Ухвала

від 25.12.2024 по справі 580/11838/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 580/11838/23

адміністративне провадження № К/990/48044/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бучик А.Ю., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі №580/11838/23 за позовом ОСОБА_1 до Паланської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування актів в частині,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати: пункт 19 рішення Паланської сільської ради від 27.01.2023 №38-43/VIII "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність"; пунктів 1, 3 рішення Паланської сільської ради від 20.10.2023 №52-8/VIII "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність";

- зобов`язати Паланську сільську раду розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 02.10.2023 у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7124384500:01:002:0516 для ведення особистого селянського господарства площею 1,3441 га, що розташована в адміністративних межах села Кочубіївка Паланської сільської ради (за межами населеного пункту);

- визнати протиправним та скасувати пункти 4-6 рішення Паланської сільської ради від 03.10.2023 №51-39/VIII "Про включення до переліку земельних ділянок комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та проведення земельних торгів у формі електронного аукціону щодо продажу права оренди на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах села Кочубіївка (за межами населеного пункту)" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124384500:01:002:0516;

- визнати протиправною діяльність Паланської сільської ради щодо організації і проведення земельних торгів у формі електронного аукціону проведеного 11.12.2023, що порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 ;

- визнати недійсними результати земельних торгів, що відбулись 11.12.2023 у формі електронного аукціону щодо права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, прощею 1,3441 га з кадастровим номером 7124384500:01:002:0516, що розташована в адміністративних межах села Кочубіївка Паланської сільської ради (за межами населеного пункту);

- визнати протиправними дії Паланської сільської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124384500:01:002:0516, що розташована в адміністративних межах села Кочубіївка Паланської сільської ради (за межами населеного пункту);

- зобов`язати розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124384500:01:002:0516, укладеного за результатами земельних торгів, що проведені 11.12.2023;

- визнати протиправними дії щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, прощею 1,3441 га з кадастровим номером 7124384500:01:002:0516, що розташована в адміністративних межах села Кочубіївка Паланської сільської ради (за межами населеного пункту);

- зобов`язати Паланської сільської ради вжити належних заходів для відображення на картографічній основі Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7124384500:01:002:0516 із зазначенням рішення Паланської сільської ради №46-19/УП від 08.07.2020 та вказати її майбутнє цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано в частині п.19 рішення Паланської сільської ради від 27.01.2023 №38-43/VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність».

Визнано протиправною бездіяльність Паланської сільської ради у неприйнятті мотивованого рішення під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.11.2020 (05.11.2020 №547/06-04).

Зобов`язано Паланську сільську раду надати мотивоване рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.11.2020 (05.11.2020 №547/06-04). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

13.12.2024 до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі №580/11838/23.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.

Вказану справу судом першої інстанції розглянуто в порядку загального позовного провадження.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

У касаційній скарзі позивачка посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме, що судом апеляційної інстанції не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.09.2019 у справі №461/681/16-а (п.32-33), від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (п.38-39), від 22.10.2020 у справі №808/3083/17, від 16.02.2021 у справі № 821/146/17, від 16.09.2021 у справі №260/18/19 (п.28-29, п.31-33), від 09.02.2022 у справі №20/1963/19, від 14.03.2024 у справі №380/15190/22 (п.29-31), від 27.03.2024 у справі №695/1038/22, від 05.06.2024 у справі № 607/18289/22.

Щодо зазначених посилань необхідно зазначити таке.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.

Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Проте, позивачка в загальному переписала абзаци з різних постанов Верховного Суду розглянутих в порядку цивільного та адміністративного судочинства, детально описала обставини справи, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас скаржницею не вказано конкретної норми права, яку на її думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, також не зазначено, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.

Аналіз висновку суду апеляційної інстанції у цій справі та наведених скаржником уривках з рішень судів касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Інша мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове регулювання обґрунтування, проте Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується скаржник.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі №580/11838/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддяА.Ю. Бучик