Рішення

від 17.12.2024 по справі 333/1288/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/1288/24

2/333/2279/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Дондик О.Ю.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку загального судового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазур Олена Сергіївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційнобудівельна компанія «РАССВЕТ», ОСОБА_2 , про визнання договору позики інвестиційним договором та визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційнобудівельна компанія «РАССВЕТ» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Представник позивача - адвокат Мазур Олена Сергіївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ», про визнання договору позики інвестиційним договором та визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва відповідно до якого просить суд: визнати договір позики № 8/77/18 від 15 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Рассвет» (код ЄДРПОУ 41044919) удаваним з метою приховування іншого правочину інвестиційного договору по будівництву житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі.

Вимоги обґрунтовує тим, що 01.08.1981 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

За час життя ОСОБА_3 між ним та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ» було укладено Договір бронювання квартири № 8/77/18 від 15 березня 2018 року, відповідно до якого (п. 1.1) Відповідач зобов`язувався зарезервувати, шляхом надання переважного права на придбання однокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі (надалі-об`єкт нерухомості), а ОСОБА_3 отримує переважне право на отримання об`єкту нерухомості в майбутньому із дотриманням умов, передбачених цим Договором та за ціною 335 459,25 гривень. Згідно п.1.2 цього Договору Сторони погодили, що запланований термін завершення будівництва об`єкта нерухомості І квартал 2019 року. Згідно п.1.3 даного Договору відповідач зобов`язувався не відчужувати об`єкт нерухомості, визначений п.1.1 цього договору, будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам. Згідно п.2.2.1 цього договору ОСОБА_3 має право після здачі будинку в експлуатацію та повної сплати відповідачу вартості об`єкта нерухомості вимагати передачу прав на об`єкт нерухомості для подальшої реєстрації права власності.

В цей же день, 15 березня 2018 року між ОСОБА_3 та Відповідачем було укладено Договір позики № 8/77/18, за яким ОСОБА_3 позичив Відповідачу на строк до 01 квітня 2019 року грошові кошти в сумі 335 459,25 гривень. Договір позики №8/77/18 від 15 березня 2018 року укладений між ОСОБА_3 (позикодавцем) та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ»» (позичальник). Позикодавець передає позичальнику грошові кошти в розмірі 335 459,25 грн, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк (п.п. 1,2 Договору позики). Відповідно до пункту 3 позикодавець передає позику позичальникові в день підписання договору шляхом внесення грошових коштів на рахунок позичальника. Проценти за цим договором на суму позики не нараховуються та не сплачуються (п. 5 Договору). Згідно п. 6 Договору позики позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) згідно умов договору у строк до 01 квітня 2019 року. Позика вважається повернутою в момент списання грошових коштів з рахунку позичальника на адресу позикодавця, або в інший не заборонений законодавством спосіб, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду (п. 8 Договору позики).

15 березня 2018 року ОСОБА_3 провів оплату в сумі 335 459,25 грн, отримувачем є ТОВ «Інвестиційна-будівельна компанія «Рассвет». Під час перемовин коли укладався договір позики позивачці та її померлому чоловіку роз`яснювалось, що укладаючи даний договір кошти за цільовим спрямуванням йдуть на інвестування у будівництво, отже сторони прийшли до згоди, що подружжя надає кошти на подальше будівництво будинку та введення в експлуатацію та реєстрація права власності на заброньовану квартиру відповідно до договору бронювання повинна була відбутися за ОСОБА_3 .

Після настання дати визначеної договором бронювання будинок в експлуатацію введено не було, протягом більше двох років йдуть постійні переговорні процедури, зустрічі усіх учасників будівництва об`єкту, що безапеляційно підтверджує істину природу правочину за договором позики, а саме інвестиційний договір. З наведених договорів вбачається, що ОСОБА_3 виконав свої зобов`язання за договором бронювання квартири та сплатив відповідачу в повному обсязі вартість вказаного вище об`єкту нерухомості, про що свідчать відповідні квитанції про перерахування коштів, проте відповідач до сих пір житловий будинок не добудував, в експлуатацію його не ввів, і об`єкт нерухомості ОСОБА_3 за його життя не передав.

