Ухвала

від 24.12.2024 по справі 120/18593/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа №120/18593/23

провадження № К/990/46823/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

05 грудня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав про протиправні дії та бездіяльність відповідачів щодо:

- обчислення та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 24 листопада 2020 року по 31 грудня 2022 року включно із врахуванням фіксованої суми індексації;

- обчислення та виплати грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01 січня 2018 року;

- обчислення та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідна допомога) без врахування посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеним законом на 01 січня 2023 року та індексації грошового забезпечення;

- обчислення та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у розмірі 30000 грн за кожен місяць дії воєнного стану у 2022 році, а саме у березні 2022 року 29550,69 грн та у квітні 2022 року 5806,45 грн;

- обчислення та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без урахування індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 22 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 09 грудня 2020 року по 19 травня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 09 грудня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні (вихідної допомоги) без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні (вихідну допомогу) з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила їх у касаційному порядку.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Аналіз аргументів касаційної скарги в сукупності з відображеними у судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Обставин, передбачених пунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, з матеріалів касаційної скарги не встановлено.

Військове звання позивача та посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв`язку з проходженням на якій виник цей спір, не відносяться до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 120/18593/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська