Постанова

від 25.12.2024 по справі 641/8022/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року

м. Харків

справа № 641/8022/23

провадження № 22-ц/818/3693/24

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.

сторони справи:

позивач - Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року у складі судді Зелінської І.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023року Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради ( надалі УСЗН)звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки на користь позивача суму переплаченої державної допомоги на дитину в розмірі 7118,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.09.2018 року ОСОБА_1 звернулась до позивача з заявою про призначення тимчасової державної допомоги на дитину. При поданні заяви про призначення тимчасової державної допомоги на дитину відповідач зобов`язалась повідомити позивача про обставини щодо виникнення можливості одного з батьків утримувати дитину в десятиденний термін. На підставі поданої заяви позивачем прийнято рішення від 01.10.2018 року про призначення тимчасової допомоги на дитину, батько якої ухиляється від сплати аліментів в період з 01.09.2018 року по 28.02.2019 рік в розмірі 972 грн. щомісячно. Таким чином, заявнику було призначено та виплачено наступні суми: з 01.09.2018 року по 30.11.2018 року 972 грн. щомісячно, з 01.12.2018 року по 28.02.2019 року 1013,50 грн. щомісячно, з 01.03.2019 року по 30.06.2019 року 984 грн. щомісячно, з 01.07.2019 року по 31.08.2019 року 1029,59 грн. щомісячно, з 01.09.2019 року по 30.11.2020 року 1059 грн. щомісячно, з 01.12.2019 року по 29.02.2020 року 1109 грн. щомісячно, з 01.03.2020 року по 31.06.2020 року 1109 грн. щомісячно, з 01.07.2020 року по 31.08.2020 року 1137 грн. щомісячно, з 01.09.2020 року по 31.11.2020 року 1159 грн. щомісячно, з 01.12.2020 року по 28.02.2021 року 1197 грн. щомісячно, з 01.03.2021 року по 30.04.2021 року 1197,50 грн. щомісячно. Згідно поданої заявником декларації про майновий стан і доходи в період з 10.06.2020 року по 30.06.2020 року відповідач отримала дохід в сумі 0,00 грн., проте позивачем встановлено, що згідно інформації ГУ ДПС у Харківській області області від 23.10.2020 ОСОБА_1 з 10.06.2020 року перебуває на обліку в Індустріальній ДПІ ГУ ДПС у Харківській області як ФОП та за інформацією ПФУ в період з липня 2020 року по грудень 2020 року включно -3 та 4 квартали, заявник отримала дохід від підприємницької діяльності в розмірі 30000 грн. З інформації Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 09.04.2021 року за №139 встановлено, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 01.09.2020 року по 30.04.2021 року має переплату тимчасової допомоги в розмірі 7118,02 грн., зокрема за 2020 рік- 3148,68 грн та за 2021 рік - 3969,34 грн Таким чином, 20.04.2021 року позивачем встановлено, що відповідач не повідомила про наявні у неї зміни розміру доходів від заняття підприємницькою діяльністю, що призвело до переплати бюджетних коштів та незаконного отримання відповідачем тимчасової державної допомоги на дитину у розмірі 7118,02 грн за період з 01.09.2020 року по 30.04.2021 року. 23.04.2021 року на адресу відповідача позивачем направлено повідомлення про зобов`язання повернути надмірно виплачені кошти, проте вимога позивача про повернення коштів відповідачкою проігнорована.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради переплачену суму державної соціальної допомоги у розмірі 7118 грн 02 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн.

Рішення обґрунтовано тим, при отриманні допомоги відповідач зобов`язалась повідомити органи праці та соціального захисту населення про зміну обставин, які можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги вона. Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач мала доходи у період отримання державної допомоги, проте про зміну обставин УСЗН не повідомила, що призвело до незаконного нарахування та виплати їй державної допомоги на дитину.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та залишити позовні вимоги без розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено встановлену законом юрисдикцію розгляду даної категорії справ та вирішено спір без застосування строків позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу УСЗН просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, оскільки рішення суду першої інстанції є законним та ґрунтується на засадах верховенства права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Слобідського району ХМР та отримує допомогу на дитину, коли один з батьків ухиляється від сплати аліментів, згідно заяви від 26.09.2018 року. У вказаній заяві відповідач зобов`язалась повідомити органи праці та соціального захисту населення в разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги, компенсації та пільг. Крім того, її попереджено про відмову в призначенні або припиненні виплати призначеної соціальної допомоги та /або повернення надміру нарахованих коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї. Також у вказаній заяві відповідач повідомила, що вона не працює, трудової книжки не має, у зареєстрованому шлюбі не перебуває.

Також разом з заявою ОСОБА_1 подано декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, згідно якої остання не працевлаштована та доходів не отримує.

