Постанова

від 11.12.2024 по справі 760/9533/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 760/9533/22

провадження № 61-15917св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС», розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА?ПЛЮС» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року у складі судді Аксьонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року у складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» (далі - ТОВ «АСА-ПЛЮС») про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позов мотивовано тим, що 10 липня 2021 року між ТОВ «АСА-ПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири. У вказаному договорі сторони дійшли згоди укласти договір купівлі-продажу квартири до 01 липня 2022 року. Договір укладено у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчений.

Позивач виконала усі зобов`язання за попереднім договором у повному обсязі, а саме перерахувала на банківський рахунок відповідача кошти в розмірі 844 532,73 грн, що становило 30 766,22 доларів США.

Проте відповідач не виконав своїх зобов`язань за попереднім договором, не збудував будинок та не передав квартиру у власність позивача.

Також позивач зазначала, що на будівельному майданчику, відведеному для будівництва житлового будинку, щодо придбання квартири, в якому позивач сплатила кошти, не ведуться жодні будівельні роботи, будівельники та виконавці робіт на об`єкті відсутні, офісне приміщення відповідача зачинено та не працює.

Таким чином, відповідач безпідставно отримав від позивача кошти в розмірі 844 532,73 грн та повинен повернути їх.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд застосувати наслідки нікчемного правочину, а саме стягнути з ТОВ «АСА-ПЛЮС» на свою користь грошові кошти у сумі 844 532,73 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 07 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Стягнув з ТОВ «АСА-ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 844 532,73 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час укладення попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості сторони не дотримали вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, такий договір є нікчемним з моменту укладення відповідно до закону. Отже, грошові кошти, сплачені позивачем за нікчемним правочином, підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як такі, що були набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «АСА-ПЛЮС» оскаржило його до апеляційного суду. В апеляційній скарзі відповідач посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, а також на те, що розгляд справи місцевим судом без урахування доказів відповідача порушує принцип змагальності учасників процесу. Зокрема, суд не врахував, що спірний договір не було посвідчено нотаріально з підстав ухилення від його посвідчення позивачем; позивач не звертався до ТОВ «АСА-ПЛЮС» з будь-якими вимогами чи претензіями; позивач як покупець за договором вчиняв дії на підтвердження дійсності цього правочину, зокрема сплатив гарантійний платіж за договором, отримував інформацію тощо, і тільки через рік після укладення та виконання договору покупець звернувся до суду, що свідчить про його недобросовісність.

Київський апеляційний суд постановою від 11 вересня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «АСА-ПЛЮС» залишив без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року залишив без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ТОВ «АСА-ПЛЮС» щодо ухилення ОСОБА_1 від нотаріального посвідчення договору, оскільки вони не підтвердилися матеріалами справи.

Київський апеляційний суд додатковою постановою від 13 листопада 2023 року стягнув з ТОВ «АСА-ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ТОВ «АСА-ПЛЮС» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 922/1264/20, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19, від 15 лютого 2021 року у справі № 914/283/20, від 01 липня 2021 року у справі № 920/764/20, від 07 липня 2021 року у справі № 903/890/19, від 31 травня 2022 року у справі № 755/17285/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 707/251/22, від 04 жовтня 2023 року у справі № 686/24555/20.

У доводах касаційної скарги ТОВ «АСА-ПЛЮС» зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання про відкладення судового засідання, розглянув справу без участі відповідача, що є порушенням принципу рівності сторін, який вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Відповідач посилається на те, що апеляційний суд не виконав обов`язок щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, залишивши поза увагою відсутність учасника справи в судовому засіданні з об`єктивних і поважних причин. Зокрема, вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, помилково вважаючи, що представник ТОВ «АСА-ПЛЮС» Аніщенко С. О. має право представляти інтереси товариства у суді, та не надав оцінки поважності причини неявки директора ТОВ «АСА-ПЛЮС» у судове засідання.

Також як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що справа розглянута судами у порядку спрощеного позовного провадження, проте підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних та призначив до розгляду в порядку спрощеного провадження, адже ціна позову в цій справі перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України справа не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

На думку заявника, суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, вказане унеможливило надання відповідачем доказів, подання відповідних клопотань та заяв.

ТОВ «АСА-ПЛЮС» зазначає, що місцевий суд не направляв йому ухвали суду про відкриття провадження у справі, про вжиття заходів забезпечення позову, а також оскаржуване рішення про задоволення позову. Наведені порушення судом норм процесуального права були частково зазначені відповідачем у апеляційний скарзі, проте залишені судом без будь-якої правової оцінки.

Доводи інших учасників справи

У січні 2024 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковриженко О. О., на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «АСА-ПЛЮС», в якому, посилаючись на безпідставність доводів відповідача, позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Доводи заявника щодо порушення судами норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки ТОВ «АСА-ПЛЮС» проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не заперечувало, виконало рішення суду, було належним чином обізнане про хід судового провадження, подавало апеляційну скаргу, тобто мало можливість заперечувати проти позову та доводити у законний спосіб свою позицію щодо заявленого позову.

Провадження у суді касаційної інстанції

ТОВ «АСА-ПЛЮС» подало до Верховного Суду касаційну скаргу у листопаді 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 19 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «АСА-ПЛЮС» та витребував цивільну справу з Солом`янського районного суду міста Києва.

У січні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2024 року справу призначив до розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 липня 2021 року між ТОВ «АСА-ПЛЮС» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено попередній договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості № 06/07/21-2Е, відповідно до якого сторони зобов`язалися в майбутньому укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості (далі - основний договір).

У пункті 2.1 попереднього договору визначено, що продавець відповідно до умов основного договору зобов`язується передати у власність покупця об`єкт нерухомості, що розміщений у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , а покупець - прийняти та оплатити вартість об`єкта нерухомості в розмірі та порядку, визначеними цим договором.

Будинок, в якому розміщений об`єкт нерухомості, належить до проєкту «Третя черга будівництва клубного містечка «Ліверпуль Хауз» по АДРЕСА_1» та розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:72:576:0014 та кадастровий номер 8000000000:72:576:0015, що перебуває у власності продавця.

Відповідно до пункту 2.3 попереднього договору об`єктом нерухомості є житлова нерухомість, квартира, поверх 2, будівельний (проєктний) номер 2-Е, загальна площа 34,09 кв. м.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 попереднього договору закінчення будівництва та введення в експлуатацію будинку, в якому розміщений об`єкт нерухомості, забезпечується продавцем у термін - 2 квартал 2022 року. Сторони зобов`язались укласти основний договір у строк до 01 липня 2022 року.

У пункті 4.1 визначено, що ціна основного договору є ціною об`єкта нерухомості та становить 844 532,73 грн без ПДВ, що еквівалентно сумі 30 766,22 доларів США, з огляду на вартість 1 кв. м у розмірі, еквівалентному 902,50 доларів США.

У пункті 4.3 попереднього договору сторони визначили такий порядок розрахунків за цим договором: покупець сплачує продавцю гарантійний платіж за об`єкт нерухомості в розмірі 844 532,73 грн без ПДВ, що еквівалентно сумі 30 766,22 доларів США, враховуючи вартість 1 кв. м у розмірі, еквівалентному 902,50 доларів США, у строк до 23 липня 2021 року.

Розрахунки за цим договором здійснюються за реквізитами продавця, зазначеними в договорі (пункт 4.8 попереднього договору).

Відповідно до пункту 8.7 попереднього договору сторони домовились укласти цей договір у простій письмовій формі, що відповідає їх справжній волі і вважають цей договір укладеним з моменту скріплення його своїми підписами.

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ «АСА-ПЛЮС».

19 липня 2021 року позивач перерахувала на поточний рахунок відповідача в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 суму коштів у розмірі 844 532,73 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 19 липня 2021 року № ІВ6850.

Суди також установили, що підписаний сторонами попередній договір купівлі?продажу об`єкта нерухомості від 10 липня 2021 року № 06/07/21-2Е не був нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, у частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме розглянули справу в порядку спрощеного позовного провадження, а не за правилами загального позовного провадження, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

ТОВ «АСА ПЛЮС» мотивує касаційну скаргу тим, що розгляд справи судом першої інстанції без виклику сторін позбавив відповідача можливості подавати відзив, заяви, клопотання, що призвело до неправильного вирішення справи, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та є порушенням принципів рівності та змагальності учасників процесу.

ТОВ «АСА ПЛЮС» також вказує на те, що йому не надсилалась копія позовної заяви з додатками, судова кореспонденція, що вказує на неповноту судового розгляду, що не було виправлено на стадії апеляційного перегляду, оскільки справу розглянуто в суді апеляційної інстанції також без участі відповідача.

Посилається на те, що апеляційний суд не виконав обов`язок щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, залишивши поза увагою відсутність учасника справи в судовому засіданні з об`єктивних і поважних причин. Зокрема, вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, помилково вважаючи, що представник ТОВ «АСА?ПЛЮС» Аніщенко С. О. має право представляти інтереси товариства у суді, та не надав оцінки поважності причини неявки директора ТОВ «АСА-ПЛЮС» у судове засідання.

За змістом пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ «Diya 97 v. Ukraine», № 19164/04, § 47, від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час вирішення справи в суді першої інстанції) спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У частині шостій статті 19 ЦПК України зазначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частин першої - третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

Звертаючись до суду із цим позовом у липні 2022 року, ОСОБА_1 просила суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме стягнути з ТОВ «АСА-ПЛЮС» на свою користь грошові кошти у сумі 844 532,73 грн.

У частині дев`ятій статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою ціна позову становила 844 532,73 грн, а ціна позову у спорах, справи щодо яких відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (станом на 01 січня 2022 року), становила 620 250 грн (2 481 грн х 250).

Отже, ціна позову у справі, яка розглядається, перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 02 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «АСА-ПЛЮС» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення з ТОВ «АСА-ПЛЮС» грошових коштів прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 07 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з ТОВ «АСА-ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 844 532,73 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Згідно з матеріалами справи відповідач на час ухвалення судом першої інстанції рішення не подавав відзиву на позовну заяву, тому місцевий суд вирішував спір за наявними у справі матеріалами.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «АСА-ПЛЮС» оскаржило його до апеляційного суду. В апеляційній скарзі відповідач посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Зазначав, що рішення місцевого суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, що місцевий суд не направляв відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, про вжиття заходів забезпечення позову, а також оскаржуване рішення про задоволення позову.

Відповідно до матеріалів справи 09 вересня 2023 року ТОВ «АСА-ПЛЮС», в інтересах якого діяв представник за довіреністю Аніщенко С. О., подало до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 11 вересня 2023 року, у зв`язку з хворобою директора ТОВ «АСА-ПЛЮС» Агаєва Р. Р., на підтвердження чого надано докази направлення на стаціонарне лікування.

Апеляційний суд відхилив клопотання ТОВ «АСА-ПЛЮС» про відкладення розгляду справи через незадовільний стан здоров`я директора Агаєва Р. Р. з тих підстав, що неявка учасника, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Київський апеляційний суд постановою від 11 вересня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «АСА-ПЛЮС» залишив без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року залишив без змін.

Процесуальне питання щодо неможливості розгляду спорів, у яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у порядку спрощеного позовного провадження, вже перебувало на розгляді Верховного Суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року в справі № 569/3757/20 (провадження № 61-14023св20) зазначено: «Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ця справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження, не надав оцінки відповідним доводам апеляційної скарги, не врахував, що зазначена підстава є обов`язковою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Тому суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції».

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 755/17285/20 (провадження № 61-21494св21), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ціна позову у справі, що переглядається, перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому ця справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження, не врахував, що зазначена підстава є обов`язковою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Тому суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції».

Схожі за змістом правові висновки щодо вирішення вказаного процесуального питання викладено в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 210/756/24, від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22-ц, від 10 квітня 2024 року у справі № 351/1971/23, від 21 лютого 2024 року у справі № 495/4896/23, від 24 січня 2024 року у справі № 752/1058/23.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі, яка переглядається, перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто належить до тих, які відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Усупереч наведеним нормам процесуального права та правовим висновкам Верховного Суду суд першої інстанції розглянув і вирішив справу, в якій ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у порядку спрощеного позовного провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом).

При цьому законодавцем визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 7 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у справі спір виник щодо стягнення з ТОВ «АСА-ПЛЮС» на користь позивача грошових коштів у сумі 844 532,73 грн (тобто ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а тому ця справа не могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, отже, не врахував, що у пункті 7 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

З огляду на зазначені порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Для практичної реалізації конституційної засади змагальності сторін законом гарантуються однакові можливості сторонам в усьому, що стосується їх прав, оскільки дійсна змагальність буде можлива лише за умови дотримання рівних можливостей у збиранні, наданні та дослідженні доказів.

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (рішення ЄСПЛ «Gurepka v. Ukraine», № 38789/04, § 23, від 08 квітня 2010 року).

ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13, від 03 жовтня 2019 року).

ЄСПЛ вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Жук проти України» (Zhuk v. Ukraine), заява № 45783/05).

Вочевидь, публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (AXEN V. GERMANY), заява № 8273/78, пункт 25).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (AXEN V. GERMANY), заява № 8273/78, пункт 28).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи зазначені порушення судами норм процесуального права, а також те, що відповідач не приймав участі у судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій, із метою належного забезпечення засад рівності та змагальності сторін касаційний суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки встановлено порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому інші підстави відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не аналізує.

З урахуванням висновку Верховного Суду про скасування постанови Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року також підлягає скасуванню додаткова постанова Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року як невід`ємна складова основного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Отже, враховуючи наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи Верховним Судом, відповідно до статті 411 ЦПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції, постанова апеляційного суду та додаткова постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з направленням справи на розгляд до суду першої / апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц).

Ураховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік