Ухвала

від 23.12.2024 по справі 380/141/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/141/24

У Х В А Л А

з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

23 грудня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Новояворівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в

Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» (місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 64; ЄДРПОУ: 03348471) звернулось до суду із позовом до Новояворівської міської ради (місцезнаходження: 81054, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 64; ЄДРПОУ: 04373301), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Новояворівської міської ради № 2654 від 12 жовтня 2023 року;

зобов`язати Новояворівську міську раду прийняти рішення про затвердження Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки площею 5,0405 га для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) в селі Воля Добростанська Новояворівської міської ради;

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Новояворівської міської ради № 2654 від 12 жовтня 2023 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» земельної ділянки в оренду.

Зобов`язано Новояворівську міську раду (місцезнаходження: 81054, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 64; ЄДРПОУ: 04373301) повторно розглянути заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 64; ЄДРПОУ: 03348471) та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0405 га, кадастровий номер 4625883200:01:000:0745, в с. Воля-Добростанська в постійне користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництво та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Новояворівської міської ради (місцезнаходження: 81054, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 64; ЄДРПОУ: 04373301) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 64; ЄДРПОУ: 03348471) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення суду набрало законної сили 15.07.2024.

Як видно з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судом було виготовлено виконавчі листи, які видано 20 вересня 2024 року.

11.12.2024 представник позивача звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю, у якій просив зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду у встановлений судом строк. Заява мотивована тим, що з моменту відкриття виконавчого провадження відповідачем не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду. Державний виконавець також не вчиняє дій, спрямованих на примусове виконання вказаного рішення суду.

Відповідач своїм правом на подання письмових пояснень або заперечень на заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не скористався.

При вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною другою статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, частиною першою статті 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.

Вказані висновки щодо застосування положень статті 382 КАС України викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а.

Суд зазначає, що метою застосування до суб`єкта владних повноважень судового контролю за виконанням рішення суду є дисциплінування боржників з метою своєчасного, якісного та належного виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Водночас, з аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy)». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovakia)», № 2132/02, пп. 24-27 від 13.06.2006, пп. 18 рішення у справі «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження. Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відтак, необхідно встановити наявність підстав для покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Абзацом першим частини першої статті 373 КАС України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Представник позивача зазначає, що виконавче провадження на підставі вказаного рішення суду було відкрите 24.09.2024, і відтоді жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду відповідачем вчинено не було.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тож у разі відсутності факту добровільного виконання судових рішень приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Указаний порядок встановлений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, в частині першій цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» визначено чіткий перелік заходів, які може вчиняти виконавець з метою забезпечення виконання рішення суду.

При цьому позивачем не надано до суду доказів повної та належної перевірки виконавцем виконання рішення суду та вжиття усіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання судового рішення.

Таким чином, суд вважає, що примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо невиконання рішення повинні перевіритися відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки таким органом, суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.

Відтак, станом на день подання позивачем заяви, що розглядається, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.

Суд зазначає. що лише наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу.

Таким чином, оскільки позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за можливості його примусового виконання органами державної виконавчої служби.

За таких обставин суд приходить до висновку про передчасність заявленого представником позивача клопотання та про недоцільність зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення на вказаному етапі, а тому відсутні підстави для встановлення судового контролю.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 382 КАС України суд,-

п о с т а н о в и в

у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 12.06.2024 в адміністративній справі №380/141/24 Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Новояворівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України.

Суддя Чаплик І.Д.