Вказані кошти були спільною сумісною власністю подружжя, оскільки були накопичені ОСОБА_3 та Позивачкою під час їхнього шлюбу. Істинна правова природа спірного договору позики вчинено за ознаками іншого правочину-інвестиційного договору в будівництво будинку за будівельною адресою: житловий будинок АДРЕСА_3 , метою якого насправді є набуття права власності на квартиру шляхом здійснення інвестиції. Отже ОСОБА_3 виконував обов`язки інвестора будівництва, укладаючи договір позики він насправді бажав отримати кінцеву мету інвестування - квартиру. Додатком № 1 до Договору бронювання квартири будівельний АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі від 15 березня 2018 року визначено перелік внутрішніх оздоблювальних та опоряджувальних робіт і комплектація квартири. Підписуючи договір позики 13 лютого 2018 року та сплативши 335 459,25 грн, ОСОБА_3 бажав виникнення правовідносин між ним та відповідачем, в яких він вчиняє інвестиції, направлені на будівництво та введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 . І по закінченню будівництва та введення в експлуатацію бажав отримати у власність придбання однокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_4 , оскільки вартість цієї квартири ним оплачена в повному обсязі. Представник відповідача під час укладання договору позики та договору бронювання квартири гарантував виникнення у ОСОБА_3 в майбутньому прав інвестора в будівництво житлового будинку та, як наслідок, отримання права власності на новозбудовану квартиру. З моменту укладання спірного Договору позики будь-яка з його сторін взагалі не вчиняла дій щодо його реального виконання, так, станом на 01.04.2019 року «позика» не повернута, ОСОБА_3 за життя будь-яких дій на примусове стягнення цієї «позики» не вчинено. Крім того, договір позики укладений безвідсотковий, позика надана у строк до 01.04.2019 року, без якогось забезпечення чи мети отримання прибутку. В сукупності з тим фактом, що в цей же день укладений договір бронювання квартири з визначеною вартістю, яка повністю відповідає сумі позики, це свідчить, про спрямованість волі ОСОБА_3 та ТОВ «Інвестиційна компанія «Рассвет» на виникнення між ними цивільно-правових відносин в сфері інвестування в будівництво житлового будинку. Об`єктом виниклих правовідносин є визначена у договорі бронювання однокімнатна квартира однокімнатної будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі, яку ОСОБА_3 повинен був отримати у власність після внесення інвестиції, завершення будівництва і введення будинку в експлуатацію.

З огляду на умови спірного Договору позики, а також поведінку сторін, як при його укладанні, так і після, з урахуванням терміну від моменту його укладання та до моменту звернення до суду з даним позовом, позивачка вважає, що у даному випадку метою укладання Договору позики було внесення інвестиції її померлим чоловіком в будування житлового будинку, що безперечно має ознаки договору інвестування. Тобто правовідносини, які склалися за спірним правочином за своєю правовою природою відносяться до інвестування в забудову житлового будинку, що свідчить про удаваність Договору позики як правочину.

Посилаючись на вимоги ст.ст.202,203,255,1046-1048 ЦК України, ст.ст. 1-5 ЗУ «Про інвестиційну діяльність»вважає, що ОСОБА_3 виконував обов`язки інвестора будівництва, укладаючи договір позики він насправді бажав отримати кінцеву мету інвестування - квартиру.

24 жовтня 2024 р. до суду надійшла зустрічна позовназаява ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сандак Ірина Анатоліївна, до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна компанія «РАССВЕТ» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що є рідним сином померлого ОСОБА_3 та прийняв після нього спадщину, оскільки на час смерті був зареєстрований з останнім за однією адресою. Крім того, зазначив, що визнає позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання договору позики №8/77/18 від 15 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» (код ЄДРПОУ 41044919) удаваним з метою приховування іншого правочину інвестиційного договору по будівництву житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок АДРЕСА_1 . Однак вважає, що за ОСОБА_1 слід визнати майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на частини однокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі, а за ОСОБА_2 майнове право на частину вказаної квартири, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3 .

Враховуючи, що 15 березня 2018 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційнобудівельна компанія «РАССВЕТ» було укладено Договір позики № 8/77/18, за яким ОСОБА_3 позичив Відповідачу - 2 на строк до 01 квітня 2019 року грошові кошти в сумі 335459,25 гривень, які були спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 , то Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 має право на майнові права (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на частину однокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі, як на частку у спільному майні подружжя. Відтак, інша половина квартири на думку позивача за зустрічним позовом успадковується в рівних частках по 1/4 спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину: дружиною померлого (Позивач за первісним позовом) ОСОБА_1 та сином померлого (Позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 . Факт прийняття спадщини ОСОБА_2 підтверджується матеріалами заведеної 07 червня 2024 року спадкової справи за № 26/2024 на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від імені гр. ОСОБА_1 . Заява була надана особисто та зареєстрована у книгу обліку і реєстрації спадкових справ 07.06.2024 року за № 85. Спадкоємець гр. ОСОБА_1 надала нотаріусу документи, що підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства.

Посилаючись на ст. 15, 16, 392, 1216, 1218 ЦК України, просив визнати за ОСОБА_2 , майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на частину однокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 . Позовну заяву ОСОБА_1 просив задовольнити частково, а саме визнати договір позики №8/77/18 від 15 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» удаваним з метою приховування іншого правочину інвестиційного договору по будівництву житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на частини однокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі. В іншій частині позову - відмовити.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Сторони в судове засідання не з`явилися, інтереси позивача за первісним позовом представляла адвокат Мазур О. С. Остання подала заяву про розгляд справи без участі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ», у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням в матеріалах справи, причини неявки суду не відомі, будь-яких заяв клопотань на адресу суду не надходило. Крім того, відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву.

Інтереси відповідача (позивача за зустрічним позовом) представляла адвокат Сандак І. А., яка в зустрічній позовній заяві просила розглядати справу без її участі та участі ОСОБА_2 .

У зв`язку вищевикладеним на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 14.02.2024 відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 28.03.2024 року.

Ухвалою суду від 29.04.2024 року витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Петренко Світлани Володимирівни витяги із Спадкового реєстру про наявність спадкових справ (свідоцтв про право на спадщину) щодо померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витяги з реєстру заповітів/спадкових договорів щодо наявності заповітів даного спадкодавця та виданих свідоцтв (у разі їх видачі), витребувано з відділу реєстрації фізичних осіб по Комунарському району УДРФО ДРП Запорізької міської ради довідки про зареєстрованих станом на 20.04.2023 осіб за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухвалою суду від 16.09.2024 витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Петренко Світлани Володимирівни копії документів зі спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (спадкова справа №26/2024 від 07.06.2024).

Ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року за клопотанням позивача залучений до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 24.10.2024 зустрічний позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сандак Ірина Анатоліївна, до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна компанія «РАССВЕТ» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мазур Олена Сергіївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна компанія «РАССВЕТ», ОСОБА_2 , про визнання договору позики інвестиційним договором та визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, присвоєно об`єднаній справі № 333/1288/24 (2/333/2279/24).

Ухвалою суду від 20.11.2024 закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мазур Олена Сергіївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна компанія «РАССВЕТ», ОСОБА_2 , про визнання договору позики інвестиційним договором та визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва та зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сандак Ірина Анатоліївна, до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна компанія «РАССВЕТ» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва,та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Між ОСОБА_3 та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ» було укладено Договір бронювання квартири № 8/77/18 від 15 березня 2018 року, відповідно до якого (п. 1.1) Відповідач зобов`язувався зарезервувати, шляхом надання переважного права на придбання однокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі (надалі-об`єкт нерухомості), а ОСОБА_3 отримує переважне право на отримання об`єкту нерухомості в майбутньому із дотриманням умов, передбачених цим Договором та за ціною 335459,25 гривень. Згідно п.1.2 цього Договору Сторони погодили, що запланований термін завершення будівництва об`єкта нерухомості І квартал 2019 року. Згідно п.1.3 даного Договору відповідач зобов`язувався не відчужувати об`єкт нерухомості, визначений п.1.1 цього договору, будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам. Згідно п.2.2.1 цього договору ОСОБА_3 має право після здачі будинку в експлуатацію та повної сплати відповідачу вартості об`єкта нерухомості вимагати передачу прав на об`єкт нерухомості для подальшої реєстрації права власності.

В цей же день, 15 березня 2018 року між ОСОБА_3 та Відповідачем було укладено Договір позики № 8/77/18, за яким ОСОБА_3 позичив Відповідачу на строк до 01 квітня 2019 року грошові кошти в сумі 335459,25 гривень.

Відповідно до договору позики №8/77/18 від 15 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 (позикодавцем) та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ»» (позичальник), позикодавець передає позичальнику грошові кошти в розмірі 335459,25 грн, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк (п.п. 1,2 Договору позики). Відповідно до пункту 3 позикодавець передає позику позичальникові в день підписання договору шляхом внесення грошових коштів на рахунок позичальника. Проценти за цим договором на суму позики не нараховуються та не сплачуються (п. 5 Договору). Згідно п. 6 Договору позики позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) згідно умов договору у строк до 01 квітня 2019 року. Позика вважається повернутою в момент списання грошових коштів з рахунку позичальника на адресу позикодавця, або в інший не заборонений законодавством спосіб, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду (п. 8 Договору позики).

15 березня 2018 року ОСОБА_3 провів оплату в сумі 335459,25 грн, отримувачем є ТОВ «Інвестиційна-будівельна компанія «Рассвет», що підтверджується дублікатом квитанції від 15.03.2018 року, що знаходить в матеріалах справи.

Таким чином, ОСОБА_3 виконав належним чином свої зобов`язання перед Відповідачем, вартість вказаних вище об`єктів нерухомості сплачені у повному обсязі, про що свідчать відповідні квитанції про перерахування коштів, проте Відповідач до сих пір житловий будинок не добудував, в експлуатацію його не ввів, і об`єкт нерухомості ОСОБА_3 не передав, що і стало підставою звернення до суду у зв`язку з невизнанням відповідачем прав Позивача на спірну квартиру.

Фактично вказаним Договором позики та оплатою ОСОБА_3 . Відповідачу суми за квартиру у розмірі 335459,25 гривень була здійснена оплата за Договором бронювання квартири.

Додатком № 1 до Договору бронювання квартири визначено перелік внутрішніх оздоблювальних та опоряджувальних робіт і комплектація квартири.

Підписуючи договір позики 15.09.2018 року та сплативши 335459,25 гривень, ОСОБА_3 насправді бажав виникнення правовідносин між ним та відповідачем, в яких він вчиняє інвестиції, направлені на будівництво та введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 . І по закінченню будівництва та введення в експлуатацію бажав отримати у власність квартиру у вказаному житловому будинку, оскільки вартість цієї квартири ним оплачена в повному обсязі.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 01.08.1981 року уклали шлюб.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3 .

Згідно матеріалів спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (спадкова справа №26/2024 від 07.06.2024) позивач ОСОБА_1 на час смерті свого чоловіка спадкодавця ОСОБА_3 була зареєстрована з ним за однією адресою: АДРЕСА_5 . Крім того, за вказаною адресою на час смерті спадкодавця був зареєстрований позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , який приходився спадкодавцю сином. Відомості про інших спадкоємців в матеріалах спадкової справи відсутні.

ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (у редакції, чинній на момент укладання Договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційною діяльністю, згідно із статтею 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (у редакції, чинній на момент укладання Договору), є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Частиною п`ятою статті 7 вказаного Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

За змістом зазначених норм отримання прибутку інвестором, яким у даному випадку є померлий ОСОБА_3 , досягається саме внаслідок володіння, користування і розпорядження об`єктами та результатами інвестицій.

Тлумачення статті 235 ЦК України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16 зроблено висновок, що «за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином».

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 ЦК України.

Так, у статті 235 ЦК України передбачено правові наслідки удаваного правочину. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один удаваний, а інший той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин за своєю формою прикриває реальний правочин.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі для обох учасників.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів. Таким чином, обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж тих, щодо яких його було оформлено.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши при розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання удаваним договору позики, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а має ознаки правочину, спрямованого на інвестування в будівництво житлового будинку.

З огляду на умови спірного Договору позики, а також поведінку сторін, як при його укладанні, так і після, з урахуванням терміну від моменту його укладання та до моменту звернення до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що у даному випадку метою укладання Договору позики було внесення інвестиції позивачем в будування житлового будинку, що безперечно має ознаки договору інвестування. Тобто правовідносини, які склалися за спірним правочином за своєю правовою природою відносяться до інвестування в забудову житлового будинку, що свідчить про удаваність Договору позики як правочину.

Суд встановив, що позивач за первісним позовом довела, що сторони оспорюваного договору позики спрямовували свою волю на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді оспорюваним правочином, а отже позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим задовольняються судом.

Щодо позовної вимоги про визнання майнових прав, суд зазначає таке.

У статті 3 ЦК України зазначені загальні засади цивільного законодавства, якими є : 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Також у вказаному нормативному акті передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Зокрема, у статті 11 вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Крім того, вказане питання було предметом дослідження як у рішеннях ЄСПЛ, так і Верховного Суду України та Верховного Суду.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України від 19 червня 2003 року № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі Закон № 978-IV) та Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність» (далі Закон № 1560-ХІІ).

Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону № 1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

У статті 2 Закону № 978-IV вказано, що об`єкт інвестування квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник, зокрема, подає: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об`єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо) (у разі придбання майнових прав на об`єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав); довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав); технічний паспорт на об`єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо); завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва): документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об`єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції (у разі проведення реконструкції об`єкта нерухомого майна); документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна його адреса не змінилася) (пункт 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868).

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

При розгляді справи Велика Палата Верховного Суду керується тим, що, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 виконав свої зобов`язання за договором бронювання квартири та сплатив відповідачу в повному обсязі вартість вказаного вище об`єкту нерухомості.

Згідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Суд приходить до висновку, що вказані кошти були спільною сумісною власністю подружжя, враховуючи ту обставину, що під час укладення договору бронювання та договору позики 15 березня 2018 року, Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Відтак, суд погоджується з доводами сторін у справі, що позивач за первісним позовом має майнові права на частину зазначеної вище однокімнатної квартири, як на частку у спільному майні подружжя.

Крім того, позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним у справі успадкували майнові права на іншу половину квартири, оскільки вони прийняли спадщину після померлого ОСОБА_3 , майнові права на квартиру входять до складу спадщини, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.04.2020 року у справі №522/24528/16-ц.

Так, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 з ним за однією адресою, що підтверджується матеріалами справи, а відтак прийняли після його смерті спадщину, що підтверджується копією спадкової справи за № 26/2024, надісланої на адресу суду та набули в порядку спадкування майнові права на другу половину вказаної однокімнатної квартири в рівних частках.

Отже, Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 має право на майнові права (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на частину однокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі, як на частку у спільному майні подружжя. А майнові права на іншу половини квартири були успадковані в рівних частках по 1/4 спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину: дружиною померлого (Позивач за первісним позовом) ОСОБА_1 та сином померлого (Позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 478/02-31від 13.09.2024 року складеною приватним нотаріусом ЗМНО Петренко С. В. ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували реєстрацію права власності за померлим на квартиру.

Відповідно до положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до положень частин першої та другої статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. He допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

У Листі від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ вказано, що якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 помер до завершення будівництва, а тому до складу спадщини увійшли саме майнові права на половину однокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі.

Сторони позбавлені іншого способу реалізувати свої права на об`єкт інвестування, ніж визнання майнового права в судовому порядку, а тому обраний ними спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин. Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача за первісним позовом про визнання за нею майнового права (в тому числі на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на вказану у позові квартиру будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі задовольняються судом частково, а саме в частині майнового права (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на частини спірної квартири.

Суд також вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання за ним майнового права (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на частину однокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 12-18,76, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 625, 1050, 1218, 1261, 1268, ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазур Олена Сергіївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційнобудівельна компанія «РАССВЕТ», ОСОБА_2 , про визнання договору позики інвестиційним договором та визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва- задовольнити частково.

Визнати договір позики №8/77/18 від 15 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» удаваним з метою приховування іншого правочину - інвестиційного договору по будівництву житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на частини однокімнатної квартири, будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі.

В іншій частині позову - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційнобудівельна компанія «РАССВЕТ» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на частину однокімнатної квартири будівельний номер АДРЕСА_2 Нагнибіди в мікрорайоні №5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач за первинним позовом: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач за зустрічним позовом:: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «РАССВЕТ», юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 23, код ЄДРПОУ 41044919.

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова