Постанова

від 24.12.2024 по справі 400/12344/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/12344/23

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання Вовненко А.В.

представника апелянта Долганюк Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області на окрему ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправною відмову у прийнятті декларації про відмові від іноземного громадянства, зобов`язання прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства ОСОБА_1 замість документа про припинення громадянства російської федерації,

В С Т А Н О В И В:

17.09.2024 року від позивача надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, вчинені при виконанні Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/12344/23 від 26.02.2024 року, в частині відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства з тих самих підстав без врахування висновків суду;

- постановити окрему ухвалу в порядку статті 249 КАС України щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В обґрунтування своєї заяви позивач зазначила, що виконуючи рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 400/12344/23, УДМС в Миколаївській області повторно відмовило позивачу у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства. Вказана відмова оформлена листом який долучено до матеріалів справи, у якому, окрім цитування норм чинного законодавства, зазначено, що прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства не є можливим.

При цьому, з мотивувальної частини обох рішень вбачається, що зобов`язуючи відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації, суд виходив з того, що відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі ним саме декларації та зобов`язав подати документ, неможливість отримання якого по суті і стало підставою для подачі такої декларації, констатовано, що позивач мав повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства рф наразі не є можливим.

Однак, УДМС в Миколаївській області такі висновки суду до уваги не взяті та при повторному розгляді заяви позивача відмовлено у прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства з підстав, яким вже надана оцінка судом.

Окремою ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктами владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду задоволено частково.

Визнані протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, які полягають у неналежному виконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 400/12344/23, а саме у не розгляді звернення ОСОБА_1 від 19.07.2023 року про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, та прийняти відповідне рішення.

Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України та ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а саме:

- здійснити заходи щодо повторного розгляду звернення ОСОБА_1 від 19.07.2023 року про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні від 26.02.2024 року у справі № 400/12344/23, та прийняти відповідне рішення.

Встановлено Управлінню Державної міграційної служби України в Миколаївській області строк для надання відповіді про виконання вказівок цієї ухвали 30 календарних днів з дня її отримання.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що задовольняючи заяву, суд першої інстанції не врахував, що УДМС в Миколаївській області здійснено повторний розгляд заяви ОСОБА_1 у відповідності до норм Закону, Порядку та з урахуванням встановлених судом обставин та висновків суду.

В той же час в окремій ухвалі не зазначено які конкретні заходи повинні бути вжиті УДМС в Миколаївській області.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року.

Позивачка своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалась.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївський області, в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, викладену в листі від 24.07.2023 року № Б-106/6/4801-23/4801.3.1/151-23, щодо прийняття від ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства ОСОБА_1 замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Рішенням від 26.02.2024 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області щодо відмови у прийнятті від ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства;

- зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 19.07.2023 року про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, та прийняти відповідне рішення;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі №400/12344/23 залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення судом 26.06.2024 року видані виконавчі листи.

УДМС у Миколаївській області подано до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 року у справі № 400/12344/23, а також клопотання про зупинення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі №400/12344/23 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 року у справі № 400/12344/23 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.08. 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

31.07.2024 року (до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2024 року) УДМС у Миколаївській області виконало рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 400/12344/23.

Так, 30.07.2024 року УДМС у Миколаївській області було прийнято рішення за результатами повторного розгляду звернення ОСОБА_1 про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням правової оцінки наданої Миколаївським окружним адміністративним судом у своєму рішенні від 26.02.2024 року.

Рішення за результатами повторного розгляду звернення ОСОБА_1 про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства було надано ОСОБА_1 разом із листом-повідомленням від 31.07.2024 року № Б-139/6/4801-24/4801.3.4/201-24.

Підставою для постановлення окремої ухвали у цій справі було те, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 400/12344/23 виконано відповідачем не в повному обсязі та без урахування висновків суду, що суперечить пункту 9 частини 1 статті 129 та статті 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов`язковим до виконання, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви у спосіб визнання протиправними дій відповідача (боржника), вчинених на виконання рішення суду у цій справі.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Савіцький проти України» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 26.07.2012 зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), в. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі ««Immobiliare Saffi» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, ECHR 2002-III). Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Козачек проти України» (Kozachek v. Ukraine), заява №29508/04). Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення у справах «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), заява №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), заява №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Так, Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємним складовим елементом права кожного на судовий захист; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом; держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012, перше речення абз. 2 п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, перше речення абз. 8 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019, мотивувальна частина рішення №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) від 28 серпня 2020 року).

Згідно ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими заявником.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2024 року УДМС у Миколаївській області було прийнято рішення за результатами повторного розгляду звернення ОСОБА_1 про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням правової оцінки наданої Миколаївським окружний адміністративним судом у своєму рішенні від 26.02.2024 року.

Рішення за результатами повторного розгляду звернення ОСОБА_1 про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства було надано ОСОБА_1 разом із листом-повідомленням від 31.07.2024 року №Б-139/6/4801-24/4801.3.4/201-24.

За змістом даного рішення ОСОБА_1 03.07.2024 року звернулась до УДМС у Миколаївський області із заявою про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства та надала декларацію про відмову від іноземного громадянства. Також в рішенні зазначено, що управлінням, на виконання рішення Миколаївського адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 400/12344/23 повторно розглянуто заяву про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки наданої судом у своєму рішенні від 26.02.2024 року у справі № 400/12344/23. В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 разом із заявою та декларацією не подала документу, який підтверджує вказаний у декларації факт, ОСОБА_1 було відмовлено в прийнятті від неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.09.2024 року про відкриття виконавчого провадження № 75951095 згідно виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року у справі № 400/12344/23 про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 19.07.2023 року про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, та прийняти відповідне рішення.

Листом від 13.09.2024 року № 4801.8-5992/48.1-24 УДМС у Миколаївській області повідомило відділ примусового виконання рішень про прийняття рішення від 30.07.2024 року за результатами повторного розгляду звернення ОСОБА_1 про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства було надано ОСОБА_1 . Тобто, на думку УДМС у Миколаївській області, про повне виконання ним рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 400/12344/23.

Відділом примусового виконання рішень винесено вимогу державного виконавця від 18.09.2024 року № 21686, якою зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській у 5-денний строк з моменту отримання вимоги повідомити державного виконавця про виконання рішення суду з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/12344/23 та прийняти відповідне рішення. У разі невиконання рішення суду надати вмотивовані пояснення про причини невиконання.

01.10.2024 року головним державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень була винесена постанова про накладення штрафу за невиконання, без поважних причин, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року у справі № 400/12344/23 про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 19.07.2023 року.

Виконавче провадження на час розгляду заяви відповідача, відповідно до якої просить суд визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з добровільним виконанням, триває.

Отже, відповідачем рішення суду не виконано.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №816/2026/18 досліджував питання щодо підстав застосування ст. 383 КАС України.

Зокрема, Верховний Суд вказав, що врахування суб`єктом владних повноважень правової оцінки спірного питання, наданої судом у рішенні за результатами розгляду адміністративної справи, є обов`язком такого суб`єкта в силу вимог процесуального закону.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд звернув увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Апеляційний суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21.11. 2019 у справі №802/1933/18-а.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Враховуючи вище викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року № 400/12344/23 виконано відповідачем не в повному обсязі та без урахування висновків суду, що суперечить пункту 9 частини 1 статті 129 та статті 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов`язковим до виконання, тому суд вірно дійшов висновку про задоволення заяви у спосіб визнання протиправними дій відповідача (боржника), вчинених на виконання рішення суду у цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 383 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 400/12344/23 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 25.12.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький