Рішення

від 25.12.2024 по справі 420/32127/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32127/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику осіб) адміністративну справу за позовом Громадської організації «Центр правозахисту ВЮС» до Державної кримінально-виконавчої служби України в особі: Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 15 жовтня 2024 року надійшов позов Громадської організації «Центр правозахисту ВЮС» до ержавної кримінально-виконавчої служби України в особі: Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань код ЄДРПОУ: 43501242, (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050), що полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію від 06.08.2024 вихідний № 07-24;

- зобов?язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань, код ЄДРПОУ: 43501242, (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050), розглянути запит на інформацію від 06.08.2024 вихідний № 07-24 у встановленому чинним законодавством порядку;

- стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, код ЄДРПОУ: 43501242, (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050), на користь Громадської організації «Центр правозахисту - ВЮС» (вул. Балківська, буд. 35/1, м. Одеса, 65029) сплачену суму судового збору за подання позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити певні дії на реквізити: отримувач Громадська організація «Центр правозахисту - ВЮС», код ЄДРПОУ: 45190520, банк Південний, код банку 20953647, номер рахунку - UA633282090000026003000033873.

Позиція позивача обґрунтовується наступним.

Позивач зазначив, що 16 квітня 2024 року Громадська організація «Центр правозахисту ВЮС» код ЄДРПОУ: 45190520 (далі - позивач), звернулась з запитом на інформацію від 06.08.2024 року вихідний № 07-24 до Державної кримінально - виконавчої служби України (розпорядник інформації Департамент з питань виконання кримінальних покарань код ЄДРПОУ: 43501242) (далі - відповідач) надання якої надається у встановлений ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк, тобто не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, на адресу - 65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 35/1.

Відповідно до сервісу АТ «УКРПОШТА» перевірки статусу відстеження рекомендованого листа за № 6512103083985 (посилання https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), відправлення, що містило запит на інформацію від 06.08.2024 року № 07-24 вручено особисто отримувачу - відповідачу 29 серпня 2024 року. Станом на момент звернення до Одеського окружного адміністративного суду відповідачем відповіді на запит на інформацію від 06.08.2024 року вихідний № 07-24 на поштову адресу зазначену у запиті (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд., 35/1) не надано, а запит на інформацію від 06.08.2024 року вихідний № 07-24 проігноровано.

Зазначена бездіяльність відповідача, стало підставою звернення позивача до Одеського окружного адміністративного суду.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним.

Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 18 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Згідно службової записки Управління документального та адміністративно- господарського забезпечення Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 28.10.2024 року №10504/7-7/25-24 запит на отримання публічної інформації від позивача до канцелярії Департаменту не надходив. Додатково відповідач зазначає, що Департаментом листом від 28.10.2024 року №16264/10460/12-12.1/25-24/7/1/15-24 скеровано лист до Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» з метою отримання інформації стосовно надходження/ненадходження або отримання/неотримання зазначеного запиту на отримання публічної інформації. Ураховуючи викладене, відповідач зазначає, що Департаментом не порушувались вимоги Закону №2939-VI, запит на надання публічної інформації станом на 31.10.2024 року до Департаменту не надходив, у зв`язку з чим відсутній предмет судового розгляду.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

06 листопада 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вхід. № ЕС/60909/24).

11 листопада 2024 року від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вхід. № ЕП/18532/24).

12 листопада 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 62942/24).

21 листопада 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/66039/24).

Ухвалою суду від 24 грудня 2024 року в задоволенні заяви Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про залишення позову без розгляду - відмовлено.

Станом на 25 грудня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

16 квітня 2024 року Громадська організація «Центр правозахисту ВЮС» код ЄДРПОУ: 45190520 (далі - позивач), звернулась з запитом на інформацію від 06.08.2024 року вихідний № 07-24 до Державної кримінально - виконавчої служби України (розпорядник інформації Департамент з питань виконання кримінальних покарань код ЄДРПОУ: 43501242) (далі - відповідач) надання якої надається у встановлений ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк, тобто не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, на адресу - 65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 35/1.

Відповідно до сервісу АТ «УКРПОШТА» перевірки статусу відстеження рекомендованого листа за № 6512103083985 (посилання https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), відправлення, що містило запит на інформацію від 06.08.2024 року № 07-24 вручено особисто отримувачу - відповідачу 29 серпня 2024 року.

Станом на момент звернення до Одеського окружного адміністративного суду відповідачем відповіді на запит на інформацію від 06.08.2024 року вихідний № 07-24 на поштову адресу зазначену у запиті (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд., 35/1) не надано.

Вважаючи бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, що полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію від 06.08.2024 року вихідний № 07-24 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст. 40 Конституції України закріплено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Так, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інформацію» під документом розуміє матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; під поняттям захист інформації сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; а під суб`єктом владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства.

Згідно ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон №2939-VI) визначено, що публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до положень ст. 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 20 утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань Департамент з питань виконання кримінальних покарань.

Департамент з питань виконання кримінальних покарань, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, а саме Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 1 Положення про Департамент з питань виконання кримінальних покарань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 01.04.2020 року № 1302/5 визначено, що Департамент є органом Державної кримінально-виконавчої служби України.

Департамент є правонаступником Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які ліквідуються.

Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства та Міжнародними правилами і стандартами дотримання прав людини і громадянина у сфері виконання кримінальних покарань та з питань утримання військовополонених.

Департамент здійснює контроль за організацією охорони установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, а також таборів для тримання військовополонених (дільниць для тримання військовополонених) дотриманням правопорядку та забезпеченням безпеки в них.

Тобто, саме Департамент з питань виконання кримінальних покарань є розпорядником запитуваної інформації.

Тобто, з цього випливає, що відповідач є розпорядником публічної інформації у розумінні статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» як суб`єкт владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частиною 2 статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частин 1-4 ст.21 Закону №2939-VI інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відповідно до частини 2 ст. 22 Закону № 2939-VI - відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Статтею 23 Закону №2939-VI врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону №2939-УІ обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, доступ до інформації може бути обмежено лише за умови додержання сукупності

всіх трьох зазначених підстав.

Однак, суд вважає, що в контексті даних правовідносин відсутні жодні підстави для застосування ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI, з огляду на відсутність зазначених складових.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми, можна дійти висновку, що відповідно до Закону № 2939-VI кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.

Окрім того, з вищезазначених норм слідує, що розпорядник виконуючи свої обов`язки не має права посилатися на загальнодоступність інформації, оскільки таким чином, він неправомірно відмовляє у надані запитуваної інформації, що в свою чергу призводить до порушення норм Закону № 2939-VI.

Судом встановлено, що станом на момент подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду відповідачем відповіді на запит на інформацію від 06.08.2024 року вихідний № 07-24, як того вимагають норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», не надано.

Суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, а саме не надав відповіді на запит на інформацію від 06.08.2024 року № 07-24, яка порушує встановлений порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації, норми Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно статуту Громадської організації «Центр правозахисту ВЮС», однією з цілей діяльності організації є сприяння Збройним Силам України.

Як зазначив позивач, запитувана інформація у розпорядника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань є вкрай важливою для реалізації мети сприяння Збройним Силам України.

При цьому суд зазначає, що у разі якщо відповідач не є розпорядником запитуваної інформації, тоді він повинен перенаправити запит до належного розпорядника запитуваної інформації про, що повідомити позивача або надати обґрунтовану відповідь, чого зроблено не було.

До того ж, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Згідно із частиною 1 статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові по справі № 990/161/23 від 18 січня 2024 року зазначає, що запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VI.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Вимоги, які передбаченні пунктом 1-3 частини 2 статті 6 Закону 2939-VI Велика Палата Верховного Суду у Постанові по справі № 990/161/23 від 18 січня 2024 визначає «трискладовим тестом», який є юридичною конструкцією - засобом перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації. Іншими словами, обмеження доступу до публічної інформації без застосування «трискладового тесту» є незаконним і порушує право особи на інформацію.

Пунктами 76-80 Постанови Великої Палати Верховного Суду по справі № 990/161/23 від 18 січня 2024 наголошується, що якщо розпорядник інформації встановив, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова).

Наступним кроком - потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров`я населення може обмежуватись доступ до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримано запитувану інформацію конфіденційно, чи стосується така інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя.

Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.

Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь - розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив. Якщо відповідь на це питання негативна, розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації.

Якщо відповідь на це питання позитивна, розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом у її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації.

При негативній відповіді розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації.

Крім того, Велика Палата Верховного суду наголошує, що відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох підстав означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

При цьому, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Натомість, дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може виражатись, як приклад, у певних рішеннях, актах, листах тощо (тобто мати певне матеріальне вираження), які негативно впливають на права, свободи, інтереси фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги за даним позовом підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію від 06.08.2024 року вихідний № 07-24 та зобов`язання Департамент з питань виконання кримінальних покарань розглянути запит на інформацію від 06.08.2024 року вихідний № 07-24 у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто, стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. рішення Європейського суду з прав людини від 17 лютого 2015 року у справі "Guseva v. Bulgaria", заява № 6987/07, § 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі "Gillberg v. Sweden", заява № 41723/06, § 93).

Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова у наданні інформації на запит є формою втручання у право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Громадської організації «Центр правозахисту ВЮС» підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 1211 грн. 20 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 139, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Громадської організації «Центр правозахисту ВЮС» до Державної кримінально-виконавчої служби України в особі: Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію від 06.08.2024 року вихідний № 07-24.

Зобов?язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань розглянути запит на інформацію Громадської організації «Центр правозахисту ВЮС» від 06.08.2024 року вихідний № 07-24 у встановленому чинним законодавством порядку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної кримінально-виконавчої служби України в особі: Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь Громадської організації «Центр правозахисту ВЮС» суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Громадська організація «Центр правозахисту ВЮС» (вул. Балківська, буд. 35/1, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 45190520).

Відповідач: Державна кримінально-виконавча служби України в особі: Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (вул. Ю. Іллєнка, 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43501242).

Суддя С.О. Cтефанов