Відповідно до заяви Управлінням було винесено рішення про призначення допомоги від 01.10.2018 року на дитину ОСОБА_2 на період з 01.09.2018 року по 28.02.2019 року в розмірі 972 грн. щомісячно, рішення про призначення допомоги від 21.03.2019 року на дитину на період з 01.03.2019 року по 31.08.2019 року в розмірі 984,09 грн. щомісячно, рішення про призначення допомоги від 30.09.2019 року на дитину на період з 01.09.2019 року по 29.02.2020 року в розмірі 1059 грн. щомісячно, рішення про призначення допомоги від 28.04.2020 року на дитину на період з 01.03.2020 року по 31.08.2020 року в розмірі 1109 грн. щомісячно, рішення про призначення допомоги від 05.11.2020 року на дитину на період з 01.09.2020 року по 28.02.2021 року в розмірі 1159 грн. щомісячно, рішення про призначення допомоги від 05.11.2020 року на дитину на період з 01.09.2020 року по 28.02.2021 року в розмірі 1159 грн. щомісячно. Згідно розпорядження Управління від 22.02.2021 року продовжено строк виплати тимчасової допомоги відповідачу та встановлено розмір допомоги 1197,50 грн. з 01.03.2021 року до 30.04.2021 року. Згідно рішення Управління про призначення допомоги від 06.04.2021 року на дитину ОСОБА_2 перераховано допомогу з 01.09.2020 року по 30.11.2020 року у сумі 371,83 грн., з 01.12.2020 року по 28.02.2021 року у сумі 410,33 грн.

З довідки обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 09.04.2021 року за № 139 встановлено, що по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 01.09.2020 року по 30.04.2021 року існує переплата соціальної допомоги на дитину в розмірі 7118,02 грн.

23.04.2021 року Управлінням на адресу відповідача було направлено повідомлення щодо зобов`язання повернути надмірно виплачені кошти за період з 01.09.2020 року по 30.04.2021 року, та попереджено, що в разі, якщо кошти не будуть повернені, то Управління звернеться до суду.

Крім того, матеріали справи містять інформацію з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про суми доходів, отриманих фізичними особами від здійснення підприємницької або провадження незалежної професійної діяльності від 01.04.2021 року.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Підстави та порядок виплати тимчасової державної соціальної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів визначені Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Порядком призначення і виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженим постановою КМУ №189 від 22.02.2006 року.

Відповідно до п.2 вищевказаного Порядку, тимчасова допомога призначається у разі, коли: відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв`язку з несплатою ним аліментів; стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

Згідно п. 6 вказаного Порядку для призначення тимчасової допомоги одержувач подає органу соціального захисту населення в тому числі декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї ).

Згідно п. 8 вказаного Порядку розмір тимчасової допомоги розраховується як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Згідно п.10 пп.16 вказаного Порядку, виплата тимчасової допомоги припиняється у разі сплати аліментів одним з батьків.

Відповідно до п.12 Порядку, якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину, або встановлено місце проживання (перебування) одного з батьків, у зв`язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення: визначає суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та встановлює строки її повернення (протягом місяця); повідомляє одному з батьків про суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та строк її повернення; у разі неповернення коштів добровільно в установлені строки вирішує питання про їх стягнення у судовому порядку. Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету. Кошти, перераховані одним з батьків на рахунок органу соціального захисту населення, протягом 10 календарних днів зараховуються на рахунок органу Казначейства.

Згідно ст.22 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», одержувачі державної допомоги зобов`язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом. Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.

Відповідно до ст.181 ч.ч.8,9 СК України, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей.

Положеннями статей 1212, 1215 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» суми державної соціальної допомоги, надміру виплачені одержувачу державної соціальної допомоги внаслідок зловживань з його боку (подання документів з неправдивими даними, неподання відомостей про зміну у складі сім`ї, про працевлаштування), стягуються на підставі рішень органів, що призначають державну соціальну допомогу. Відрахування на підставі таких рішень провадиться в розмірі не більш як 20 відсотків розміру державної соціальної допомоги понад відрахування з інших підстав. У всіх випадках звернення стягнень на розмір державної соціальної допомоги за одержувачем державної соціальної допомоги зберігається не менш як 50 відсотків належного розміру державної соціальної допомоги. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги (відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєструвалась як ФОП, отримала дохід проте, в супереч законних вимог не повідомила про ці обставини позивача.

Тому висновок суду про надання ОСОБА_1 недостовірної інформації для отримання державної соціальної допомоги відповідають встановленим у справі обставинам та є підставою для стягнення безпідставно набутих відповідачем коштів.

Доводи апелянта стосовно того що судом порушено встановлені законом правила судової юрисдикції розгляду спорів з суб`єктом владних повноважень не є обґрунтованими.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 802/461/17-а (провадження № 11-1408апп18) зазначено, що "публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин…Оскільки спірні правовідносини стосуються права ОСОБА_3 на грошові кошти, отримані нею як допомога на дітей одиноким матерям, тобто цивільного права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 824/973/16-а (провадження № 11-200апп18), 08 травня 2018 року у справі № 753/7317/15 (провадження № 11-238апп18) та 22 серпня 2018 року у справі № 819/1324/15 (провадження № 11-602апп18)".

У справі, що переглядається спірні правовідносини стосуються права відповідачки на грошові кошти, отримані нею як державна допомога на дітей одиноким матерям, тобто цивільного права, отже цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правил ЦПК України.

Судова колегія також погоджується з висновками суду щодо дотриманням позивачем строків для звернення до суду з відповідним позовом. Оскільки зазначений висновок відповідає наданим позивачем доказам на підтвердження часу, коли він довідався про порушення свого права ( 09.04.2012) та вимогам ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

За таких обставин судова колегія вважає, що суд повно встановив обставини у справі, дав належну оцінку доказам на їх підтвердження та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростували, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

Ю.М. Мальований