Рішення

від 20.12.2024 по справі 320/14360/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року справа № 320/14360/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 із позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому позивач з урахуванням виправленої позовної заяви просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанову ВП № 61689766 від 31.08.2023 «Про стягнення виконавчого збору» у розмірі 9446,00 грн та постанову «Про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження» у сумі 500,00 грн. ВП №61689766 від 31.08.2023, постановлені старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пащенко Владиславом Олеговичем, сплачені кошти по цих постановах повернути позивачу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у постанові про відкриття виконавчого провадження № 61689766 не зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору, постанова про стягнення виконавчого збору прийнята з порушенням строків Закону України «Про виконавче провадження».

Також позивач зазначає, що у матеріалах виконавчого провадження наявна постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та у зв`язку із чим оскаржувана постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є дублюючою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі; надати копію усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; надати уточнену позовну заяву, в якій визначити статус учасника процесу - інша особа ОСОБА_2 ; у разі необхідності - із належним обґрунтуванням щодо необхідності залучення третьої особи ОСОБА_2 до участі у справі.

22.06.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову від 14.05.2024, до якої, зокрема, додано позовну заяву (виправлену) від 14.05.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Витребувано від відповідача копію Положення про Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ); копії всіх матеріалів виконавчих проваджень ВП №61689766; письмові пояснення щодо способу відправки позивачу оскаржуваних постанов, докази направлення позивачу та отримання позивачем постанови від 31.08.2023 ВП № 61689766 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та постанови від 31.08.2023 ВП № 61689766 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження.

28.08.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано лист Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому відповідач зазначив, що в книзі реєстрації вихідної кореспонденції відсутній запис про відправку постанови від 31.08.2023 ВП № 61689766, відібрання пояснень з даного факту у державного виконавця, який виносив постанову про закінчення виконавчого провадження не є можливим у зв`язку з його звільненням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Згідно довідки про доставку електронного листа від 23.08.2024, копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 доставлено до електронного кабінету відповідача 23.08.2024.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

На виконанні Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження № 61689766 з виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 12.03.2020 № 759/11775/19 про вселення неповнолітньої ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 в будинок АДРЕСА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 06.04.2020 відкрито виконавче провадження № 61689766.

16.12.2020 старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні № 61689766 прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (загальна сума мінімальних витрат 69 грн.).

Постановою старшого державного виконавця Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 31.08.2023 виконавче провадження № 61689766 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 12.03.2020 № 759/11775/19 про вселення неповнолітньої ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 в будинок № 34 по вул. М. Краснова в м. Києві закінчено у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду.

31.08.2023 старшим державним виконавцем Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні № 61689766 прийнято постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій у розмірі 500 грн.)

31.08.2023 старшим державним виконавцем Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні № 61689766 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 9 446 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

У силу ч.ч. 1 та 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, норми частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ, зобов`язують державного виконавця у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 360/3324/19.

Підсумовуючи викладене, суд враховує, що зміст наведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку закінчення виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто.

Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору як у постановах про відкриття виконавчого провадження, про закінчення виконавчого провадження, так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору, під час здійснення виконавчого провадження.

Винесення постанови про стягнення виконавчого збору можливе з моменту відкриття виконавчого провадження і до його припинення, зокрема, у випадках закінчення виконавчого провадження.

Перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, є вичерпним. Після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору.

Враховуючи наведене, оскільки виконавчий збір у межах виконавчого провадження № 61689766 раніше (при відкритті виконавчого провадження) стягнутий не був, відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору.

Щодо постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Статтею 42 України «Про виконавче провадження» визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція) мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що законодавством визначені різновиди витрат виконавчого провадження до яких належать мінімальні та додаткові витрати виконавчого провадження.

При цьому, до додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені вимогами Інструкції як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 31.08.2023 державним виконавцем визначені витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження є аналогічно із стягненням виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця за наслідками вчинених дій в ході виконавчого провадження, забезпечення організації таких дій із визначенням розміру та виду витрат виконавчого провадження згідно нормативно-правових актів Міністерства юстиції України.

З вищевикладених приписів слідує, що виконавчий збір, мінімальний розмір витрат виконавчого провадження та кошти на витрати виконавчого провадження є різними поняттями, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, в той час як мінімальні витрати виконавчого провадження - це витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією виконавчих дій, а додаткові витрати витрати, пов`язані з проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Отже, постанови Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 31.08.2023 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є правомірними, відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та скасуванню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають. Інші доводи не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 249, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.