Рішення

від 26.11.2024 по справі 362/964/24

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/964/24

Провадження № 2/362/1338/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі: секретаря - Шмагун М.С.,

розглянувши в приміщенні Васильківського міськрайонного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «ПЕРСОНАЛ ПРЕМІУМ», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із позовом, в якому просили стягнути з відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, яким вчинено наїзд на пішохода ОСОБА_4 , що призвело до загибелі останнього, на користь ОСОБА_1 283 920 грн. решти моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та на користь ОСОБА_2 283 920 грн. решти моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, оскільки вважають, що виплачений страховою компанією розмір відшкодування є незначним.

Ухвалою суду 02.04.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження, призначено справу до розгляду в загальному провадженні.

Представник позивачів подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підримує.

Представник відповідача просив проводити розгляд справи у його відстуності, позов не визнає з підстав, викладених у відзиві, а саме, що позивачі повинні були звернутися до суду із позовом до страхової компанії, а не до власника джерела підвищеної небезпеки, що за правовою позицією Верховного суду є самостійною підставою для відмови у позові.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, судом повідомлявся належно, до суду подав заяву про підтримання позиції ТОВ «ПЕРСОНАЛ ПРЕМІУМ».

Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 21.04.2023 р. близько 02:00 год. за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Глеваха, а/д М-05, на відрізку дороги 25км+900м, водій ОСОБА_3 , працюючий на посаді водія ТОВ «ПЕРСОНАЛ ПРЕМІУМ», тверезий, керуючи авто марки «ГАС» модель «715х» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, внаслідок чого останній від отримааних тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 11.08.2023 р. Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області, актовий запис № 285, засвідчено смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_4 в період з 20.05.2022 р. до 29.11.2022 р. проходив військову службу по мобілізації у в/ч НОМЕР_3 , де за період з травня дро грудня 2022 р. отримав 307 534,89 грн. доходу, що підтверджено довідко про доходи від 14.08.2023 вих. № 377 та довідкою вих. № 114328 від 15.08.2023 р.

ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4 та свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 19.08.2003 р., є матір`ю загиблого ОСОБА_4 та пенсіонеркою, що підтверджно пенсійним посвідченням № НОМЕР_6 , серія НОМЕР_7 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином загиблого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Васильківського міськвиконкому Київської області, актовий запис № 228.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , власником транспортного засобу ГАС 715Х НОМЕР_1 є ТОВ «КЕГИЧІВСЬКЕ».

Відповідно до НАКАЗУ № 02-ПЗ від 30.12.2016 та наказу № 322-П3 від 12.04.2023 р. ТОВ «ПЕРСОНАЛ ПРЕМІУМ», ОСОБА_3 прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів за основним місцем роботи з 01.01.2017 р. та закріплено за автомобілем ГАС 715Х державний знак НОМЕР_1 .

Полісом № ЕР-209835358 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів посвідчено укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальника ФГ «Кегичівське» на строк з 26.07.2022 р. до 25.07.2023 р. включно. Забезпечений транспортний засіб - ГАС 715Х НОМЕР_1 . Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 260 000 грн.

30.06.2023 р. постановою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023110000000282 від 21.04.2023 р. закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

18.08.2023 р. позивачі подали заяви до ПАТ «СК «Українська страхова група»» про виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 20 000,00грн. витрат на поховання, 20 100,00грн. - пов`язаних із моральною шкодою; на користь ОСОБА_1 - 80 400,00грн. виплат із втратою годувальника.

З листа ПАТ «СК «УСГ»» вих. № ДЦКВ-30328/2 від 05.12.2023 р. страхове відшкодування на користь ОСОБА_2 складає 16 080,00 грн. та буде перераховано на розрахунковий рахунок згідно заяви; страхове відшкодування на користь ОСОБА_5 в розмірі 55 160,00грн. (моральна шкода та шкода пов`язана з втратою годувальника в межах залишку до ліміту відповідальності). Щодо відшкодування витрат на поховання потерпілого повідомляють, що відповідно наданих платіжних документів ПАТ «СК «УСГ» вже здійснило виплату страхового відшкодування за витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника потерпілому загалом в розмірі 62 360,00 грн. на користь дружини ОСОБА_6 . Особами, які мають право на отримання моральної шкоди, пов`язаної із смертю ОСОБА_4 , є мати ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_6 та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в рівних частинах по 2,4 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день надання страхового випадку, що становить по 16080,00 грн.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості. Таким чином, закон зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1167 ЦК України).

Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли, на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Отже, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, тому за загальним правилом перевага у вирішенні вказаного спору мала б надаватися спеціальним нормам.

Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається.

Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає і за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, постанові № 606/1630/21 від 15 лютого 2023 року.

Отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Водночас, з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідальність відповідача у правовідносинах з відшкодування шкоди, спричиненої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається: якщо буде доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). В той же час, чинне законодавство не зберігає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.

У зв`язку з цим розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України) обов`язків доказування і подання доказів (зокрема відповідно до статті 81 ЦПК України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Постанова ВП ВС від 04 липня 2018 р. у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) - особа до якої подається позов СК чи особа, винна у скоєнні ДТП. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

В Україні мінімальна заробітна плата встановлюється Законом «Про Державний бюджет». Розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 квітня 2023 р. в Україні становив 6700 грн., тобто загальний розмір страхового відшкодування ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_6 та дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 складає 80400,00 грн., що в рівних частинах по 2,4 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день надання страхового випадку, становить по 16080,00 грн. кожному.

Тобто, страховиком обов`язок за договором страхування виконано, а тому позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки, оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд, виходить із засад розумності і справедливості, з огляду на відсутність протиправності діяння заподіювача моральної шкоди, відсутність причинного зв`язку між шкодою та діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні; не підтвердження заподіяння позивачам моральних страждань, зокрема через постійне проживання поряд, спілкування та побачення з позивачами загиблого, який з травня 2022 року перебував у лавах ЗСУ, що виключає постійне проживання поряд з родиною, постійне спілкування та постійні зустрічі та передбачає постійне та безперервне перебування у розташуванні військової частини; а також позбавлення підтримки та допомоги від загиблого в майбутньому, оскільки надання такої в теперішньому не підтверджено належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наявність родинних відносин між позивачами та загиблим, що завчасно перервалися, чим позивачм спричинено моральну шкоду, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь кожного із позивачів по 50000,00 грн. моральної шкоди.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів та держави підлягає стягненню судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 19, 76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «ПЕРСОНАЛ ПРЕМІУМ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Стягнути з ТОВ «ПЕРСОНАЛ ПРЕМІУМ» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Стягнути з ТОВ «ПЕРСОНАЛ ПРЕМІУМ» на користь держави 1500,00 грн. судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М.Кравченко