Постанова

від 24.12.2024 по справі 160/20800/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/20800/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року (суддя Єфанова О.В.) в справі № 160/20800/24 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» (далі ТОВ ВКФ «Акро-Україна») про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 507 227,16 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АКРО-УКРАЇНА» податковий борг в розмірі 507227,16 грн з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Звертає увагу, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідача податковий борг, порушивши норми процесуального права.

Відповідачем не отримувалась податкова вимога, а позивачем не надано описів вкладення у поштове відправлення на підтвердження отримання відповідачем податкової вимоги, позивачем не надано доказів подання відповідачем відповідних декларацій, в якій задекларовані податкові зобов`язання та за несплату яких нараховані штрафні санкції.

Позивачем не доведено право на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, як й не доведено виконання необхідних умов, за яких допускається стягнення податкового боргу за рахунок майна платника.

В справі відсутні докази дослідження фінансової звітності відповідача форми № 1-Дс «баланс» на предмет наявності дебіторської заборгованості протягом виникнення заборгованості, як й докази прийняття заходів щодо звернення стягнення на готівку, а також докази відсутності коштів на рахунках платника на дату звернення до суду, відсутності рахунків/електронних гаманців платника податків у небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей.

Позивачем не надано судових рішень про стягнення з відповідача податкового боргу, що обумовлює необґрунтованість позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інтегрованою карткою особового рахунку платника податків, що ведеться в ГУ ДПС у Полтавській області, за ТОВ «ВКФ «Акро-Україна» рахується податковий борг в загальному розмірі 507 227,16 грн, а саме з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 60 880,40 грн та з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 446 346,76 гривень.

ТОВ «ВКФ «Акро-Україна» податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік від 10.02.2022 № 9023546403 визначено суму податкових зобов`язань у розмірі 14 878,50 грн (з урахуванням часткової сплати сума становить 14 871,50 гривня).

ТОВ «ВКФ «Акро-Україна» податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік від 15.02.2023 № 9025265115 визначено суму податкових зобов`язань у розмірі: 15 336,30 грн по терміну сплати 01.05.2023, 15336,30 грн по терміну сплати 31.07.2023, 15336,30 грн по терміну сплати 30.10.2023 року.

ТОВ «ВКФ «Акро-Україна» податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік від 16.02.2022 № 9032842453 визначено суму податкових зобов`язань у розмірі: 26616,84 грн (з урахуванням часткової сплати сума становить 5881,27 грн) по терміну сплати 30.08.2022; 26616,84 грн по терміну сплати 30.09.2022; 26616,84 грн по терміну сплати 31.10.2022; 26616,84 грн по терміну сплати 30.11.2022; 26616,84 грн по терміну сплати 30.12.2022; 26616,84 грн по терміну сплати 30.01.2023 року.

ТОВ «ВКФ «Акро-Україна» податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік від 16.02.2022 № 9032842453 визначено суму податкових зобов`язань у розмірі: 30738,13 грн по терміну сплати 02.03.2023; 30738,13 грн по терміну сплати 30.03.2023; 30738,13 грн по терміну сплати 01.05.2023; 30738,13 грн по терміну сплати 30.05.2023; 30738,13 грн по терміну сплати 30.06.2023; 30738,13 грн по терміну сплати 31.07.2023; 30738,13 грн по терміну сплати 30.08.2023; 30738,13 грн по терміну сплати 02.10.2023; 30738,13 грн по терміну сплати 30.10.2023; 30738,13 грн по терміну сплати 30.11.2023 року.

На виконання вимог ст. 59 ПК України ГУ ДПС у Полтавській області сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 0002471-1304-1614 від 21.02.2022, яка направлена рекомендованим листом на зареєстровану адресу відповідача та повернена з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Суд першої інстанції вважав доведеним факт наявності податкового боргу, тому стягнув податковий борг.

Суд констатує, що судом першої інстанції невірно визначено предмет спору, тому, враховуючи доводи апелянта про порушення судом першої інстанції в цій частині норм процесуального права, суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення.

Судом встановлено, що ТОВ ВКФ «Акро-Україна» має податковий борг в загальному розмірі 507 227,16 грн: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 60 880,40 грн та з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 446 346,76 грн.

Податковий борг виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих платником податків податкових.

ТОВ «ВКФ «Акро-Україна» податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік від 10.02.2022 № 9023546403 визначено суму податкових зобов`язань у розмірі 14 878,50 грн (з урахуванням часткової сплати сума становить 14 871,50 гривня); податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік від 15.02.2023 № 9025265115 визначено суму податкових зобов`язань у розмірі: 15 336,30 грн по терміну сплати 01.05.2023, 15336,30 грн по терміну сплати 31.07.2023, 15336,30 грн по терміну сплати 30.10.2023 року (а.с. 42-45).

ТОВ ВКФ «Акро-Україна» податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік від 16 лютого 2022 року № 9032842453 визначено суму податкових зобов`язань у розмірі: 26616,84 грн (з урахуванням часткової сплати сума становить 5881,27 грн) по терміну сплати 30 серпня 2022 року, 26616,84 грн по терміну сплати 30 вересня 2022 року, 26616,84 грн по терміну сплати 31 жовтня 2022 року, 26616,84 грн по терміну сплати 30 листопада 2022 року, 26616,84 грн по терміну сплати 30 грудня 2022 року, 26616,84 грн по терміну сплати 30 січня 2023 року; податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік від 16 лютого 2022 року № 9032842453 визначено суму податкових зобов`язань у розмірі: 30738,13 грн по терміну сплати 02 березня 2023 року, 30738,13 грн по терміну сплати 30 березня 2023 року, 30738,13 грн по терміну сплати 01 травня 2023 року, 30738,13 грн по терміну сплати 30 травня 2023 року, 30738,13 грн по терміну сплати 30 червня 2023 року, 30738,13 грн по терміну сплати 31 липня 2023 року, 30738,13 грн по терміну сплати 30 серпня 2023 року, 30738,13 грн по терміну сплати 02 жовтня 2023 року, 30738,13 грн по терміну сплати 30 жовтня 2023 року, 30738,13 грн по терміну сплати 30 листопада 2023 року (а.с. 46-49).

Контролюючим органом направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми «Ю» № 0002471-1304-1614 від 21 лютого 2022 року, яка повернута з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 20).

ГУ ДПС у Полтавській області 21 лютого 2022 року прийнято рішення № 50/16-31-13-04-09 про опис майна у податкову заставу (а.с. 21).

Майно ТОВ ВКФ «Акро-Україна» описано у податкову заставу згідно з актом опису майна №6/16-31-13-06-19 від 16 лютого 2024 року, відповідно до якого у податкову заставу описано шість транспортних засобів, згідно з актом № 62/16-31-13-06-19 від 20 вересня 2022 року, яким описами об`єкти нерухомого майна (а.с. 24, 26-28)

ГУ ДПС у Полтавській області винесено рішення №73/4-1631 від 21 березня 2024 року про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу (а.с. 31).

На виконання цього рішення до банківських установ направлені платіжні інструкції, які банківськими установами повернуті без виконання з таки підстав: відсутні кошти на зазначених рахунках; грошові кошти на рахунку арештовані за іншим документом про арешт коштів і на рахунку немає інших (крім арештованих) коштів (а.с. 33-41).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Положеннями пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 95.1 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Як встановлено пунктом 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За положеннями пункту 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За положеннями пункту 95.5 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відтак, зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із таким позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 06 грудня 2022 року у справі № 813/4632/16.

В постанові від 28 березня 2023 року в справі № 440/11471/21 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив наступну правову позицію:

«Дослідження вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Тобто, обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.».

Судом встановлено, що податковий борг, на погашення якого за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган просить надати дозвіл, виник у результаті несплати грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях, поданих контролюючому органу в установлені ПК України строки.

В такому випадку зверненню до суду з питання надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, має передувати процедури стягнення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, а не шляхом стягнення за рішенням суду.

Відтак, доводи апелянта про недотримання контролюючим органом процедури погашення податкового боргу, а саме відсутність доказів звернення контролюючого органу до суду з питання стягнення податкового боргу, що обов`язково передує зверненню до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є необґрунтованими.

Суд вказує, що контролюючий орган, заявивши вимоги про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна в сумі 507227,16 грн, виконав свій обов`язок щодо стягнення податкового боргу за рахунок грошових коштів шляхом прийняття відповідного рішення №73/4-1631 від 21 березня 2024 року про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Також судом відхиляються доводи відповідача про не отримання податкової вимоги, не надання позивачем опису вкладення у поштове відправлення на підтвердження отримання відповідачем податкової вимоги.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Матеріали справи містять належні докази направлення відповідачу як платнику податків за його податковою адресою податкової вимоги, проте усі рекомендоване відправлення повернуті контролюючому органу із відміткою відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання регулюється статтею 58 ПК України та визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Оскільки податкова вимога направлена платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача, а поштове відправлення повернуто з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», тобто контролюючим органом дотримано приведений порядок, тому вважається, що податкова вимога вважається врученою платнику податку.

При цьому суд зауважує, що приписи ПК України не встановлюють вимоги про обов`язковість здійснення опису вкладення, тому такі доводи апелянта є безпідставними.

Аргумент апелянта про не надання позивачем доказів подання відповідачем відповідних декларацій, в якій задекларовані податкові зобов`язання, суд відхиляє, адже в матеріалах справи наявні копії таких декларацій, а задекларовані платником податків зобов`язання обліковуються в інтегрованій картці платника.

Стосовно відсутності доказів дослідження фінансової звітності відповідача форми № 1-Дс «баланс» на предмет наявності дебіторської заборгованості протягом виникнення заборгованості суд зауважує, що констатувавши цей факт, відповідач на надав доказів наявності непогашеного зобов`язання держави щодо повернення відповідачу податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Також є незмістовними аргументи апелянта про не надання позивачем доказів прийняття заходів щодо звернення стягнення на готівку, а також доказів відсутності коштів на рахунках платника на дату звернення до суду, відсутності рахунків/електронних гаманців платника податків у небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, адже матеріали справи містять повернуті банківськими установами платіжні вимоги через відсутність коштів на рахунках, а апелянт не надає докази наявності грошових коштів на рахунках на час пред`явлення цього позову.

Оскільки є доведеним факт наявності у платника податків боргу зі сплати податків, сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника є узгодженою у встановленому законодавством порядку, у платника податків відсутні кошти на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, у платника наявне майно у податковій заставі, суд вважає доведеним, що в цьому випадку дотримані усі обов`язкові умови, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом.

Відповідно, позовні вимоги про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 507 227,16 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року в справі № 160/20800/24 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року в справі № 160/20800/24 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі скасувати.

Ухвалити в справі № 160/20800/24 нове рішення.

Позов Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, задовольнити.

Надати дозвіл Головному управлінню ДПС у Полтавській області на погашення усієї суми податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Акро-Україна» у розмірі 507 227,16 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 24 грудня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 24 грудня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов