Постанова

від 25.12.2024 по справі 560/18771/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18771/23

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

25 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення №222330004965 від 13.06.2023 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 2 період роботи у Славутському районному вузлі зв`язку з 15.02.1983 по 02.01.1995 та призначити і перерахувати пенсію з 26.01.2016.

В обґрунтування позову зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, розглядаючи її заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, безпідставно не зарахувало періоди роботи з 15.02.1983 по 02.01.1995 телефоністом міжміського телефонного зв`язку, не зважаючи на те, що вказана робота віднесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком. Вважає, що вказані періоди роботи належним чином підтверджуються наданими документами, записами трудової книжки, відтак підлягають зарахуванню до необхідного пільгового стажу для призначення пенсії.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.01.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.06.2023 №222330004965, прийняте стосовно ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 15.02.1983 по 02.01.1995 згідно з відомостями трудової книжки, провести перерахунок пільгового стажу загалом, вирішивши питання призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1050 (одна тисяча п`ятдесят) грн. за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 18.11.2022 №23139/03-16 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 статті 114 Закону №1058-VI, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

05.06.2023 ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.06.2023 № 22233000465 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-VI у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

У рішенні зазначено, що до пільгового стажу роботи позивачки за Списком № 2 не зараховано період роботи з 15.02.1983 по 18.01.2005 згідно з довідкою від 14.01.2016 №08/128, виданою Хмельницькою філією ПАТ "Укртелеком", оскільки вказана довідка була відкликана листом від 30.10.2017 №08-3394, крім того професія телефоніст 3 класу не відповідає переліку професій Списку № 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1958 № 1173, якою затверджені Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинні на період роботи особи.

Судом також встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 у справі № 682/289/18, яке набрало законної сили та залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

У рішенні суд зазначив про те, що довідка №08/128 від 14.01.2016, на яку посилається позивачка, відкликана на підставі листа Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" від 30.10.2017 за вих. № 08-3194. Разом з тим, у пенсійній справі позивачки міститься інша довідка №08/2872 від 05.10.2017, видана ПАТ "Укртелеком", згідно з якою атестація робочого місця міжміського телефонного зв`язку 3, 2, 1 класу за умовами праці в центрі електрозв`язку №7 м.Славута була проведена у 2001. Також наявна довідка №08/2873 від 05.10.2017, видана ПАТ "Укртелеком" про реорганізацію Славутського районного вузла зв`язку обласного підприємства зв`язку "Хмельницькийзв`язок". Таким чином, період роботи з 15.02.1983 по 02.01.1995, та з 02.01.1995 по 18.01.2005 неможливо зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць, тому вказаний період правомірно не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №2.

Позивач, вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.06.2023 № 22233000465 протиправним, звернулась до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в трудовій книжці позивачки наявна інформація про роботу з 15.02.1983 по 02.01.1995 на посаді телефоністки міського/міжміського зв`язку 2 та 3 класу у Славутському районному вузлі зв`язку обласного підприємства зв`язку "Хмельницькзв`язок", підстав для відмови в зарахуванні до пільгового стажу даних періодів роботи немає.

Відповідачем не спростовано належними доказами те, що позивачка у період з 15.02.1983 по 02.01.1995 працювала на роботі/посаді, віднесеній до Списку №2, що підтверджено записами у трудовій книжці, додатково уточнюючою довідкою, тоді як непроведення/ несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не було обумовлено її провиною, а тому це не може бути підставою для незарахування періодів роботи до пільгового стажу.

Водночас, суд не повинен самостійно перераховувати відповідні періоди страхового або пільгового стажу, які мають значення для вирішення питання призначення, перерахунків або обчислення пенсій, оскільки такі повноваження належать саме пенсійному органу. Зважаючи на це, відповідач повинен перерахувати стаж роботи позивачки із зарахуванням пільгового стажу за цим рішенням, вирішивши питання призначення їй пенсії на пільгових умовах за наявності достатнього пільгового стажу відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що при зверненні за призначенням пенсії на пільгових умовах, позивачка надала зокрема довідку, уточнюючу пільговий характер роботи від 14.01.206 №02/128, видану ПАТ "Укртелеком". Однак відсутні підстави для врахування такої довідки, оскільки листом підприємства від 30.10.2017 №08-3194 її відкликано у зв`язку з не підтвердженням за результатами вперше проведеної атестації робочих місць від 12.06.2001 №158 права на пільгове пенсійне забезпечення телефоніста міжміського телефонного зв`язку.

В наданій трудовій книжці позивача не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках, відомості про атестацію робочого місця тощо у зв`язку з чим, підстави для зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах немає.

Зобов`язання суду щодо зарахування періоду роботи до пільгового стажу є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон України № 1058-IV).

Відповідно до ч.1 статті 114 Закону України № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відтак право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Cписком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, мають жінки після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Необхідний пільговий стаж для позивачки на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язковке державне пенсійне страхування" становить 10 років, страховий 24 роки 6 місяців.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.5 цього ж Порядку якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок № 442).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пункту 8 та 9 Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Із аналізу наведених норм слідує, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 вересня 2023 року за результатами розгляду справи № 620/2611/20.

В силу приписів Порядку № 383 до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків лише за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відтак задля зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи до 21 серпня 1992 року необхідно підтвердити відповідними документами умови праці за час виконання певної роботи, а після 21 серпня 1992 року - підтвердити такі умови праці проведеною атестацією її робочого місця.

В спірний період роботи позивачки з 15.02.1983 по 31.12.1991 був чинним Список № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173; з 01.01.1992 по 11.03.1994 був чинним Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10.

Встановлено, що у записах трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 03.08.1982 містяться наступні записи:

- запис № 1 (01.09.1982 - зараховано телефоністкою міського зв`язку Славутського районного вузла обласного підприємства зв`язку "Хмельницькзв`язок");

- запис № 2 (15.02.1983 - присвоєно 3 клас і переведено на посаду телефоністки МТЗ 3 класу);

- запис № 3 (07.07.1986 - присвоєно 2 клас і переведено на посаду телефоністки міжміського зв`язку 2 класу);

- запис № 4 (01.01.1995 - звільнено по переводу в Славутський районний вузол електрозв`язку у зв`язку з реорганізацією);

- запис № 5 (02.01.1995 - прийнята по переведенню на посаду телефоністки 2 класу).

Посада, яку займала позивачка, міститься в розділі ХХІХ Списків № 2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, що означає право на пільгову пенсію телефоністів міжміського телефонного зв`язку, які працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією.

На підтвердження пільгового періоду ОСОБА_1 надала пенсійному органу довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 08/128 від 14.01.2016, видану ПАТ "Укртелеком", якою підтверджується, що у період з 15.02.1983 по 02.01.1995 вона працювала повний робочий день у Славутському районному вузлі зв`язку телефоністом міжміського телефонного зв`язку мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією за професією/посадою телефоніст міжміського телефоного зв`язку 1, 2, 3 класу повний робочий день. Виконувана робота передбачена Списком №2, розділу XXIX Зв`язок, позиції (код) 29, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, постановою Кабінету Міністрів України СРСР від 26.01.1991 №10, від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003. Довідка видана на підставі книги наказів 1995-2005, складена за формою, передбаченою Порядком №637, має необхідні реквізити та підтверджує пільговий стаж роботи позивачки протягом спірного періоду.

У оскаржуваному рішенні відповідач однією із підстав відмови вказав те, що надана позивачкою довідка відкликана листом підприємства від 30.10.2017 № 08-3394.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України і має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості, які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи і умов праці, у зв`язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються виключно тими відомостями, які містяться в первинних документах. Тобто, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв`язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 у справі №362/7962/15, від 26 червня 2019 у справі №442/5949/16-а та від 09.06.2021 у справі №488/3973/13-а.

За таких обставин, довідка від 30.10.2017 № 08-3394 є належними доказом у справі, яка в свою чергу підтверджує наявність у позивача трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Між тим, з матеріалів справи слідує, що перша атестація робочого місця телефоніста міжміського телефонного зв`язку 3, 2, 1 класу за умовами праці в центрі електрозв`язку №7 м. Славута була проведена в 2001 році, проте за результатами такої атестації право на пільгове пенсійне забезпечення зазначеного робочого місця не підтверджено.

Враховуючи вищевикладене, до страхового стажу, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, необхідно зарахувати період роботи позивача з 15.02.1983 по 21.08.1992, оскільки за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення за відповідною посадою не підтвердилось, а за час роботи за професією, яка передбачена Списками № 2 до 21.08.1992, працівник не зобов`язаний надавати відомості про атестацію робочого місця за умовами праці.

Разом з тим, враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 22 серпня 1992 року по 02 січня 1995 року до її пільгового стажу.

Водночас посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а в даній справі є недоречними, оскільки така не є релевантною до її обставин. В згаданій постанові зазначено, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Разом з тим, на відміну від справи, що розглядається, за обставинами справи № 520/15025/16-а на підприємстві атестація умов праці не проводилася.

Натомість у цій справі, на підприємстві проведена атестація робочих місць, проте професія "телефоніста міжміського телефонного зв`язку 3, 2, 1", роботу за якою виконувала позивачка у спірний період, не була віднесена до посад зі шкідливими та важкими умовами праці.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи позивача з 15.02.1983 по 21.08.1992, тому оскаржуване рішення відповідача від 13.06.2023 №222330004965 підлягає скасуванню.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення відповідача від 13.06.2023 №222330004965, водночас дійшла висновку про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача період її роботи з 15.02.1983 по 21.08.1992 згідно з відомостями трудової книжки, а не по 02.01.1995.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу роботи позивача період її роботи з 22.08.1992 по 02.01.1995, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду в цій частині.

Враховуючи все викладене вище, висновки суду першої інстанції по суті спору не в повній мірі відповідають встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині з прийняттям у відповідній частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року скасувати в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 22.08.1992 по 02.01.1995 згідно з відомостями трудової книжки.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.