакантної посади декана факультету та вжити інші заходи направлені на утруднення та/або неможливість виконання будь-якого рішення у майбутньому.

Просив забезпечити позов, шляхом заборони Харківській державній академії дизайну і мистецтв оголошувати та проводити конкурс на заміщення посади декана факультету аудіовізуальне мистецтво та заочне навчання у Харківській державній академії дизайну і мистецтв, а також вчиняти будь-які дії направлені на реорганізацію, скорочення посади декана факультету аудіовізуальне мистецтво та заочне навчання у Харківській державній академії дизайну і мистецтв до моменту набрання законної сили судового рішення по справі.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою судді Надобко С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу судді скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив організаційно-правовий статус відповідача та дійшов хибного висновку, що Харківська державна академія дизайну і мистецтв є державним органом, або призначеним державним органом суб`єктом, який проводить конкурс від імені держави. Окрім того, суд першої інстанції ототожнив нормативно-правову природу конкурсу, аукціону, торгів, тендерів чи іншої публічної конкурсної процедури здійснюваних суб`єктом державного органу чи від його імені із нормативно-правовою природу конкурсного відбору на заміщення вакантних науково-педагогічних посад, порядок яких затверджується вченою радою закладу вищої освіти. Вказав, що ним надано докази того, що відповідачем ще під час звільнення вчинено дії, які свідчать про створення йому перешкод і застосування ч. 1 ст. 235 КЗпП у майбутньому може бути надзвичайно ускладнено саме внаслідок дій відповідача. Посилався на те, що судом першої інстанції його заяву про забезпечення позову розглянуто з порушенням строків її розгляду.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не наведено достатніх доказів для необхідності застосування заходів забезпечення позову.

Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Харківської державної академії дизайну і мистецтв про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Харківської державної академії дизайну і мистецтв про звільнення ОСОБА_1 з посади декана факультету аудіовізуальне мистецтво та заочне навчання; поновити ОСОБА_1 на посаді декана факультету аудіовізуальне мистецтво та заочне навчання у Харківській державній академії дизайну і мистецтв з дати видання наказу про звільнення; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати видання Харківською державною академію дизайну і мистецтв наказу про звільнення до дня винесення рішення про поновлення на роботі; стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з розглядом справи.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем за контрактом, строк трудових відносин до 18 березня 2026 року та обіймав посаду декана факультету аудіовізуальне мистецтво та заочне навчання у Харківській державній академії дизайну і мистецтв та 22 серпня 2024 року він отримав грошові кошти із призначенням платежу остаточний розрахунок при звільненні від відповідача. Однак у нього відсутня інформація про звільнення, копії наказу про звільнення, трудову книжку та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні він не отримував.

Разом з тим з офіційного сайту відповідача зникла інформація про нього, як декана факультету аудіовізуальне мистецтво та заочне навчання у Харківській державній академії дизайну і мистецтв, що також дає підстави вважати, що його звільнено.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 року відкрито провадження у справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно допункту 2частини 1статті 150ЦПК Українипозов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення судув разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чогоє належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 рокуу справі № 295/5244/22, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-15167св21).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що він 22 серпня 2024 року він отримав грошові кошти із призначенням платежу остаточний розрахунок при звільненні від відповідача. Однак у нього відсутня інформація про звільнення, копії наказу про звільнення, трудову книжку та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні він не отримував. Разом з тим з офіційного сайту відповідача зникла інформація про нього, як декана факультету аудіовізуальне мистецтво та заочне навчання у Харківській державній академії дизайну і мистецтв, що також дає підстави вважати, що його звільнено.

Предметом даного позову є визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Мотивуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 вважав, що існує реальна ймовірність того, що доки він буде відстоювати свої порушені права в судовому процесу, відповідач може провести конкурс на заміщення вакантної посади декана факультету та вжити інших заходів направлених на утруднення та/або неможливість ним виконання будь-якого рішення у майбутньому.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вжиття заходів забезпечення позову обумовлено ризиками, що можуть виникнути при виконанні рішення суду, в разі ухвалення такого на користь позивача.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що положеннями КЗпП України передбачено, що працівник, якого було незаконно звільнено, повинен бути поновлений на роботі, а працівник, якого було прийнято на роботу на відповідну посаду, підлягає переведенню на іншу посаду, а якщо цього зробити неможливо, то такий працівник підлягає звільненню у порядку, визначеному трудовим законодавством.

Тобто, порядок відновлення трудових прав ОСОБА_1 , у разі ухвалення судом рішення про поновлення його на роботі, визначено КЗпП України.

В свою чергу, ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або поновлення його порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто об`єктивні обставини та (або) припущення щодо обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Однак, об`єктивних обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ОСОБА_1 не наведено.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створить перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 127/25378/21.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви.

Зважаючи на те, що реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову матеріали оскарження ухвали не містять, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову законним та вказує на відсутність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову, що не позбавляє можливості позивача за наявності відповідних доказів звертатися з заявою про забезпечення позову протягом всього розгляду справи.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції з додержанням принципів розумності, співмірності, норм процесуального права та правильно застосувавши норми матеріального права, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, у зв`язку з чим підстав для зміни або скасування ухвали не вбачається.

Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.

Керуючись ст. ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова

Повний текст постанови складено 25 грудня 2024 року.