Рішення

від 24.12.2024 по справі 517/1077/24

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/1077/24

Провадження № 2/517/215/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року с-ще Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника Затишанської селищної ради Роздільнянського району

Одеської області (як орган опіки та піклування) Шемоновської І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Затишанська селищна рада Роздільнянського району Одеської області (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Затишанська селищна рада Роздільнянського району Одеської області (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав.

У позовній заяві зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька дітей вказані зі слів матері.

Відповідачка ОСОБА_1 є її донькою. Донька з моменту народження старшого сина ОСОБА_5 проживала разом з нею та її чоловіком в одному будинку. Вона та чоловік весь час допомагали доньці з доглядом та утриманням її дітей.

З часом коли меншому сину ОСОБА_4 виповнилось два роки донька виявила бажання самостійно заробляти на утримання своїх дітей. З цією метою вона поїхала до м. Одеса, де влаштувалась на роботу. Зароблені кошти витрачала на власний розсуд та не надавала фінансової допомоги на утримання своїх дітей. Через деякий час донька перестала приїздити додому посилаючись на постійну зайнятість на роботі.

Наразі вона разом чоловіком близько двох років самостійно утримують, виховують, займаються розвитком та навчанням онуків, а саме купують продукти харчування для онуків, сезонний одяг, ліки, оплачують дітям відпочинок, купують їм необхідну техніку для навчання.

Мати ОСОБА_1 не відвідує дітей, не спілкується з ними та не цікавиться їх фізичним та емоційним станом, а також не надає жодної фінансової допомоги на утримання своїх дітей.

Вона неодноразово намагалась відновити батьківські почуття відповідачки, відносно її дітей, однак остання не проявляє жодного інтересу до цього. Відповідачка за два роки жодного разу не привітала синів із днем народження, не приїздила коли діти хворіли.

Оскільки відповідачка самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, тому позивачка звернулася до суду та просить ухвалити рішення, яким: позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 27 серпня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у цивільній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Затишанську селищну раду Роздільнянського району Одеської області (як орган опіки та піклування). Витребувано від третьої особи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки (а.с. 27-28).

На виконання ухвали Фрунзівського районного суду Одеської області від 27 серпня 2024 року рішенням виконавчого комітету Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 964 від 20 вересня 2024 року як органом опіки та піклування затверджено висновок «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню її малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Вказаний висновок про доцільність позбавлення батьківських прав та рішення виконавчого комітету від 20 вересня 2024 року надійшов на адресу суду 12 листопада 2024 року (а.с.46-47).

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 28 листопада 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті та вирішено питання про виклик у судове засідання малолітньої дитини ОСОБА_3 для з`ясування її думки з приводу позову (а.с 67-68).

Позивачка ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі. Суду пояснила, що вона є матір`ю відповідачки ОСОБА_1 31 серпня 2016 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідачки ОСОБА_1 народилися діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно. Від самого народження дітей відповідачка вдома не проживає, участі у вихованні та утриманні дітей не приймає. Не телефонує їм та не цікавиться їх успіхами у навчанні. Забезпечення дітей всім необхідним безпосередньо займається вона разом із чоловіком ОСОБА_6 . Зазначила, що позбавлення батьківських прав вплине на дітей з позитивного боку, оскільки маючи таке рішення суду вона зможе оформити опіку на дітей та отримувати на них грошову допомогу від держави.

Представник Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (як органу опіки та піклування) Шемоновська І.А. в судовому засіданні просила суд ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначила, що знає вказаних дітей із дитячого садочка. Весь час дітьми займається бабуся ОСОБА_2 , відповідачка поїхала з дому до м. Одеса та до синів приїжджає рідко. Діти під доглядом бабусі забезпечені всім необхідним, одягнуті та охайні. Чи була присутня відповідачка ОСОБА_1 під час ухвалення висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав та на основі яких документів приймався даний висновок їй не відомо. Також вона не знає чи здійснювалися попереджувальні заходи відносно відповідачки ОСОБА_1 стосовно зміни її відношення до виконання своїх батьківських обов`язків. Позитивний вплив позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її дітей вбачає в отриманні останніми грошової допомоги від держави, що вплине на їх рівень життя. Крім цього, відповідачка в будь-який час зможе поновити свої батьківські права, якщо змінить ставлення до дітей. Також, вказала, що на даний час відповідачка змінились в кращу сторону.

Малолітній ОСОБА_3 в судовому засіданні, в присутності представника Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (як органу опіки та піклування) суду повідомив, що з матір`ю він постійно спілкується (частіше по мобільному телефону) та любить її. Мати проживає та працює в м. Одеса та приїжджає його провідати з братиком. Мати дарує йому подарунки як на день народження, так і в інші дні. Зазначив, що любить свою маму, хоче спілкуватися з нею частіше та бажає, щоб уся їхня родина проживала разом.

У судове засідання, призначене на 24 грудня 2024 року відповідачка ОСОБА_1 не з`явилась, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, шляхом направлення поштовим зв`язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с 72). Відповідачка про причини неявки суд не повідомила та не подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

З довідки Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 02-20/991 від 26 серпня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).

Ураховуючи, що відповідачка не з`явилась до суду без поважних причин, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, однак зважаючи на те, що позивачка не надала суду згоду щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів без застосування положень Глави 11 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки, представника третьої особи, з`ясувавши думку малолітнього ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази щодо обґрунтованості позовних вимог, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 13 вересня 2016 року та серії НОМЕР_2 від 16 червня 2020 року (а.с. 9, 10).

Згідно Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України № 00043031038 та № 00043031285 від 09 січня 2024 року, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вказані зі слів матері (а.с. 12,14).

Позивачка ОСОБА_2 є матір`ю відповідачки ОСОБА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 18 лютого 1999 року народження (а.с. 8).

З довідки наданої Затишанською селищною радою Роздільнянського Одеської області від 24 липня 2024 року № 247 вбачається, що позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу її сім`ї входять: чоловік - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , онук - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , онук - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

З акту обстеження умов проживання умов сім`ї ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , складеного начальником ССД ОСОБА_7 , фахівцями соціальної роботи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 06 серпня 2024 року вбачається, що до складу її сім`ї входять: онук - ОСОБА_3 , онук - ОСОБА_4 , чоловік - ОСОБА_6 .. Умови проживання сім`ї задовільні, в будинку чисто, наявні продукти харчування та одяг. Умови для розвитку та виховання дітей створені належним чином (а.с. 16).

З характеристики наданої Затишанським ЗЗСО Роздільнянського району Одеської області щодо здобувача освіти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що дитина навчається у 2 класі вказаного навчального закладу освіти. Авторитетом у дитини є бабуся ОСОБА_2 та дідусь ОСОБА_6 . Вони постійно цікавляться навчанням та успіхами дитини. Дбають про матеріальне забезпечення хлопчика його здоров`я. Разом беруть активну участь у житті класу та школи (а.с. 17).

З характеристики наданої структурним підрозділом дошкільної освіти «Дивосвіт» Затишанського закладу загальної середньої освіти Роздільнянського району Одеської області щодо вихованця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що дитина відвідує структурним підрозділом дошкільної освіти «Дивосвіт» з вересня 2023 року. Вихованням дитини займаються бабуся ОСОБА_2 та дідусь ОСОБА_6 . Бабуся завжди цікавиться розвитком та досягненнями дитини під час виховних занять. Бере участь у підготовці хлопчика до різних святкових заходів. Мати ОСОБА_1 зовсім не приділяє уваги вихованню дитини. Жодного разу не відвідувала сина (а.с. 18).

Відповідно до довідки - характеристики Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 757 від 06 серпня 2024 року, наданої щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання за місцем проживання характеризується позитивно. Приділяє багато часу та власних сил вихованню онуків та їх матеріальному забезпеченню (а.с. 19).

Згідно із довідкою - характеристикою Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 758 від 06 серпня 2024 року, наданої щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання за місцем проживання характеризується посередньо. З 2022 року виїхала на постійне місце проживання до м. Одеса. Дітей залишила у своїх батьків. Мати не цікавиться життям дітей не займається їх вихованням та матеріальним забезпеченням (а.с. 20).

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІ (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною 1 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, указаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 як на підставу позбавлення батьківських прав посилалася на те, що ОСОБА_1 останні два роки ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своїх малолітніх дітей, не навідується, не спілкується з ними, не цікавиться їх здоров`ям, розвитком, навчанням, матеріально їх не забезпечує.

Отже, правовою підставою для позбавлення батьківських прав відповідачки позивачка визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Указані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) зроблено висновок, що: «зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята, шоста статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно висновку органу опіки та піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Затишанської селищної ради від 20 вересня 2024 року № 964, орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 46, 47).

В даному висновку вказано, що органом опіки та піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області розглянуті документи, надані ОСОБА_2 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дітей, ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, покинула своїх дітей і за весь цей час не з`являлась в житті синів, матеріально та морально їх не підтримує, не цікавиться їхнім життям, здоров`ям та навчанням. Мати не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду, не бачиться з дітьми, не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє жодного інтересу до їх світогляду. Діти постійно проживають з бабусею та дідусем і перебувають на повному їхньому матеріальному утримані. Умови проживання добрі, діти забезпечені усім необхідним для комфортного проживання, навчання та проведення дозвілля. Бабуся та дідусь приділяють належну увагу вихованню дітей.

Вказані факти та обставини і слугували підставою для винесення органом опіки та піклування зазначеного вище висновку.

Разом з тим, наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітніх дітей суд вважає за необхідне відхилити, оскільки указаний висновок ухвалений без участі ОСОБА_1 , є недостатньо обґрунтованим, не містить даних, які об`єктивно її характеризують, як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми обов`язками чи наявності з боку матері загрози для дітей, їхнього здоров`я та психічного розвитку, а також органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення останньої від виконання батьківських обов`язків. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дітей та необхідності у такий спосіб захисту її прав. Такий документ має лише рекомендаційний характер і врахування його судом не є обов`язковим.

Також, наполягаючи на позбавленні відповідачки батьківських прав, ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що доцільності і необхідності такого рішення полягає у подальшій можливості оформлення опіки на дітей та отримання відповідної грошової допомоги від держави.

Разом з тим, з приводу вказаного суд зазначає, що така підстава звернення з позовом (оформлення опіки з метою отримання грошової допомоги від держави) не є приводом для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу.

Крім того, той факт, що на даний час ОСОБА_1 періодично проживає окремо від дітей, не свідчить безумовно про те, що вона не бажає брати участь у їх утриманні та вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла будь-яке насильство стосовно них чи за їх присутності.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено.

Також судом не встановлено, а позивачкою не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не бажає спілкуватися з синами та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дітей.

Щодо висловленої в судовому засіданні думки дитини суд зазначає наступне.

Європейська конвенція про здійснення прав дітей 1996 року (набрала чинності в Україні 01 квітня 2007 року) була ратифікована Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V із заявою до статті 1 такого змісту: «Відповідно до пункту 4 статті 1 Конвенції Україна заявляє, що дія цієї Конвенції поширюється на розгляд судами справ, що стосуються: усиновлення дитини; установлення опіки, піклування над дитиною; визначення місця проживання дитини; позбавлення або оспорювання батьківських прав; інших питань про відносини між батьками та дитиною; будь-яких інших питань, що стосуються дитини особисто, а також питань її сім`ї (у тому числі, її виховання, поновлення батьківських прав, управління її майном)».

Предметом цієї Конвенції є забезпечення найвищих інтересів дітей, підтримка їхніх прав, надання дітям також процесуальних прав, а також сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються (пункт 2 статті 1).

Також зазначено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу (стаття 6 Конвенції).

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкаються дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (стаття 12 Конвенції про права дитини).

Згідно статті 14 Закону Украі?ни «Про охорону дитинства» під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Наведене дає підстави для висновку, що з досягненням відповідного віку, який дає можливість дитині висловити свою думку, у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у вирішенні питання про позбавлення її біологічного батька батьківських прав щодо неї, а тому реалізація права дитини бути заслуханою не повинна залежати від наявності клопотання сторін.

Закріплення цього права наголошує, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Практична реалізація цього права означає, що судом при ухваленні рішення щодо дитини ретельно досліджується різноманітні чинники, які разом з думкою дитини щодо предмета спору дозволяють ухвалити рішення в конкретній сімейній ситуації з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Про це свідчить стала судова практика. Зокрема, висновки Верховного Суду у постановах від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16, від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 18 серпня 2021 року у справі № 303/3102/19, від 18 грудня 2023 року у справі № 523/21283/21, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 31 липня 2024 року у справі № 752/13450/22.

Отже, для правильного застосування норм права під час вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав одного із батьків та з`ясування усіх обставин, необхідних для ухвалення рішення в інтересах дитини, перед прийняттям рішення суд надає можливість дитині висловлювати свою думку щодо питань, які стосуються її життя.

Суд під час розгляду питання про виклик в судове засідання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою заслуховування їх думки з приводу позову ураховуючи вік та розвиток дітей дійшов до висновку про доцільність виклику в судове засідання лише малолітнього ОСОБА_3 , для з`ясування думки дитини з приводу спору, який безпосередньо стосується її прав. Що стосувалося виклику в судове засідання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд вважав, що його розвиток в силу віку не дозволить належним чином висловити свою думку з приводу позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_1 .

У судовому засіданні в присутності представника Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (як органу опіки та піклування) була з`ясована думка малолітнього ОСОБА_3 , який повідомив, що з матір`ю він постійно спілкується (частіше по мобільному телефону) та любить її. Мати проживає та працює в м. Одеса та приїжджає його провідати з братиком. Мати дарує йому подарунки як на день народження, так і в інші дні. Зазначив, що любить свою маму, хоче спілкуватися з нею частіше та бажає, щоб уся їхня родина проживала разом.

Суд звертає увагу, що під час надання своїх пояснень у судовому засіданні дитина вільно, щиро та з посмішкою розповідала про матір, висловлювала бажання як найчастіше бачитися з нею та спілкуватися.

Тобто, в даному випадку суд вважає, що думка малолітнього ОСОБА_3 щодо позбавлення батьківських прав його матері суперечить суті позовної заяви та як наслідок його якнайкращим інтересам.

При визначенні якнайкращих інтересів дитини суд також враховує необхідність збереження її зв`язків із сім`єю, про що вказав у справі «Мамчур проти України» (рішення від 17.07.2015) Європейський суд з прав людини.

Крім цього, у рішенні по справі «Савіни проти України» (рішення від 18.12.2008) Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

За таких обставин суд вважає, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Отже, ураховуючи з`ясовану у судовому засіданні думку малолітнього ОСОБА_3 , встановлені судом обставини справи, зважаючи на недоведеність позивачкою навмисного та систематичного ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, з огляду на те, що позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують свої батьківські обов`язки, який у даному випадку не відповідає меті захисту інтересів дитини, тому суд вважає, що зазначені у позові підстави є недостатніми для його задоволення.

Позбавлення батьківських прав за встановлених судом обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті сталої практики Верховного Суду та прецедентної практики ЄСПЛ.

Разом з тим, дослідивши та оцінивши всі обставини справи, з урахуванням усіх доказів у їх сукупності, суд, урахувавши думку малолітньої дитини, дійшов до переконання про наявність підстав для попередження ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З цією метою контроль за виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо своєї дитини слід покласти на Затишанську селищну раду Роздільнянського району Одеської області (як на орган опіки та піклування).

Відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачкою судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Затишанська селищна рада Роздільнянського району Одеської області (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Затишанську селищну раду Роздільнянського району Одеської області (як на орган опіки та піклування) контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Фрунзівський районний суд Одеської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 грудня 2024 року.

Відомості про сторони у справі:

позивачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Затишанська селищна рада Роздільнянського району Одеської області (як орган опіки та піклування), код ЄДРПОУ 04379255, місцезнаходження: вул. Суворова, 34, с-ще Затишшя Роздільнянського району Одеської області, 66740.

Суддя: